Ухвала

від 10.02.2020 по справі 461/5969/14-ц

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/5969/14-ц

Провадження № 2/461/24/20

УХВАЛА

10.02.2020 р. м. Львів

Суддя Галицького районного суду м. Львова Радченко В.Є., отримавши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання розписки недійсною , -

встановив:

06 лютого 2020 р., після касаційного оскарження, в провадження судді Галицького районного суду м. Львова Радченка В.Є. поступила цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання розписки недійсною .

Справа передана судді 10 лютого 2020 р.

Я, як суддя, заявляю самовідвід з метою уникнення сумнівів в об`єктивності та неупередженості, у зв`язку з наступними обставинами.

В провадженні судді Радченка В.Є. перебувала цивільна справа №461/10920/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Квадрос , Товариства з обмеженою відповідальністю Євген , приватного підприємства М-Студія , Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне Українсько-Кіпрське підприємство Лeo Порто , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

15.01.2020 року суддею Радченко В.Є. задоволено самовідвід від участі у розгляді цивільної справи №461/10920/14-ц. Підставою для задоволення самовідводу слугувало те, що його дружина раніше надала юридичну консультацію представнику одного з учасників справи стосовно можливих боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно п. 5 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Частиною восьмою цієї ж статті визначено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 9 ст. 40 ЦПК України).

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до ст.9 Конституції України, ст.2 ЦПК України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини до даних правовідносин також можна застосувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.6), в якій закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Наявність безсторонності визначається у тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у учасників процесу у його безсторонності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі Білуга проти України , від 28.10.1998 року Ветштайн проти Швейцарії , тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен заявляти самовідвід.

Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , суд повинен бути встановленим законом .

Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів встановлений законом стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах Булут проти Австрії від 22.02.1996 року, Бускаріні проти Сан-Марино ). Термін закон , про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу судді (рішення у справі Коем та інші проти Бельгії ).

Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи Цанд проти Австрії , заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та Россі проти Франції , заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).

Про те, що термін суд, встановлений законом поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України .

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією ООН від 27.07.2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Європейським судом з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України вказує, що справедливим в розумінні ст. 6 Конвенції може вважатись тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Встановлено, що предметом вивчення судом у даному провадженні при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання розписки недійсноюта у справі №461/10920/14-ц (по якій суддя Радченко В.Є. задовольнив самовідвід) є однорідні охоронювані законом правовідносини, зокрема взаємопов`язаний предмет розгляду справи, учасники справи та їх представники.

Зважаючи на те, що суддя Радченко В.Є. при вирішенні самовідводу у справі №461/10920/14-ц вже висловився, що його дружина раніше надала юридичну консультацію представнику одного з учасників справи (який також бере участь у даній справі №461/5969/14-ц) стосовно можливих боргових зобов`язань між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому приходжу до висновку, що є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що наявність такого факту може викликати у сторін сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Виходячи із вищезазначеного, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, з метою забезпечення об`єктивного розгляду справи, усунення будь-яких сумнівів щодо прямої чи побічної зацікавленості судді у результатах її розгляду, його упередженості чи необ`єктивності, дотримання гарантій справедливого розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, приходжу до висновку, що самовідвід слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.36, 40, 260 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Самовідвід головуючого судді Радченка Віталія Євгеновича від участі у розгляді цивільної справи №461/5969/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання розписки недійсною- задовольнити.

Матеріали цивільної справи передати на повторний авторозподіл в поряку визначеному ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: Радченко В.Є.