Постанова

від 20.08.2019 по справі 914/406/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Справа №914/406/18

Місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бонк Т.Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання - Борщ І.О.

за участю представників:

від позивача - Герей О.Д. (адвокат)

від відповідача 1 - не з`явився

від відповідача 2 - Ахметова Г.В.(адвокат)

розглянувши апеляційну скаргу: Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A. від 10 січня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2018, суддя Кітаєва С.Б., повний текст складено - 22.12.2018,

у справі № 914/406/18

За позовом: Приватного підприємства «Зелений гай» , Львівська область, Миколаївський район, с.Розвадів,

до відповідача-1: Приватного підприємства Яп-Імперіал , місцезнаходження: Львівська область, м.Львів,

до відповідача-2: Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A, Polska, Польща,

про стягнення збитків в розмірі 372 028,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

короткий зміст вимог позову та рішення суду першої інстанції:

позов заявлено Приватним підприємством «Зелений гай» до відповідача-1 - Приватного підприємства «Яп-Імперіал» , до відповідача-2 - Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A, про стягнення збитків в сумі 372 028,59 грн. та відшкодування судових витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2018, суддя Кітаєва С.Б., у справі № 914/406/18 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Яп-Імперіал» на користь Приватного підприємства «Зелений гай» 332 386,79 грн. збитків, з яких:

- збитки у вигляді додаткових витрат понесених внаслідок сплати штрафів за рішеннями митних органів Польщі у сумі, еквівалентній 16 000,00 злотих (8 000,00 злотих за Заявкою 1 + 8 000,00 злотих за Заявкою 2), що станом на 16.02.2018 р. згідно офіційного курсу гривні щодо злотого (804,95 грн. за 100,00 злотих), встановленого НБУ, становить 128 792,00 грн.;

- збитки, пов`язані з простоями транспортних засобів, у вигляді неотриманих доходів, у сумі, еквівалентній 6 090,00 євро, що станом на 16.02.2018 р. згідно офіційного курсу гривні до євро (3343,10 грн. за 100 євро), встановленого НБУ, становить 203 594,79 грн., а також стягнуто: - 4 985,80 грн. судового збору; - 13 401,66 грн. витрат на правничу допомогу. В решті вимог до відповідача 1 (ПП «Яп-Імперіал» ) - відмовлено.

Також, стягнуто з Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A (місцезнаходження у Польщі) на користь Приватного підприємства «Зелений гай» збитки у виді неотриманих доходів у вигляді неодержаної плати за перевезення згідно Договору у сумі, обумовленій у Заявках 1, 2 і 3, еквівалентній 945.00 євро (315,00 євро за Заявкою 1 + 315,00 євро за Заявкою 2 + 315,00 євро за Заявкою 3), що станом на 16.02.2018 р. згідно офіційного курсу гривні щодо євро (3343,10 грн. за 100 євро), встановленого НБУ, становить 31 592,30 грн., а також стягнуто :- 4 73,88 грн. судового збору; - 1273,79 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду про часткове задоволення позову мотивоване тим, що до перевезення вантажу відповідач -2 не узгодив з позивачем перевезення вантажу як швидкопсувного продукту, а при передачі вантажу відповідач 1 не надав водію позивача документи про те, що вантаж є швидкопсувним продуктом. Під час проходження митних процедур на митному пості „Гребенне» (Польща) представники митного органу заборонили в`їзд автомобілів з вантажем на територію Польщі з тих причин, що вантаж є продуктом, що швидко псується, а транспортний засіб позивача не має сертифіката АТР, що є порушенням вимог Договору про міжнародне перевезення продовольчих товарів, що швидко псуються, і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень. З цих причин уповноваженою особою митниці складено протоколи дорожнього контролю, якими: - накладено на позивача санкцію (кауцію) у сумі 8000.00 злотих Польщі, - накладено на водія позивача штраф у сумі 500,00 злотих Польщі, - заборонено перевезення вантажу транспортним засобом позивача. Зазначене мало місце за двома заявками, тобто за двома перевезеннями. Відповідач 2, не надавши доказів сплати фінансових санкцій, перевантажив вантаж з автомобілів позивача на інший транспортний засіб. Відтак, позивач з метою недопу щення більших збитків, пов`язаних з подальшими простоями і такою платою, 15 листопада 2017 року сплатив податковій службі Польщі 17 000,00 злотих Польщі, доказами чого є платіжні документи, видані митними органами Польщі.

Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків на підставі підпунктів b, с п.1 ст.7 Конвенції, п.4 ст.4 Договору у сумі, еквівалентній 1000,00 злотих за заявками 1,2, то в цій частині суд першої інстанції вирішив, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки штрафи за рішеннями митних органів Польщі накладені не на позивача, а на його водіїв.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи:

до апеляційного суду надійшла апеляційна скарга відповідача-2: Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A, Polska, Польща, в якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та в позові відмовити, мотивуючи це тим, що:

1) Оскаржуване рішення суду не містить зазначення будь-якого із доказів, які надавалися представником відповідача -2 та не наведено мотивів відхилення таких доказів;

2)Вважає, що відповідач - 2 має право подавати доводи та заперечення на позов в цілому, а не лише в частині позову, заявленого стосовного нього як одного із співвідповідачів;

3)Відповідачем -2 під час розгляду у справі заперечувався факт передання для перевезення швидкопсувного товару. Відповідач - 2 згідно договору являвся замовником перевезення товару, який не був швидкопсувним товаром. Отже, як сторона договору перевезення та замовник перевезення відповідач - 2 був зобов`язаний відстоювати свою позицію та доводити належне виконання умов договору перевезення в цілому, однак він був позбавлений такого права судом, яким не було надано належної оцінки доводам та аргументам відповідача - 2.

4)10 вересня 2018 року представником відповідача - 2 було надано суду відзив на позов, в якому було зазначено про те, що зберігання та транспортування концентрованих соків відбувається за наступних умов: для пастеризованих - від 0 до 25 градусів Цельсія; для не пастеризованих - від 0 до 15 градусів Цельсія, консервованих шляхом заморожування - не більше мінус 18 градусів Цельсія. Також, з відповіді виробника соків вбачається, що товар - сік яблучний концентрований освітлений пастеризований, який експортувався відповідачем - 1 на адресу відповідача 2 не потребує при його зберіганні та транспортуванні температурних режимів і не являється швидкопсувним товаром, з долученням сертифікату якості. Проте суд першої інстанції не надав оцінку вказаним документам.

5)Матеріали справи не містять належних доказів оплати штрафів позивачів, які не містять доказів про незгоду позивача із накладеними штрафами;

6)Матеріали справи не містять підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також опису робіт, виконаних адвокатом із зазначенням реального затраченого часу та понесених витрат, також відсутній акт наданих послуг.

Відзиви на апеляційну скаргу у матеріалах справи відсутні. Згідно ст. 263 ГПК України подання відзиву є правом учасників справи; відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання не з`явився представник відповідача-1, хоча сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи. Зокрема, у матеріалах справи наявні належні докази на підтвердження повідомлення учасника справи - іноземного суб`єкта Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S. K. A, Polska, Польща, про час та місце розгляду справи в порядку, встановленому Конвенцією «Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» від 15.11.1965 р.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи строки розгляду справи за апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, те, що явка представників сторін не визнавалася судом обов`язковою у даній справі, апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача -1 на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача -2, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Згідно встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

03 жовтня 2017 року між відповідачем 2 - Т.В. Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A. (Замовник, вантажоодержувач) та позивачем - ПП „Зелений гай (Перевізник), було укладено Договір міжнародного перевезення товарів №03/10 (далі - Договір, договір перевезення).

Перевізник зобов`язується доставити довірений йому вантаж в пункт призначення та видати уповноваженій на одержання вантажу особі, а Замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.1.3 Договору, умови перевезення регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомо більного перевезення вантажів, Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, іншими угодами у галузі міжнародних перевезень вантажів.

Сторони визнають юридичну силу Договору, додатків, інших документів, переда них факсимільним чи електронним зв`язком, і погоджуються на використання цих документів у суді для захисту своїх інтересів в разі неналежного виконання зобов»язань іншою стороною (п.1.4 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору вид транспорту, умови та строки надання послуг (виконання робіт) визначаються в заявці на перевезення.

У разовій заявці на перевезення зазначається зокрема дата, час та місце завантаження товару, назва та адреса отримувача, розмір та умови платежу, реєстраційний номер автомобіля, дані водія, інші умови перевезення (п.6.2 Договору).

Перевізник зобов`язаний здійснити перевезення відповідно до разової Заявки Замовника (п.6.1 Договору);

У п.4.1 Договору сторони узгодили, що ціни, що відповідають конкретному перевезенню, зазначаються у разових Заявках.

Валютою платежу є Євро (п.5.1 Договору), спосіб платежу - банківський переказ (п.5.2 Договору).

Відповідно до п.5.3 Договору, оплата здійснюється на підставі рахунку та міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR), наданих Перевізником, Заявки на перевезення та Акта виконаних робіт, підписаних сторонами та скріплених їх печатками.

У п.5.4 Договору сторони узгодили, що строк оплати - протягом 45 банківських днів від дня отримання Замовником від Перевізника документів, зазначених у п.5.3 Договору.

Замовник зобов`язаний сплачувати рахунки Перевізника на умовах, передбачених Договором і узгоджених в Заявці (п.7.3.6 Договору).

У разі необхідності здійснити перевезення Замовник має надіслати Перевізникові електронною поштою копію Заявки, підписану і скріплену печаткою Замовника (п.7.3.1 Договору).

У разі досягнення згоди сторін щодо умов конкретного перевезення Перевізник має письмово підтвердити прийняття Заявки до виконання- підписати, скріпити її печаткою і копію направити Замовникові електронною поштою (п.7.1.1 Договору).

Замовник має забезпечити належне оформлення повного комплекту товаросупро відних документів, які необхідні для приймання/видачі вантажу, його митного оформлення тощо (п.7.3.4 Договору).

Відповідно до умов в п.7.3.5 Договору, Замовник зобов`язаний окремо узгоджувати з Перевізником транспортування небезпечних, негабаритних вантажів та вантажів, що потребують дотримання температурного режиму.

За умовами Договору ( п.7.1.5) Перевізник зобов`язаний негайно повідомляти Замовника про настання усіх непередбачених обставин (затримки, простою транспортного засобу тощо), які перешкоджають вчасній доставці вантажу, дотримуючись інструкцій Замовника .

Нормативний час простою, вільний від оплат, складає 24 години при здійсненні перевезення у межах ЄС та 48 годин за межами ЄС (п.7.3.3 Договору).

Відповідно до п.8.1.1 Договору, сторони несуть відповідальність за порушення зобов`язань, передбачених Договором, відповідно до умов Договору, а у випадках, не урегульованих ним,- відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, інших міжнародних угод, що регулюють правовідносини при здійсненні перевезень вантажів у міжнародному сполученні.

Замовник оплачує Перевізникові понаднормативний простій транспортного засобу, що виник з вини Замовника, у т.ч. у дорозі, при виконанні митних процедур чи в пункті перетину митного кордону, із розрахунку 70,00 евро за кожну повну добу понаднормативного простою, якщо інше не обумовлено у Заявці, а претензії Перевізника щодо простою розглядаються Замовником при наявності у товарно - транспортних документах відміток про час прибуття та відбуття транспортного засобу і відраховуються з дня надсилання Перевізником письмового повідомлення (за допомогою електронної пошти) про початок простою (п.8.3.1 Договору).

Відповідно до п.11.5 Договору, правом, що застосовується до Договору, є право України.

Для вирішення спорів сторони визначили суд за місцем знаходження Перевізника, а правом, яке підлягає застосуванню, - матеріальне і процесуальне право України (п.10.3 Договору).

Встановлено, що 03.10.2017р. сторонами у порядку, передбаченому п.п. 3.1, 6.2, 7.3.1 і 7.1.1 Договору, погоджено три Заявки (далі - Заявка 1, Заявка 2, Заявка 3) на перевезення на наступних умовах.

Умови заявки 1.

Згідно Заявки 1 від 03.10.2017 р. позивач зобов`язаний протягом 4-7 жовтня 2017 року автомобілем марки „Рено» , державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом типу „тент» , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 перевезти концентрованій сік у бочках за маршрутом м. Городок, Львівська обл., Україна- Annopol, 23-235. Polska: строк завантаження- 04-05.10.2017р. за адресою: Україна, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська,274-А, строк розвантаження - 06-07.10.2017р. за адресою: Polska АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 Skaly, 60; вантажовідправник - ПП „ЯП-Імперіал» (відповідач 1), вантажоодержувач - Т.В. Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A. (відповідач 2); пункти перетину митного кордону- Рава- Руська (Україна)- Гребенне (Польща); нормативний простій - 48 годин; плата за перевезення - 315,00 євро, строк оплати- протягом 14 днів.

Умови заявки 2.

Згідно Заявки 2 від 03.10.2017 р. позивач зобов`язаний протягом 5-7 жовтня 2017 року автомобілем марки ,,Рєно , державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , з причепом типу „тент» , державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 перевезти концентрований сік у бочках за маршрутом м. Городок, Львівська обл., Україна - Annopol, 23-235, Polska; строк завантаження - 05.10.2017р. за адресою: Україна, Львівська обл., м. АДРЕСА_4 , вул. Львівська, 274- А, строк розвантаження - 07.10.2017 р. за адресою: Polska АДРЕСА_5 , 23-235, ul. АДРЕСА_3 Skaly, 60; вантажовідправник - ПП»Яп - Імперіал» (відповідач 1), вантажоодержувач- Т.В. Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A. (відповідач 2); пункти перетину митного кордону- Рава-Руська (Україна)- Гребенне (Польща); нормативний простій- 48 годин; плата за перевезення- 315,00 євро, строк оплати-протягом 14-днів.

Умови Заявки 3.

Згідно Заявки 3 від 03.10.2017 р. позивач зобов`язаний був протягом 5-7 жовтня 2017 року автомобілем марки „Рено» , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , з причепом типу „тент» , державний реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3 перевезти концентрований сік у бочках за маршрутом м. Городок, Львівська обл., Україна- Annopol, 23-235, Polska; строк завантаження - 05.10.2017р. за адресою: Україна, Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, АДРЕСА_6 , строк розвантаження- 07.10.2017р. за адресою: Polska АДРЕСА_7 23-235, ul. АДРЕСА_3 Skaly, 60; вантажовідправник- ПП „ЯП-Імперіал» (відповідач 1), вантажоодержувач- Т.В. Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A. (відповідач 2); пункти перетину митного кордону- Рава-Руська (Україна)- Гребенне (Польща); нормативний простій- 48 годин; плата за перевезення - 315,00 євро, строк оплати- протягом 14 днів.

Згідно ч. 1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажо відправником) вантаж до пункту призначення в установлений договором строк-та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як пояснив позивач та не заперечив відповідач 2, у Договорі позивач і відповідач 2, частково відступили від положень даної норми й урегулювали відносини щодо оплати за перевезення на власний розсуд - обов`язок оплати поклали на вантажоодержувача, що відповідає вимогам ч.3 ст.6 ЦК України.

Згідно ч.2 ст.306 ГК України суб`єктами цих відносин є перевізники (позивач), вантажовідправники (відповідач 1) та вантажоодержувачі (відповідач 2).

Перевізник зобов`язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором (ч.1 ст.917 ЦК України).

Відправник вантажу вправі відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу (ч1І ст.917 ЦК України).

Згідно ч.4 ст.308 ГК України у разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість або інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажо відправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем.

На виконання взятих на себе зобов`язань за заявкою 1, 04.10.2017 року позивач подав відповідачу під завантаження обумовлений заявкою автомобіль марки „Рено» , д.р. № НОМЕР_1 , з причепом типу „тент» , д. р. № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1

04.10.2017р. відповідач - 1 завантажив автомобіль позивача соком яблучним концентрованим у металевих бочках у кількості 74 штуки для доставки вантажу до відповідача 2 (одержувач), у зв»язку з чим оформив і видав водію позивача міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (далі - CMR) А №0921949.

У пункті 13 накладної зазначено (відтиск штампу) - увага, продукт швидко псується .

04.10.2017 року у відділі митного оформлення „Городок» митного поста „Західний» Львівської митниці ДФС України відповідач 1 задекларував експорт даного вантажу.

Зазначений митний орган видав водію позивача митну декларацію (форма МД-2) UA209180/2017/148084. У розділі декларації стосовно маркування та кількості товарів, розпізнавальні особливості зазначено: сік яблучний концентрований освітлений натуральний, масова частка розчинних сухих речовин 67 % Brix, без додавання цукру чи інших добавок, густиною 1350 кг/м куб, ТУУ 15.3-32475074 007, 20 350 кг, розфасований в 74 металеві бочки з асептичними мішками - вкладишами. Торгівельна марка - відсутня. Виробник - ТОВ Яблуневий дар , Україна.

Як вбачається, у митній декларації не вказано, що вантаж є швидкопсувним продуктом.

05.10.2017р. водій позивача, пройшовши відповідні процедури на митному пості „Рава-Руська» Львівської митниці ДФС України, згаданим автомобілем з вказаним вантажем перетнув кордон України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення „Рава-Руська - Гребенне» .

05.10.2017р. о 11.00 год. під час проходження митних процедур на митному пості „Гребенне» (Польща) представники названого митного органу заборонили в`їзд даного автомобіля з цим вантажем на територію Польщі з тих причин, що вантаж є продуктом, що швидко псується, а транспортний засіб позивача не має сертифіката АТР, що є порушенням вимог Договору про міжнародне перевезення продовольчих товарів, що швидко псуються, і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень від 01.09.1970 p., до якої Україна приєдналася згідно Указу Президента України №262/2007 від 02.04.2007 р. (далі- Договір АТР).

З наведених причин уповноваженою особою Люблінського Митно-Скарбового Уряду в Білій ОСОБА_4 складено протокол дорожнього контролю №3,03020.48.130.2017МК від 05.10.2017 p., яким:

- накладено на позивача санкцію (кауцію) у сумі 8 000,00 злотих Польщі,

- накладено на водія позивача штраф у сумі 500,00 злотих Польщі,

- заборонено перевезення вантажу транспортним засобом позивача.

Згідно Додатку до протоколу в описі виявленого порушення зазначено: тип перевезеного товару вказує на дію правил договору про міжнародне перевезення продовольчих товарів, що швидко псуються і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень (АТР), укладеного в Женеві 1 вересня 1970 року. Згідно з пп.. 3 додатку № 3 вищезгаданого Договору концентровані фруктові соки повинні транспортуватися в спеціальних транспортних засобах, що мають важливий сертифікат АТР з температурою + 6 градусів Цельсія або температурою, вказаною на мітці і/або транспортній документації. На документі ТН не вказано температури перевезення, тому згідно з чинним правилами, описаним в договорі АТР, перевезення в цьому випадку має відбуватися з температурою +6, оскільки відправник не вказав в перевізних документах іншої температури.

На виконання взятих на себе зобов`язань за Заявкою 2:

04.10.2017р. позивач подав відповідачу під завантаження обумовлений заявкою автомобіль марки „Рено» , д. р. № НОМЕР_3 , з причепом типу тент , д.р. № НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2

Відповідач-1 04.10.2017р. завантажив автомобіль позивача соком яблучним концентрованим у металевих бочках у кількості 74 штуки для доставки вантажу до відповідача2.

З даного приводу відповідач 1 оформив і видав водію позивача міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (далі- CMR) А №0921944.

У пункті 13 накладної зазначено (відбиток штампу) - увага: продукт швидко псується .

04.10.2017 р. у відділі митного оформлення „Городок» митного поста „Західний» Львівської митниці ДФС України відповідач 1 задекларував експорт даного вантажу.

Цей митний орган видав водію позивача митну декларацію (форма МД-2) UA209180/2017/148093.

У митній декларації не вказано, що вантаж є швидкопсувним продуктом. У розділі декларації стосовно маркування та кількості товарів, розпізнавальні особливості зазначено: сік яблучний концентрований освітлений натуральний, масова частка розчинних сухих речовин 67 % Brix, без додавання цукру чи інших добавок, густиною 1350 кг/м куб, ТУУ 15.3-32475074 007, 20 350 кг, розфасований в 74 металеві бочки з асептичними мішками - вкладишами. Торгівельна марка - відсутня. Виробник - ТОВ Яблуневий дар , Україна .

05.10.2017р. водій позивача, пройшовши відповідні процедури на митному пості „Рава-Руська» Львівської митниці ДФС України, згаданим автомобілем з вказаним вантажем перетнув кордон України у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення „Рава-Руська - Гребенне» .

05.10.2017р. о 11.00 год. під час проходження митних процедур на митному пості „Гребенне» (Польща) представники названого митного органу заборонили в`їзд даного автомобіля з цим вантажем на територію Польщі з тих причин, що вантаж є продуктом, що швидко псується, а транспортний засіб позивача не має сертифіката АТР, що є порушенням вимог Договору АТР.

З цих причин уповноваженою особою Люблінського Митно-Скарбового Уряду в Білій ОСОБА_4 складено протокол дорожнього контролю .№303020.48.131.2017МК від 05.10.2017р, яким:

- накладено на позивача санкцію (кауцію) у сумі 8 000.00 злотих Польщі,

- накладено на водія позивача штраф у сумі 500,00 злотих Польщі,

- заборонено перевезення вантажу транспортним засобом позивача.

Згідно Додатку до протоколу в описі виявленого порушення зазначено: тип перевезеного товару вказує на дію правил Договору про міжнародне перевезення продовольчих товарів, що швидко псуються і про спеціальні транспортні засоби, призначені для цих перевезень (АТР), укладеного в Женеві 1 вересня 1970 року. Згідно з пп. 3 додатку № 3 вищезгаданого Договору концентровані фруктові соки повинні транспортуватися в спеціальних транспортних засобах, що мають важливий сертифікат АТР з температурою + 6 градусів Цельсія або температурою, вказаною на мітці і/або транспортній документації. На документі ТН не вказано температури перевезення, тому згідно з чинним правилами, описаним в договорі АТР, перевезення в цьому випадку має відбуватися з температурою +6, оскільки відправник не вказав в перевізних документах іншої температури.

З матеріалів справи вбачається, що 06.10.2017р. позивач, відповідно до умов п.7.1.5 Договору, надіслав відповідачу 2 письмове повідомлення за вих. №109, яким проінформував про затримання автомобілів через відсутність серед товаросупровідних документів документа про те, що вантаж не є швидкопсувним, і запропонував варіанти для вирішення проблеми, що виникла: надати позивачу документ, який свідчить, що вантаж не є швидкопсувним, або перерахувати на рахунок позивача 17 000,00 злотих Польщі (8 000,00 + 8 000,00 + 500,00 + 500,00 = 17000,00) для сплати згаданих санкцій і штрафів, що дасть змогу продовжити перевезення, або в інший спосіб вирішити цю проблему.

11.10.2017р. відповідач 2 надіслав відповідь на повідомлення позивача від 06.10.2017р. (а.с 70-73 Т.1), якою довів до відома, що відмовляється переказати 17 000.00 злотих Польщі, пославшись на те, що згідно сертифіката якості пюре яблучного соку не є товаром, що швидко псується, інших варіантів вирішення проблеми не пропонував.

Позивач вважає, що ця відповідь є доказом тих фактів, що відповідач 2 при укладенні Договору не повідомив, а обидва відповідачі при передачі вантажу не надали позивачу докумен тів, що вантаж є швидкопсувним, а з метою приховати останнє від позивача та митних органів України і Польщі відповідач 2 у листі вказав на сертифікат якості пюре яблучного соку.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2017 р. позивач надіслав відповідачу 2 претензію за вих. №112-3, якою повідомив, що з причин простою транспортних засобів позивача протягом 05-19.10.2017р. останній, згідно п.7.3.3, п.8.3.1 Договору, нарахував відповідачу - 2 плату за понаднормативний простій за період з 06 по 19.10.2017 р. із розрахунку 70,00 євро за кожну добу, додавши до претензії рахунки на оплату.

23.10.2017 р. відповідач 2 надіслав позивачу відповідь на претензію, у якій не торкнувся суті претензії, але пред`явив зустрічну претензію, у якій виклав вимогу протягом трьох днів доставити вантаж до пункту призначення.

24.10.2017 р. позивач надіслав відповідачу 2 повідомлення за вих. №112-6, яким повідомив, що у разі надання відповідачами документів про те, що вантаж не є швидкопсувним, або переказу ними коштів для сплати згаданих санкцій і штрафів, вантаж буде доставлено за призначенням, а без виконання першого або другого митні органи Польщі не пропустять автомобілі позивача на територію Польщі.

Позивач стверджує, що телефонні переговори та електронне листування, які тривали в період з 25.10 по 08.11.2017р. результатів не принесли, відтак транспортні засоби позивача продовжували знаходитись на території названого митного органу Польщі. З приводу наведеного відповідач 2 заперечень не висловив.

09.11.2017р. відповідач - 2 письмовим повідомлення вніс пропозицію, згідно якої він невідкладно після перевантаження вантажу з обох автомобілів позивача на автомобілі, надані відповідачем 2, сплатить 16 000,00 злотих Польщі на рахунок, вказаний митними органами.

10.11.2017 р. позивач письмовою відповіддю за вих. №112-9 повідомив відповідача 2, що дає згоду на перевантаження вантажу після надання позивачу доказів сплати відповідачем 2 фінансових санкцій у сумі 17 000,00 злотих Польщі.

14.11.2017р. відповідач 2 надіслав позивачу письмову інформацію про надання автомобілів для перевантаження ватажу.

14.11.2017р. відповідач 2 перевантажив вантаж з автомобіля позивача з д.р. №ВС2576СН з причепом з д. р. № НОМЕР_2 на інший транспортний засіб;

15.11.2017 р. позивач надіслав відповідачу - 2 письмове повідомлення за вих.№112-10, яким довів до відома, що 14.11.2017 р. перевантажено вантаж з автомобіля позивача з д. р. №ВС2576СН з причепом з д. р. № НОМЕР_2 , але відповідач 2 не надав доказів сплати згаданих фінансових санкцій, тому позивач заперечив проти перевантаження іншого автомобіля.

15.11.2017р. відповідач 2, не надавши доказів сплати фінансових санкцій, перевантажив вантаж з другого автомобіля позивача з д.р. №ВС8988АС з причепом з д.р. № НОМЕР_4 на інший транспортний засіб.

Оскільки відповідач 2 перевантажив вантаж із зазначених автомобілів, однак не сплатив згадані кауції і штрафи, через що митні органи Польщі у якості забезпечення оплати заборонили виїзд автомобілів позивача з їх території і повідомили про початок нарахування плати за перебування автомобілів на цій території, то позивач з метою недопу щення більших збитків, пов`язаних з подальшими простоями і такою платою, 15 листопада 2017 року сплатив податковій службі Польщі 17 000,00 злотих Польщі, доказами чого є платіжні документа, видані митними органами Польщі, а саме: mandate karny серії Db №1333324 про сплату штрафу у сумі 500,00 злотих Польщі та платіжний документ про сплату кауції у сумі 8 000,00 злотих Польщі; mandate karny серії Db №1333325 про сплату штрафу у сумі 500,00 злотих Польщі та платіжний документ про сплату кауції у сумі 8 000,00 злотих Польщі.

За Заявкою 3:

05.10.2017р. позивач подав відповідачу під завантаження обумовлений заявкою автомобіль марки „Рено» , д. р. № НОМЕР_5 , з причепом типу „тент» , д. р. № НОМЕР_6 , під керуванням водія ОСОБА_3

Відповідач 1 05.10.2017 завантажив автомобіль позивача соком яблучним концентрованим у металевих бочках у кількості 74 штуки для доставки вантажу до відповідача 2.

З даного приводу відповідач - 1 оформив і видав водію позивача міжнародну товарно-транспортну накладну CMR (далі - CMR) А №278477. Найменування вантажу - сік яблучний, концентрований , 74 металеві бочки.

У п.13 даної накладної відсутня позначка про те, що вантаж швидко псується.

05.10.2017р. у відділі митного оформлення „Городок» митного поста „Західний» Львівської митниці ДФС України відповідач 1 задекларував експорт даного вантажу.

Цей митний орган видав водію позивача митну декларацію (форма МД-2) UA209180/2017/148289.

У митній декларації не вказано, що вантаж є швидкопсувним продуктом.

Як стверджує позивач, водій позивача був готовий до перевезення за обумовленим маршрутом, однак позивач, дізнавшись від водіїв, які здійснювали перевезення за Заявками 1 і 2, що вантаж не може перевозитись транспортними засобами, замовленими відповідачем 2, відмовився від продовження перевезення, про що повідомив відповідачів. Проте, 09.10.2017р. водій позивача повернув (доставив) вантаж на склад ТОВ Яблуневий дар , про що є відмітка останнього у CRM.

Предмет позову - вимога про стягнення з ПП Яп-Імперіал 340 436,29 грн., з яких

- 136 841,5 грн. збитки у вигляді додаткових витрат внаслідок сплати штрафів за рішеннями митних органів Польщі (17 000 злотих: 8000 злотих + 8000 злотих + 500 злотих + 500 злотих).

- 203 594,79 грн. - збитки, повзяані з простоями транспортних засобів у вигляді неотриманих доходів.

Також вимога про стягнення з відповідача - 2 суми в розмірі 31 592,3 грн. у виді неотриманих доходів у вигляді неодержаної плати за перевезення згідно Договору у сумі, обумовленій у Заявках 1,2,3 (по 315 євро за трьома заявками).

Як вбачається з письмових та усних пояснень сторін, обставин справи, між сторонами наводяться доводи та заперечення стосовно особливостей товару, який перевізник прийняв для перевезення.

Суди встановлюють наявність чи відсутність обставини, фактів на підставі доказів у справі.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з погляду на їх належність, допустимість, достатність та взаємозв`язок є усунення протиріч між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що слідують із отримуваної доказової інформації.

Відповідно до п.11.6 Договору відносини Сторін регулюються Договором, додатками до Договору та чинним законодавством.

Згідно п.11.5 Договору право, що застосовується до Договору, - право України.

Згідно п.1.3 Договору умови перевезення регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі- Конвенція), іншими угодами в галузі міжнародних перевезень вантажів.

Україна приєдналася до Конвенції відповідно до Закону України №57-V від 01.08.2006 р.

В усіх вказаних вище CRM (у їх верхньому правому кутку) зазначено, що це перевезення, не дивлячись ні на які інші договори, виконується згідно з умовами Конвенції.

Відповідно до п.1.3 Договору, умови перевезення регулюються Конвенцією про договір міжнародного автомо більного перевезення вантажів (Конвенція), Митною конвенцією про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП, іншими угодами у галузі міжнародних перевезень вантажів.

Відповідно до п.1 ст.1 Конвенції, Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з якими принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство країн.

Згідно ст.4 Конвенції Договір перевезення підтверджується складанням вантажної

накладної.

Згідно ст.5 Конвенції вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником.

Стаття 6 Конвенції перелічує дані, які містить вантажна накладна. Зокрема, пункт F - прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування; сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Згідно ст. 7 Конвенції:

1. Відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності:

a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6;

b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6;

c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

2. Якщо, на запит відправника, перевізник вносить у вантажну накладну дані, зазначені у пункті 1 цієї статті, то вважається, доки не доведене зворотне, що він це зробив від імені відправника.

Згідно ст. 8 Конвенції приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: a) вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; b) зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Згідно ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником. 2. Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно ст. 11 Конвенції:

1. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.

2. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Аналізуючи встановлені обставини справи та наведені норми права, апеляційний суд зазначає наступне.

На перевезення вантажу було оформлено три Заявки (транспортне замовлення, заявки 1,2,3), товар - концентрований сік в бочках, в заявках не зазначено особливостей необхідних транспортних засобів, зокрема, щодо температурного режиму. Надалі сторонами підписано міжнародні товарно-транспортні накладні з найменуванням вантажу - сік яблучний концентрований .

Згідно ст. 8 Конвенції перевізник перевіряє лише зовнішній стан вантажу та упаковки.

У відзиві на позовну заяву відповідач - 2 долучив низку копій міжнародних товаро - транспортних накладних з іншими перевізниками, однак суд не бере такі до уваги, як такі, що не стосуються обставин даної справи та вважає правильним твердження суду першої інстанції про те, що докази (копії CMR №008768 від 13.08.2018, заявки на перевезення від 12.08.2018, тощо) не є належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі. Такі заявки Суд не може брати до розгляду як докази, які не стосуються предмету доказування у даній справі.

У відзиві на позов скаржник зазначає, що у п.13 товарно-транспортних накладних у даній справі водіями було проставлено штамп товар, що швидко псується . Однак, відповідачем - 2 не долучено двох інших екземплярів таких накладних без такого штампу, як і не надано будь - яких інших доказів на підтвердження таких доводів. Згідно із ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем 2 не подано до відзиву жодного доказу на підтвердження його тверджень про те, що у товарно-транспортні накладні №0921944 і №0921949, у графі 13, застереження про те, що товар є швидкопсувним, внесено водіями позивача з метою позачергового проїзду митних постів та митних кордонів України та Польщі. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем 2 не доведено наявність у позивача мотивів для проходження митних процедур поза чергою, оскільки згідно Заявок 1, 2 і 3 крайній строк завантаження товару - 05.10.2017р.. доставлення товару - 07.10.2018 р., а 05.10.2017р. автомобілі позивача за Заявками 1 і 2 вже були завантажені, перетнули кордон України і були на території Польщі; зі змісту Заявок не вбачається, що Сторонами у заявках було передбачено більшу оплату у разі доставки товару швидше, ніж встановлена дата доставки у заявках.

Згідно ст.7 Конвенції якщо, на запит відправника, перевізник вносить у вантажну накладну дані, зазначені у пункті 1 цієї статті, то вважається, доки не доведене зворотне, що він це зробив від імені відправника.

Відтак, у даному випадку, оскільки не доведено зворотнє, вважається, що всі дані в накладні внесено з відома та від імені відправника. жу едені норми права, апеляційний суд зазанчає ві доказів у справ.

Згідно ст. 11 Конвенції:

1. Для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати.

2. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника.

Однак, як встановлено, під час перевезення вантажу уповноваженою особою митниці було зупинено перевізника та згідно відповідного протоколу накладено санкції та штраф, після чого негайно на наступний день 06.10.2017 р. позивач, відповідно до умов п. 7.1.5 Договору, надіслав відповідачу -2 письмове повідомлення, яким проінформував про затримання автомобілів через відсутність серед товаросупровідних документів документа про те, що вантаж не є швидкопсувним, і запропонував надати позивачу документ, який свідчить, що вантаж не є швидкопсувним.

Як зазначено судом першої інстанції, Відповідач 2 не заперечує, що в період з 06.10.2017 по 14.11.2017 між сторонами відбувалась переписка, ініційована позивачем щодо надання документів, які підтверджують, що товар не є швидкопсувним, однак посилається на те, що надання таких документів вже не мало жодного значення, оскільки протоколи про порушення правил перевезення товару були складені митними органами Польщі 05.10.2017 року.

Однак, відповідач 2 , замовник за Договором №03/10 від 03.10.2017 року, відповідно до умов зазначеного Договору (п.7.3.4) взяв на себе зобов`язання: забезпечити належне оформлення повного комплексу товаросупровідних документів, які необхідні для прийняття/видачі вантажу, митного його оформлення та безперешкодного руху транспортного засобу згідно з маршрутом перевезення; окремо узгоджувати з перевізником транспортування вантажів, що вимагають температурного режиму (п.7.3.5 Договору).

Виконуючи свої зобов`язання за Договором, перевізник інформував замовника про настання непередбачених обставин, які виникли під час перевезення вантажу і перешкоджали його своєчасній доставці за інструкціями замовника, перевізник просив замовника вжити заходів: надати перевізнику документ, який свідчить, що вантаж не є швидкопсувним, або перерахувати на рахунок позивача 17 000,00 злотих Польщі, тобто штрафних санкцій, з метою надання змоги перевізнику продовжити перевезення, або в інший спосіб вирішити цю проблему.

Натомість, відповідач -2 11.10.2017 надіслав відповідь на повідомлення позивача від 06.10.2017р., якою довів до відома, що відмовляється переказати 17 000.00 злотих Польщі, пославшись на те, що згідно сертифіката якості пюре яблучного соку не є товаром, що швидко псується, інших варіантів вирішення проблеми не пропонував. При цьому, відповідачу 2 було відомо, що позивач не здійснював перевезення пюре яблучного соку за узгодженими з позивачем заявками. Відтак, така відписка на повідомлення позивача не лише не вирішила проблему, яка виникла не з вини позивача в ході перевезення, а спричинила до збільшення часу простою транспортних засобів.

Докази оскарження дій митних органів та застосування штрафних санкцій згідно Протоколів, складених 05.10.2017 року, у судових органах Польщі - у матеріалах справи відсутні.

З опису виявленого порушення у протоколах контролю вбачається, що на міжнародно - транспортній накладній (МТН) не вказано температури перевезення.

Проте, не надавши позивачу документів, які б доводили, що вантаж не є швидкопсувним, відповідач - 2 перевантажив вантаж з автомобілів позивача на інші транспортні засоби.

Згідно ст. 7 Конвенції:

1. Відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності:

a) даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6;

b) даних, зазначених у пункті 2 статті 6;

c) будь-яких інших даних чи інструкцій, що надаються ним для складання вантажної накладної або для включення в неї таких даних.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у матеріалах справи відсутні докази вини перевізника при митному оформленні вантажу, внаслідок чого перевізник зазнав збитків.

Факт сплати штрафів позивач підтвердив платіжними документами, які додані до позовної заяви. Під час підготовчого провадження в суді першої інстанції у справі відповідачі не заявляли в порядку ст.81 ГПК України клопотань про витребування інших (додаткових) доказів на підтвердження вчинених позивачем платежів. Доказів зворотнього відповідач 2 не надав.

Скаржником в апеляційній скарзі не зазначено, яким положенням законодавства не відповідають надані позивачем копії про сплату штрафу та з яких підстав такі слід вважати недійсними документами чи неналежними доказами, твердження скаржника про сплату перевізником лише 40 злотих штрафу не підкріплені відповідними доказами..

В апеляційній інстанції в судовому засіданні судом було оглянуто оригінали платіжних документів про сплату штрафу, які апеляційний суд вважає належними та допустимими доказами на підтвердження сплати позивачем штрафів.

Відтак, підстави для висновку, що подані позивачем платіжні документи про сплату штрафів слід визнати не належними, не допустимими чи не достовірними доказами - відсутні.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання є підставою господарсько-правової відповідальності (ч.1 ст.218 ГК України).

Згідно ст.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Перевізник звільняється від відповідальності за прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з його вини (ч.2 ст.313 ГК України).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами і договорами (ч.1 ст.216 ГК України).

Згідно ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання як господарські санкції серед інших застосовуються відшкодування збитків та штрафні санкції.

Згідно учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги, має відшкодувати завдані цим збитки (ч.І ст.224 ГК України);

Під збитками розуміються у т.ч. витрати, зроблені управненою стороною: неодержані нею доходи, які управнена сторона могла одержати у разі виконання зобов`язання (ч.2 ст.224 ГК України);

Згідно ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків у т.ч. включаються: додаткові втрати, понесені стороною, яка зазнала збитків, зокрема штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам; неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, розраховувала у разі належного виконання зобов`язання іншою стороною.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом чи договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч.3 ст.225 ГК України).

Відтак, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідач - 1 на підставі підпунктів b, с п.1 ст.7 Конвенції, п.4 ст.4 Договору повинен відшкодувати позивачу 332 386,79 грн. (128792,00 грн. + 203 594,79 грн. = 332 386,79 грн.). Із них: збитки у вигляді додаткових витрат, понесених внаслідок сплати штрафів за рішеннями митних органів Польщі у сумі, еквівалентній 16 000,00 злотих (8 000,00 злотих за Заявкою 1 + 8 000,00 злотих за Заявкою 2), що станом на 16.02.2018 р. згідно офіційного курсу гривні щодо злотого (804,95 грн. за 100,00 злотих), встановленого НБУ, становить 128 792,00 грн. (16 000,00 злотих х 8,0495 грн. = 128 792,00 грн.);

-збитки, пов`язані з простоями транспортних засобів, у вигляді неотриманих доходів, у сумі, еквівалентній 6 090,00 євро, що станом на 16.02.2018 р. згідно офіційного курсу гривні до євро (3343,10 грн. за 100 євро), встановленого НБУ, становить 203 594,79 грн. (6 090,00 євро х 33,4310 грн. = 203 594,79 грн.) виходячи з наступних даних:

- відповідно до Заявок 1 і 2 строк доставки вантажу - 7 жовтня 2017 року, відтак період простою транспортних засобів за цими Заявками тривав з 8 жовтня по 15 листопада 2017 року і склав 29 діб за кожним транспортним засобом;.

- для розрахунку ціни простою за 1 добу взято за основу плату за перевезення, передбачену Заявками 1, 2, у сумі по 315,00 євро за 3 доби перевезення, отже ціна 1 доби простою одного транспортного засобу становить 105,00 євро (315,00 євро : 3 доби = 105,00 євро). Розрахунок збитків, пов`язаних з простоєм: (29 діб х 2 транспортних засоби х 105,00 євро = 6 090,00 євро).

Щодо заявлених позивачем до стягнення збитків на підставі підпунктів b, с п.1 ст.7 Конвенції, п.4 ст.4 Договору у сумі, еквівалентній 1000,00 злотих за заявками -1,2 , що станом на 16.02.2018р. згідно офіційного курсу гривні щодо злотого (804,95 грн. за 100,00 злотих), встановленого НБУ, становить 8049,50 грн., то апеляційний суд погоджується із рішенням суду першої інстанції про те, що відсутні правові підстави в цій частині позову, оскільки штрафи за рішеннями митних органів Польщі накладені не на позивача, а на його водіїв.

У справі також наявні належні та достатні докази того, що Відповідач - 2 має відшкодувати позивачу збитки у виді неотриманих доходів у вигляді неодержаної плати за перевезення згідно Договору у сумі, обумовленій у Заявках 1, 2 і 3, еквівалентній 945.00 євро (315,00 євро за Заявкою 1 + 315,00 євро за Заявкою 2 + 315,00 євро за Заявкою 3), що станом на 16.02.2018р. згідно офіційного курсу гривні щодо євро (3343,10 грн. за 100 євро), встановленого НБУ, становить 31 592,30 грн. (945,00 євро х 33,4310 грн. = 31 592,30 грн.).

Щодо доводів апеляційної скарги.

Апеляційний суд зазначає, що окремі доводи апеляційної скарги було досліджено та спростовано апеляційним судом при оцінці обставин справи.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з твердженням скаржника про те, що він має право подавати свої пояснення та заперечення у даній справі стосовно позову та рішення суду першої інстанції в цілому, оскільки він є співвідповідачем, та замовником перевезення. У даному випадку спірні правовідносини виникли з однієї підстави та стосуються всіх учасників перевезення - відправника, перевізника та одержувача.

Згідно ст. 47 ГПК України кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. 2. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо:1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів;2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Зазначене положення норми статті не забороняє відповідачам діяти самостійно стосовно предмету спору та спірної вимоги.

З оскаржуваного рішення суду першої інстанції не вбачається того, що судом першої інстанції відхилені докази відповідача - 2 на тій підставі, що він має право заперечувати позов лише в частині, що стосується його прав та обов`язків. Натомість суд першої інстанції правомірно зазначив те, що відповідач -2 не має права представляти інтереси відповідача - 1, відповідач 1 не уповноважував представника відповідача 2 представляти його інтереси у даній справі. Доказів зворотного матеріали справи не містять.

Щодо доводів скаржника стосовно незаконності рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до приписів ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України).

До матеріалів справи позивачем долучено Договір про надання правничої допомоги в господарській справі, укладений 21 лютого 2018 року між приватним підприємством «Зелений гай» в особі директора підприємства ОСОБА_5 , який діє на підставі Статуту підприємства (далі - Клієнт) та адвокатом Герей О.Д., який діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (далі - Адвокат), відповідно до п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується на умовах та у порядку, що передбачені Договором, надати Клієнту правничу допомогу, спрямовану на захист порушених, невизнаних, оспорюваних прав Клієнта (далі - Правнича допомога) і Клієнт на умовах та в порядку, що передбачені Договором, зобов`язується оплатити Адвокатові вартість Правничої допомоги (далі - Гонорар).

Відповідно до п.1.2 Договору визначено, що Адвокат надає Клієнтові Правничу допомогу у формі представництва інтересів Клієнта перед іншими фізичними та юридичними особами, у тому числі органами державної і місцевої влади, й у господарських судах усіх інстанцій у процесі вирішення господарського спору з приватним підприємством «Яп-Імперіал» та фірмою Т.В. Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S. K. A.

Відповідно до п.3.1 Договору надання Правничої допомоги здійснюється на підставі письмової довіреності Клієнта (Довіреність від 21 лютого 2018 року №16-1 долучена до матеріалів справи). Повноваження Адвоката перелічені у п.2 Договору.

У п. 4.1 Договору обумовлено, що гонорар Адвоката визначається, виходячи з наступних цін: ознайомлення з матеріалами спору - 1 000,00 грн., підготовка позовної заяви - 10 000,00 грн., підготовка інших заяв по суті справи - 1 000,00 грн. за кожну заяву; підготовка й участь у судовому чи іншому засіданні, включно з підготовкою документів, які не є заявами по суті справи - 1 000,00 грн. за кожне судове засідання чи інше засідання.

Орієнтовна сума витрат на правничу допомогу - 15 000,00 грн., що складає 4,04% від ціни позову.

Відповідно до п.4.2 договору, строк оплати на підставі Звіту не пізніше чотирьох днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, постановленим за результатами розгляду спору по суті.

Апеляційний суд зазначає, що згідно п. 3.2 договору після надання правничої допомоги адвокатське бюро зобов`язане надати клієнтові Звіт про надану правничу допомогу (Звіт).

У п.4.1 Договору зазначено лише види послуг та їх вартість.

Отже, згідно п. 4.2. договору строк оплати - лише після набрання рішенням законної сили. У даному випадку рішення суду першої інстанції не набрало законної сили, оскільки оскаржено в апеляційному порядку.

Крім того, Звіту про надану правничу допомогу до матеріалів справи також не долучено, як і не долучено жодних доказів на підтвердження фактичних витрат позивача на підставі зазначеного договору.

За змістом глави 8 ГПК України необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Розподіл судових витрат у справі має компенсаційний характер (тобто таких, що фактично понесені стороною) та не передбачає авансування можливих майбутніх витрат однієї сторони за рахунок іншої.

Вказана вимога є також гарантією реального виконання зобов`язань саме замовником (клієнтом) перед виконавцем (адвокатом, адвокатським бюро тощо) за договором про надання правової допомоги та в розмірі, визначеному договором, а не відповідачем у справі за результатами виконання судового рішення в обсязі, визначеному судом.

Разом з тим, позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів, що підтверджують надання та виконання таких послуг (акт, звіт тощо), належної їх оплати, зокрема, не подано платіжного доручення про перерахування коштів на рахунок адвокатського бюро.

Відтак, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає нормам матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з прийняттям рішення про відмову у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

За даних обставин, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2018 у справі №914/406/18 відповідає нормам матеріального права та процесуального в частині вирішення спору по суті. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката. Доводи скаржника в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції в частині рішення суду по вирішенню спору по суті позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктами 1, 2 ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно ст.129 ГПК України апеляційний суд дійшов висновку про покладення сплаченого судового збору - на скаржника.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 236, 255, 269, 275, 276, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S.K.A. від 10 січня 2019 року - задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2018 у справі №914/406/18 - скасувати в частині стягнення з Приватного підприємства Яп-Імперіал - 13 401, 66 грн. витрат на правничу допомогу, та в частині стягнення з Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S. K. A, Polska, Польща - 1 273,79 грн витрат на правничу допомогу. В цій частині ухвалити нове рішення.

3.У стягненні з Приватного підприємства Яп-Імперіал та Т.В.Fruit Polska Spolka z Organiczona Odrowiedzialnoscia S. K. A, Polska, Польща, витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,0 грн. - відмовити.

4.В решті Рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2018 у справі №914/406/18 - залишити без змін.

5.Судовий збір за перегляд справи в суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

6.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач): Т.Б. Бонк

Судді С.М. Бойко

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено - 23.08.2019р.