Ухвала

від 21.08.2019 по справі 686/26591/14-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/26591/14-ц

Провадження № 6/686/400/19

УХВАЛА

21 серпня 2019 року

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої - судді Логінової С.М.,

при секретарі судового засідання - Д`яковичу О.О.,

за участю представника заявника - Венгера Д.О.,

за участю заінтересованої особи - начальника Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області - Джубаби Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницькому скаргу ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України,

встановив:

27.01.2016 р. ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області задоволено подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про тимчасове обмеження його у виїзді за межі України. Йому встановлено тимчасове обмеження у виїзді за межі України до виконання ним зобов`язань, покладених на нього рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/26591/15-ц від 11.03.2015 р.

Слід зазначити, що 31.12.2016 р. виконавчі провадження щодо виконання вказаного рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/26591/15-ц від 11.03.2015 р. завершені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвала Хмельницького міськрайонного суду про тимчасове обмеження заявника у праві виїзду за межі України була постановлена 27.01.2016 року, тобто при її постановленні суд керувався чинними на той час ЦПК України та Законом України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Подання держаного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Під час розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно розділам VII, VIII, IX Закону України Про виконавче провадження .

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення. Таким чином, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. З ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання .

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Просить скасувати встановлене заявнику тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 27.01.2016 р. по справі №686/26591/14-ц.

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав, просив її задовольнити, з підстав, викладених у скарзі.

У судовому засіданні начальник Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області проти задоволення скарги заперечив, вказавши, що ОСОБА_1 не виконує рішення Хмельницького міськрайонного суду від 11.03.2015 р.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 27.01.2016 р. ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області задоволено подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про тимчасове обмеження його у виїзді за межі України. Йому встановлено тимчасове обмеження у виїзді за межі України до виконання ним зобов`язань, покладених на нього рішенням Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/26591/15-ц від 11.03.2015 р. за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення 3497554,6 грн. боргу за договором позики від 2.11.2012 р., 2.05.2013 р., 9.05.2013 р., 10.11.2013 р., 22.12.2013 р.

31.12.2016 р. виконавчі провадження щодо виконання вказаного рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/26591/15-ц від 11.03.2015 р. завершені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби м. Хмельницького Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області від 18.0.2019 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 8/266591/15, виданого 13.10.2015 року Хмельницьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 коштів на користь фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Подання держаного виконавця повинно бути обґрунтованим, тобто містити зазначення обставин, що підтверджують необхідність обмежити право особи на виїзд за межі України. Під час розгляду заяви про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України відповідно до ст. 441 ЦПК України доказуванню підлягають факти ухилення боржника від виконання рішення суду, можливість виїзду за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення суду відповідно розділам VII, VIII, IX Закону України Про виконавче провадження .

Водночас, чинне законодавство не містить визначення поняття ухилення , практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

В академічному тлумачному словнику української мови слово ухилення тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України та у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону, позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України - це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв`язку з ухиленням особи від виконання зобов`язання, зокрема виконання судового рішення. Таким чином, особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Верховний Суд України у постанові від 19 травня 2015 року №667/4594/14-а дійшов висновку, що відсутність відповідного фінансового забезпечення може вважатися поважною причиною невиконання судового рішення.

Відповідно до положення ч. 3 ст. 12 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання .

Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону, зокрема, утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допуск в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; подання виконавцю декларації про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб; повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Хлюстов проти Росії від 11 липня 2013 року (скарга № 28975/05), яке набуло статусу остаточного 11 жовтня 2013 року, Судом зазначено, що обмеження щодо заборони у праві виїзду за межі країни повинні бути обґрунтовані та пропорційні відповідно із частинами 2,3 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(свобода залишати свою країну та обмеження цього права лише на підставі закону та якщо це необхідно в демократичному суспільстві).

Судом встановлено, що державним виконавцем не надано доказів щодо ухилення ОСОБА_1 від виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду у справі № 686/26591/15-ц від 11.03.2015 р., наявні документи у матеріалах виконавчого провадження свідчать про відсутність майна та коштів у заявника.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що слід задовольнити скаргу ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 441Цивільного процесуального кодексу України, ст. 33 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , суд

вирішив:

скаргу ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженцю с. Малинівка, Хмельницького району, Хмельницької області, паспорт для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 від 8.07.2015 року).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Хмельницького апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення повного тексти ухвали.

Повний текст ухвали виготовлено 27 серпня 2019 року.

Суддя Логінова С.М.