Рішення

від 19.08.2019 по справі 7/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.08.2019Справа № 7/97

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс плюс"

про стягнення 65 062,60 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 19.08.2019,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

14.11.2008 Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" (далі - позивач, Київенерго) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс плюс" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення 65 062,60 грн заборгованості. Вказаний позов був переданий для розгляду судді ОСОБА_1.

Ухвалою від 24.11.2008 було порушено провадження по справі № 7/97, призначено її розгляд на 04.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.12 провадження у справі № 7/97 зупинено до вирішення іншої пов`язаної з нею справи № 8/131.

У зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 7/97, за наслідками якого вказана справу було передано для розгляду судді Джарти В. В.

18.04.2019 суд з метою встановлення наявності обставин, якими було обумовлено зупинення провадження у справі, направив запит учасникам справи.

12.06.2019 до канцелярії суду надійшов лист відповідача, в якому останній зазначив про відсутність майнових та фінансових суперечок з позивачем.

Ухвалою суду від 18.06.2019 було викликано представників учасників справи в засідання на 10.07.2019.

04.07.2019 до канцелярії суду надійшли уточнення позивача щодо заявлених раніше позовних вимог, відповідно до яких заявник просить змінити найменування позивача на акціонерне товариство "Київенерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, вул. Енергетиків, буд. 34), закрити провадження у справі в частині стягнення основного богу у зв`язку з відсутністю предмету спору, стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 7 121,34 грн, інфляційну складову боргу у сумі 31 033,02 грн та витрати зі сплати судового мита у розмірі 650,63 грн та 118,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2019 судом прийнято справу № 7/97 до провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадій підготовчого провадження, поновлено провадження у справі та змінено назву позивача у справі з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" на Акціонерне товариство "Київенерго".

За результатами підготовчого засідання 10.07.2019 судом було відкладено розгляд заяви позивача про закриття провадження в частині стягнення основного боргу та про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційної складової боргу, до встановлення фактичних обставин по справі та оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 31.07.2019.

За наслідками судового засідання 31.07.2019 судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.08.2019.

У призначене судове засідання 19.08.2019 сторони не направили своїх представників, про дату, час місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Так у матеріалах справи наявна розписка від 31.07.2019, в якій наявний підпис представника відповідача про повідомлення його про дату та час наступного судового засідання. Натомість, у матеріалах справи наявне клопотання позивача, в якому останній просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника Київенерго.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго"(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс плюс"(споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1110520 від 10.10.2001, відповідно умов якого постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Пунктом 2.1 договору № 1110520 від 10.10.2001 визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додаток 1) для потреб опалення -в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Згідно додатка 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією, з 01.01.2011р. затверджені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики, які можуть змінюватись в період дії договору.

На підставі пункту 2 додатку № 4 до договору відповідач зобов`язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду. Відповідно до пункту 3 вказаного додатка до договору сплату за вказаними в пункті 2 документами проводити не пізніше 25 числа поточного місяця.

Звертаючись із даним позовом до суду, Київенерго зазначав, що внаслідок неналежного виконання договірних обов`язків з боку відповідача за період з 01.11.2005 по 01.10.2008 у Товариства виникла заборгованість, яка станом на день звернення із позовом до суду становила 26 908,23 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, щодо позову господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується обов`язок відповідача сплатити заборгованість за використану теплову енергію в розмірі 26 908,23 грн.

Водночас, у межах розгляду даної справи позивачем було подане клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зв`язку із відсутністю предмета спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Оскільки провадження у цій справі відкрито 24.11.2008, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як частина заборгованості з основного боргу була погашена відповідачем протягом 2009-2019 років, тобто після відкриття провадження у справі, це є достатньою та обґрунтованою підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення 26 908,23 грн основного боргу.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 139 991,52 грн та 239 051,08 грн інфляційних втрат.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку про те, що до стягнення з відповідача підлягає 7 121,34 грн вказаної компенсаційної плати згідно розрахунку суду.

Щодо заявленого позивачем до стягнення інфляційного збільшення суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (підпункт 3.2 пункт 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

За перерахунком суду до стягнення з відповідача належить 31 033,02 грн інфляційних втрат.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підприємство під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а тому позов підлягає задоволенню, а саме щодо стягнення 7 121,34 грн трьох процентів річних та 31 033,02 грн інфляційної складової боргу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення відповідачів не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73-80, 86, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 7/97 за позовом Акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс плюс" про стягнення 65 062,60 грн закрити в частині стягнення основного боргу в розмірі 26 908,23 грн.

2 . Позов Акціонерного товариства "Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс плюс" про стягнення 38 154,36 грн задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс плюс" (04073, місто Київ, вулиця Семена Скляренка, будинок 17; ідентифікаційний код 33347018) на користь Акціонерного товариства "Київенерго" (85612, Донецька область, Мар`їнський район, місто Курахове, вулиця Енергетиків, будинок 34; ідентифікаційний код 00131305) 31 033,02 грн (тридцять одну тисячу тридцять три гривні 02 копійки) інфляційної складової боргу, 7 121,34 грн (сім тисяч сто двадцять одну гривню 34 копійки) три проценти річних, 650,63 грн (шістсот п`ятдесят гривень 63 копійки) витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 29.08.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ