Рішення

від 02.08.2019 по справі 910/3509/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2019Справа № 910/3509/19

За зустрічним позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву 2. Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" простягнення 1 379 053,60 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача за зустрічним позовом:Волинський А.В. від відповідача за зустрічним позовом:Астрюхін К.А. від третьої особи 1:не з`явився від третьої особи 2:Стащук В.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрейд" (надалі - "Товариство") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - "Залізниця"), в якому просило суд визнати недійсними додаткові договори (угоди) до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006, а саме: договір №3155/06 від 29.04.2016; договір №3155/05 від 29.05.2017; договір №3155/08 від 13.06.2017; додатковий договір від 13.07.2016 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додатковий договір від 18.11.2016 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додатковий договір від 11.04.2017 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додатковий договір від 27.12.2017 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додаткову угоду №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д1/18 від 30.01.2018 до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006; додаткову угоду №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д2/18 від 23.04.2018 до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006; додаткову угоду №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018 до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що згідно законодавства орендодавцем за договором оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006 повинен бути саме Фонд державного майна України, а не Акціонерне товариство "Українська залізниця", тому заміна сторони у спірному договорі, яка фактично мала місце у зв`язку з укладенням оспорюваних додаткових угод, з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на Акціонерне товариство "Українська залізниця" є неправомірною. Крім того, позивач вказував, що на час укладення вказаних додаткових договорів Акціонерне товариство "Українська залізниця" не зареєструвало належним чином право власності на об`єкт оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.03.2019 за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №910/3509/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Державне територіально-галузеве об`єднання "Південно-Західна залізниця", призначено проведення підготовчого засідання на 18.04.2019.

12.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Залізниця заперечувала проти позову Товариства та вказувало на його необґрунтованість і безпідставність.

Також, 12.04.2019 через відділ діловодства суду від Залізниці надійшов зустрічний позов до Товариства про стягнення 1 379 053,60 грн. та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування зустрічного позову Залізниця вказувала, що Товариством не було належним чином виконано взяті на себе зобов`язання за договором оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006, з урахуванням внесених до нього змін і доповнень згідно договору №3155/06 від 29.04.2016, договору №3155/05 від 29.05.2017, договору №3155/08 від 13.06.2017, додаткових договорів від 13.07.2016, від 18.11.2016, від 11.04.2017, від 27.12.2017 та додаткових угод №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д1/18 від 30.01.2018, №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д2/18 від 23.04.2018, №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018, щодо своєчасного внесення орендної плати та повернення об`єкту оренди за спливом строку оренди, у зв`язку з чим виникла заборгованість з орендної плати у розмірі 322,63 грн. та останньому було нараховано неустойку за прострочення по поверненню орендованих приміщень у розмірі 1 378 730,79 грн.

17.04.2019 через відділ діловодства суду від Товариства надійшла відповідь на відзив на первісний позов, в якій позивач вказував, що у відповідача не було права укладати додаткові угоди та виступати орендодавцем по будь-якому об`єкту нерухомості до 27.02.2019, зокрема, з тих підстав, що ним не було зареєстровано належним чином право власності на об`єкт оренди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2019 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" про стягнення 1 379 053,60 грн. та зобов`язання вчинити дії до розгляду з первісним позовом у справі №910/3509/19, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2019 відкладено підготовче засідання до 21.05.2019.

24.04.2019 від Залізниці через відділ діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на первісний позов, за змістом яких відповідач за первісним позовом вказував, що Кабінетом Міністрів України та Статутом відповідача за первісним позовом було визначено порядок розпорядження внесеним до статутного капіталу АТ "Українська залізниця" та набутим ним майном, яким не передбачено будь-яких обмежень щодо розпорядження таким майном.

02.05.2019 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" через відділ діловодства суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому відповідач за зустрічним позовом вказував, що оскільки позивач за зустрічним позовом набув спірне майно лише з 27.02.2019, а статус балансоутримувача не наділяв АТ "Українська залізниця" належним правом на виселення орендаря, то відсутні правові підстави для стягнення на його користь орендної плати за користування майном, а також відсутні підстави для виселення орендаря з приміщень.

Також, 02.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про зміну підстав позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрейд" вказувало, що оскільки АТ "Українська залізниця" станом на дату укладення спірних правочинів не зареєструвало право власності на спірний об`єкт оренди, то відповідно не володіло необхідним обсягом правосуб`єктності на укладення таких правочинів, в той час як перебування спірного майна на балансі відповідача за первісним позовом не свідчить про набуття останнім спірного майна у власність. Наведене Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрейд" просить суд урахувати під час розгляду первісного позову.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 21.05.2019 прийнято зміну підстав первісного позову та відкладено підготовче засідання на 30.05.2019; встановлено АТ "Українська залізниця" та третім особам строки на подання відзиву та пояснень щодо первісного позову з урахуванням зміни (доповнення) підстав позову.

28.05.2019 через відділ діловодства суду від АТ "Українська залізниця" надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов, в якій позивач за зустрічним позовом вказував на те, що передавальний акт, затверджений Міністерством інфраструктури України 18.08.2015, та/або акт оцінки залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесеного до статутного капіталу АТ "Українська залізниця", відтак, останнє має всі права щодо володіння, користування, розпорядження майном, внесеним до його статутного капіталу, в тому числі, щодо укладення спірних правочинів.

29.05.2019 через відділ діловодства суду від третьої особи 1 надійшли пояснення по суті спору за первісним позовом, відповідно до яких вказувало на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву не було учасником оскаржуваних правочинів.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2019 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" та відкладено підготовче засідання на 13.06.2019.

12.06.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" надійшла заява про залишення первісного позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрейд" було подано уточнений відзив на зустрічну позовну заяву, в якому відповідачем за зустрічним позовом було викладено клопотання про поновлення строку на подання даного документу.

Крім того, 12.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрейд" було подано клопотання про призначення судової економічної експертизи, згідно якого відповідач просить поставити на вирішення експерта питання чи підтверджується документально нарахований позивачем розмір неустойки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.06.2019 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" про залишення первісного позову без розгляду, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" залишено без розгляду, в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" про призначення судової експертизи відмовлено, у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" про поновлення процесуального строку на подання уточненого відзиву на зустрічний позов відмовлено, уточнений відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" на зустрічний позов залишено без розгляду, закрито підготовче провадження та призначено справу №910/3509/19 до розгляду по суті на 09.07.2019.

26.06.2019 через відділ діловодства суду представником Товариства подано додаткові пояснення, у відповідності до яких вказував на: відсутність належних доказів направлення Залізницею повідомлення про закінчення строку дії спірного договору оренди, оскільки не надано описів-вкладення на підтвердження їх направлення; те, що протягом місяця з моменту закінчення строку дії спірного договором (з 30.06.2018 по 30.07.2018) жодних заяв від Залізниці про його припинення Товариством не отримувалося, а відтак, такий договір продовжив свою дію на тих самих умов і на той же строк, тому відсутні правові підстави для нарахування неустойки за прострочення повернення орендованого майна; те, що право власності на об`єкт оренди за спірним договором було зареєстровано Залізницею лише 27.02.2019, а тому в останньої відсутні правові підстави для нарахування неустойки за період, що передує 27.02.2019.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 09.07.2019 відмовлено в задоволенні клопотання представника Товариства про відкладення розгляду справи, запропоновано позивачу за первісним позовом надати суду оригінали листів та доказів відправки листів про повідомлення про припинення строку дії договору та відкладено у зв`язку з цим судове засідання до 02.08.2019.

В судове засідання 02.08.2019 з`явилися представники сторін та третьої особи 2, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю, а відповідач за зустрічним позовом проти позову заперечує та просить в його задоволенні відмовити.

Третя особа 1 явку свого представника в судове засідання не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про місце, дату та час засідання була належним чином повідомлена, у зв`язку з чим суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, позиція якого стосовно суті спору була висловлена в поданому до суду поясненні.

В судовому засіданні 02.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір оренди №3155 нерухомого майна, що належить до Державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим номером 927, (надалі - "Договір оренди"), у відповідності до п.п. 1.1 якого було погоджено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, загальною площею 97,81 кв.м., розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Привокзальна площа, №1, що знаходиться на балансі Вокзалу станції Київ-Пасажирський Державного територіально-галузевого об`єднання "Південно-Західна залізниця" (балансоутримувач), а саме:

- частину площі під приміщення кафе в Західному пішохідному тунелі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 34,26 кв.м., вартістю 187 883,00 грн., під торгівлю продовольчими товарами з правом продажу товарів підакцизної групи;

- частину площі під приміщення магазину в Західному пішохідному тунелі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 27,55 кв.м., вартістю 151 085,00 грн., під торгівлю непродовольчими товарами;

- частину площі під торгове приміщення біля першої платформи будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 24,00 кв.м., вартістю 165 812,00 грн., під торгівлю продовольчими товарами з правом продажу товарів підакцизної групи;

- частину площі біля виходу на другу (з урахуванням внесених згідно договору №1 від 24.07.2006 про внесення змін до Договору оренди) платформу будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 12,00 кв.м., вартістю 82 906,00 грн., під торгівлю продовольчими товарами без права продажу товарів підакцизної групи.

На підставі Договору оренди 25.05.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду визначене в п. 1.1 Договору оренди майно, про що було складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, Привокзальна площа , 1 .

В подальшому, згідно договорів №2, №3155/0, №3155/04, укладених між орендодавцем, орендарем та балансоутримувачем до Договору оренди вносилися зміни в частині вартості орендного майна, у зв`язку з чим збільшувався розмір орендної плати за користування таким майном.

У відповідності до договору №3155/05 про внесення змін до Договору оренди, посвідченого 26.11.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим №2846, сторонами було погоджено внести зміни до Договору оренди, а саме: збільшити частину майна під торгове приміщення для торгівлі продовольчими товарами з правом продажу товарів підакцизної групи - частина площі біля входу на другу платформу будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 12,00 кв.м. на 3,00 кв.м., тобто, до 15,00 кв.м., а також, вирішено здійснити повернення з оренди частини майна, а саме: частину майна під торгове приміщення для торгівлі непродовольчими товарами - частина площі в Західному пішохідному тунелі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 27,55 кв.м., з 31.10.2014 на підставі акту повернення частини майна з оренди, про що було складено та підписано відповідні акти.

09.03.2016 листом №540 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" повідомило Товариство про те, що з 01.12.2015 розпочало свою господарську діяльність ПАТ "Укрзалізниця" до статутного капіталу якого увійшло нерухоме майно вокзального комплексу станції Київ-Пасажирський, а тому права та обов`язки орендодавця вказаного нерухомого майна перейшли до ПАТ "Укрїалізниця", у зв`язку з чим направило на адресу Товариства проекти додаткового договору до договору оренди нерухомого майна (на території вокзального комплексу станції Київ-Пасажирський), що був укладений між Товариством та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.

29.04.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (після приведення організаційно-правової форми до вимог закону - Акціонерне товариство "Українська залізниця") (орендодавець) та Товариством (орендар) було укладено договір №3155/06 про внесення змін до Договору оренди, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовим В.Ю. за реєстровим №695, відповідно до умов якого було внесено зміни до Договору оренди в частині визначення орендодавця орендованого майна, а також, зміни розміру орендної плати, порядку її сплати та чинності договору.

29.04.2016 між Залізницею та Товариством складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна, відповідно до якого погоджено, що орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно (об`єкт оренди), загальною площею 73,26 кв.м., розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, а саме: частину площі в Західному пішохідному тунелі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 34,26 кв.м.; частину площі біля першої платформи будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 24,00 кв.м.; частину площі біля виходу на другу платформу будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 12,00 кв.м.; частину площі біля виходу на другу платформу будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 3,00 кв.м.

В подальшому, згідно договорів №3155/05 від 29.05.2017, №3155/08 від 13.06.2017, додаткових договорів від 13.07.2016, від 18.11.2016, від 11.04.2017, додаткових угод №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д1/18 від 30.01.2018, №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д2/18 від 23.04.2018, №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018 сторонами вносилися зміни до Договору оренди в частині збільшення вартості орендованого майна, орендної плати за користування ним та чинності договору (строку оренди), у зв`язку з чим було встановлено, що строк чинності Договору оренди згідно його п. 10.1 становить: до 30.06.2018 включно.

При цьому, п. 1 додаткової угоди №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018 до Договору оренди сторонами вирішено внести зміни до першого абзацу пункту 1.1. розділу 1 "Предмет договору", змінивши місце розташування частини орендованого нерухомого майна та його цільове призначення, а саме: "1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (надалі - Майно), загальною площею 67,3 (шістдесят сім цілих три десятих) квадратних метри розміщене в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1 (один), що знаходиться на балансі виробничого підрозділу Вокзал станції Київ-Пасажирський філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця", а саме: - під торгівлю непродовольчими товарами частина площі навпроти виходу з ескалатора на конкурсі будівлі Головного вокзалу (Центральний) площею 28,30 (двадцять вісім цілих тридцять сотих) квадратних метри…".

Також, пунктом 2 наведеної додаткової угоди сторони погодили внести зміни до пункту 3.1 розділу 3 "Орендна плата", виклавши в такій редакції: "Оренда плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) та змінена за домовленістю сторін з 22 травня 2018 року і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - квітень 2018 року - 62274 грн. 41 коп. (Шістдесят дві тисячі двісті сімдесят чотири гривні 41 копійка). Розмір орендної плати до завершення дії договору визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць".

Відповідно до акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1, складеного між сторонами 22.05.2018, орендодавець прийняв, а орендар згідно з Договором оренди повернув з користування нерухоме майно загальною площею 5,96 кв.м., розміщене в Західному пішохідному тунелі за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1.

Листом №ЦЦЮ-13/185 від 11.04.2018 Залізниця повідомила Товариство про те, що строк дії Договору оренди спливає 30.06.2018 та в подальшому продовжуватися не буде.

31.07.2018 листом №ЦЦЮ-13/455 Залізниця повідомила Товариство про те, що строк дії Договору оренди закінчився 30.06.2018 та продовжуватися не буде, у зв`язку з чим орендоване майно необхідно повернути балансоутримувачу (Філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Укрзалізниця"), а в подальшому передача майна Залізниці в оренду буде здійснюватися виключно на конкурентних засадах шляхом проведення відповідних електронних аукціонів.

Спір у справі за зустрічним позовом виник у зв`язку із твердженнями позивача за зустрічним позовом, що після припинення дії Договору оренди відповідачем за зустрічним позовом не було повернуто орендоване ним майно та останній продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, у зв`язку з чим Товариство підлягає виселенню із спірних приміщень у примусовому порядку, а також зобов`язане сплатити неустойку за прострочення по поверненню орендованого майна після припинення дії Договору.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Сторонами було погоджено, що строк дії Договору оренди становить до 30.06.2018 включно (п. 10.1 Договору оренди, в редакції викладеній додатковою угодою №№ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д2/18 від 23.04.2018.

Пунктом 10.5 Договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що про не продовження дії Договору оренди після спливу визначеного ним строку (30.06.2018) відповідача за зустрічним позовом повідомлялося листами №ЦЦЮ-13/185 від 11.04.2018 та №ЦЦЮ-13/455 від 31.07.2018, а також листом Філії "Пасажирська компанія" ПАТ "Українська залізниця" від 27.04.2018.

При цьому, в порядку дослідження доказів судом було встановлено, що лист Залізниці №ЦЦЮ-13/15 від 11.04.2018 з повідомленням Товариства про те, що строк дії Договору оренди після 30.06.2018 продовжуватися не буде, був направлений на адресу відповідача за зустрічним позовом 27.04.2018, що підтверджується списком згрупованих відправлень №1529 від 27.04.2018.

В той же час, відповідачем за зустрічним позовом, заперечуючи проти позову, вказувалося на те, що ним не отримувалося від позивача за зустрічним позовом жодних заяв про припинення дії Договору оренди протягом місяця після закінчення строку його дії, а тому у відповідності до п. 10.5 Договору оренди останній є продовженим на той самий строк.

Необхідність доведення факту направлення орендодавцем орендарю повідомлення про припинення дії договору оренди та надання належних доказів направлення покладається на позивача.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлений виняток із загального правила. Так, у разі продовження користування наймачем (орендарем) майном після закінчення строку договору без повторного його укладення, за відсутності заперечень сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до частини другої якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Норма зазначеної статті має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви, оскільки вона обов`язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди.

Отже, сторона, яка не бажає продовжувати дію договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. При цьому, попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення у разі спору, що таке попередження було зроблене.

Крім того, суд відзначає, що приписи наведених норм не виключають можливості повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору оренди до закінчення строку його дії (тобто, у термін який передує закінченню строку дії Договору оренди).

Аналогічна правова позиція вбачається із постанови Верховного Суду від 07.03.2018 у справі №910/5108/17.

Відтак, особа яка не бажає продовжувати дію договору, може повідомити про це іншу сторону договору як до закінчення строку дії договору, так і після, однак не пізніше ніж через місяць після закінчення строку дії договору, направивши на адресу іншої сторони відповідного листа (заяву, телеграму, факсограму тощо), зі змісту якого має чітко вбачатись волевиявлення щодо небажання продовження дії договору.

В свою чергу, направлення відповідачу за зустрічним позовом листа №ЦЦЮ-13/185 від 11.04.2018 (з якого чітко вбачається, що орендодавець не бажає продовжувати з орендарем Договір оренди на наступний термін) підтверджується відповідним списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що позивач за зустрічним позовом, відповідно до вимог законодавства та положень Договору оренди, своєчасно повідомив відповідача за зустрічним позовом про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Отже, зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому, суд враховує, що за змістом статті 285 Господарського кодексу України, статті 777 Цивільного кодексу України наявність у орендаря переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов`язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов`язкового укладення відповідного договору оренди за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Тобто, вирішуючи такий спір, господарський суд має з`ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов`язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону.

Сутністю переважного права є укладення договору найму на новий строк зі встановленням умов за домовленістю сторін, а не його автоматичне поновлення. Наймач повинен повідомити наймодавця про своє переважне право у строк, визначений у договорі, або в розумний строк до закінчення строку договору найму (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.05.2017 по справі №3-122гс17).

Однак, переважне право на укладення договору оренди перед іншими особами, які претендують на це ж майно, реалізується шляхом укладення нового договору оренди на погоджених з орендодавцем умовах, а не у зв`язку із продовженням користування орендарем майном та відсутністю заперечень орендодавця проти цього протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

З цього приводу суд зазначає, що відповідачем за зустрічним позовом у своїх запереченнях помилково ототожнюється правовий інститут пролонгації договору оренди (продовження договору на той же строк і на тих самих умовах), який реалізується внаслідок мовчазної згоди сторін договору, та правового інституту продовження договору оренди на новий строк внаслідок переважного права добросовісного орендаря, реалізація якого в разі незгоди орендодавця може бути предметом спору в господарському суді.

Таким чином, в разі виникнення обставин, з якими закон пов`язує набуття переважного права на укладення договору оренди на новий термін (рівність умов, запропонованих претендентами; укладення договору оренди з іншою особою, відсутність у власника наміру використовувати майно для своїх потреб), відповідач за зустрічним позовом не позбавлений можливості звернутися за судовим захистом свого переважного права.

Відтак, як встановлено судом, Договір оренди припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Отже, позивачем за зустрічним позовом доведено, а відповідачем за зустрічним позовом не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за Договором оренди з 30.06.2018.

Згідно ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до п. 2.4 Договору оренди у разі припинення або розірвання цього договору об`єкт оренди повертається орендарем орендодавцю/балнсоутримувачу. Орендар повертає об`єкт оренди орендодавцю/балансоутримувачу аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю цим договором. Об`єкт оренди вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно із п. 2.5 Договору оренди орендар зобов`язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання цього договору.

Отже, з припиненням Договору оренди відповідач за зустрічним позовом втратив статус орендаря об`єкту оренди, а тому у 10-денний строк зобов`язаний був повернути таке майно орендодавцю чи визначеній ним особі (наприклад, балансоутримувачу).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів повернення Товариством на користь Залізниці орендованого за Договором оренди майна у визначеному останнім порядку, що не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, а тому з 11.07.2018 Товариство є таким, що прострочило виконання відповідного обов`язку.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначає, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Положеннями п. 9.1 Договору оренди визначено, що в разі невиконання пункту 2.5 цього договору орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Як вбачається із зустрічного позову Залізницею було нараховано до стягнення неустойку за прострочення Товариством повернення спірного об`єкту оренди у період з липня 2018 року по березень 2019 року у розмірі подвійної орендної плати, виходячи із встановленої з 01.04.2018 орендної ставки та з урахуванням ї коригування на розмір інфляції.

Однак, при здійсненні відповідного розрахунку позивачем за зустрічним позовом безпідставно не було враховано приписи п. 2.5 Договору оренди, які передбачають обов`язок орендаря повернути орендоване майно протягом десяти днів з момент закінчення строку дії Договору, а відтак, правові підстави вважати Товариство таким, що прострочило виконання відповідного зобов`язання протягом 01.07.2018 - 10.07.2018 відсутні.

За наведених обставин судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення неустойки з урахуванням дати, з якої відповідач за зустрічним позовом є таким, що прострочив виконання відповідного зобов`язання (з 11.07.2018), у зв`язку з чим вважає відповідні вимоги правомірними та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 1 330 856,01 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення неустойки за прострочення по поверненню спірного майна (у розмірі 47 874,96 грн.) необхідно відмовити, оскільки остання у наведеній сумі обрахована невірно (за період, в який Товариство не є таким, що прострочило виконання відповідного обов`язку).

Твердження відповідача за зустрічним позовом про відсутність у Залізниці права вимагати отримання неустойки за прострочення по поверненню спірного майна у період, що передує 27.02.2019, оскільки право власності на об`єкт оренди за Договором оренди було зареєстровано за Залізницею лише 27.02.2019, не приймаються судом до уваги, оскільки: по-перше, згідно умов Договору оренди саме Залізниця з 29.04.2016 є орендодавцем спірного майна, а відтак, і особою наділеною правом вимоги як по сплаті орендної плати, так і штрафних санкцій за неналежне виконання умов такого договору, що не спростовано Товариством, а правомірність заміни орендодавця за Договором оренди, з огляду на залишення первісного позову без розгляду згідно ухвали суду від 13.06.2019, не є предметом вирішення даного спору; по-друге, відповідачем за зустрічним позовом не спростовано факту передачі спірного майна до статутного капіталу Залізниці на виконання постанови Кабінету Міністрів України №200 від 25.06.2014 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно передавального акту, затвердженого Міністерством інфраструктури України 18.08.2015, що зумовлює виникнення правомочностей у Залізниці на розпорядження відповідним майном.

Щодо вимоги Залізниці про стягнення з Товариства боргу по орендній платі у розмірі 322,63 грн. суд відзначає наступне.

У відповідності до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За змістом ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В поданій до суду зустрічній позовній заяві Залізницею не наведено жодних обґрунтувань на підтвердження існування обов`язку Товариства по сплаті заборгованості з орендної плати у розмірі 322,63 грн. (не зазначено обставин виникнення такої заборгованості та періоду її виникнення), а в судовому засіданні представник позивача за зустрічним позовом не зміг пояснити обставини виникнення такої заборгованості чи навести періоду її виникнення.

При цьому, із доданої до зустрічного позову довідки про заборгованість за Договором оренди вбачається, що така заборгованість розраховується позивачем за зустрічним позовом за користування об`єктом оренди згідно Договору оренди в лютому 2019 року, однак будь-яких обґрунтувань яким чином вказана заборгованість виникла саме у наведеному місяці чи доказів сплати іншої частини місячної орендної плати за вказаний місяць матеріали справи не містять.

З огляду на викладені обставини, позивачем за зустрічним позовом не доведено, а судом, на підставі зібраних в матеріалах справи доказів, не встановлено існування у Товариства заборгованості по сплаті орендної плати за користування спірним майном згідно Договору оренди у розмірі 322,63 грн., а тому відповідні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги Залізниці про зобов`язання Товариства звільнити нежитлові приміщення шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 67,3 кв.м., що розташоване в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, суд відзначає наступне.

В даному випадку, формулювання відповідної вимоги позивача за зустрічним позовом зводиться до фактичного виселення відповідача за зустрічним позовом із займаних ним на підставі Договору оренди приміщень, що беззаперечно вказує на таку мету заявлення відповідної позовної вимоги як звільнення приміщень Залізниці від будь-якого майна Товариства, розташованого на переданих йому згідно Договору оренди площах.

При цьому, за змістом ст. 66 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.

Тобто, фактична можливість виконання судового рішення про виселення відповідача із займаних ним приміщень (окремих площ приміщень) зводиться до обов`язку суду зазначення в резолютивній частині рішення чіткої ідентифікації таких приміщень.

При цьому, реалізуючи відповідні обов`язки суд, в силу неухильного дотримання визначених ст. 2 Господарського процесуального кодексу України засад здійснення господарського судочинства, позбавлений можливості виходити за межі позовних вимог та самостійно визначати з яких саме приміщень підлягає виселенню відповідач при примусовому виконанні відповідного судового рішення.

Одночасно з цим, судове рішення не може бути абстрактним чи альтернативним, тобто, таким, яке унеможливлює досягнення мети судового рішення в розумінні положень ст. 129 1 Конституції України - обов`язковості до виконання.

Відтак, задоволення заявленої позовної вимоги про виселення відповідача із певних приміщень, навіть за наявності правових підстав для цього, має супроводжуватися чітким визначення позивачем в своїй вимозі які саме приміщення підлягають звільненню, що надає можливість суду для зазначення таких відомостей в резолютивній частині рішення, а в послідуючому зумовлює можливість його фактичного виконання.

В даному випадку, із наявних в матеріалах справи документів (зокрема, Договору оренди та додаткових договорів, угод до нього) вбачається, що в оренду Товариству передавалися розташовані в різних місцях чотири окремих площі будівлі Головного вокзалу (Центральний), що розташована за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1.

При цьому, згідно акту приймання-передачі в оренду нерухомого (або іншого) майна від 29.04.2016, складеному між сторонами після зміни орендодавця за Договором оренди, вбачається, що такі площі складалися з наступних: частини площі в Західному пішохідному тунелі (34,26 кв.м.); частини площі біля першої платформи (24,00 кв.м.); частини площі біля виходу на другу платформу (12,00 кв.м.); частини площі біля виходу на другу платформу (3,00 кв.м.).

В послідуючому сторонами було вирішено змінити місце розташування частини орендованого майна, у зв`язку з чим внесено до Договору оренди згідно додаткової угоди №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018 відповідні зміни, якими визначили, що площами переданими в оренду є: частина площі навпроти виходу з ескалатора на конкорсі (28,30 кв.м.); частина площі біля першої платформи (24,00 кв.м.); частини площі біля виходу на другу платформу (12,00 кв.м.); частини площі біля виходу на другу платформу (3,00 кв.м.).

Цього ж дня, між сторонами було складено акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна за адресою: м. Київ, площа Вокзальна, 1 від 22.05.2018, у відповідності до якого орендар повернув, а орендодавець прийняв нерухоме майно загальною площею 5,96 кв.м., розміщене в Західному пішохідному тунелі.

За наведених обставин, суд не в змозі самостійно ідентифікувати на підставі зібраних матеріалів справи щодо яких саме площ будівлі Головного вокзалу (Центральний), що розташована за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, Залізницею заявлено вимогу про виселення Товариства з нежитлових приміщень загальною площею 67,3 кв.м. без їх ідентифікації.

При цьому, під час розгляду справи по суті представником позивача за зустрічним позовом було подано додаткові пояснення, у відповідності до яких вказував, що на момент вирішення справи у незаконному володінні Товариства перебувають наступні площі будівлі Головного вокзалу (Центральний): частина площі в Західному пішохідному тунелі (28,30 кв.м.); частина площі біля першої платформи (24,00 кв.м.); частина площі біля виходу на другу платформу (12,00 кв.м.); частина площі біля виходу на другу платформу (3,00 кв.м.), у зв`язку з чим просив уточнити заявлені позовні вимоги.

Вказані пояснення протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2019 ухвалено не приймати до розгляду в силу подання їх з пропуском визначеного законодавством строку, однак в судовому засіданні 02.08.2019 при встановлені фактичних обставин справи та перевірці підтвердження їх зібраними доказами, представник позивача за первісним позовом не зміг пояснити зазначення знаходження однієї із площ в Західному пішохідному тунелі в той час, як згідно Договору оренди в редакції додаткової угоди №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018 орендоване майно не має визначення такого місця розташування орендованих площ, як і не зміг пояснити чи є відмінність в місцезнаходженні між площами в Західному пішохідному тунелі та площами навпроти виходу з ескалатора на конкурсі, що унеможливлює належну ідентифікацію спірного майна.

Таким чином, заявлена позивачем за зустрічним позовом вимога про зобов`язання Товариства звільнити нежитлові приміщення шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 67,3 кв.м., що розташоване в будівлі Головного вокзалу (Центральний) за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, носить абстрактний характер, що унеможливлює практичне виконання судового рішення про задоволення такої вимоги, адже не містить чіткої ідентифікації площ, які підлягають звільненню Товариством, а тому задоволенню не підлягає.

При цьому, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом про можливість повторного звернення останнім з відповідною вимогою до суду про виселення Товариства із займаних згідно Договору оренди площ при належній ідентифікації їх дійсного місцезнаходження в будівлі Головного вокзалу (Центральний), що розташована за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, з наданням на підтвердження цього обґрунтованих пояснень та доказів.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову Залізниці та стягнення з Товариства встановленої суми неустойки.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Зустрічний позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрейд" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2А, офіс 306; ідентифікаційний код 30631662) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5; ідентифікаційний код 40075812) неустойку у розмірі 1 330 856 (один мільйон триста тридцять тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 01 коп. та судовий збір у розмірі 19 962 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн. 84 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 28.08.2019.

Суддя Р.В. Бойко