Постанова

від 07.10.2019 по справі 910/3509/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2019 р. Справа№ 910/3509/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Мовчан А.Б.,

за участю представників:

від позивача за зустрічним позовом - Волинський А.В., адвокат, довіреність №Ц/3-45/118-19 від 04.04.2019;

від відповідача за зустрічним позовом - Астрюхін К.А., адвокат, довіреність б/н від 21.02.2019;

від третіх осіб - не прибули,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 про забезпечення виконання рішення у справі №910/3509/19 (суддя Курдельчук І.Д., повний текст складено - 04.09.2019) за зустрічним позовом Акціонерного товариства Українська залізниця до товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву та Державне територіально-галузеве об`єднання Південно-Західна залізниця про стягнення 1 379 053,60 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Астрейд звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця , в якому просило суд визнати недійсними додаткові договори (угоди) до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006, а саме: договір №3155/06 від 29.04.2016; договір №3155/05 від 29.05.2017; договір №3155/08 від 13.06.2017; додатковий договір від 13.07.2016 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додатковий договір від 18.11.2016 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додатковий договір від 11.04.2017 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додатковий договір від 27.12.2017 до договору оренди №3155 нерухомого майна від 25.05.2006; додаткову угоду №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д1/18 від 30.01.2018 до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006; додаткову угоду №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д2/18 від 23.04.2018 до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006; додаткову угоду №ПК.ВОК.К.ПАС/3155/Д3/18 від 22.05.2018 до договору оренди №3155 нерухомого майна, що належить до державної власності, від 25.05.2006.

Згодом, від Акціонерного товариства Українська залізниця надійшов зустрічний позов до товариства про стягнення 1 379 053,60 грн. та зобов`язання вчинити дії, який прийнято судом до розгляду.

Разом з тим, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2019 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд про залишення первісного позову без розгляду, позов товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд залишено без розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/3509/19 зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд на користь Акціонерного товариства Українська залізниця неустойку у розмірі 1 330 856,01 грн. та судовий збір у розмірі 19 962,84 грн. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В подальшому, від Акціонерного товариства Українська залізниця до Господарського суду міста Києва надійшла заява про забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/3509/19 в порядку передбаченому частиною другою статті 239 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 у справі №910/3509/19 заяву Акціонерного товариства Українська залізниця про забезпечення виконання рішення у справі за зустрічним позовом Акціонерного товариства Українська залізниця до товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд про стягнення 1 330 856,01 грн. задоволено частково; ухвалено накласти арешт на грошові кошти товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд в сумі 1 330 856,01 грн. на поточному рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АБ Старокиївський банк м. Києва, МФО 321477, розрахунковому рахунку НОМЕР_2 , відкритому в ПАТ Укрбудінвестбанк , МФО 380377, а також на інших рахунках в банківських та фінансових установах. В частині заяви про забезпечення виконання судового рішення про накладення арешту на рахунки відмовлено.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, товариство з обмеженою відповідальністю Астрейд звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Акціонерного товариства Українська залізниця про забезпечення виконання рішення у даній справі відмовити.

За доводами апелянта, суд при винесенні оскаржуваної ухвали, помилково керувався приписами ст. 239 ГПК України, яка регламентує дії по забезпеченню виконання рішення до моменту проголошення рішення. На думку апелянта, до спірних правовідносин слід застосувати положення ч. 6 ст. 327 ГПК України, що визначають процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень. Крім того, скаржник вважає, що позивачем не обґрунтовано належними доказами необхідність у застосуванні такого заходу, як накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Представник апелянта - товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд в судовому засіданні підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

У судовому засіданні представник Акціонерного товариства Українська залізниця заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Треті особи правом на участь своїх представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 23.09.2019 отримано їх представниками 26.09.2019, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Слід зазначити, що явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

З огляду на обмежені строки розгляду спору, а також з урахуванням того, що неявка представників третіх осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, остання розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/3509/19 зустрічний позов задоволено частково; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд на користь Акціонерного товариства Українська залізниця неустойку у розмірі 1 330 856,01 грн. та судовий збір у розмірі 19 962,84 грн. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Так, судом встановлено, що договір оренди від 25.05.2006 №3155 припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, тому за висновком суду, позивачем за зустрічним позовом доведено, а відповідачем за зустрічним позовом не спростовано факту припинення договірних відносин між сторонами за договором оренди з 30.06.2018. Враховуючи неповернення товариством з обмеженою відповідальністю Астрейд на користь Акціонерного товариства Українська залізниця орендованого за договором оренди майна у визначеному останнім порядку, з 11.07.2018 товариство є таким, що прострочило виконання відповідного обов`язку, у зв`язку з чим, вимоги неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення простроченої в сумі 1 330 856,01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулось до місцевого суду із заявою про забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 у справі №910/3509/19 в порядку передбаченому частиною другою статті 239 ГПК України, шляхом накладення арешту на рахунки відповідача, що будуть виявлені в процесі виконання ухвали про забезпечення виконання судового рішення від 02.08.2019 в межах задоволеної суми позову в розмірі 1 330 856,01 грн.

Заява мотивована тим, що у боржника на території України відсутнє будь-яке нерухоме і рухоме майно, цінні папери, майнові права на яке може бути звернуто стягнення за відсутності відшуканих грошових коштів. Водночас, єдиними майновими правами боржника є зареєстровані права оренди неповернутих Акціонерному товариству Українська залізниця приміщень, що підтверджується інформаційною довідкою №177572580 від 15.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ Астрейд (30631662). Тому, заявник вважає, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у випадку незабезпечення його виконання, з огляду на майновий стан відповідача та його ухилення від виконання своїх зобов`язань.

Вказану заяву судом першої інстанції задоволено частково.

Колегія суддів підтримує позицію місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Згідно приписів ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладанням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом п. 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом, який компетентний розглядати спір по суті та є гарантією реального виконання рішення суду. При цьому, приймаючи ухвалу про забезпечення позову, господарський суд повинен визначитись, як з предметом спору у співвідношенні з певними заходами до забезпечення позову, які вимагаються до застосування, так і з певними діями, які вимагається заборонити вчиняти або зобов`язати вчиняти, та з доцільністю та обґрунтованістю вжиття таких заходів.

Відтак, обрання судом заходу до забезпечення позову повинно бути співвідносними із заявленими заявником вимогами та не порушувати прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, які не є стороною спору. Вжиття заходів до забезпечення позову здійснюється виключно судом, компетентним розглядати спір по суті. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Необхідність у забезпеченні виконання рішення, позивач обґрунтовує наявністю підстав, які свідчать про ймовірність невиконання відповідачем судового рішення у даній справі.

На підтвердження своїх доводів, АТ Укрзалізниця додано до заяви інформаційну довідку №177572580 від 15.08.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ Астрейд (30631662), яка містить єдиний запис стосовно реєстрації речового права, внесеного на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №3155 від 25.05.2006 (спірний договір у даній справі).

Інші відомості про майно та активи ТОВ Астрейд у наданій позивачем довідці, відсутні.

При цьому, доказів наявності достатньої кількості грошових коштів і іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості) у ТОВ Астрейд , матеріали справи не містять.

З огляду на встановлені судом обставини у рішенні від 02.08.2019 щодо припинення договору оренди, неповернення відповідачем орендованого майна, нездійснення ним оплати рахунків, та відсутність у відповідача майна у обсязі, необхідному для задоволення вимог кредитора, враховуючи доводи позивача, викладені ним у заяві, колегія суддів дійшла висновку, що невжиття заходів щодо накладення арешту на грошові суми, які належать ТОВ Астрейд , дійсно може утруднити чи зробити неможливим виконання відповідачем рішення господарського суду, а незастосування таких заходів може стати наслідком порушення прав та інтересів позивача.

Тобто в даному випадку, накладення арешту на грошові кошти відповідача, є заходом охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку ТОВ Астрейд (таких як - виведення відповідачем коштів, за рахунок яких може бути забезпечено виконання рішення суду чи створення інших обтяжень, що ускладнить виконання рішення), щоб забезпечити заявнику реальне та ефективне виконання судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти відповідача на відкритих ним рахунках в банківських установах в межах суми стягнення присудженої судовим рішенням, та про відмову в задоволенні заяви в частині накладення арешту на самі рахунки ТОВ Астрейд .

Доводи апелянта про помилкове застосування судом, при винесенні ухвали, приписів ст. 239 ГПК України та необхідність застосування до даних правовідносин положень ч. 6 ст. 327 ГПК України, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 232 ГПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови, судові накази.

При цьому, у ст. 239 ГПК України законодавцем не конкретизовано, в якому саме рішенні суд зазначає про застосовані заходи забезпечення, оскільки до судових рішень, в розумінні ст. 232 ГПК України відносяться також ухвали.

Отже, порядок виконання рішення, надання відстрочення або розстрочення виконання, вжиття заходів для забезпечення його виконання на підставі ст. 239 ГПК України, може бути визначено як у прийнятому судом рішенні, так і після його прийняття, шляхом винесення відповідної ухвали.

Відтак, посилання апелянта на можливість застосування судом статті 239 ГПК України виключно до моменту проголошення рішення у справі, є власним тлумаченням скаржником вказаної статті, оскільки її застосування після винесення рішення не суперечить нормам діючого законодавства.

Щодо посилань апелянта на необхідності застосування у даному випадку приписів ч. 6 ст. 327 ГПК України, суд зазначає наступне.

Так, частиною 6 статті 327 ГПК України передбачено, що за заявою особи, на користь якої ухвалено рішення, суд з метою забезпечення виконання рішення суду може вжити заходи, передбачені статтею 137 цього Кодексу.

Наведена стаття міститься у Розділі 5 Господарського процесуального кодексу України, яким врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах (статті 326-338).

Згідно ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що застосування заходів забезпечення виконання рішення у відповідності до ч. 6 ст. 327 ГПК України можливе в разі набрання судовим рішенням законної сили, вже на стадії його виконання.

Згідно положень ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Рішення у даній справі прийнято господарським судом 02.08.2019, повний текст складено - 28.08.2019.

Відтак, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, перебіг строку для апеляційного оскарження судового рішення від 02.08.2019 розпочинається з наступного дня після складення його повного тексту, а саме - з 29.08.2019 та закінчується - 17.09.2019.

Разом з тим, оскаржувана ухвала про забезпечення виконання судового рішення винесена судом 04.09.2019, тобто до набрання законної сили рішенням від 02.08.2019.

Таким чином, враховуючи, що судом було вжито заходи забезпечення виконання рішення в період часу, коли рішення ще не набрало законної сили, відтак, при винесенні ухвали від 04.09.2019, суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. 239 ГПК України.

Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Астрейд залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2019 про забезпечення виконання рішення у справі №910/3509/19 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 15.10.2019 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко