Постанова

від 22.08.2019 по справі 826/2198/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/2198/18 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Ісаєнко Ю.А., Кузьменка В.В., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю Бібіес (надалі за текстом - ТОВ Бібіес ) звернулось до суду з позовом про визнання незаконними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 00007711402 від 24.10.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 363 426 грн.; податкового повідомлення-рішення № 00007701402 від 24.10.2017 р., яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у розмірі 1 443 грн. 78 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0054701409 від 24.10.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 5 604 грн. 10 коп.; податкового повідомлення-рішення № 0054801406 від 24.10.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 534 грн. 02 коп.; податкового повідомлення-рішення № 1894140302 від 24.10.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за подання з порушенням встановлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в розмірі 510 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що перевірку було проведено із перевищенням встановлених строків.

Позивач також стверджував, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Греймакс , ТОВ Сартан суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

ТОВ Бібіес наполягало на тому, що ним було своєчасно зареєстровано податкову накладну, проте система реєстрації напевно дала збій.

Позивач вважав, що Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не може бути застосований, оскільки він не є законом.

Позивач звертав увагу на те, що акт перевірки містить суперечливі висновки щодо розрахунків в іноземній валюті. Зокрема, звертав увагу, що у ньому зазначено, що кошти від іноземної компанії були своєчасно повернуті на рахунок ТОВ Бібіес .

Насамкінець позивач зазначав, що в акті перевірки зазначено, що товариством не було виконано вимоги підпункту 176.2 б підпункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а не визначено конкретне порушення, що виключає можливість застосування штрафних санкцій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління ДФС у м. Києві наполягає на законності та обгрунтованості судового рішення, посилаючись на те, що апеляційна скарга не містить відомостей про порушення, які, на думку позивача, були допущені судом першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 22.08.2017 р. по 13.09.2017 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Бібіес з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р., та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2016 р.

Результати перевірки оформлено актом № 377/26-15-14-02-02/31111868 від 20.09.2017р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 44, 134, 140, 176, 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пункти 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 319 514 грн.; несвоєчасно подано декларацію за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 р.; порушено терміни реєстрації податкових накладних; допущено несвоєчасне надходження товару за імпортним контрактом на суму 372,17 євро (екв. 10 974 грн. 22 коп.).

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно до видаткової та податкової накладних ТОВ Бібіес відвантажило на адресу ТОВ Греймакс вироби з кварцевого каменю на суму 248 941 грн. 20 коп., у тому числі 41 490 грн. 20 коп. ПДВ.

Згідно рахунку-фактури та податкової накладної позивач реалізував ТОВ Сартан штучний камінь з кварцевого агломерату на суму 550 320 грн.

ТОВ Греймакс та ТОВ Сартан здійснили розрахунки шляхом безготівкового перерахунку коштів.

Разом з тим, будучи допитаною в якості свідка директор та засновник ТОВ Греймакс ОСОБА_1 заперечила свою причетність до діяльності товариства.

Крім того, в результаті обшуків, проведених в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016080020000038, виявлено печатки ряду підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі і ТОВ Греймакс .0

Також, в ході досудового розслідування в межах кримінального провадження № 32016100000000027 встановлено, що ТОВ Сартан входить до складу ТКГ та задіяне в схемах конвертації.

Із наведеного відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарської операції, а документи виписані позивачем мають ознаки дефектності.

За таких обставин, на думку Головного управління ДФС у м. Києві, отримані ТОВ Бібіес кошти необхідно вважати безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до складу інших доходів.

Також, в результаті перевірки встановлено, що згідно даним бухгалтерського обліку на рахунках 70, 71 позивачем відображено дохід за 2016 р. в сумі 16 236 437 грн. Водночас, відповідно до декларації з податку на прибуток за 2016 р. дохід ТОВ Бібіес становить 162 224 780 грн. Тобто, платником податків занижено дохід на 11 737 грн.

Відповідно до контракту № 20162504 від 01.01.2016 р. компанія OLDHIL MARKETING LTD (Республіка Маршалові острови) зобов`язалась здійснити ТОВ Бібіес поставку товарів на загальну суму 1 000 000 євро.

На підставі цього контракту оформлено 4 вантажні митні декларації на поставку штучного каміння з кварцевого агломерату: 100270001/2016/256167 від 05.05.2016 року; 100270001/2016/258901 від 03.06.2016 року; 100270001/2016/265366 від 08.08.2016 року; 100270001/2016/268609 від 08.09.2016 року.

Станом на 31.12.2016 на ТОВ БІБІЕС дебіторська/кредиторська заборгованість перед OLDHIL MARKETING LTD ( Республіка Маршалові острови) відсутня.

Згідно контракту № 20160218 від 18.02.2016 р. та вантажної митної декларації № 100270001/2016/249331 від 22.02.2016 року позивач придбав у компанії BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз) плити неглазуровані з кам`яної кераміки на суму 1 000 000 євро.

Станом на 31.12.2016 на ТОВ БІБІЕС обліковується кредиторська заборгованість перед BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз) у сумі 929 445,7 гривень.

В силу положень ПК України позивач мав право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці.

Разом з тим, декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 р. та за 2016 р. свідчать, що таке рішення ТОВ Бібіес не приймалось. Тобто, позивачем занижено показник Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України на 964 077 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, виписана ТОВ Бібіес податкова накладна № 27 від 30.08.2016 р. була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 10.02.2017 р., тобто із затримкою на 149 днів.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства при здійснення зовнішньоекономічних операцій встановлено, що ТОВ БІБІЄС здійснювало імпорт товарів (штучне каміння з кварцового агломерату, плити не глазуровані, верстат для пиляння каменю, верстат новий, верстат б-у).

На виконання умов контрактів позивачем було перераховано валютні кошти у загальному розмірі 506 205,16 євро (еквів. 8 650 193,65 грн.) та 181 139,76 дол. США (еквів. 4 444 818,81 грн.).

Водночас, товар від нерезидента - компанії Interstone S.p.z.o.o (Польща) на суму 372,17 євро (еквів. 10 974,22 грн.) надійшов на територію України з порушенням вимог ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Також, на день перевірки позивачем не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 р.

Відповідно до наданих до перевірки наказів від 02.01.2015 р. та від 02.01.2016 р. ліміт залишку готівки в касі підприємства становить 100 грн.

23 лютого 2015 р. з каси підприємства, відповідно до відомостей на виплату грошей №ВЗП-000001, видано готівкові кошти в сумі 12 632 грн. Водночас, видача готівки ОСОБА_2 в сумі 2 902 грн. 05 коп. не підтверджена підписом одержувача, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня 2 802 грн. 05 коп.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 00007711402 від 24.10.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 363 426 грн., у тому числі 319 518 грн. за основним платежем та 43 912 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 00007701402 від 24.10.2017 р., яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у розмірі 1 443 грн. 78 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0054701409 від 24.10.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 5 604 грн. 10 коп.; податкове повідомлення-рішення № 0054801406 від 24.10.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 534 грн. 02 коп.; податкове повідомлення-рішення № 1894140302 від 24.10.2017 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій за подання з порушенням встановлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в розмірі 510 грн.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Пунктом 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов: покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив); підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами); сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена; є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

На підтвердження товарності укладених угод позивачем до суду першої інстанції було надано копії: рахунків-фактур № СФ-0021/45 від 30.11.2015 р; № СФ-0000078 від 28.08.2015 р; платіжних доручень № 18 від 08.12.2015 р., № 17 від 08.12.2015 р., № 29 від 31.08.2015 р., банківських виписок; відомостей по рахунку 26 Готова продукція ; податкових накладних № 5 від 01.12.2015 р.; № 9 від 31.08.2015 р., які свідчать, що зобов`язання за договором між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що сам факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях є доказом заниження останнім доходу, з огляду на необґрунтованість належності цього конкретного доказу в розумінні частини третьої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, окружний адміністративний суд не звернув уваги на наступне.

Відповідно до пункту 86.10 статті 86 ПК України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов`язань платника.

Із акту перевірки вбачається, що отримані від реалізації продукції ТОВ Греймакс , ТОВ Сартан кошти позивач включив до складу доходу.

Водночас, за результатами перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що ці кошти мають обліковуватись в якості інших доходів.

Тобто, у даній ситуації ТОВ Бібіес відобразило факт отримання доходів у звітності та сплатило з цих сум податок, однак, в порушення наведеної норми ПК України, Головне управління ДФС у Київській області в акті перевірки не зазначило яким чином наявне, на його думку, порушення вплинуло на кінцевий фінансовий результат з огляду на те, що не визначило суму завищення податкових зобов`язань внаслідок включення отриманих коштів до складу доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

Крім того, акт перевірки містить відомості про те, що позивачем не допущено завищення чи заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Отже, відповідач погодився з тим, що за результатами господарських операцій з реалізації продукції позивач правомірно виписав податкові накладні та сформував податкові зобов`язання.

Згідно наданого ГУ ДФС у м. Києві розрахунку за названими господарськими операціями податковим повідомленням-рішенням № 00007711402 від 24.10.2017 р. ТОВ Бібіес було збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 143 867,00 грн. за основним платежем.

Враховуючи наведене, згадане податкове повідомлення-рішення у наведеній частині підлягає скасуванню.

У частині заниження доходу на 11 737 грн. в результаті невідповідності даних декларації з податку на прибуток за 2016 р. даним бухгалтерського обліку на рахунках 70, 71 позивачем будь-яких заперечень не наведено.

За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Згідно підпункту в підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України контрольованими операціями є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, а саме господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 977-р від 16 вересня 2015 р. Республіка Маршаллові Острови та Беліз віднесено до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України.

Отже, ТОВ Бібіес мало право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, зазначивши про це у податковій звітності.

Оскільки позивач таким правом не скористався, контролюючий орган дійшов правильного висновку про заниження різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 названої статті ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За змістом пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Позивачем не надано доказів того, що він здійснив реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної № 27 від 30.08.2016 р. у терміни визначені ПК України, а твердження ТОВ Бібіес про те, що система реєстрації напевно дала збій , суд відхиляє, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Згідно пункту 7.24 цього Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий пункту 3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Пунктом 1 Указу Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 р. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки , що був чинним у період виникнення спірних правовідносин, установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Твердження позивача про те, що Указ Президента України № 436/95 від 12 червня 1995 р. Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не може бути застосований, оскільки він не є законом, обгрунтовано не взято судом до уваги.

Як вірно зазначив окружний адміністративний суд згаданий Указ було прийнято на виконання Конституційного Договору 08.06.1995 р., укладеного між Верховною Радою України та Президентом України, з прийняттям Конституції України його скасовано не було, а отже він підлягав застосуванню.

Суд попередньої інстанції також вірно не прийняв в якості доказу відомість на виплату грошових коштів №ВЗП-000001, у якій міститься підпис ОСОБА_2 Такий примірник відомості під час перевірки не надався і його походження невідоме.

Відповідно до статті 1 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР, що був чинним у період виникнення спірних правовідносин, виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.

Частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

До 28 липня 2017 р. постановою Національного банку України Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України № 342 від 7 червня 2016 р. було установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами, що 15.03.2016 року позивач здійснив попередню оплату на рахунок компанії Interstone S.p.z.o.o (Польща)

Водночас, повернення валютних коштів відбулося лише 30.06.2016 р.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0054801406 від 24.10.2017 р.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;

Пунктом 176.2 б статті 176 ПК України на осіб, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, покладено обов`язок подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Згідно пункту 119.2 статті 119 ПК України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Оскільки, ані у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи позивачем не надано доказів подачі податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 р., колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення у цій частині з мотивів наведених в апеляційній скарзі.

З огляду на викладене рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2019 року скасувати та прийняти нове судове рішення.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №00007711402 від 24 жовтня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 143 867,00 грн. за основним платежем.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 27 серпня 2019 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Ю.А.Ісаєнко

суддя В.В.Кузьменко