Постанова

від 30.09.2020 по справі 826/2198/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 вересня 2020 року

Київ

справа №826/2198/18

адміністративне провадження № К/9901/29870/19

адміністративне провадження № К/9901/553/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Шипуліна Т. М., Усенко Є. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес та Головного управління ДФС у місті Києві (правонаступником якого є Головне управління ДПС у місті Києві) на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року (судді Лічевецький І. О., Ісаєнко Ю. А., Кузьменко В. В.) у справі № 826/2198/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю Бібіес (далі - ТОВ Бібіес ) звернулось до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Головного управління ДФС у місті Києві щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Бібіес ; визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24 жовтня 2017 року № 00007711402, № 00007701402, № 0054701409, № 0054801406, № 1894140302.

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що документальна планова виїзна перевірка ТОВ Бібіес була проведена з порушенням статті 82 Податкового кодексу України (далі - ПК України); висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій із Товариством з обмеженою відповідальністю Греймакс (далі - ТОВ Греймакс ) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сартан (далі - ТОВ Сартан ) суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами; ним було своєчасно зареєстровано податкову накладну, проте система реєстрації напевно дала збій; Указ Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95) не може бути застосований, оскільки він не є законом; акт перевірки містить суперечливі висновки щодо розрахунків в іноземній валюті; в акті перевірки зазначено, що позивачем не було виконано вимоги підпункту 176.2 б підпункту 176.2 статті 176 ПК України.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 12 квітня 2019 року (суддя Бояринцева М. А. ) у задоволенні позову відмовив.

Постановою від 22 серпня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24 жовтня 2017 року № 00007711402 у частині збільшення на 143867,00 грн суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток; в іншій частині позову відмовив.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права цим судом, просить постанову скасувати в частині відмови у задоволенні позову та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Головне управління ДФС у місті Києві просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Головне управління ДФС у місті Києві також подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог, із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги відповідача слід відмовити, а касаційну скаргу позивача - частково задовольнити.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що у період із 22 серпня по 13 вересня 2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Бібіес з питань дотримання податкового, валютного законодавства, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період із 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. Результати перевірки оформлено актом від 20 вересня 2017 року № 377/26-15-14-02-02/31111868.

Згідно з висновками цього акта позивачем порушено вимоги статей 44, 134, 140, 176, 201 ПК України, статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті (затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення № 637), внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 319514 грн; несвоєчасно подано декларацію за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року; порушено строки реєстрації податкових накладних; допущено несвоєчасне надходження товару за імпортним контрактом на суму 372,17 євро; перевищено встановлений ліміт залишку готівки в касі.

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

Відповідно до видаткової та податкової накладних ТОВ Бібіес відвантажило на адресу ТОВ Греймакс вироби з кварцового каменю на суму 248941,20 грн, у тому числі - податок на додану вартість (далі - ПДВ) 41490,20 грн; згідно з рахунком-фактурою та податковою накладною позивач реалізував ТОВ Сартан штучний камінь з кварцового агломерату на суму 550320,00 грн.

ТОВ Греймакс та ТОВ Сартан здійснили безготівкові розрахунки. Водночас допитана в якості свідка директор та засновник ТОВ Греймакс ОСОБА_2 заперечила свою причетність до діяльності товариства; у результаті обшуків, проведених у межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32016080020000038, виявлено печатки ряду підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі і ТОВ Греймакс ; під час досудового розслідування в межах кримінального провадження № 32016100000000027 встановлено, що ТОВ Сартан задіяне в схемах конвертації. Ураховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про відсутність факту реального здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, тому отримані ТОВ Бібіес внаслідок цих операцій кошти необхідно вважати безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до складу інших доходів.

Також, у результаті перевірки встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку на рахунках 70, 71 позивачем відображено дохід за 2016 рік у сумі 16236437,00 грн. Водночас відповідно до декларації з податку на прибуток за 2016 рік дохід ТОВ Бібіес становить 16224780,00 грн, тобто менше на 11737,00 грн.

Відповідно до контракту від 1 січня 2016 року № 20162504 компанія OLDHIL MARKETING LTD (Республіка Маршалові острови) зобов`язалась здійснити поставку товарів ТОВ Бібіес на загальну суму 1000000,00 євро. На підставі цього контракту оформлено чотири вантажні митні декларації на поставку штучного каміння з кварцового агломерату: від 5 травня 2016 року № 100270001/2016/256167; від 3 червня 2016 року № 100270001/2016/258901; від 8 серпня 2016 року № 100270001/2016/265366; від 8 вересня 2016 року № 100270001/2016/268609. Станом на 31 грудня 2016 року у ТОВ Бібіес дебіторська/кредиторська заборгованість перед OLDHIL MARKETING LTD (Республіка Маршалові острови) відсутня.

Згідно з контрактом від 18 лютого 2016 року № 20160218 позивач придбав у компанії BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз) плити неглазуровані з кам`яної кераміки на суму 1000000,00 євро (вантажно митна декларація від 22 лютого 2016 року № 100270001/2016/249331). Станом на 31 грудня 2016 року у ТОВ Бібіес обліковується кредиторська заборгованість перед BALTMORE WORDLWIDE LTD (Беліз) у сумі 929445,70 гривень.

На думку податкового органу, в силу положень ПК України позивач мав право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, однак з відомостей декларацій з податку на прибуток підприємств за 2015 та 2016 роки вбачається, що таке рішення ТОВ Бібіес не приймалось, тому в даному випадку занижено показник Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України на 964077,00 грн.

Крім того, проведеною перевіркою встановлено, що виписана ТОВ Бібіес податкова накладна від 30 серпня 2016 року № 27 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних лише 10 лютого 2017 року, тобто із затримкою на 149 днів.

Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства під час здійснення зовнішньоекономічних операцій встановлено, що ТОВ Бібіес здійснювало імпорт товарів (штучне каміння з кварцового агломерату, плити не глазуровані, верстат для пиляння каменю, верстат новий, верстат бувший у використанні). На виконання умов контрактів позивачем було перераховано 506205,16 євро та 181 139,76 доларів США. Водночас товар від нерезидента - компанії Interstone S.p.z.o.o (Польща) на суму 372,17 євро надійшов на територію України з порушенням вимог статті 2 Закону України від 23 вересня1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті .

Також, на день перевірки позивачем не подано податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року.

Відповідно до наданих до перевірки наказів від 2 січня 2015 року та від 2 січня 2016 року ліміт залишку готівки в касі підприємства становить 100,00 грн. 23 лютого 2015 року з каси підприємства, відповідно до відомостей на виплату грошей №ВЗП-000001, видано готівкові кошти в сумі 12632,00 грн. Водночас видача готівки ОСОБА_3 у сумі 2902,05 грн не підтверджена підписом одержувача, що призвело до перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі підприємства на кінець робочого дня.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДФС у м. Києві 24 жовтня 2017 року прийняті податкові повідомлення-рішення: № 00007711402, яким позивачу збільшено на 363426,00 грн суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток; № 00007701402, яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у розмірі 1443,78 грн; № 0054701409 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в розмірі 5604,10 грн; № 0054801406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 534,02 грн; № 1894140302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за подання з порушенням встановлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в розмірі 510,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 00007711402, яким позивачу збільшено на 363426,00 грн суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток, суд першої інстанції, встановивши відсутність видаткових накладних щодо господарських операцій, укладених позивачем із ТОВ Греймакс та ТОВ Сартан , доручень на відпуск товару, документів, на підставі яких здійснюється рух товарів на складі, дійшов висновку, що надані позивачем документи (рахунки-фактури, банківські виписки, журнал-ордер, відомості по рахунку 26 Готова продукція за грудень 2015 року, договір оренди від 2 січня 2015 року, податкові накладні) не підтверджують реальність здійснення зазначених господарських операцій.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскільки отримані від реалізації продукції ТОВ Греймакс та ТОВ Сартан кошти ТОВ Бібіес включило до складу доходу, тобто відобразило факт отримання доходів у звітності та сплатило з цих сум податок, а Головне управління ДФС у Київській області в акті перевірки не зазначило яким чином наявне, на його думку, порушення вплинуло на кінцевий фінансовий результат, тому податковим повідомленням-рішенням № 00007711402 необґрунтовано збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 143 867,00 грн за основним платежем.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-ХІV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про непідтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій, а також із висновком апеляційного суду про безпідставне збільшення суми зобов`язання зі сплати податку на прибуток податковим органом, оскільки позивач вже відніс відповідну суму до доходів, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, а помилкове, на думку податкового органу, не віднесення цієї суми до інших доходів звітного періоду, може свідчити лише про порушення платником правил ведення бухгалтерського обліку.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 00007711402 у частині нарахування 175674,00 грн, суди погодилися з висновком відповідача, зокрема про те, що: позивачем у порушення пункту 44.2. статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України занижено суму доходу, зокрема на 11737,00 грн, оскільки згідно з даними бухгалтерського обліку на рахунках 70, 71 ТОВ Бібіес відображено дохід на загальну суму 16236437,00 грн, а в декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік у рядку 01 Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку задекларовано дохід на загальну суму 16224780,00 грн.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач не заперечує допущення ним арифметичної помилки, однак посилається на те, що суди не звернули уваги на те, що податковим органом також неправильно розраховано суму завищення, а саме - 11737,00 грн, замість 11657,00 грн (16236437,00 грн - 16224780,00 грн), внаслідок чого неправильно донараховано суму податку та застосовано штрафну санкцію.

При цьому ці доводи зазначені позивачем лише в касаційній скарзі, у позовній заяві та апеляційній скарзі він про це не заявляв, тому судами попередніх інстанцій вони не досліджувалися.

Водночас помилка, на яку посилається скаржник щодо зазначення суми податкового зобов`язання у розрахунку до податкового повідомлення-рішення, а саме 319518,00 грн замість 319514,00 грн, не вплинула на правильність загальної суми, зазначеної в цьому податковому повідомленні-рішенні 363426,00 грн (319514,00 + 43912,00).

Щодо іншого встановленого податковим органом порушення, яке вплинуло на донарахування 175674,00 грн податку на прибуток повідомленням-рішенням № 00007711402, суди визнали, що ТОВ Бібіес мало право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, зазначивши про це у податковій звітності, однак таким правом не скористалося, тому податковий орган дійшов правильного висновку про заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України.

Так, за змістом підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років.

Приписами підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім зазначених у пункті 140.2 та у підпункті 140.5.5 цього пункту та операцій, які визнані контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів (у тому числі нерезидентів - пов`язаних осіб), що зареєстровані у державах (на територіях), зазначених у підпункті 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №977-р до переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 ПК України входять, серед іншого, Беліз та Республіка Маршалові острови.

Суди встановили, що відповідно до декларацій з податку на прибуток підприємств, поданих ТОВ Бібіес за 2015 рік та за 2016 рік, перевіркою виявлено відсутність декларування прийнятого рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці, в окремому полі вищезазначених декларацій з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 2015 року №897, зі змінами та доповненнями Про затвердження форми податкової декларації з податку на прибуток підприємств .

Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 ПК України, у результаті чого занижено показник рядку 03РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємства - різниці, які виникають відповідно до ПК України (+, -) на загальну суму 964077,00 грн за 2016 рік.

Окрім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили посилання ТОВ Бібіес на необхідність застосування до цих правовідносин положень пункту 31 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Так, згідно з пунктом 31 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Суди дійшли правильного висновку про те, що ця правова норма стосується нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій, а не визначення сум грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Встановивши, що згідно з розрахунком до податкового повідомлення-рішення №00007711402 за 2015 рік відповідачем не застосовувалися штрафні санкції, суди дійшли правильного висновку про відсутність порушення пункту 31 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 00007701402, яким застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у розмірі 1443,78 грн, оскільки доводи позивача про несвоєчасну реєстрацію внаслідок збою у системі, на думку згаданих судів, не підтверджені належними та допустимими доказами.

На обґрунтування підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0054801406 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті в розмірі 534,02 грн, скаржник посилається на помилкове застосування судами постанови Правління Національного банку України від 7 червня 2016 року №342 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України .

Так, перевіркою встановлено порушення ТОВ Бібіес вимог статті 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (чинного на час виникнення спірних відносин, далі - Закон №185/94-ВР), а саме: несвоєчасне надходження товару на територію України (30 червня 2016 року) на суму 372,17 євро за імпортним контрактом від 11 січня 2016 року з нерезидентом Interstone S.p.z.o.o (Польща).

Позивач стверджує про відсутність порушення законодавчо встановлених строків здійснення розрахунків в іноземній валюті, оскільки повернення валютних цінностей відбулося 30 червня 2016 року, тобто в межах 180 календарних днів.

За змістом статті 2 Закону №185/94-ВР строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Постанови Правління Національного банку України від 7 червня 2016 року №342 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Частиною першою статті 4 Закону №185/94-ВР передбачено, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з розрахунком пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки кількість днів прострочення становить 17 днів (із 14 по 30 червня 2016 року).

Ураховуючи наведене, суди, встановивши порушення позивачем 90-денного строку надходження товару на територію України, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0054801406.

Окрім того, колегія суддів не бере до уваги доводи позивача про безпідставне застосування до спірних правовідносин Постанови Правління Національного банку України від 7 червня 2016 року №342 Про врегулювання ситуації на валютному ринку України , яка, на його думку, набрала чинності лише з 16 грудня 2017 року, оскільки згідно з пунктом 9 ця Постанова набирає чинності з 9 червня 2016 року і діє до 14 вересня 2016 року включно (відповідно до вимог статті 57 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV Про Національний банк України 8 червня 2016 року текст розміщено на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України).

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 1894140302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за подання з порушенням встановлених строків податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку в розмірі 510,00 грн, оскільки позивачем не надано доказів подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ за ІІІ квартал 2014 року.

Водночас колегія суддів не може визнати правильним висновок судів щодо відсутності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0054701409, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, абзацу 2 частини першої пункту 1 статті першої Указу № 436/95, до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 5604,10 грн.

Згідно з пунктом 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті, затвердженого постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення № 637) підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси.

За правилами пунктів 4.2 - 4.3 Положення № 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.

Абзацом 2 статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами-громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Водночас податковим органом перевищенням встановлених лімітів залишку готівки в касі кваліфіковано відсутність у відомості про виплату грошей підпису одержувача коштів.

На думку колегії суддів, недотримання вимог пункту 3.5 Положення № 637 при встановленні залишку готівки в касі на кінець робочого дня - 0,00 грн, не створює складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 статті 1 Указу №436/95, а тому податкове повідомлення-рішення № 0054701409 підлягає скасуванню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 811/2300/13-а.

За правилами пунктів 1, 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Ураховуючи наведене, у задоволенні касаційної скарги відповідача слід відмовити, а касаційну скаргу позивача - задовольнити частково, скасувавши постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 жовтня 2017 року № 0054701409 і ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині, залишивши постанову апеляційного суду в іншій частині без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві залишити без задоволення, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2019 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Бібіес про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 24 жовтня 2017 року № 0054701409 і ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 24 жовтня 2017 року № 0054701409.

4. В іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді: Т. М. Шипуліна

Є. А. Усенко