Постанова

від 29.08.2019 по справі 240/430/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 240/430/18 Номер провадження 22-ц/804/2068/19

Єдиний унікальний номер 240/430/18

Номер провадження 22-ц/804/2068/19

Головуючий у 1 інстанції Щербак Ю.В.

Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів: Космачевської Т.В., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Самойленко Г.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного суду в м.Бахмут цивільну справу №240/430/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрівка - Агро до ОСОБА_1 , про відшкодування завданих збитків,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 11 травня 2019 року (суддя Щербак Ю.В.), ухваленого в приміщенні суду в смт. Олександрівка, Олександрівського району Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Олександрівка - Агро (далі ТОВ Олександрівка - Агро ) звернулось до суду з позовом ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків. В подальшому, в березні 2019 року, позивач уточнив позовні вимоги.

В обґрунтування позову зазначив, що 24 травня 2012 року між ним та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 27 липня 2012 року у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області.

За умовами договору, орендодавець ОСОБА_1 надав ТОВ Олександрівка - Агро в строкове оплатне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,02 га., що розташована на території Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області, кадастровий № НОМЕР_1 0046.

Строк дії визначений п.8 договору - 5 років, тобто, до 27 липня 2017 року. Відповідач, всупереч укладеному договору, незаконно став використовувати земельну ділянку для своїх потреб до закінчення строку дії договору, з осені 2016 року. Ці дії полягали у засіванні ділянки відповідачем сільгоспкультурами, тоді як підприємство (позивач) мало намір засіяти цю ділянку культурою ячменю.

Позивач посилається, що дії відповідача були оскаржені до суду та рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15 червня 2017 року були встановлені обставини незаконного самовільного використання відповідачем спірної земельної ділянки, тобто, дії відповідача визнані протиправними.

За таких обставин, позивач просив стягнути з відповідача завдані збитки, в тому числі, упущену вигоду. Обгрунтовуючи розмір вимог позивач зазначив, що поле № 76, яке перебуває в оренді ТОВ (де і розташована земельна ділянка відповідача) у 2017 році засівалось ячменем. З урахуванням врожайності ячменя та ринкових цін на день звернення з позовом, розмір упущеної вигоди складає 27366,02 грн., що є недоотриманим прибутком ТОВ Олександрівка - Агро .

Крім того зазначив, що завдані збитки в розмірі 12867,34грн. складаються з :

- витрат на внесення добрив та гербіцидів - 3488,14грн.,

- витрат на паливо під час культивації та дискуванні земельної ділянки - 2084,55грн.,

- витрат на оплату праці під час робіт по обробці земельної ділянки - 93,16грн.,

- загальновиробничих витрат (ремонту техніки, придбання паливно-мастильних матеріалів, податків, заробітної плати, витрат на охорону, оплати електроенергії) - 2186,79грн.,

- виплати по сплаті орендної плати відповідачу в розмірі - 5054,7грн.

Загалом просив стягнути з відповідача реальні збитки та збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 40233,36 грн. а також сплачені при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору.

Рішенням суду першої інстанції від 11 травня 2019 року позов ТОВ Олександрівка - Агро до ОСОБА_1 про відшкодування завданих збитків задоволено повністю. Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ Олександрівка - Агро у відшкодуванні збитків, завданих порушенням умов договору оренди від 24 травня 2012 року, у вигляді: реальних збитків - 12867,34 грн., упущеної вигоди - 27366,02 грн., та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762 грн., а разом - 41995,36 грн.

01 липня 2019 року відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати або змінити рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Олександрівка - Агро в частині стягнення суми упущеної вигоди, оскільки вважає рішення в цій частині таким, що ухвалено в порушення вимог матеріального та процесуального права, висновки суду ґрунтуються на неповно з`ясованих обставинах справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи по суті та ухвалення оскаржуваного судового рішення судом безпідставно були відкинуті пояснення та інші докази, на які посилалася сторона відповідача на обгрунтування своїх заперечень проти позову. При цьому суд прийняв письмові докази, надані позивачем, щодо обґрунтування та порядку розрахунку завданих збитків, що, на думку відповідача, є порушенням принципу рівності сторін в процесі.

Також зазначив, що в ході судового засідання судом було вірно встановлено, що починаючи з липня місяця 2012 року він (відповідач) перебував у договірних правовідносинах з позивачем по справі, які виплавають з умов договору оренди належної йому на праві приватної власності земельної ділянки. Дія договору становить 5 років - до 27.07.2017 року.

В ході судового розгляду він ( ОСОБА_1 ) заперечував проти позову з посиланням на наявність у нього відомостей, серед яких його власні пояснення по суті позовних вимог, пояснення свідків, в тому числі посадових осіб місцевого органу самоврядування - Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області; письмові докази - акти самоврядного контролю. Суть заперечень полягає в тому, що протягом 2016 аграрного року, належна йому (відповідачу) земельна ділянка, кадастровий № НОМЕР_2 , в числі інших земельних ділянок інших приватних землевласників, загальною площею 15,72 га. (додаток №1 до довідки №1 від 04.02.2019 року - міститься в матеріалах справи), які розташовані на полі №76 і перебували в користуванні ТОВ Олександрівка - Агро , на підставі відповідних договорів оренди, з весни 2016 року не були оброблені користувачем (позивачем по справі), тобто - взагалі не використовувались ним за призначенням. Посилаючись на закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки в липня 2017 року, він (відповідач), в жовтні 2016 року письмово звернулася до керівництва ТОВ Олександр.вка - Агро (директора ОСОБА_2 ) з письмовим зверненням, про небажання, після спливу строку дії договору оренди продовжувати його дію, оскільки бажає сам оброблювати належну йому земельну ділянку. Оскільки у 2016 році дана ділянка позивачем засіяна не була, він повідомив позивача про намір засіяти землю посівами озимої пшениці. Письмової відповіді на вказане звернення він не отримав, але тодішній директор ТОВ Олександрівка-Агро Городов ОСОБА_3 . не заперечував проти цього, що і спонукало його, як юридично необізнану людину, без документального врегулювання питання дострокового припинення дії договору оренди, засіяти власну землю озимою пшеницею. Жодних претензій зі сторони позивача з даного приводу йому ніхто не висловлював.

Також вважає, що після численної зміни керівництва ТОВ Олександрівка - Агро , 24.07.2017 року, коли він розпочав збирання врожаю пшениці на власній земельній ділянці, на його ділянку власною технікою та представниками поліції, прибули працівники позивача і, посилаючись на заочне рішення суду від 15.06.2017 року (яким судом було заборонено вчиняти обробку спірної земельної ділянки) яке на той час не набуло законноі сили, намагалися скосити його врожай озимих. В результаті належна йому сільськогосподарська техніка, частково зібраний врожай, ділянка незібраного врожаю були, без будь-яких на те правових підстав, заарештовані поліцією та передані на відповідальне зберігання ТОВ Олександрівка - Агро . Подальша доля врожаю йому не відома. Хто розпорядився його майном і яким чином - йому не відомо. Вважає що вартість належного йому врожаю пшениці, яку забрав позивач по справі, цілком покрила всі витрати позивача, пов`язані з самовільним захватом мною власної земельної ділянки.

Він (апелянт), не погоджуюсь з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь позивача упущеної вигоди, тому що письмові докази надані позивачем, не є і не можуть бути належними доказами по справі в контексті положень ст.77 ЦПК України, згідно якої належними є докази, які містять інфюрмацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Пред`явлення вимоги про відшкодування упущеної вигоди покладає на кредитора обов`язок доведення того, що ці доходи дійсно були б ним отримані у разі належного виконання боржником своїх обов`язків, тобто упущена вигода відшкодовується лише у разі доведення можливості її реального отримання при належному виконанні зобов`язання іншою стороною (п.3 листа ВГСУ від 14.01.2014 року за №01-06/20/2014 Про деякі питання застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків ).

Представником ТОВ Олександрівка - Агро подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з викладеними в ній доводами і зазначає, що відповідач сам не скористався своїми процесуальними правами по наданню доказів по справі, хоча мав достатньо часу на їх подання, т.я. провадження у справі було відкрито 14 січня 2019 року, та судом надано відповідачу 15-денний строк, з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження, для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач мав право надіслати суду відзив і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами (ст.178 ЦПК України). Крім того, відповідач систематично не з`являвся до суду ні особисто ні з представником, не надсилав ні пояснень, ні заперечень, ні інших доказів, повністю ігнорував розгляд справи. На дату винесення судового рішення 11 травня 2019 року, на адресу позивача від відповідача не надходило жодного документу по справі.

Отже, надані відповідачем, поза межами встановленого судом строку, без обґрунтування поважності причин пропуску, пояснення не могли та і не мали бути прийняті судом першої інстанції, а відповідно суд обґрунтовано відмовив у їх прийнятті.

Щодо фактичних обставин справи, на не з`ясування яких посилається в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зазначає, що відповідно до частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Олександрівського районного суду від 15 червня 2017 року у справі № 240/275/17 встановлено, і не підлягає доказуванню, що відповідач, на виконання укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки, передав належну йому землю ТОВ Олександрівка-Агро , підписавши акт приймання-передачі від 27 липня 2012 року. Позивач сплачував орендну плату, на виконання умов договору, що підтверджується наданими письмовими доказами - банківськими виписками щодо перерахування орендної плати відповідачеві в тому числі і у 2017 році….. Позивачем надано акт обстеження земельної ділянки від 4 травня 2017 року № 2, складеного посадовими особами ТОВ Олександрівка-Агро та головою Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області Бондарчуком Є.М., за участю власника земельної ділянки, про те, що належна останньому земельна ділянка засіяна озимою пшеницею. Відповідач, отримавши примірник вказаного акту, заперечень щодо його причетності до Фактичного використання земельної ділянки з осені 2016 року не надав .

Отже, обставини що неправомірного використання земельної ділянки відповідачем під час дії договору оренди землі на момент розгляду справи № 240/430/18 були встановлені рішенням Олександрівського районного суду від 15 червня 2017 року що набрало законної сили.

Крім того, вважає безпідставними посилання в апеляційній скарзі, що позивач не довів факт спричинення збитків саме у формі упущеної вигоди, а також про відсутність у суду першої інстанції підстав вважати доведеними обставини неотримання прибутків позивачем, з огляду на ненадання позивачем належних та допустимих доказів. Оскільки відповідно до ч.1 ст.36 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки): доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як визначено приписами ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК України.

За змістом ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Отже, відшкодування збитків, шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. Оскільки, відповідачем самовільно зайнята та незаконно використовувалась спірна земельна ділянка з осені 2016 року до липня 2017 року, що підтверджено рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15 червня 2017 року, в результаті позивач був позбавлений, як орендар даної земельної ділянки, використовувати її за призначенням, тобто, отримувати доходи, які ТОВ Олександрівка - Агро могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене, розмір такої шкоди визначається з урахуванням доходів, які власник землі міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до повернення самовільно зайнятої ділянки, який в даному випадку дорівнює вартості неодержаної сільськогосподарської продукції, обчисленої за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов`язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення, то саме така сума підлягає стягненню з відповідача. Відповідні розрахунки, якими обґрунтовуються розмір упущеної вигоди було надано суду і він є обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засіданні апеляційного суду не з`явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ТОВ Олександрівка - Агро заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ч.ч.1-4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується копіями документів, що містяться в матеріалах справи та не заперечується сторонами, позивач та відповідач 24 травня 2012 року уклали договір оренди земельної ділянки, який було зареєстровано 27 липня 2012 року у відділі Держкомзему в Олександрівському районі Донецької області (том 1, а.с.104-106).

За умовами даного договору, орендодавець ОСОБА_1 надав ТОВ Олександрівка - Агро в строкове оплатне користування належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,02 га., що розташована на території Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області, кадастровий № НОМЕР_2 . Строк дії договору визначений п.8 договору - 5 років, тобто, до 27 липня 2017 року.

Під час розгляду справи було встановлено, що рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15 червня 2017 року задоволено позов ТОВ Олександрівка-Агро до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (том 1, а.с.234, 235).

Згідно даного судового рішення, орендодавець ОСОБА_1 з осені 2016 року самовільно зайняв спільну земельну ділянку та засіяв її сільськогосподарськими культурами, порушивши умови чинного договору оренди землі. Рішенням суду, ОСОБА_1 було зобов`язано усунути перешкоди у користуванні ТОВ Олександрівка - Агро земельною ділянкою, що перебуває в оренді ТОВ на підставі договору оренди землі від 24 травня 2012 року шляхом заборони обробітку зазначеної земельної ділянки. Рішення суду набрало чинності 7 серпня 2017 року.

В рішенні також зазначено, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 4 травня 2017 року № 2 , складеного посадовими особами ТОВ Олександрівка-Агро та головою Криничанської сільської ради Олександрівського району Донецької області Бондарчуком Є.М., за участю власника земельної ділянки - ОСОБА_1 , належна останньому земельна ділянка засіяна озимою пшеницею. Відповідач, отримавши примірник вказаного акту, заперечень щодо своєї причетності до фактичного використання земельної ділянки з осені 2016 року не надав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції послався на ст.152 ЗК України, згідно якої держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зазначив, що відшкодування збитків, шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

За результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що позивач в суді довів протиправні дії відповідача, який самовільно зайняв та незаконно використовував, орендовану ним (позивачем), спірну земельну ділянка з осені 2016 року до закінчення строку дії договору оренди, що підтверджено рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 15 червня 2017 року. В результаті ТОВ Олександрівка - Агро втратило можливість використовувати дану ділянку за призначенням, тобто отримувати доходи, які могло б реально одержати за звичайних обставин, якби це право не було порушене.

Суд також погодився з наданим позивачем розрахунком розміру упущеної вигоди, взявши до уваги надані позивачем вихідні дані: план посіву на 2017 рік по підприємству, фактичну врожайність по полю №76, де розташована земельна орендована ділянка, що підтверджується наданими товаро-транспортними накладними, розрахунку зібраного з одного гектару ячменя, вартості однієї тони даної культури.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач оскаржує рішення суду лише в частині стягнення з нього на користь позивача суми упущеної вигоди в розмірі 27366,02 грн.

Згідно з частиною другою статті 28 Закону України Про оренду землі збитками вважаються доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Відповідно до частин першої, третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною другою статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною четвертою статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Особа, яка вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які могли б бути реально отримані.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції залишив поза увагою ту обставину, що хоча позивач і надав змістовний розрахунок розміру упущеної вигоди, але він не довів, що міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його (позивача) можливості отримати прибуток.

На підтвердження реальності отримання доходів, позивач надав суду копію договору поставки №884 КЗ укладеного між ТОВ Олександрівка - Агро та ПАТ АПК-ІНВЕСТ , згідно якого постачальник (ТОВ Олександрівка - Агро ) зобов`язується в порядк і терміні, передбачені договором, поставити (передати у власність) покупцеві (ПАТ АПК-ІНВЕСТ ) а останній зобов`язується прийняти і оплатити зернові культури, сою і т.д. іменовані товар в кількості, за якістю і за цінами, вказаними у відповідних додатках до договору - специфікаціях (том 2, а.с.185 -187).

Відповідно до Специфікації №5 від 19.01.2018 року до Договору №884 КЗ сторони дійшли згоди на постачання в тому числі і ячменю 3 класу в кількості 6 152,958 тон вартістю 26 150 071,50 грн. (том 2, а.с.188).

Як вбачається з договору поставки №884 КЗ укладеного між ТОВ Олександрівка - Агро та ПАТ АПК-ІНВЕСТ , датований він 24.11.2017 року.

З наданого позивачем розрахунку розміру упущеної вигоди вбачається, що з поля №76 (до складу якого входить земельна ділянка відповідача) зібрано 170,226 тон ячменю. Даний врожай було зібрано в період з 06.07. по 10.07.2017 року (том 2, а.с.176).

З урахуванням дати укладення договору поставки продукції між ТОВ Олександрівка - Агро та ПАТ АПК-ІНВЕСТ та часу посіву та збору врожаю не можна зробити висновок про доведеність позивачем реальної можливості отримати визначений ним у розрахунку дохід, а інших доказів що ТОВ Олександрівка - Агро могло і повинно було отримати цей дохід і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток, позивачем суду не надано, що вказує лише на теоретичне обґрунтування можливості отримання такого доходу та не може бути підставою для його стягнення.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд в постанові від 07 серпня 2019 року по справі № 179/1367/17-ц (провадження № 61-10724св19).

Розглядаючи спір в цій частині суд першої інстанції наведеного вище не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача упущеної вигоди і рішення в цій частині підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з доводами відзиву на апеляційну скаргу, оскільки зроблені в ньому представником позивача висновки, з посиланням на ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , є необґрунтованими через недоведеність позивачем належними та допустимими доказами реальної можливості отримати відповідний дохід у зазначеному в розрахунку розмірі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача упущеної вигоди не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, що відповідно до ч.1 ст.376 є підставою для його скасування.

Відповідно до частин 1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні позивача до суду першої інстанції, ним сплачено 1921 грн. за подання позову. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 2643 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрівка - Агро апеляційним судом задоволення частково, на 31,9% (12867,84 грн. * 100 / 40233,36 грн.), тобто стягненню з відповідача, у разі задоволення позову першої інстанції, підлягала б сума судового збору в розмірі 612,8 грн.

Враховую наведене, а також те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 , за подання якої їм сплачено 2643 грн., задоволена повністю, то на користь останнього з позивача слід стягнути різницю в розмірі 2030,20 грн. (2643 грн. - 612,8грн.).

Керуючись статтями ст.ст.374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 11 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрівка - Агро у відшкодуванні збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 27366,02 грн. та стягнення судових витрат скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрівка - Агро до ОСОБА_1 в цій частині відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю Олександрівка - Агро (юридична адреса: с.Новостепанівка Олександрівського району Донецької області, вул.Свободи 3, код ЄДРПОУ 37980355) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) повернення різниці сплаченого ним при зверненні з апеляційною скаргою судового збору сумі 2030 (дві тисячі тридцять) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.В. Агєєв

Судді: Т.В. Космачевська

Ю.М. Мальований

Повний текст постанови складено 29 серпня 2019 року.

Головуючий О.В. Агєєв