Постанова

від 29.08.2019 по справі 915/238/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/238/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

секретар судового засідання : Лук`ященко В.Ю.

за участю представників учасників справи:

від Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області - Шелемба О.П., ОСОБА_1 .

від Фермерського господарства «Ліспома» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області - Багдасарян А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, м. Миколаїв, суддя Ржепецький В.О.

у справі № 915/238/19

за позовом Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області

до відповідача Фермерського господарства «Ліспома» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області

про визнання права постійного користування земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, вимог заяви та ухвали суду першої інстанції.

В лютому 2019 року Фермерське господарство «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Ліспома» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області, в якій просило суд визнати право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4820383800:04: НОМЕР_1 :0027 та НОМЕР_2 00 НОМЕР_3 , виготовлені на підставі Державного акту № 489 від 10.04.1993 року, за Фермерським господарством «Шепіт» .

Позовні вимоги мотивовано тим, що 29.11.1993 року на підставі Державного акту на право постійного користування від 10.04.1993 року № 489 громадянин ОСОБА_2 отримав у постійне користування земельну ділянку і в подальшому створив та зареєстрував СФГ Лісовий О.В. , яке на даний час має назву Фермерське господарство Шепіт . 22.06.2017 року ОСОБА_2 на спірних землях зареєстровано інше Фермерське господарство Ліспома , чим обмежено законні права та інтереси Фермерського господарства Шепіт на ведення законної господарської діяльності.

20.06.2019 року Фермерське господарство «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на земельні ділянки площею 25,9 га з кадастровим номером 4820383800:04:000:0027 та площею 24,1 га з кадастровим номером 4820383800:04:000 НОМЕР_4 0026, які знаходяться в межах Благодатненської ОТГ Арбузинського району Миколаївської області.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідачем допущено порушення закону при заснуванні новоутвореної юридичної особи Фермерське господарство Ліспома , оскільки заснування двох фермерських господарств на одних земельних ділянках є протиправним, а наразі керівництвом відповідача готуються документи на розпаювання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5 04:000:0027 та НОМЕР_5 : НОМЕР_6 0026, що може позбавити учасників Фермерського господарства «Шепіт» права отримати земельні ділянки у приватну власність відповідно до ст. 13 Закону України Про фермерське господарство . Невжиття заходів до забезпечення позову, на думку позивача, може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року у справі №915/238/19 у задоволенні заяви Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки площею 25.9 га з кадастровим номером 4820383800:04:000:0027 та площею 24.1 га з кадастровим номером 4820383800 НОМЕР_4 04 НОМЕР_1 0026, які знаходяться в межах Благодатненської ОТГ Арбузинського району Миколаївської області відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою, проте позивачем не надано жодного доказу на підтвердження обставин, з якими ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України пов`язує можливість забезпечення позову, а за час розгляду справи у суді, відповідачем не здійснено жодних дій, які б свідчили про намір ухилитись від виконання рішення суду або тим чи іншим чином ускладнити його виконання.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Фермерське господарство «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області з ухвалою суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року у справі №915/238/19 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області про забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельні ділянки площею 25,9 га з кадастровим номером 4820383800:04:000:0027 та площею 24,1 га з кадастровим номером 4820383800:04:000 НОМЕР_4 0026, які знаходяться в межах Благодатненської ОТГ Арбузинського району Миколаївської області.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що ОСОБА_2 , який є засновником двох фермерських господарств та ОСОБА_3 , який є головою Фермерського господарства Ліспома , організували рейдерський захват Фермерського господарства Шепіт та, використовуючи рейдерські схеми , переоформили земельні ділянки, які 25 років знаходились у постійному користуванні Фермерського господарства Шепіт , на Фермерське господарство Ліспома , що підтверджується п. 7.1. Статуту Фермерського господарства Ліспома , вищезазначені земельні ділянки наразі зареєстровані за відповідачем і його керівництвом готується документація на їх розпаювання. У разі поділу земельних ділянок, які є предметом даного спору , відбудеться зміна їх меж та площі, зміняться кадастрові номери, припиниться їх існування в дійсних межах, в зв`язку з чим забезпечення позову сприятиме запобіганню порушенню прав позивача та забезпечить можливість реального судового захисту.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову , не звернув уваги на те , що позовні вимоги є немайнового характеру і судове рішення, у разі задоволення таких , не вимагатиме примусового виконання; приймаючи оскаржувану ухвалу , суд першої інстанції не дотримався правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі № 910/1040/18, адже в даному випадку не мала взагалі застосувалися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Скаржник посилається на те, що справа розглядається судом тривалий термін і позивачем до матеріалів справи було надано беззаперечні відеодокази рейдерського захоплення та письмові докази створення на одних земельних ділянках двох фермерських господарств, проте судом вищезазначені докази досліджено не було.

Крім того, скаржник зауважує, що відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу , який би вказував на те, що ним не здійснено жодних дій щодо земельних ділянок.

29.07.2019 року від скаржника до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області надійшло клопотання про долучення письмових доказів по справі, а саме: копії відповіді Благодатненської сільської ради на інформаційний запит.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.08.2019 року за апеляційною скаргою Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року у справі № 915/238/19 відкрито апеляційне провадження, справу призначено до судового розгляду.

У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Бєляновського В.В. у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду від 28.08.2019 року № 634, було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/238/19, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Разюк Г.П., Колоколов С.І.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 року справу № 915/238/19 прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник відповідача усно не заперечував проти задоволення клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів, проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Судовою колегією розглянуто та задоволено клопотання скаржника про долучення письмових доказів по справі, а саме: копії відповіді Благодатненської сільської ради на інформаційний запит, зазначений доказ долучено до матеріалів справи та досліджено в судовому засіданні, оскільки він не міг бути предметом дослідження суду першої інстанції з об`єктивних причин (отриманий позивачем після постановлення оскаржуваної ухвали) .

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п. 14 ч. 1 ст.255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме , про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року у справі №915/238/19 відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України, і відсутні підстави для її скасування, виходячи з наступного.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, в лютому 2019 року Фермерське господарство «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства «Ліспома» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області, в якій просило суд визнати право постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4820383800:04: НОМЕР_1 :0027 та 4820383800 НОМЕР_7 00 НОМЕР_3 , виготовлені на підставі Державного акту №489 від 10.04.1993 року за Фермерським господарством «Шепіт» .

11.06.2019 року Фермерське господарство «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Фермерському господарству Ліспома вчиняти певні дії щодо розпаювання, відчуження спірних земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , які знаходяться в межах Благодатненської ОТГ Арбузинського району Миколаївської області.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 12.06.2019 року вищезазначену заяву позивача повернуто заявнику з підстав її невідповідності п. 4 ч. 1 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України, як таку, що не містить обґрунтування заявником необхідності застосування заходів забезпечення позову.

20.06.2019 року Фермерське господарство «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області знов звернулось до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд вжити заходи по забезпеченню позову шляхом накладання арешту на земельні ділянки площею 25.9 га з кадастровим номером 4820383800:04:000 НОМЕР_4 0027 та площею 24.1 га з кадастровим номером НОМЕР_5 04 НОМЕР_1 0026, які знаходяться в межах Благодатненської ОТГ Арбузинського району Миколаївської області.

Заява про забезпечення позову ґрунтується на таких обставинах:

- предметом спору у даній справі є визнання права постійного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 4820383800:04:000:0027 та НОМЕР_5 : НОМЕР_7 :00 НОМЕР_3 , виготовлені на підставі державного акту № 489 від 10.04.1993 року за Фермерським господарством «Шепіт» ;

- на думку позивача, відповідачем допущено порушення закону при заснуванні новоутвореної юридичної особи Фермерське господарство Ліспома , оскільки заснування двох фермерських господарств на одних земельних ділянках є протиправним;

- 31.01.2018 року внесено зміни до установчих документів Фермерського господарства Ліспома , за якими головою юридичної особи визначено Маковського О. ОСОБА_4 . та введено шість нових членів;

- наразі керівництвом відповідача готуються документи на розпаювання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5 04:000:0027 та НОМЕР_5 : НОМЕР_6 0026, що може позбавити учасників Фермерського господарства «Шепіт» , які 25 років вели господарську діяльність на даних земельних ділянках, права отримати земельні ділянки у приватну власність відповідно до ст. 13 Закону України Про фермерське господарство ;

Невжиття заходів до забезпечення позову, на думку позивача, може значно утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

За приписами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

При вжитті таких заходів суд повинен з`ясувати наявність зв`язку між конкретним видом забезпечувальних заходів і предметом відповідної позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При цьому, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість заподіяння шкоди позивачу без наведення відповідного обґрунтування ухилення відповідної особи від виконання судового рішення не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії , було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як було встановлено вище, предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру - про визнання права постійного користування земельними ділянками.

Оскільки в даній справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 року у справі № 911/1551/18.

Крім того, адекватність певного заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

До того ж, заявник самостійно обирає конкретний вид забезпечення позову, а суд дає тільки оцінку його співмірності заявленим позовним вимогам.

Так, в даному випадку заявник просив суд застосувати такий вид заходу забезпечення позову, як накладання арешту на земельні ділянки площею 25.9 га з кадастровим номером 4820383800 НОМЕР_4 04:000 НОМЕР_4 0027 та площею 24.1 га з кадастровим номером НОМЕР_5 04 НОМЕР_1 0026, які знаходяться в межах Благодатненської ОТГ Арбузинського району Миколаївської області (після виправлення недоліків заяви, поданої суду раніше) .

Предметом позову у даній справі є визнання права постійного користування вищезазначеними земельними ділянками, які належать на праві постійного користування ОСОБА_2 , відповідно до Державного акту № 489 від 10.04.1993 року, за позивачем.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Судова колегія зазначає, що визначений заявником спосіб забезпечення позову у вигляді саме накладення арешту на земельні ділянки, неспівмірний із предметом позову, оскільки в даному випадку відсутні такі матеріальні об`єкти (наприклад, гроші, рухоме майно), на які накладається саме арешт як вид забезпечення позову, відсутній спір майнового характеру між сторонами та застосування саме такого способу забезпечення позову може призвести до безпідставного обмеження права постійного користування земельними ділянками фізичною особою, якій видано Державний акт і яка не є учасником даної справи взагалі.

Крім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. В даному випадку матеріали справи не містять належних доказів доля застосування судом саме такого виду забезпечення позову, як накладення арешту.

Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч. 2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарським процесуальним кодексом України).

Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

При цьому, судова колегія зазначає, що підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Так, єдиною підставою для вжиття запобіжних заходів, на яку посилається заявник, в даному випадку є твердження, що відповідачем допущено порушення закону при заснуванні новоутвореної юридичної особи Фермерське господарство Ліспома і наразі керівництвом відповідача готуються документи на розпаювання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5 04:000:0027 та 4820383800:04: НОМЕР_1 0026.

Судова колегія зазначає, що питання правомірності створення новоутвореної юридичної особи Фермерське господарство Ліспома є предметом розгляду справи по суті, в зв`язку з чим, в межах розгляду заяви про забезпечення позову досліджуватись не повинно.

Що стосується твердження скаржника щодо того, що наразі керівництвом відповідача готуються документи на розпаювання земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_5 :04:000:0027 та 4820383800:04:000:0026, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зауважує, що дійсно, як вірно встановлено судом першої інстанції , заявником будь-яких доказів на підтвердження зазначених обставин суду першої інстанції не було надано.

При цьому, долучений до матеріалів справи лист Благодатненської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області датований 13.07.2019 року, його було отримано на запит від 12.07.2019 року, який зроблено вже після звернення із відповідною заявою до суду та винесення оскаржуваної ухвали. Доказів неможливості звернення з таким запитом раніше скаржником до суду апеляційної інстанції не надано. До такого виду забезпечення позову, як накладання арешту, цей лист в якості належного доказу не відноситься, а питання вибору іншого виду забезпечення заявником було змінено заявою, яка і розглядалася судом першої інстанції. З урахуванням зазначеного, відомості, що містяться у листі не можуть бути підставою скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Посилання скаржника на те, що до матеріалів справи було надано беззаперечні відеодокази рейдерського захоплення земельних ділянок, судом апеляційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки господарський суд позбавлений можливості самостійно кваліфікувати ті чи інші дії осіб, як скоєння буд-якого кримінального або адміністративного правопорушення, а єдиним доказом на підтвердження зазначених скаржником обставин можуть бути лише офіційні відомості про притягнення таких осіб до передбаченої чинним законодавством України відповідальності.

Посилання скаржника на те, що відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу , який би вказував на те, що ним не здійснено жодних дій щодо земельних ділянок, судом апеляційної інстанції також не приймається, оскільки за загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. В даному випадку такий вид забезпечення позову, як заборона вчиняти дії, судом не розглядався.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є такими, що спростовуються наявними матеріалами справи та висновками суду.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив його з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Фермерського господарства «Шепіт» , с.Садове Арбузинського району Миколаївської області необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 915/238/19 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 136-140, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Шепіт» , с. Садове Арбузинського району Миколаївської області на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №915/238/19 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 21.06.2019 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 915/238/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтею 288 Господарського процесуального кодекс України .

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 29.08.2019 року.

Повний текст постанови складено 30 серпня 2019 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Г.П. Разюк С.І. Колоколов