Рішення

від 19.08.2019 по справі 917/608/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2019р. Справа № 917/608/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп" (вул. Аерофлотська, 28, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 38693422)

до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00110792)

про стягнення 1 234 938 грн., з яких 951 483, 00 грн. основного боргу, 78 182, 21 грн. пені, 190 296, 60 грн. штрафу та 14 976, 58 грн. 3% річних

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Мацко О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Шаповалов Д.В., посвідчення адвоката № 131 від 25.04.2006р.

від відповідача: Кисіль А.В., посвідчення адвоката № 000537 від 02.08.2018р.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 240 ГПК України та оголошено, що повний текст рішення буде виготовлено протягом 10 днів з моменту проголошення рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп" (позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою (вх. № 790/19 від 16.04.2019р.) до Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (відповідач) про стягнення 1 234 938 грн., з яких 951 483, 00 грн. основного боргу, 78 182, 21 грн. пені, 190 296, 60 грн. штрафу та 14 976, 58 грн. 3% річних.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо проведення розрахунку за отриманий від позивача товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка до цього часу ним не погашена.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22.04.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/608/19. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 21.05.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 21.05.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 20.06.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.06.2019р. (з урахуванням ухвали від 24.06.2019р. про виправлення описки) закрито підготовче провадження у справі № 917/608/19. Справу призначено до судового розгляду по суті на 18.07.2019р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 18.07.2019р. оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 19.08.2019р.

Сторони належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 18.07.2019р. (а.с. 123, 124).

Відповідач відзив на позов у в строк, встановлений судом, не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Через канцелярію господарського суду Полтавської області надійшла спільна заява позивача і відповідача про затвердження мирової угоди від 06.05.2019р., текст якої додано до вказаної заяви (вх. № 7491 від 18.07.2019р.). Згідно умов мирової угоди вбачається, що відповідач зобов"язався сплатити позивачеві основну суму боргу в розмір 951 483,00грн. та відшкодувати суму понесених позивачем судових витрат в розмірі 18 254,09грн. в термін до 16.06.2019р., а позивач зобов"язався відізвати свої позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 78 182,21грн., штрафу в сумі 190 296,60грн. та річних в розмірі 14 976,58грн.

В судовому засіданні представник позивача повідомив, що позивач заперечує щодо затвердження судом мирової угоди, оскільки на даний час її умови є невиконуваними.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. ст. 192 Господарського процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Суд встановив, що за умови мирової угоди відповідач зобов"язався сплатити позивачеві основну суму боргу та відшкодувати суму понесених позивачем судових витрат в розмірі 18 254,09грн. в термін до 16.06.2019р. На даний час зазначений термін вже минув, а отже умови мирової угоди є невиконуваними.

Відповідно до ч. 5 ст. ст. 192 Господарського процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:

1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або

2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Оскільки умови мирової угоди від 06.05.2019р. є невиконуваними, суд відмовляє у затвердженні мирової угоди на підставі п. 1 ч. 5 ст. 192 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача надійшло клопотання (ах. № 8787 від 19.08.2019р.) про залучення до матеріалів справи копії платіжного доручення № 2772 від 31.07.2019р., яке свідчить про сплату відповідачем на користь позивача 209 868,54грн.

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що сума основного боргу за Договором поставки № 16/06/17РА від 16.06.2017р., який покладено в основу позовних вимог, відповідачем сплачена частково в сумі 759 868,54грн. Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача решти суми основного боргу в розмірі 191 614,46грн., 78 182, 21 грн. пені, 190 296, 60 грн. штрафу та 14 976, 58 грн. 3% річних представник позивача вказані вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що умови мирової угоди від 06.05.2019р. є невиконуваними, після відкриття провадження у справі відповідачем частково погашено заборгованість по сумі основного боргу.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

16.06.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп" (позивач, за умовами договору - Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Полтавський турбомеханічний завод" (відповідач, за умовами договору - Покупець) було укладено Договір поставки № 16/06/17ДА від 16.06.2017р. (далі - Договір) (а.с. 9-15).

В подальшому сторони внесли заміни у Договір шляхом укладання Додаткової угоди № 1 від 31.12.2017р. (а.с. 16).

Умовами договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- на умовах в порядку та строки, визначені цим Договором, Постачальник зобов`язується протягом терміну дії Договору поставляти й передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується приймати та оплачувати майно (далі - Товар), перелік і кількість якого визначаються Специфікаціями, які з моменту підписання Сторонами й проставляння печаток Сторін (при наявності), є невід`ємною частиною цього Договору. Специфікації повинні мати посилання на цей Договір (п. 1.1. Договору);

- загальна сума Договору визначається сумарною вартістю Товару, згідно підписаних Сторонами Специфікацій. Ціна Товару, що поставляється Покупцю є договірною і вказується для кожної позиції в Специфікаціях. Вартість Товару. погоджена Сторонами в Специфікації включає вартість пакування, маркування та транспортування, згідно умов поставки передбачених Договором. Орієнтовна загальна сума Договору становить 499 000 (чотириста дев`ятсот дев`яносто тисяч) грн з ПДВ. (п.2.1. Договору );

- оплата партії Товару, передбаченої конкретною Специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою Специфікацією. Оплата партії Товару здійснюється на підставі оригіналу рахунку-фактури, оформленого у відповідності з п. 3.3. даного Договору (п.2.1., п. 2.3 Договору);

- зобов`язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту списання коштів з поточного рахунку Покупця (п. 2.4. Договору);

- поставка партії Товару, передбаченої конкретною Специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою Специфікацією (п. 3.1 Договору);

- у випадку порушення зобов`язань, що виникають із цього Договору, Сторони несуть відповідальність згідно з умовами цього Договору. Відповідальність неврегульована цим Договором регулюється законодавством України. Порушенням зобов`язань, що виникають із цього Договору, є невиконання або неналежне, тобто виконання з порушенням умов, виконання зобов`язань визначених цим Договором (п. 6.1 Договору);

- в разі несвоєчасної оплати поставленого Товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 20% від вартості не сплаченого своєчасно товару, а також пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати (п. 6.3. Договору);

- цей договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін, а також проставлення печаток сторін (при наявності). У випадку невиконання (неналежного виконання ) сторонами (стороною) своїх зобов`язань за цим Договором, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов`язань (п. 9.1., п. 9.3. Договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу в період з 20.06.2017р. по 05.03.2019р. товар на загальну суму 8 293 133,00грн., який був отриманий уповноваженими представниками останнього на підставі довіреностей. На підтвердження факту поставки товару та отримання його відповідачем позивач надав (а.с. 17-48):

- видаткові накладні: № 254 від 08.05.2018р. на суму 102 000,00грн. (рахунок на оплату № 264 від 07.05.2018р.), № 345 від 12.06.2018р. на суму 270 000,00грн. (рахунок на оплату № 349 від 11.06.2018р.), № 392 від 10.07.2018р. на суму 308 736,00грн. (рахунок на оплату №388 від 02.07.2018р.), № 430 від 26.07.2018р. на суму 280 000,00грн. (рахунок на оплату № 433 від 25.07.2018р.), № 474 від 20.08.2018р. на суму 290 000,00грн. (рахунок на оплату № 472 від 14.08.2018р.), № 611 від 09.11.2018р. на суму 140 000,00грн. (рахунок на оплату № 618 від 09.11.2018р.), № 631 від 08.12.2018р. на суму 134 680,00грн. (рахунок на оплату № 630 від 07.12.2018р.), № 10 від 05.03.2019р. на суму 257 062,00грн. (рахунок на оплату № 8 від 04.03.2019р.);

- довіреностями відповідача на отримання товару: № 824 від 08.05.2018р.; № 999 від 12.06.2018р., № 1157 від 09.07.2018р., № 1264 від 26.07.2018р., № 1386 від 17.08.2018р., № 1825 від 09.11.2018р., № 1965 від 07.12.2018р., № 294 від 04.03.2019р.,

- товарно-транспортні накладні: № 198 від 08.05.2018р. № 262 від 12.06.2018р.; № 301 від 10.07.2018р., № 332 від 26.07.2018р., № 363 від 20.08.2018р., № 479 від 09.11.2018р., № 497 від 08.12.2018р., № 7 від 05.03.2019р.

Позивач стверджує, що в супереч взяти на себе договірним зобов`язанням відповідач оплату товару здійснив частково в сумі 7 341 650,00грн., на підтвердження чого надав реєстр платежів, які надійшли від відповідача (а.с. 50-54).

За розрахунком позивача, з урахуванням часткової оплати, заборгованість відповідача за поставлений Товар склала 951 483,00грн. (перелік видаткових накладних, які не оплачені відповідачем наведено в тексті позовної заяви), яку позивач і просив стягнути з відповідача.

Також, за неналежне виконання зобов`язання із посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач заявив до стягнення з відповідача 14 976, 58 грн. 3% річних, нарахованих з по 09.05.2018р. по 08.04.2019р., 78 182, 21 грн. пені за період з 09.05.2018р. по 08.04.2019р. та 190 296, 60 грн. штрафу відповідно до п. 6.3. Договору.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли правовідносин, що випливають з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частини 1 та 6 ст. 265 ГК України передбачають, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов`язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов`язків, а саме, зобов`язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт поставки позивачем товару відповідачеві підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення своїх зобов`язання за Договором, оплату поставленого товару здійснив частково, сплативши 7 341 650,00грн., у зв"язку з чим на момент подання позивачем позову заборгованість відповідача за поставлений товар становить 951 483,00грн.

Після звернення позивача з позовом до суду відповідач в рахунок сплати заборгованості за Договором поставки № 16/06/17РА перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 759 868,54грн., підтверджується платіжними дорученням:

№ 1537 від 11.05.2019р. на суму 250 000,00грн. (а.с. 91);

№ 2116 від 16.05.2019р. на суму 150 000,00грн. (а.с. 92);

№ 1590 від 24.05.2019р. на суму 150 000,00грн. (а.с. 93);

№ 2772 від 31.07.2019р. на суму 209 868,54грн. (а.с. 132).

Вказана обставина є підставою для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 759 868,54 грн., згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

З урахуванням зазначеного, залишок заборгованості за поставлений товар становить 191 614,46грн.

Доказів того, що відповідач здійснив оплату поставленого позивачем товару у повному обсязі матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 191 614,46грн.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 78 182, 21 грн. пені за період з 09.05.2018р. по 08.04.2019р. та 190 296, 60 грн. штрафу (розрахунок - а.с. 90).

Відповідач зауважень щодо розрахунку пені та штрафу не надав.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 6.3. Договору сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати поставленого Товару, Постачальник має право вимагати, а Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому штраф у розмірі 20% від вартості не сплаченого своєчасно товару, а також пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в момент прострочення, за кожний день прострочення оплати (п. 6.2. Договору).

Тобто, умовами Договору сторони погодили застосування у разі несвоєчасної поставки продукції пеню та штраф одночасно.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові 02.04.2019р. у справі №917/194/18, одночасне стягнення штрафу та пені не є притягненням до подвійної відповідальності та не суперечить ст. 61 Конституції України. Наведена правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, відповідно до якої одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно із ст.549 ЦК пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок штрафу встановив, що заявлений до стягнення розмір штрафу відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені суд встановив завищення суми пені (перевірка правильності розрахунку здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон"). Судом здійснено розрахунок пені за вказані позивачем періоди та суми боргу і встановлено, що до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 76 044,70грн. В іншій частині стягнення пені позов задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14 976,58грн. 3 % річних за період 09.05.2018р. - 08.04.2019р. (розрахунок наведено в тексті позовної заяви).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних суд прийшов до висновку, що заявлений розмір річних відповідає вимогам чинного законодавства і є правомірним, а тому вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі (перевірка правильності розрахунку здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 759 868,54 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 76 044,70 грн. пені, 190 296, 60 грн. штрафу та 14 976, 58 грн. 3% річних обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по вказаній справі суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 759 868,54грн. підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, то судовий збір, сплачений за подання позову в частині стягнення заборгованості в сумі 759 868,54 грн., який становить 11 398,51грн., підлягає поверненню з Державного бюджету позивачу, який сплатив вказаний судовий збір.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 231 (п. 2 ч. 1), 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Відмовити в затверджені мирової угоди за вх. № 7491 від 18.07.2019р.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод" (вул. Зіньківська, 6, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 00110792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп" (вул. Аерофлотська, 28, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 38693422, п/р НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 191 614,46 грн. основного боргу, 76 044,70грн. пені, 190 296,60грн. штрафу та 14 976,58 3% річних, а також 7 093,99грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Закрити провадження в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 759 868,54грн.

5. В іншій частині - у позові відмовити.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Спецсталь-груп" (вул. Аерофлотська, 28, м. Кропивницький, 25014, код ЄДРПОУ 38693422) 11 398,51грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №2357 від 09.04.2019р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/608/19.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 29.08.2019р.

Суддя О.О. Ореховська