Рішення

від 05.06.2019 по справі 826/15328/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 червня 2019 року № 826/15328/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. при секретарі судового засідання Артеменко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" до (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 25, код ЄДРПОУ 37594046) Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участі представників сторін:

від позивача - Саинько І.М.,

від відповідача - Мірошниченко В.Р.

На підставі ч.1 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 червня 2019 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) судове рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог ч.3 ст.243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Геозахист") до Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0031971404 від 19.06.2018 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0032101404 від 19.06.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки викладені в Акті перевірки є необґрунтованими та суперечать нормам чинного законодавства, а дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень протиправними та підлягають скасуванню.

При цьому, позивач зазначив, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичайність цін за спірними операціям, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Позивач вважає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.09.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позивачем до суду 22.10.2018 року подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Разом з цим, позивачем подано клопотання позивача про зупинення провадження у справі №826/15328/18 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 826/9482/18.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.11.2018 року ухвалено про вихід із письмового провадження та призначено судове засідання на 23.01.2019 року.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень не вбачає.

Також, як зазначив відповідач у відзиві, проведеною перевіркою не підтверджується реальність проведення господарських операцій між ТОВ "Геозахист" та контрагентом - постачальником, перевіркою встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в діяльності.

Представник відповідача робить висновок, що за операціями поставки товару оформлювались первинні документи з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій та правомірності формування сум податкового кредиту, наслідком чого є отримання ТОВ "Геозахист" необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ, а тому прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що слід залишити в силі, а позов, таким що задоволенню не підлягає.

Представником позивача надано відповідь на відзив в якому зазначає, що доводи відповідача є неправомірними та належним чином не обґрунтованими.

У судовому засіданні 23.01.2019 року представник позивача заявлене клопотання про зупинення провадження у справі підтримав.

Представник відповідача проти задоволення заявленого позивачем клопотання про зупинення провадження заперечив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 року провадження у адміністративній справі зупинено до набрання законної сили рішенням у адміністративній справі №826/9482/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №8324 від 11.05.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 року поновлено провадження у справі №826/15328/18 та призначено до судового розгляду на 05.06.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ "Геозахист" взяте на облік в контролюючих органах 05.04.2011 року за №99284, станом на день підписання акта перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, контролюючим органом від 15.05.2018 року №22294/10/26-15-14-04-03-12 на податкову адресу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Геозахист" (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж. кв.25) засобами поштового звязку направлено лист "Про надання інформації", копію наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2018 року №8324 та повідомлення від 15.05.2018 року №22293/10/26-15-14-04-03-12 в яких повідомлено що 18.05.2018 року буде проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Геозахист" по взаємовідносинам із контрагентом ТОВ "Канремторг" за жовтень 2015 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Геозахист" після отримання Акту перевірки, 05.06.2018 року подано до ГУ ДФС у м. Києві обгрунтовані заперечення до Акту перевірки з копіями усіх первинних документів, що на його думку підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ "Геозахист" та ТОВ "Канремторг".

Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 11.05.2018 року №8324 відповідно п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.4, п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки ГУ ДФС у м. Києві складено акт від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року.

Згідно висновків, викладених в акті від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046, перевіркою встановлено порушення, а саме:

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся на загальну суму 135 272 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 135 272 грн.;

-п.44.1, п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, зі змінами та доповненнями, не надано документи до перевірки.

Не погоджуючись із висновками акту від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 позивачем подано заперечення на зазначений акт від 05.06.2018 року вих.№10.

За результатом розгляду заперечень позивача, листом від 14.06.2018 року № 27452/10/26-15-14-04-03-12 Головне управління ДФС у м. Києві повідомило, що висновки акту перевірки від 31.05.2018 року №540/26-15-14-04-03/37594046 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист" (код ЄДРПОУ 37594046) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974) за жовтень 2015 року" - залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0031971404 від 19.06.2018 форма "Р", згідно якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму - 169 090,00 грн., зокрема за податковим зобов`язаннями - 135 272,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 818,00 грн.

- №0032101404 від 19.06.2018 форми "Ш", згідно якого застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем: адміністративні штрафи та інші санкції на загальну суму - 510,00 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень від 19.06.2018 року №0031971404, №0032101404 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 10.08.2018 року №26238/6/99-99-11-01-01-25, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

При цьому, в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм, вбачається, що необхідною умовою для правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

У свою чергу, фактичне здійснення господарської операції платником податків посвідчується, зокрема, належно оформленими податковими накладними та іншими первинними бухгалтерськими документами, які складені відповідно до виду господарської операції на підтвердження її реального здійснення.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов`язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку, а також, відповідно, для цілей формування відповідних сум податкових вигод.

При цьому, відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.3 Податкового кодексу України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.6 Податкового кодексу України, зокрема, передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

З акту перевірки, копію якого надано до матеріалів справи, встановлено, що ТОВ "Геозахист" задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 223 672 грн.

Крім того, перевіркою правомірності визначення податкового кредиту ТОВ "Геозахист" за жовтень 2015 року встановлено завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього на суму 135 272 грн., в тому числі за жовтень 2015 року у сумі 135 272 грн.

Податковий орган в ході проведення перевірки позивача, встановлено, що на формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ "Геозахист" за перевіряємий період мали вплив взаємовідносини з ТОВ "Канремторг" (код ЄДРПОУ 39915974).

Згідно акту перевірки ТОВ "Канремторг" подано останню податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року.

Повідомлення про відсутність ТОВ "Канремторг" за місцезнаходженням (форма18-ОПП) від 13.11.2015 року №2433/26-55-11-01-14.

Також в акті перевірки, що ГУ ДФС у м. Києві, ТОВ "Канремторг" узагальнено податкову інформацію за звітні періоди декларування ПДВ жовтень, листопад, грудень 2015 року, з питань проведення фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками та контрагентами- покупцями, згідно з якою податкова інформація складена у зв`язку з неможливістю проведення перевірки ТОВ "Канремторг", в зв`язку з відсутністю посадових осіб за податковою адресою: (01042, м . Київ , вул. Івана Кудрі , буд. 39 , кв . кабінет 5), про що складено акт від 25.03.2016 року №245/26-15-14-04-02.

Висновок акту перевірки не спростовано позивачем в судовому засіданні, доказів на спростування зазначених доводів акту та відзиву до матеріалів справи не надано.

Крім того, наявна Ухвала Печерського районного м. Києва по справі №757/14321/16-к, зі змісту та матеріалів клопотання, у провадженні слідчого відділу Печерського УП ГУ НП у м. Києві, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100060001814 від 12.03.2016, за ознаками складу кримінальних порушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України, де вказано, що у період з по 2016 рік невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності, зареєстрували на ім`я підставних осіб суб`єкти підприємницької діяльності в тому числі ТОВ "Канремторг" після державної реєстрації якого у відповідних державних органах влади, невстановлені слідством особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, використовуючи підроблені реєстраційні, статутні документи, печатки та банківські рахунки зазначених СГД, з метою прикриття незаконної діяльності для здійснення формування фіктивних валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки, підроблюючи при цьому фінансово-господарську документацію.

В Єдиному реєстрі податкових накладних за червень 2017 року встановлено контрагентів-постачальників, які зареєстрували податкові накладні на адресу ТОВ "Канремторг" з номенклатурою товару, зазначеною в податкових накладних складених ТОВ "Канремторг" на адресу ТОВ "Геозахист" (Таблиця 1), а саме:

-ТОВ Намбер Ван Україна (код 39729475), податкова накладна від 22.10.2015 №57, сума на додану вартість 205,43 грн. В податковій накладній міститься 2549 товарних позицій. Ціна постачання одиниці товарної позиції наведеної в Таблиця 1 становить 0,01 грн.;

- ТОВ Ніка Ейр (код 39600370), податкова накладна від 29.10.2015 №111, сума податку на вартість 57,37 грн. В податковій накладній міститься 576 товарних позицій. Ціна постачання одиниця товарної позиції наведеної в Таблиця 1 становить 0,01 грн.

Як зазначає відповідач в ЄРПН не встановлено реєстрації податкових накладних контрагентами-постачальниками на у ТОВ "Намбер Ван Україна", ТОВ "Ніка Ейр" із номенклатурою товару зазначених в Таблиці 1, дане твердження не спростовано позивачем.

З урахуванням інформації, яка наведена вище, перевіркою не підтверджено факт продажу товарів ТОВ "Канремторг" на ТОВ "Геозахист", а зазначені господарські операції фактично не відбувались. У зв`язку з чим, податкові накладні зареєстровані ТОВ "Канремторг" на адресу ТОВ "Геозахист" не мають юридичної сили первинних документів.

Як встановлено судом, позивачем ні під час проведення перевірки, ні до моменту прийняття контролюючим органом рішення не було надано первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій, що в свою чергу позбавило можливості контролюючий орган повноцінно провести перевірку та безпосередньо стало підставою для висновків про те, що господарські операціє між ТОВ "Канремторг" мали формальний характер.

Суд звертає увагу, що податковим законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для ненадання документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, у встановлені Податковим кодексом України терміни, а саме виїмка документів або інше вилучення правоохоронними органами.

Як встановлено абзацом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 статті 9 Закону №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Отже, ТОВ "Геозахист" не виконано вимоги ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, так: Підпунктами 2.1, 2.2 пунктом 2 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24 травня 1995 року №88 із внесеними змінами та доповненнями, первинні документи повинні бути складені під час здійснення "господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися дені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд також звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували поважність причин ненадання ТОВ "Геозахист" до перевірки первинних та інших документів, пов`язаних із предметом перевірки, так, зокрема не надано жодного документу підтверджуючого факт щодо самого звернення до правоохоронних органів, з підстав викрадення первинних документів, а тому такі документи вважаються такими, що були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності.

При цьому, необхідно зазначити, що надання ТОВ "Геозахист" первинних документів (договорів поставки, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень) по господарським операціям з ТОВ "Канремторг", саме до суду, виключає можливість їх врахування та надання їм відповідної правової оцінки, оскільки з необґрунтованим належним чином підстав відповідні первинні документи, під час проведення перевірки, позивачем не надані, останні не були предметом дослідження під час перевірки контролюючим органом і не можуть враховуватися при розгляді даної справи та братися до уваги як доказ на підтвердження задекларованих витрат та податкового кредиту, оскільки в силу вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми на час складання звітності платником. Суд в такому випадку не може перебирати на себе функції податкового органу та перевіряти правильність та достовірність наданих лише до суду первинних документів.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0031971404, №0032101404 від 19.06.2018 року, які є предметом оскарження прийнято відповідачем відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з вимогами частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, надали достатньо доказів, які спростовують доводи позивача.

Натомість, позивачем не спростовано наданих відповідачами доводів та не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то підстави для стягнення судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись вимогами ст. ст.2, 5-11, 19, 72-77, 90, 132, 134 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Геозахист"(02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Ж, офіс 25, код ЄДРПОУ 37594046) - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текс рішення виготовлено 26.07.2019.

Суддя Н.М. Клименчук