Постанова

від 29.08.2019 по справі 400/339/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/339/19Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Джабурії О.В.,

Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

08 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просив:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України, у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 провести позивачу перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України, у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 при проведенні позивачу перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних силах України, у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01.01.2008 року;

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що бездіяльність відповідача щодо непроведення індексації грошового забезпечення є протиправною та не відповідає вимогам законодавства України, оскільки проведення індексації у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що Порядком проведення індексації грошових доходів населення не передбачений механізм нарахування та виплати індексації за попередні періоди. Крім того, вимоги щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не є прибутковою установою, а відповідними бюджетами не закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо відмови провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 в період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 р. врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу лютий 2008 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі. Зокрема, апелянт зазначає, що відповідно до роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 року №248/3/9/1/2 індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення. Законодавством України передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік. Крім того, зазначає, що базовим місяцем для проведення індексації позивачу є грудень 2014 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України у період з 15.12.1989 року по 28.12.2017 року.

Наказом командувача повітряних сил Збройних сил України (по особовому складу) № 517 від 15.12.2017 року позивача звільнено з військової служби у запас в зв`язку з закінченням строку контракту (а.с. 13).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.12.2017 № 296, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення та зараховано до військового оперативного резерву першої черги на особливий період (а.с. 14).

При звільненні з військової служби позивачу не була нарахована індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року, про що зазначено у листі відповідача від 22.11.2018 № 350/174/308/1135/пс (а.с. 11-12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог законодавства проведення індексації у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Посилання відповідача на відповідні роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України не можуть бути підтвердженням правомірності його дій. Крім того, оскільки підвищення окладу позивача відбулося у січня 2008 року, то базовим місяцем для перерахунку індексації є лютий 2008 року.

Судова колегія частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до Закону України № 2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон України № 1282-XII) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст.2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону України № 1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабміну України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до п.2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до п.6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Посилання апелянта на положення ч.6 ст.5 Закон України № 1282-XII, як на підставу не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, є необґрунтованими.

Судова колегія відхиляє вищенаведені доводи, адже вони не відповідають нормам Закону № 1282-XII та п. 11 Порядку №1078, яким визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Крім того, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі Кечко проти України (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №825/874/17.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується військова частина НОМЕР_1 , відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.

Крім того, безпідставними є посилання апелянта на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, згідно яких визначено не нараховувати індексацію до окремого роз`яснення.

Як вже зазначалось, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та Законом України Про індексацію грошових доходів населення. В свою чергу, роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України мають лише рекомендаційний характер, а тому не можуть бути підставою для не нарахування та не виплати позивачу індексації.

Вищевикладене в сукупності свідчить про протиправну бездіяльність відповідача, що проявилася в не проведенні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року та необхідності поновлення відповідного права ОСОБА_1 шляхом зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за вищевказаний період.

Щодо визначення базового місяця індексації при врегулюванні спірних правовідносин судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Висновок суду першої інстанції, що в даному випадку базовим місяцем індексації є лютий 2008 року спростовується вищенаведеним нормами, оскільки за умови підвищення посадового окладу в січні 2008 року останній виступає базовим, а з лютого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Оскільки вищенаведені норми діяли станом на дату виникнення спірних правовідносин, доводи апелянта з посиланням на попередню редакцію Порядку №1078 про те, що в грудні 2014 року ОСОБА_1 підвищили надбавку за вислугу років і як наслідок визначили даний місяць базовим для нарахування індексації судова колегія вважає помилковими.

Судова колегія враховує, що наявними в матеріалах справи витягом з роздавальних відомостей грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також довідкою від 15.08.2019 року вих..№350/174/308/287/пс підтверджується, що розмір посадового окладу позивача становив 1030 грн. в періоди з січня 2015 року по квітень 2016 року, серпень 2016 року, з листопада 2016 по січень 2017 року, з березня 2017 року по грудень 2017 року (а.с. 12,125).

В інші періоди, а саме з травня 2016 по липень 2016 року, з вересня 2016 року по жовтень 2016 року, в лютому 2017 року посадовий оклад позивача був збільшений у зв`язку з тимчасовим виконанням обов`язків не за вакантною посадою заступника командира по роботі з особовим складом начальника відділення.

Судова колегія зазначає, що збільшення розміру посадового окладу в зв`язку з тимчасовим виконанням обов`язків на іншій посаді не є підставою зміни базового місяця індексації, оскільки носить разовий характер.

На момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року, тобто датою, з якою апелянт пов`язує встановлення базового місяця індексації.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 р. № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, судова колегія вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Військовою частиною НОМЕР_1 не доведено наявність обставин зміни посадового окладу позивача станом на дату виникнення оскаржуваних правовідносин, що з урахуванням стабільності відносин щодо встановлених державою розмірів посадових окладів військовослужбовців свідчить про можливість встановлення січня 2008 року базовим місяцем для перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо врахування базового місяця індексації лютого 2008 року.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення базовим місяцем індексації не лютий 2008 року, а січень 2008 року. В іншій частині рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 11 лютого 2019 року, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року змінити в частині врахування базового місяця індексації та викласти п.4 резолютивної частини в наступній редакції:

«Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 при проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.12.2017 року врахувати базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу січень 2008 року».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко