Постанова

від 29.08.2019 по справі 569/14898/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 569/14898/16-ц

провадження № 61-24819св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Лесько А. О. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Штелик С. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргоютовариства з обмеженою відповідальністю Рівнебудтандем на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2017 року,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Рівнебудтандем ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2 ,

третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У листопаді 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Рівнебудтандем (далі - ТОВ Рівнебудтандем ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання договору купівлі-продажу.

Позовна заява мотивована тим, що 30 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством Рівнебудтандем , правонаступником якого є ТОВ Рівнебудтандем , та ОСОБА_5 було укладено і нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною

площею 268,8 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно пункту 3 цього договору, продаж було вчинено за 86 000,00 грн, які покупець мав перерахувати на рахунок продавця до 31 грудня 2007 року. Однак на виконання цієї умови договору ОСОБА_5 перерахував на рахунок позивача лише авансові платежі в розмірі 50 000,00 грн, що підтверджується виписками АТ Укрсиббанк від 28 квітня 2007 року (на суму 25 000,00 грн) та від 30 травня 2007 року (на суму 25 000,00 грн). У подальшому жодних платежів на рахунок виконання договору купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на користь позивача не було здійснено, у зв`язку з чим покупець не в повному обсязі сплатив вартість проданого йому нерухомого майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Внаслідок смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, за життя останній заповіт не склав, але у нього є п`ять спадкоємців за законом, а саме: його мати ОСОБА_1 , батько ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_2 , повнолітній син ОСОБА_3 та малолітня дочка ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_5 за життя, ні до 30 грудня 2007 року, ні до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не було сплачено договірну ціну за придбаний ним об`єкт нерухомого майна, то його зобов`язання згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна залишилося невиконаним. Крім того зазначає, що спірне нерухоме майно з володіння ТОВ Рівнебудтандем фактично не вибувало та у володіння ОСОБА_5 фактично не переходило, оскільки останній не розрахувався з позивачем за згідно договору. Акт прийому-передачі приміщення кафе не складався.

У зв`язку з викладеним та з урахуванням уточнених позовних вимог ТОВ Рівнебудтандем просило розірвати договір купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час розгляду справи ОСОБА_3 відмовився від своєї частки у спадщині на користь своєї матері ОСОБА_2 , а ОСОБА_4 відмовився від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_1 , подавши відповідні заяви приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Бенецькій Р. Б.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року за клопотанням позивача його позовну заяву про розірвання договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна в частині позовних вимог до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року залучено до участі у справі третю особу - орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня

2017 року позов ТОВ Рівнебудтандем задоволено повністю.

Розірвано договір купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною площею 268,8 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , укладений 30 червня 2007 року між ЗАТ Рівнебудтандем та ОСОБА_5 , посвідчений

30 червня 2007 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Філюк В. М., зареєстрований в реєстрі за № 4315.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання по оплаті за придбане кафе за договором купівлі-продажу, що є істотним порушенням його умов, у зв`язку із чим наявні підстави для розірвання цього договору. Строк позовної давності не пропущений, оскільки договором купівлі-продажу не визначено його термін дії і його учасник має право на розірвання договору у будь-який час.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 31 травня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ Рівнебудтандем до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах якої діє ОСОБА_2 , третя особа -відділ опіки та піклування служби у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради, про розірвання договору купівлі-продажу відмовлено за безпідставністю.

Вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, щозадовольняючи позовні вимоги ТОВ Рівнебудтандем , суд першої інстанції не зазначив, у чому полягає істотність порушення покупцем договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, що з 01 січня 2008 року по день смерті ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1) позивач не мав жодних претензій до останнього, як покупця, фізичної особи щодо неналежного виконання умов договору, питання про розірвання договору не порушував, а звернувся до суду з цим позовом лише у листопаді 2016року до його спадкоємців. Ні в своїй позовній заяві, ні в ході розгляду справи позивач не вказував на завдання порушенням договору реальної шкоди товариству чи упущеної вигоди, не зазначав розмір такої шкоди, не вказував істотну різницю між тим, на що вправі розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Сама по собі неповна оплата товару покупцем не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність підстав, передбачених статтею 651 ЦК України для задоволення позову. Також неправильними є висновки суду першої інстанції, що оспорюваний договір купівлі-продажу не має терміну його дії та позивач може звернутися до суду з позовом про його розірвання в будь-який час.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У серпні 2017 року ТОВ Рівнебудтандем подало касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке помилково було скасовано

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову було ухвалено однобічно та упереджено, а обставини, які мають значення для правильного вирішення справи з`ясовані не в повній мірі. Зазначають, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою той факт, що ціна договору є істотною умовою, а несплата частини вартості нерухомого майна беззаперечно свідчить про те, що позивач обрав правильний спосіб захисту своїх прав відповідно до частини другої статті 651 ЦК України. Також зазначає, що неправильним є висновок апеляційного суду, що у позивача право вимоги на звернення до суду виникло 01 січня 2008 року, оскільки несплата покупцем купленого товару у визначений договором термін не породжує у продавця обов`язку на наступний день звернутися до суду з позовом про розірвання договору. Вказують, що покупець за оспорюваним договором був сином директора ТОВ Рівнебудтандем та обіймав посаду заступника директора цього товариства, безпосередньо приймав участь у фінансово-господарській діяльності товариства і його структурних змінах, тому до дня його смерті позивач вважав, що він виконає свої зобов`язання за оспорюваним договором купівлі-продажу. Крім того товариство здійснило реструктуризацію заборгованості покупця за оспорюваним договором, що теж свідчить про те, що вони все ж таки вважали, що згодом несплачена частина коштів надійде на рахунок позивача. Також зазначають, що питання розірвання договору купівлі-продажу виникло лише при відкритті спадкової справи, де спадкоємці померлого ОСОБА_5 претендують на все майно кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_2 без урахування інтересів позивача.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 , подані представником ОСОБА_7 , на касаційну скаргу, у яких просить рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а доводи касаційної скарги відхилити, з тих підстав, що не може бути скасованим правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що ОСОБА_5 був одним із співзасновників та співвласником ЗАТ Рівнебудтандем .

Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ Рівнебудтандем від 18 травня

2007 року погоджено продаж кафе-бару ІНФОРМАЦІЯ_2 акціонеру ОСОБА_5

(а. с. 110 том1).

30 червня 2007 року між ЗАТ Рівнебудтандем , правонаступником якого є ТОВ Рівнебудтандем та ОСОБА_5 нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , загальною площею 268,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , означене за планом земельної ділянки під літерою А-4 .

Згідно пункту 3 цього договору, продаж було вчинено за 86 000,00 грн, які покупець мав перерахувати на рахунок продавця до 31 грудня 2007 року.

На виконання вищезазначеної умови договору ОСОБА_5 перерахував на рахунок позивача авансові платежі в загальній сумі 50 000,00 грн, що ним не заперечується та підтверджується виписками АТ Укрсиббанк за особовим рахунком НОМЕР_1 та копіями квитанцій від 28 квітня 2007 року №7 на суму 25 000,00 грн та від 30 травня 2007 року №1 на суму 25 000,00 грн.

Належні та допустимі докази здійснення ОСОБА_5 інших платежів в рахунок виконання договору купівлі-продажу приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 в матеріалах справи відсутні.

15 липня 2009 року ОСОБА_5 зареєстрував право власності на приміщення кафе ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1

(а. с. 12 том 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя ним заповіт не складався. Спадкоємцями за законом, що прийняли спадщину є: його мати - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_2 та малолітня дочка - ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.

Ціна - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

Відповідно до частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За загальним правилом (частина перша статті 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами статті 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (частина друга статті 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (частина третя статті 692 ЦК України) або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 ЦК України.

Як на правову підставу задоволення позовних вимог ТОВ Рівнебудтандем посилалося на частину другу статті 651 ЦК України.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона від виконання договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволення позову, дійшов правильного висновку, що у порушення вказаних норм законодавства судом першої інстанції не було зазначено в чому полягає істотність порушення покупцем договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, що з 01 січня 2008року по день смерті ОСОБА_5 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1, позивач не мав жодних претензій до нього, як покупця щодо неналежного виконання умов договору, питання про розірвання договору не порушував, а звернувся до суду з позовом лише у листопаді 2016 року до його спадкоємців.

Зокрема судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач ні в позовній заяві, ні під час розгляду справи не посилався на завдану йому, порушенням оспорюваного договору, реальну шкоду чи упущену вигоду, не вказував її розмір, не зазначав про істотну різницю між тим, на що він розраховував, укладаючи договір, і тим, що в дійсності зміг отримати, оскільки сама по собі неповна оплата товару покупцем не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу на підставі статті 651 ЦК України, оскільки позивач не позбавлений можливості порушувати питання про стягнення плати за договором.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що оспорюваним договором не було встановлено кінцевого строку повної сплати вартості спірного нерухомого майна спростовуються самим договором купівлі-продажу цього майна, а саме у пункті 3 цього договору вказано, що покупець гроші у розмірі 86 000,00 грн має перерахувати на рахунок продавця до 31 грудня 2007 року.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо реструктуризації боргу покупця щодо сплати повної вартості нерухомого майна, оскільки позивачем не надано до суду в порушення норм статей 57-60 ЦПК 2004 року належних і допустимих доказів реструктуризації покупцем, як фізичною особою боргу.

Також необґрунтованими є доводи касаційної скарги товариства, що про порушення свого права вони дізналися лише після смерті ОСОБА_5 , оскільки до того часу вони вважали, що останній виконає свої зобов`язання за оспорюваним договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позову, оскільки позовні вимоги товариства є безпідставними .

Доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки досліджених судом апеляційної інстанції доказів, які суд вважав достатніми для відмови у задоволенні позову, а також до необхідності переоцінки цих доказів в контексті обставин, які заявник вважає такими, що виключають можливість відмови у задоволенні його позову, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Рівнебудтандем залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 27 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. О. Лесько

А. А. Калараш

С. П. Штелик