Рішення

від 05.08.2019 по справі 910/4962/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2019Справа № 910/4962/18

За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" простягнення 913 695,48 грн. Суддя Бойко Р.В.

Секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін:

від позивача:Лях К.М. від відповідача:Пічул В.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (надалі - "Залізниця") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (надалі - "Товариство") про стягнення 909 255,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем як замовником послуг за договором №07/16/14/01-Р від 14.07.2016, не було забезпечено збереження вагону №66812140, що є власністю позивача, у зв`язку з чим заявлено до відшкодування майнову шкоду у вигляді вартості такого вагону у розмірі 565 560,00 грн., суми понесених витрат на визначення вартості вагону у розмірі 120,00 грн. та суми упущеної вигоди у розмірі 343 575,48 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2018 (суддя Васильченко Т.В.) за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №910/4962/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено проведення підготовчого засідання.

В подальшому, ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2018 у справі №910/4962/18 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, у зв`язку з чим провадження у справі №910/4962/18 зупинено до одержання результатів експертизи.

09.04.2019 до господарського суду міста Києва від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №3424 за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, складений 26.02.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду №05-23/793 від 09.04.2019 на підставі ч. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у зв`язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному справу №910/4962/18 направлено на повторний автоматизований розподіл.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу справу №910/4962/18 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2019 прийнято справу №910/4962/18 до свого провадження; поновлено провадження у справі №910/4962/18; підготовче засідання призначити на 14.05.2019.

08.05.2019 через відділ діловодства суду представником позивача подано пояснення з урахуванням висновку експерта, у відповідності до яких вказував на те, що за наслідками проведення судової експертизи належним чином було підтверджено розмір завданої майнової шкоди, відшкодування якої в силу умов укладеного між сторонами покладається на відповідача. Також, представником позивача було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої з урахування встановленої висновком експерта вартості спірного вагону збільшено вимогу про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості такого вагону до 570 000,00 грн., до якої надано докази доплати судового збору та направлення її копії на адресу відповідача.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у зв`язку із неявкою представників сторін, поданням: представником позивача - клопотання про розгляд справи без участі представника; представником відповідача - клопотання про відкладення розгляду справи, вирішено відкласти підготовче засідання на 30.05.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2019 прийнято до розгляду заяву Залізниці про збільшення розміру позовних вимог.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 30.05.2019 відкладено судове засідання на 11.06.2019.

03.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, яке мотивовано тим, що існує необхідність у витребуванні відомостей щодо локомотивів та вантажних вагонів для встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а саме чи визнані втраченими або такими, до яких у позивача лише тимчасово обмежений доступ, вагони, які на даний час знаходяться на території Донецької та Луганської областей.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.06.2019 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" про витребування доказів задоволено частково та витребувано у Акціонерного товариства "Українська залізниця" наступну інформацію: кількість локомотивів та вантажних вагонів, які є власністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" та знаходяться станом на 05.06.2019 на залізничних станціях (та/або коліях), розташованих на територіях Донецької, Луганської областей в зоні проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил); чи списана або чи підлягає списанню з балансів структурних підрозділів Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" вартість вагонів, що знаходяться на територіях Донецької, Луганської областей в зоні проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил) з вказуванням підстав при їх наявності. У випадку списання такого майна з балансу в позабалансовий облік відзначити окремо підстави; кількість локомотивів та вагонів із загальної кількості локомотивів та вантажних вагонів, які знаходяться на станціях, розташованих на територіях Донецької, Луганської областей, на яких проводиться антитерористична операція, визнана втраченими із посиланнями на рішення компетентного органу і надання його копії та зазначенням причин втрати.

06.06.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача подано пояснення, у відповідності до яких вказував на те, що: відповідач не виступав орендарем вагонів позивача, а відносини між сторонами склалися в межах договору про надання позивачем послуг, у зв`язку з чим, відсутність в п. 1.4 спірного договору будь-якої заборони щодо курсування вагонів та операцій з вагонами (завантаження, розвантаження та інших) на територіях Донецької та Луганської областей та обізнаність позивача про маршрути руху вагону №66812140 та операції з ним виключає можливість висновку про порушення умов п. 1.4 спірного договору; позивачем не доведена існування всіх складових цивільного правопорушення, одночасне існування яких є необхідним для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, оскільки, зокрема, відсутні докази того, що вагон №66812140 було знищено або втрачено.

Протокольними ухвалами господарського суду міста Києва від 11.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання до 04.07.2019 для виконання позивачем вимог ухвали про витребування доказів від 05.06.2019.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.06.2019 призначено проведення підготовчого засідання у справі №910/4962/18 на 09.07.2019.

24.06.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача подано додаткове пояснення, у відповідності до якого вказував на те, що посилання позивача на припинення строку дії договору №07/16/14/01-Р від 14.07.2016 згідно визначеної в умовах його п. 10.1 дати (14.07.2017) є безпідставними, оскільки після визначеної дати сторони продовжили виконання його умов, що підтверджувалося посиланнями у відповідних документах на такий договір, тому його дію було пролонговано на наступний термін.

24.06.2019 через відділ діловодства суду представником позивача було подано клопотання про долучення додаткових доказів та пояснень на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 05.06.2019 по справі №910/4962/18, до якого додано витребувану інформацію та звернуто увагу на те, що в умовах розділу 4 Договору відповідачем було взято на себе обов`язок з відшкодування збитків, понесених внаслідок пошкодження, знищення, втрати, неможливості повернення вагонів протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України; територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць, а тому настання відповідних обставин не може вважатися форс-мажорними та звільняти відповідача від виконання відповідного обв`язку.

02.07.2019 через відділ діловодства суду представником відповідача подано додаткове пояснення, у відповідності до якого вказував на те, що в силу правовідносин сторін за договором №07/16/14/01-Р від 14.07.2016 у відповідача відсутній обов`язок з відправлення чи повернення спірного вагону позивачу, а відтак, і відсутній обов`язок з відшкодування завданих неможливість здійснення такого повернення збитків.

Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2019 закрито підготовче провадження у справі №910/4962/18 та призначено її до розгляду по суті на 26.07.2019, в якому протокольною ухвалою суду було оголошено перерву до 05.08.2019.

В судове засідання 05.08.2019 з`явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити повністю, а відповідач проти позову заперечує та в його задоволенні просить відмовити.

В судовому засіданні 05.08.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2016 між Залізницею (виконавець) та Товариством (замовник) було укладено договір №07/16/14/01-Р про надання послуг (надалі - "Договір"), у відповідності до п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів піввагонами, власності виконавця. Кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів.

Відповідно до п. 1.4 Договору послуги надаються на території України (крім станцій АР Крим), країн СНД та Балтії, при цьому одна зі станцій (навантаження або вивантаження) повинна знаходитись в межах України. Станцією закінчення здійснення перевезення (надання послуг) не може бути станція, яка знаходиться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України; територій Донецької,, Луганської областей в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць.

Положеннями п.п. 2.2.19 Договору встановлено, що замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцю збитки відповідно до п.п. 4.4. цього договору.

Згідно із п. 4.4 Договору замовник несе відповідальність та зобов`язаний відшкодувати виконавцю збитки, понесені внаслідок пошкодження, знищення, втрати, неможливості повернення вагонів протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць.

З метою виконання Договору, на підставі заявок замовника, виконавцем було подано замовнику вагон №66812140, моделі №12-532, для здійснення перевезення із станції початку перевезення - Батуринська, про що між сторонами було складено акт подачі/повернення вагонів №51 від 10.01.2017.

Листом №3404 від 13.09.2017 Залізниця повідомила Товариство про те, що 13.07.2017 закінчився термін дії Договору, станом на 11.09.2017 складено та підписано актів подачі/повернення вагонів на 66 одиниць, однак вагон №66812140 знаходиться на тимчасово окупованій території, тому, відповідно до п. 4.4 Договору, після проведення експертної оцінки Залізницею буде визначено ринкову вартість відповідного вагону та пред`явлено для відшкодування Товариству.

01.12.2017 листом №4666 Залізницею направлено на адресу Товариство звіт з незалежної оцінки майна від 21.11.2017 та висловлено прохання про відшкодування збитків, понесених внаслідок втрати вагону у розмірі 471 300,00 грн., та вартості послуг з незалежної оцінки у розмірі 120,00 грн.

Спір у справі стосується наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування вартості належного Залізниці вагону №66812140, у зв`язку із неможливістю його повернення протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій за наслідками організації перевезень на замовлення Товариства згідно Договору.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За звичайним правилом для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

В той же час, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Тобто, за змістом наведених норм при врегулюванні своїх правовідносин в тій чи іншій сфері господарювання сторони вправі визначити підстави виникнення окремих обов`язків не в залежності від зазначених в чинному законодавстві України загальних обставин їх виникнення та порядку виконання, якщо про це не встановлено прямої заборони.

Як вбачається із умов Договору, в його положеннях п. 4.4 сторонами було передбачено, що у випадку настання обставин за яких буде неможливим повернення вагонів виконавця протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць замовник буде зобов`язаний відшкодувати виконавцю відповідні збитки.

Відтак, у відповідності до приписів ст.ст. 6, 626-628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України сторонами було погоджено, що не в залежності від унормованого в положеннях ст. 22 Цивільного кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України порядку застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків Товариство буде зобов`язано в будь-якому випадку відшкодувати завдані Залізниці збитки внаслідок пошкодження, знищення, втрати, неможливості повернення вагонів протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць, що не суперечить чинному законодавству України.

Отже, посилання відповідача на відсутність в його діях повного складу елементів цивільного правопорушення як підставу для звільнення від обов`язку відшкодувати завдані збитки внаслідок неможливості повернення спірного вагону Залізниці при його використанні задля виконання Договору не ґрунтується на положеннях останнього, які в свою чергу виключають необхідність наявності вини відповідача для їх застосування.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що використання вагонів на підставі Договору здійснювалося для організації перевезень вантажів на замовлення Товариства з перетином меж тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей, однак, як вказує позивач, а відповідачем не спростовано, з 15.07.2017 стало неможливим повернення спірного вагону у вільне володіння Залізниці, у зв`язку із припиненням залізничного сполучення на лінії розмежування.

Тобто, по сьогоднішній день спірний вагон є фактично знерухомленим на тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської областей, а неможливість його повернення триває більше десяти днів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що визначений п. 4.4 Договору момент настання обов`язку відповідача з відшкодування збитків внаслідок неможливості повернення вагонів протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць, не ставиться в залежність від строку дії Договору, а пов`язаний виключно із триваючим більше десяти днів фактом неможливості відповідного повернення вагону у вільне володіння (розпорядження) Залізниці, настання чого в даному випадку не заперечується відповідачем.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується виникнення у відповідача обов`язку з відшкодування на користь позивача в силу приписів п. 4.4 Договору збитків внаслідок неможливості повернення спірного вагону протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій.

Посилання відповідача на те, що така неможливість викликана форс-мажорними обставина судом відхиляється з огляду на наступне.

Так, загальновідомим факт, який не потребує доказуванню, що з 14.04.2014 згідно Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" на території Донецької та Луганської областей було розпочато проведення антитерористичної операції, яка тривала до 30.04.2018, а після на тих же територіях була введена Операція об`єднаних сил, проведення якої триває по сьогоднішній день.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" смт. Кринична (місце знаходження спірного вагону - вузлова вантажно-пасажирська станція "Кринична" Донецької дирекції Донецької залізниці) включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже, враховуючи свободу врегулювання своїх відносин (ст. 6 Цивільного кодексу України) і такий принцип підприємництва як здійснення його на власний ризик (ст. 42 Господарського кодексу України), вбачається, що породжуючи з укладенням Договору свої правовідносини щодо організації перевезень вантажів вагонам Залізниці в т.ч. на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей сторони в повній мірі усвідомлювали можливі ризики таких відносин, пов`язаних з проведенням антитерористичної операції, в т.ч. щодо можливості настання в майбутньому перешкод в організації позивачем перевезень на замовлення відповідача в межах непідконтрольних територій чи неможливості повернення вагонів Залізниці з відповідних територій, у зв`язку з припиненням залізничного сполучення.

Одночасно з цим, триваюча на момент укладення Договору вже майже протягом двох років антитерористична операція не створювала перешкод у здійсненні фактичної господарської діяльності підприємств, які залишилися на відповідній території, адже функціонування залізничного сполучення, не зважаючи на періодичне прийняття державними органам актів про обмеження товарообороту, не було припинено, що безумовно породжувало у сторін певну впевненість у безперешкодності реалізації Договору, а при настанні певних перешкод - їх усунення протягом деякого проміжку часу, на підтвердження чого і вказують обставини погодження в умовах п. 4.4 Договору відповідного обов`язку відповідача та відсутність в тексті Договору, укладеного в 2016 році, як заборони організації перевезень на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, з припиненням Залізницею залізничного сполучення та опублікуванням Указу Президента України від 15.03.2017 №62/2017 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року "Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України" не було фактичного породження нових обставин в розрізі спірних правовідносин, адже мало місце виключно настання ризиків, які сторони усвідомлювали і їх наслідки передбачили, зокрема, в п. 4.4 Договору, що виключає можливість вважати обставини неможливості повернення спірного вагону у безперешкодне володіння Залізниці викликаними форс-мажорними.

У відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Оскільки вирішення питання визначення вартості спірного вагону потребувало спеціальних знань, а відповідачем заперечувалась дійсність доданого позивачем до позову висновку, то судом на підставі ст.ст. 100-103 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 24.07.2018 у справі №910/4962/18 було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз, а на вирішення експертів поставлено питання: яка ринкова вартість вантажного вагону із загально мережевим №66812140, моделі 12-532, 01.01.1982 року побудови, з вантажопідйомністю 69,0 тон та масою 22,2 тони?

09.04.2019 до господарського суду міста Києва від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта №3424 за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи, складений 26.02.2019 (надалі - "Висновок").

Відповідно до Висновку було встановлено, що ринкова вартість вантажного вагону із загально мережевим №66812140, моделі 12-532, 01.01.1982 року побудови, з вантажопідйомністю 69,0 тон та масою 22,2 тони, визначена на рівні 570 000,00 грн.

Згідно із ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

У відповідності до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Із матеріалів Висновку вбачається, що він обґрунтований, містить докладний опис проведеного дослідження, чіткий висновок з поставленого перед експертами питання, містить підпис судового експерта про його попередження щодо кримінальної відповідальності за надання завідомо неправдивого висновку та за відмову від надання висновку за ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України, а будь-яких обставин, які б дозволяли стверджувати про необґрунтованість, неправильність Висновку чи суперечливість його іншим матеріалам справи учасниками справи не наведено, судом не встановлено.

Відтак, наданий Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз Висновок є належним та допустимим в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказом у справі.

З огляду на викладене вбачається, що в силу настання обумовлених п. 4.4 Договору обставин у Товариства виник обов`язок із відшкодування на користь Залізниці збитків у вигляді вартості спірного вагону, розмір яких становить 570 000,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи не містять доказів відшкодування Товариством на користь Залізниці вартості вантажного вагону №66812140 у визначеному розмірі на підставі п. 4.4 Договору, що не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про покладення на відповідача обов`язку по відшкодуванню майнової шкоди у розмірі 570 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем було понесено витрати на оплату послуг експерта у розмірі 120,00 грн. з метою визначення вартості спірного вагону при зверненні з даним позовом до суду (звіт з незалежної оцінки майна А 11-17-06-02-ПТ на піввагони філії "Дарницький вагоноремонтний завод" ПАТ "Українська залізниця", згідно договору №11-17-06-02-ПТ від 06.11.2017, складений Української універсальною біржею 07.11.2017), а проведеним в межах даної справи експертним дослідження, що було зумовлено незгодою відповідача з таким звітом, фактично підтверджено відповідність встановленої наведеним звітом вартості спірного майна.

Тобто, такі витрати в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України є витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права, а з огляду на встановлення судом наявності обов`язку відповідача з відшкодування спірних збитків, то витрати щодо здійснення оцінки майна також підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 343 575,48 грн., розмір якої розраховано, як вартість середньої кількості рейсів на 1 вагон за 1 місяць згідно договору за період неможливості використання спірного вагону, суд відзначає наступне.

По-перше, вказаний позивачем розмір можливого прибутку та обґрунтування вимог про стягнення такого виду збитків не дають підстав для висновку про доведеність позивачем того, що у випадку можливості повернення спірного вагону з тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць, що не суперечить чинному законодавству України, позивач дійсно отримав би дохід у заявленому розмірі.

По-друге, матеріалами справи (наданими відповідачем банківськими виписками) підтверджується здійснення останнім оплати на користь позивача коштів за використання в т.ч. спірного вагону після настання обумовлених п. 4.4 Договору обставин (неможливості його повернення) за визначений Залізницею період нарахування відповідної упущеної вигоди.

Наведені обставини виключають можливість задоволення позову в частині стягнення з Товариства упущеної вигоди з визначених у позові підстав.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Залізниці майнової шкоди у розмірі вартості вантажного вагону №66812140, що складає 570 000,00 грн. та витрат щодо здійснення оцінки майна у розмірі 120,00 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літ. Г; ідентифікаційний код 39778889) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) майнову шкоду у розмірі вартості вантажного вагону №66812140, що складає 570 000 (п`ятсот сімдесят тисяч) грн. 00 коп., витрати щодо здійснення оцінки майна у розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 8 551 (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят одна) грн. 80 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 02.09.2019.

Суддя Р.В. Бойко