Постанова

від 05.12.2019 по справі 910/4962/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2019 р. Справа№ 910/4962/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Зубець Л.П.

Андрієнка В.В.

секретар Ковальчук Р.Ю.

за участю

представників: позивача - Луговий М.І.

відповідача - Пічул В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік"

на рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2019 р. (повне рішення складено 02.09.2019 р.)

у справі № 910/4962/18 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік"

про стягнення 913695,48 грн

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2018 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості вантажного вагону у розмірі 565560,00 грн, суми понесених витрат на визначення вартості вагону у розмірі 120,00 грн та суми упущеної вигоди у розмірі 343575,48 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору № 07/16/14/01-Р від 14.07.2016 р. відповідачем як замовником послуг за цим договором не було забезпечено збереження вагону № 66812140, що є власністю позивача, у зв`язку з чим відповідач повинен відшкодувати позивачу майнову шкоду у вигляді вартості такого вагону, суми понесених витрат на визначення вартості вагону та суми упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.07.2018 р. призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі № 910/4962/18.

До суду 09.04.2019 р. надійшов висновок судового експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи.

Позивачем 08.05.2019 р. подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, з урахування встановленої висновком експерта вартості зазначеного вагону, збільшено вимогу про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості такого вагону до 570000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.08.2019 р. у справі № 910/4962/18 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 570000,00 грн та витрати щодо здійснення оцінки майна у розмірі 120,00 грн, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що вагон, переданий йому позивачем за умовами укладеного договору, не втрачений, а тому відсутні правові підстави для застосування п. 1.4 договору та стягнення збитків. Крім цього, сторони виконували свої зобов`язання за договором належним чином по травень 2018 року, що підтверджується підписаними актами наданих послуг з організацій перевезень вантажів.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2019 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" у справі № 910/4962/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Пашкіна С.А., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 910/4962/18 та призначено її до розгляду на 07.11.2019 р.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4511/19 від 06.11.2019 р. у зв`язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/4962/18.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2019 р. апеляційну скаргу у справі № 910/4962/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 р. справу № 910/4962/18 прийнято до провадження у визначеному автоматизованою системою складі суду, а у призначеному засіданні суду 07.11.2019 р. оголошено перерву до 21.11.2019 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2019 р. було оголошено перерву до 05.12.2019 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

14.07.2016 р. між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (далі - замовник) було укладено договір № 07/16/14/01-Р про надання послуг (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець від свого імені та за рахунок замовника надає послуги з організації перевезень вантажів піввагонами, власності виконавця.

Згідно з п. 1.2 договору кількість вагонів для здійснення послуги, їх номери, модель, дата та станція початку здійснення перевезення, дата та станція повернення вагону після здійснення перевезення відображаються в актах подачі/повернення вагонів.

Як передбачено п. 1.3 договору, послуги надаються тільки для перевезення вантажів, дозволених до перевезення у піввагонах згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та угод про залізничні міжнародні сполучення.

Послуги надаються на території України (крім станцій АР Крим), країн СНД та Балтії, при цьому одна зі станцій (навантаження або вивантаження) повинна знаходитись в межах України. Станцією закінчення здійснення перевезення (надання послуг) не може бути станція, яка знаходиться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України; територій Донецької, Луганської областей в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.4 договору).

За змістом п. 2.1.2 договору на виконавця покладено обов`язок складати акти наданих послуг (додаток № 3) з нарахування сум платежів згідно з умовами пункту 3.6 розділу 3 цього договору та надавати їх для оформлення замовнику не пізніше 7-го числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник зобов`язаний належним чином оформляти та узгоджувати з регіональними філіями залізниці заявки і плани на перевезення вантажів у вагонах виконавця.

На замовника покладено обов`язок завчасно, за 7 днів до дати подачі вагонів, відправляти виконавцю заявку відповідно до місячного плану перевезень, узгодженого з залізницею (дирекцією залізничних перевезень) та/або електронною поштою (додаток № 4) стосовно перевезення, яке планується (п. 2.2.3 договору).

Згідно з п. 2.2.19 договору замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцю збитки відповідно до п. 4.4 цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунок ставки за кожен вагон за кожну добу визначається протоколом договірної ціни, який є невід`ємною частиною договору (додаток № 1).

Як передбачено п. 3.3 договору, період надання послуг починається з дати підписання акта подачі/повернення вагонів.

Оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 % передоплати вартості послуг за поточний та останній місяці надання послуг протягом перших 5-ти календарних днів з дати отримання рахунку виконавця згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Кожна наступна оплата послуг виконавця здійснюється замовником в національній валюті України шляхом 100 відсоткової передплати вартості послуг за поточний календарний місяць протягом 5-ти календарних днів з дати отримання рахунку виконавця згідно з реквізитами, вказаними у розділі 12 цього договору. Виконавець зобов`язаний виставити рахунок на оплату послуг в перший робочий день поточного місяця (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 3.6 договору щомісячна вартість послуг визначається з розрахунку ставки за кожен вагон за кожну добу періоду надання послуг (додаток № 3), згідно з протоколами узгодження договірної ціни (додаток 1) та нараховується на підставі актів подачі/повернення вагонів (пункт 3.6 договору).

Згідно із п. 4.4 договору замовник несе відповідальність та зобов`язаний відшкодувати виконавцю збитки, понесені внаслідок пошкодження, знищення, втрати, неможливості повернення вагонів протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць.

На виконання умов укладеного договору, на підставі заявок замовника, виконавцем було подано замовнику вагон № 66812140, моделі № 12-532, для здійснення перевезення із станції початку перевезення - Батуринська, що підтверджується актом подачі/повернення вагонів № 51 від 10.01.2017 р.

13.09.2017 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 3404, в якому повідомив про те, що 13.07.2017 р. закінчився термін дії договору, у зв`язку з тим, що вагон № 66812140 знаходиться на тимчасово окупованій території, тому, відповідно до п. 4.4 договору, після проведення експертної оцінки залізницею буде визначено ринкову вартість відповідного вагону та пред`явлено для відшкодування товариству.

01.12.2017 р. листом № 4666 позивач направив на адресу відповідача звіт з незалежної оцінки майна від 21.11.2017 р. та вимагав відшкодувати збитки, понесені внаслідок втрати вагону у розмірі 471300,00 грн, та вартість послуг з незалежної оцінки у розмірі 120,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, зобов`язаний відшкодувати вартість належного залізниці вагону № 66812140, у зв`язку із неможливістю його повернення протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій за наслідками організації перевезень на замовлення останнього.

За змістом ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов`язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу настання обумовлених п. 4.4 договору обставин у Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" виник обов`язок з відшкодування на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" збитків у вигляді вартості вагону, розмір яких становить 570000,00 грн.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого суду, враховуючи наступне.

Згідно з п. 4.4 договору замовник несе відповідальність та зобов`язаний відшкодувати виконавцю збитки, понесені внаслідок пошкодження, знищення, втрати, неможливості повернення вагонів протягом більше десяти днів із тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, територій Донецької, Луганської областей та АР Крим в географічних межах цих адміністративно-територіальних одиниць.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2017 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 3404, в якому повідомив про те, що вагон № 66812140 знаходиться на тимчасово окупованій території, тому залізницею буде пред`явлено вартість втраченого вагону для відшкодування товариству.

Разом з цим, як було встановлено вище, до кінця березня 2018 року позивачем були підписані акти наданих послуг з організації перевезень вантажів, зокрема і вагоном № 66812140, відтак, на виконання умов укладеного договору позивач продовжував надавати послуги з перевезення, що також виключає факт втрати вказаного вагону.

Також, у матеріалах справи відсутня вимога позивача повернути вагон № 66812140, в той час як є лише вимога відшкодувати вартість цього вагону у зв`язку з його втратою.

Доводи позивача про те, що зобов`язання між сторонами припинились, оскільки закінчився строк дії укладеного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як передбачено ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 202 ГК України поряд з належним виконанням законодавство передбачає і інші підстави припинення зобов`язань (прощення боргу, неможливість виконання, припинення за домовленістю, передання відступного, зарахування).

Однак, чинне законодавство не передбачає таку підставу припинення зобов`язання як закінчення строку дії договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Тобто, зобов`язання, невиконане належним чином, продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 927/333/17 та постанові Верховного Суду у справі № 916/626/18 від 19.03.2019 р.

Так, з матеріалів справи вбачається, що за період з липня 2017 року по березень 2018 року включно, тобто по день звернення позивача з позовом, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" продовжувало надання замовнику послуги з організації перевезень, що зокрема підтверджується підписанням всіх актів наданих послуг з організації перевезень вантажів за цей період із посиланням на договір № 07/16/14/01-Р від 14.07.2016 р.

Таким чином, зобов`язання між сторонами не припинено та досі існують.

Посилання позивача на те, що в порушення умов п. 1.4 укладеного договору відповідачем було визначено станцією закінчення здійснення перевезення (надання послуг), яка знаходиться в межах тимчасово окупованих територій, що визначені чинним законодавством України, зокрема станцію Кринична Донецької залізниці, колегія суддів вважає необргунтованими, враховуючи наступне.

Як вбачається з витягу з поточної дислокації вагонів Української залізниці 10.02.2017 р., вагон № 66812140 прибув на станцію Кринична та цього ж дня вибув з цієї станції.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачем було визначено станцію Кринична Донецької залізниці, як станцію закінчення здійснення перевезення, як і відсутні докази того, що відповідачем взагалі було закінчено перевезення.

Крім цього, після перетину станції Криничної Донецької залізниці 10.02.2017 р. між сторонами й надалі підписувались акти наданих послуг, що підтверджує подальше користування вагоном та виключає його кінцеве прибуття на станцію Кринична Донецької залізниці.

Оскільки умовами укладеного договору не заборонено перетинати станції в межах тимчасово окупованих територій, а лише вказано про неможливість визначати такі станції для закінчення здійснення перевезення (надання послуг), відтак відповідачем не було порушено умови укладеного договору, зокрема п. 1.4 договору.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як передбачено ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, відшкодування збитків є одним з правових засобів відповідальності за порушення господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (ч. 1 ст. 224 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, зокрема, втрата або пошкодження її майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 1 ст. 22 ЦК України).

Із аналізу приписів вказаних норм законодавства вбачається, що відшкодування збитків є мірою відповідальності винної сторони за фактичне порушення зобов`язання, при встановлених збитках у іншої сторони. Тобто, однією із складових частин при визнанні зобов`язання винної сторони відшкодувати збитки у господарських правовідносинах є встановлений факт невиконання або прострочення з боку такої винної сторони господарського зобов`язання, але не обставина неможливості виконання зобов`язання, а тим більш відсутнього у договорі зобов`язання, або зобов`язання, яке не настало.

Як було вказано вище, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що вагон № 66812140, яким позивач надавав послуги, є знищеним або втраченим, тобто у позивача відсутні самі збитки у розумінні норм законодавства, у яких визначений склад збитків.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимога позивача про відшкодування майнової шкоди у вигляді вартості вантажного вагону у розмірі 570000,00 грн є необґрунтованою, недоведеною належними доказами та такою, що не підлягає задоволенню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди у розмірі 343575,48 грн та 120,00 грн витрат на оплату послуг експерта є похідними від основної вимоги, тому також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ст. ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення в частині задоволених позовних вимог були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з`ясовані обставини справи, а тому рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про повну відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2019 р. у справі № 910/4962/18 скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення.

3. У задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" (04116, м. Київ, вул. Старокиївська, 10Г, код 39778889) 12825(дванадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять),00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 17.12.2019 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді Л.П. Зубець

В.В. Андрієнко