Ухвала

від 10.06.2020 по справі 910/4962/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.06.2020Справа № 910/4962/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л. Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні

скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії державної виконавчої служби

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік"

про стягнення 909 255,48 грн

За участю представників:

від скаржника: Тураш С.М.

від ТОВ "Рейлтранслогістік": не з`явився

від виконавчої служби: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейлтранслогістік" про стягнення 909 255,48 грн.

Господарський суд міста Києва рішенням від 05.08.2019 у справі № 910/4962/18 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача майнову шкоду у розмірі 570 000,00 грн та витрати щодо здійснення оцінки майна у розмірі 120,00 грн, в іншій частині позову відмовив.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 05.12.2019 рішення Господарського суду м. Києва від 05.08.2019 у справі № 910/4962/18 скасував в частині задоволених позовних вимог та прийняв в цій частині нове рішення про відмову в позові повністю.

Постановою Верховного Суду від 09.04.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі № 910/4962/18 залишено без змін.

14.01.2020 Господарським судом міста Києва на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі №910/4962/18 було видано відповідний наказ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" 12 825, 00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

18.05.2019 через загальний відділ діловодства суду надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення та дії Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича, в якій скаржник просить:

- визнати неправомірними дії Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу у справі № 910/4962/18, виданого Господарським судом міста Києва 14.01.2020;

- скасувати постанову Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження № 61880114 від 22.04.2020 року про примусове виконання наказу № 910/4962/18 виданого 14.01.2020 р. Господарським судом міста Києва про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕЙЛТРАНСЛОГІСТІК" 12825,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги;

- скасувати постанову Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" виконавчого збору у виконавчому провадженні № 61880114 від 22.04.2020 року у розмірі 1282,50 грн;

- скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 61880114 від 22.04.2020 визначених для Акціонерного товариства "Українська залізниця" на загальну суму 457,92 грн.

Крім цього, скаржник у скарзі зазначив, що строк на оскарження дій та рішень старшого державного виконавця Савчука К.П. є продовженим до 22.05.2020, з огляду на запровадження до вищевказаної дати карантинних заходів на території України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/510 від 21.05.2020, у зв`язку з перебуванням судді Бойка Р.В. на навчанні, матеріали судової справи № 910/4962/18 передано на повторний автоматичний розподіл.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу у справі №910/4962/18 передано на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2020 суд поновив Акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" строк для подання скарги, прийняв її до розгляду, призначивши судове засідання на 10.06.2020.

09.06.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про долучення до матеріалів справи належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження №61880114 та відзив, у якому останній не погоджується з доводами скаржника та зазначає, що державним виконавцем, з урахуванням чинного законодавства про виконавче провадження, а також п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У судове засідання, призначене на 10.06.2020, з`явився представник скаржника, який підтримав подану скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, хоча про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця", виходячи з наступного.

В обґрунтування поданої скарги скаржник зазначає, що Законом України "Про перелік об`єктів державної власності, що не підлягають приватизації" затверджено перелік об`єктів власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані та 20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". АТ "Укрзалізниця" входило до вказаного вище переліку. Заявник звертає увагу, що пунктом 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про перелік об`єктів класності, що не підлягають приватизації" встановлено заборону вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Отже, за доводами скаржника, відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 14.01.2020 та винесені державним виконавцем постанови є неправомірними та підлягають скасуванню.

Положенням частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Стаття 327 Господарського процесуального кодексу України вказує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2020 державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком К.П. було відкрито виконавче провадження №61880114 з примусового виконання наказу Господарським судом міста Києва від 14.01.2020 у справі № 910/4962/18 та винесені постанови про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" 12825,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 61880114 від 22.04.2020 визначених для Акціонерного товариства "Українська залізниця" на загальну суму 457,92 грн.

Зі змісту ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

За змістом п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення цього Закону вбачається, що забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Відповідно до додатку 2 "Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані" до Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" станом на 20.10.2019 включено Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Отже, враховуючи положення п. 3 розділу III Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", суд дійшов висновку, що забороняється вчиняти виконавчі дії щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності Законом були включені до переліків, затверджених Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", окрім стягнення грошових коштів та стягнення товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №904/5697/18.

Судом встановлено, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 у справі №910/4962/18 було стягнуто з АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" саме грошові кошти у розмірі 12 825,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що встановлена Законом України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" заборона вчинення виконавчих дій не поширюється на виконання постанови у справі №910/4962/18 про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 12825,00 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає відсутніми підстави для визнання неправомірних дій з боку державного виконавця при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження №61880114 від 22.04.2020.

Як вбачається з прохальної частини скарги, скаржник також просить суд скасувати постанову Старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича про відкриття виконавчого провадження № 61880114 від 22.04.2020 року, постанову від 22.04.2020 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 61880114 у розмірі 1282,50 грн; постанову від 22.04.2020 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №61880114 визначених для АТ "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" АТ "Українська залізниця" на загальну суму 457,92 грн.

Відповідно до ч. 1 ст 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За змістом пункту 1 частини 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що при винесенні вищевказаних постанов від 22.04.2020 державним виконавцем не було порушено приписів Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 у справі №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997 р., передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суду з прав людини у справах "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 зазначає, що критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Отже, виконання судового рішення не повинно залежати від дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження, що може призвести до порушення прав стягувача.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У відповідності до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скаржник не довів порушення державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а тому відсутні підстави для задоволення вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" викладених у скарзі на дії державного виконавця.

Керуючись ст. ст. 234, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Дарницький вагоноремонтний завод" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовити.

Ухвала набирає законної сили 10.06.2020 та ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 11.06.2020

Суддя Л. Г. Пукшин