Справа № 476/434/18
Провадження № 2/476/13/2019
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19.08.2019 року с.м.т. Єланець
Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Чернякової Н.В.
за участю секретаря Козаченко Л.М.
позивача ОСОБА_1 , представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідачів ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фермерського господарства "Основа-2006", ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та застосування віндикації
В С Т А Н О В И В :
07.06.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ФГ "Основа-2006", ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та застосування віндикації.
Свої вимоги мотивує тим, що 20.04.2013 року між ним та неіснуючою юридичною особою - фермерським господарством "Б.А.М.", в особі відповідачки ОСОБА_4 , укладено договір оренди належної йому земельної ділянки площею 29,5 га (кадастровий номер 4823055100:04:000:0001 ), призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Єланецької селищної ради строком на 15 років. Вказаний договір він вважає недійсним з наступних підстав:
підписантом у вказаному договорі з боку орендаря вказано голову ФГ "Основа-2006" ОСОБА_5 , хоча у вступній частині договору вказано, що договір укладається з ФГ "Б.А.М." в особі ОСОБА_4 ;
у договорі відсутня одна з його невід`ємних частин - акт приймання передачі;
договір оренди немає номеру, що є його обов`язковим реквізитом;
в договорі відсутня відмітка про отримання ним одного примірника укладеного договору;
у період укладення вказаного договору він знаходився на лікуванні в закритому стаціонарному відділені Обласної психіатричної лікарні №2 (с. Сапетня Миколаївського району Миколаївської області), а тому договір є таким, що підписаний в іншу дату, ніж в ту, що у ньому вказана;
під час укладення договору оренди він не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними та не пам`ятає обставини підписання договору;
реєстрація договору проведена також за його відсутності у період його перебування на лікуванні.
03.06.2013 року між ним та ФГ "Основа-2006" укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного договору, якою внесено зміни до п. 8 розділу 3 договору та визначено, що договір укладено строком на 49 років. Вказану угоду він вважає також недійсною, оскільки, вона підписана від його імені ОСОБА_6 , яка діяла згідно з довіреністю від 01.03.2012 року, що на його думку порушує його права як власника земельної ділянки.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнень, внесених 21.06.2018 року, просив визнати договір оренди землі від 20.04.2013 року та додаткову угоду до нього від 03.06.2013 року недійсними та застосувати термінове повернення вказаної земельної ділянки, із зобов`язанням відповідача передати йому правовстановлюючі документи та земельну ділянку за актом приймання-передачі.
У судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідачів у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, вважає, що посилання позивача та його представників як на підстави недійсності договору оренди землі від 20.04.2013 року на відсутність акту приймання-передачі є безпідставними, оскільки, всі додатки до договору були долучені при його реєстрації. Також позивачем не надано до суду доказів на підтвердження його безпорадного стану, неможливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час укладення вищевказаного договору. Крім того, вважає, що позивачем пропущено, передбачений ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
Вислухавши позивача та його представників, а також представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого висновку.
Так, відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено п.1 ч.1 ст.11 ЦК України.
За змістом ст.792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .
Згідно з ч.1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції Закону, чинного на момент укладення спірного договору) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18, 20 Закону).
Статтями 16 Закону України Про оренду землі оренда земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 29,4950 га з кадастровим номер 4823055100:04:000:0001 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Єланецької селищної ради (том 1 а. с. 24-25, 134-136).
20.04.2013 року між позивачем ОСОБА_1 та ФГ "Основа-2006" укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на 15 років (том 1 а. с. 19-23, 128-132).
Проте, у вступній частині вищевказаного договору допущено технічну описку та у графі "орендар" вказано ФГ "Б.А.М.", в особі відповідачки ОСОБА_4 , а підписантом договору ФГ "Основа-2006", в особі ОСОБА_5 . На думку позивача та його представників вказане свідчить про недійсність договору оренди землі від 20.04.2013 року.
Суд не може погодитися з такими доводами позивача і його представників, оскільки 13.05.2013 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про реєстрацію іншого речового права, підставою виникнення якого є вищевказаний договір оренди землі від 20.04.2013 року, сторонами якого є позивач ОСОБА_1 та ФГ "Основа-2006" (том 1 а. с. 24-25, 133). Із акту прийому-передачі від 14.05.2013 року вбачається, що земельна ділянка передавалася саме ФГ "Основа-2006" (том ІІ а. с. 75). Вказане свідчить про визначеність сторін укладеного договору та не є істотним порушенням прав орендодавця.
14.05.2013 року сторонами договору складено акт прийому-передачі вищевказаної земельної ділянки площею 29,50 га строком на 15 років в задовільному стані (том ІІ а. с. 75).
03.06.2013 року між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 до вищевказаного договору, якою внесено зміни до п. 8 розділу 3 договору та визначено, що договір укладено строком на 49 років (а. с. 26, 140), 09.07.2013 року відомості про вказану додаткову угоду внесено до Державного реєстру речових прав про реєстрацію іншого речового права (том 1 а. с. 27-28, 137).
У ході судового розгляду встановлено, що вказана угода від імені позивача підписана ОСОБА_6 , яка діяла згідно з довіреністю від 01.03.2013 року (том 1 а. с. 30, 138-139).
Так, згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною другою вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Разом з тим частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір оренди земельних ділянок не містять усіх, передбачених статтею 15 Закону України Про оренду землі , істотних умов, зокрема, договір оренди немає номеру, що є його обов`язковим реквізитом, та в договорі відсутня відмітка про отримання ним одного примірника договору оренди.
Проте, суд не може взяти до уваги вказані доводи позивача та його представників та вважає, що номер договору та відмітка про отримання договору не є істотними умовами договору оренди у розумінні ст. 15 Закону України "Про оренду землі". У спірному договорі зазначено відомості щодо об`єкта оренди, яка дозволяє ідентифікувати предмет договору, визначено розмір та порядок сплати орендної плати, тобто відсутні порушення прав позивача, а тому підстав для визнання його недійсним в межах вказаних доводів не встановлено.
Крім того, з видаткових касових ордерів (том ІІ а. с. 46-70) та платіжних відомостей (том ІІ а. с. 71-74) вбачається, що відповідач систематично розраховувався з позивачем за користування належною йому земельною ділянкою у грошовій та натуральній формі, що свідчить про визнання орендних відносин та погодження з умовами договору оренди.
Не заслуговують на увагу доводи позивача та його представників з приводу не підписання позивачем договору оренди землі від 20.04.2013 року.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, а згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Таким чином, наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Судом роз`яснено право позивача заявити клопотання про призначення почеркознавчої експертизи для ідентифікації виконавця підпису у розділі "Реквізити сторін" у графу "орендодавець", скористатися яким він відмовився, оскільки, не вважав за потрібне. Тобто, позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України допустимими та достовірними доказами не доведено, що договір оренди землі від 20.04.2013 року ним не підписувався.
Ще однією підставою для визнання вищевказаного договору та додаткової угоди до нього недійсними, на думку позивача та його представників, є безпорадний стан позивача на час укладення договору оренди та угоди, унаслідок чого він не міг усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та не пам`ятає обставин підписання договору. Також з пояснень позивача слідує, що у період укладення вказаного договору та додаткової угоди та їх реєстрації він знаходився на лікуванні в закритому стаціонарному відділені Обласної психіатричної лікарні №2 (с. Сапетня Миколаївського району Миколаївської області), а тому договір є таким, що підписаний в іншу дату.
Так, частиною 1 ст. 225 ЦК України визначено, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно положень ст. 203 ЦК України однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, при цьому ч. 1 ст. 225 ЦК України визначено умови фактичного стану, які не дозволяють фізичній особі адекватно виразити свою волю щодо вчинюваного правочину.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", роз`яснено, що правила ст. 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст. 105 ЦПК зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін, що було роз`яснено сторонам та їх представникам, проте, учасниками справи не заявлялося клопотань про проведення такої експертизи.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний стан особи в момент вчинення правочину. Висновок експертизи є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які інші обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
На підтвердження безпорадного стану позивача ним надано епікризи з історії хвороби (том 1 а. с. 32-40), лист Миколаївської обласної психіатричної лікарні №2 Миколаївської обласної ради (том 1 а. с. 224-225), також у ході судового розгляду судом оглянуто амбулаторну карту хворого ОСОБА_1 , з яких слідує, що у період з 20.03.2013 року по 19.06.2013 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у вищевказаному закладі з діагнозом: "органічний розлад особистості з вираженим зниженням когнітивних функцій і поведінковими порушеннями внаслідок вживання алкоголю". За інформацією вказаного закладу встановити чи є захворювання ОСОБА_1 хронічним можливе лише шляхом проведення судово-психіатричної експертизи.
З наданих позивачем доказів не вбачається, що вищевказана установа є установою закритого типу, що могло стати перешкодою для позивача підписати договір оренди землі саме 20.04.2013 року.
Також суд вважає, що вищевказані докази не можуть свідчити про неспроможність позивача в момент укладення договору, розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому приходить до висновку, що волевиявлення останнього було вільним і відповідало його внутрішній волі.
Щодо відсутності у ОСОБА_6 повноважень на підписання додаткової угоди №1 від 03.06.2013 до договору оренди землі суд виходить із слідуючого.
Так, частиною 1 ст. 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Згідно з ч. 3 цієї ж статті представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, передбачених актами цивільного законодавства.
Згідно з положеннями ч.ч. 2 та 3 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Виходячи із змісту вищевказаної довіреності від 01.03.2012 року позивач ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 строком на три роки від його імені представляти інтереси, управляти та розпоряджатися усім майном з чого б воно не складалося та де б не знаходилося, бути його представником у будь-яких установах, підприємствах, організаціях, перед будь-якими юридичними або фізичними особами, укладати усі дозволені законом угоди від його імені по управлінню та розпорядженню майном та ін. (том 1 а. с. 30).
Із викладено слідує, що ОСОБА_6 під час підписання вищевказаної додаткової угоди діяла у межах повноважень та у спосіб визначений довіреністю від 01.03.2012 року, виданою позивачем ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, суд вважає, що наведені позивачем та його представниками аргументи та надані ними докази не можуть беззаперечно свідчити про недійсність договору оренди землі від 20.04.2013 року та додаткової угоди до нього від 03.06.2013 року.
Також не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо термінового повернення йому земельної ділянки площею 29,5 га (кадастровий номер 4823055100:04:000:0001 ) із зобов`язанням відповідача передати правовстановлюючі документи та землю за актом приймання-передачі.
Оскільки, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з матеріальних підстав, то відповідно не підлягає задоволенню клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України не підлягають задоволенню вимоги позивача про відшкодування судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні позову ОСОБА_1 до фермерського господарства "Основа-2006", ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та застосування віндикації відмовити.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення буде виготовлено 29.08.2019 року.
Суддя Н.В.Чернякова
Суд | Єланецький районний суд Миколаївської області |
Дата ухвалення рішення | 19.08.2019 |
Оприлюднено | 04.09.2019 |
Номер документу | 83996925 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Єланецький районний суд Миколаївської області
Чернякова Н. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні