Рішення

від 02.09.2019 по справі 477/2391/18

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2391/18

Провадження №2/477/216/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2019 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.

за участі секретаря судових засідань - Оселедченко Д.В.,

представника позивача - Захарчук Д.В.,

представника третьої особи - Зелинської Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Мішково-Погорілівської загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - служба у справах дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївській області, Котляревська сільська рада Вітовського району Миколаївської області

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліменів,

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2018 року позивач Мішково-Погорілівська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 , в якому просить позбавити батьківських прав відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також стягнути з відповідачів аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_1 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачі є батьками неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно якого не виявляють належної батьківської уваги, турботи і не підтримують його матеріально, ухиляються від виконання батьківських обов`язків. З 2011 року ОСОБА_1 навчається в Мішково-Погорілівській загальноосвітній санаторній школі-інтернат Вітовського району Миколаївської області. За весь час навчання дитини батько жодного разу сина не відвідував. Під час навчання дитини в школі-інтернат мати відвідувала його декілька разів та забирала на вихідні. Батьки матеріально не забезпечували дитину, ОСОБА_1 знаходиться в школі-інтернаті на повному державному забезпеченні, класному керівнику батьки не телефонують та не цікавляться станом його здоров`я та успіхами у навчанні. З 22 лютого 2018 року, терміном три місяці, ОСОБА_2 перебувала під соціальним супроводом, однак ситуація в родині не змінилась, офіційно вона не працевлаштувалась, помешкання знаходиться в антисанітарному стані, водопостачання відсутнє, електропостачання та газопостачання відімкнене через заборгованість, присадибну ділянку повністю не обробляє, вживає алкогольні напої, спілкування з дитиною та його матеріальне забезпечення відсутнє.

В судовому засіданні представник позивача Захарчук Д.В. позов підтримала, з підстав, викладених в ньому, просила його задовольнити в повному обсязі. Крім обставин зазначених в позові, пояснила, що на даний час в поведінці батьків нічого не змінилось, дитину не відвідують та зовсім не цікавляться його справами, не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про дату, місце та час судового засідання повідомлялась шляхом направлення судової повістки за останнім відомим місцем її проживання, причини неявки в судове засідання не повідомила, відзив не подала.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили, відзив не подали.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області Зелинська Р.Б. у судовому засіданні підтримала позовні вимоги позивача. Суду пояснила, що з 2011 року ОСОБА_1 навчається в Мішково-Погорілівській загальноосвітній санаторній школі інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради. За весь час перебування дитини в навчальному закладі батьки зовсім не забезпечували його матеріально, батько жодного разу не з`явився до навчального закладу та не цікавиться життям дитини. Мати періодично приїжджала та декілька разів забирала сина на вихідні, однак на шлях виправлення не стала, продовжує вживати спиртні напої, офіційно не працевлаштувалась, в будинку відсутні умови для проживання дитини, відключені газ, світло та водопостачання за борги. Також зазначила, що Вітовського районною державною адміністрацією Миколаївської області, як органом опіки та піклування, надано висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачів відносно їх сина, що відповідає інтересам дитини.

06 лютого 2019 року до суду від ОСОБА_3 надійшов зустрічний позов до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Снігурівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції про виключення відомостей про батька з актового запису про народження.

Ухвалою суду від 21 лютого 2019 року у прийнятті до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Снігурівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції про виключення відомостей про батька з актового запису про народження відмовлено.

21 березня 2019 року представником відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 лютого 2019 року, яку 02 травня 2019 року Миколаївським апеляційним судом повернуто як не подану в зв`язку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 04 квітня 2019 року.

Ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати від 27 серпня 2019 року постановлено розгляд справи здійснювати в заочному порядку за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини 6 статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 02 вересня 2019 року.

Заслухавши вступні слова представника позивача Захарчук Д.В. та представника третьої особи Зелинської Р.Б., дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 07 листопада 2012 року серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Снігурівського районного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис №94 (а.с.5).

У відповідності до приписів частини 2 статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно частини 1 статті 12 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно роз`яснень, що містяться в пункті 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав ухилення батьків від свої обов`язків має місце, коли батьки не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Згідно довідки виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 02 лютого 2018 року №239/04.03 ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання в АДРЕСА_1 та до складу її сім`ї входить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є вихованцем Мішково-Погорілівської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради (а.с.17).

Відповідно до акту обстеження умов проживання відповідача ОСОБА_2 від 03 травня 2018 року в АДРЕСА_1 , на час проведення обстеження в встановлено, що система водопостачання у будинок не підведена, каналізація відсутня, газ та електропостачання відімкненні за борги по їх сплаті, в будинку пічне опалення на осінньо-зимовий період, присадибна ділянка обробляється частково, будинок хоч і придбаний, але ремонт відсутній, приготовленої їжі не було (а.с.26).

Рішенням виконавчого комітету Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області від 22 лютого 2018 року №33 ОСОБА_2 попереджено про відповідальність за ухилення від невиконання батьківський обов`язків щодо виховання сина ОСОБА_1 та доньки ОСОБА_6 , їх навчання та утримання, відповідача взято під соціальний супровід на три місяці та надано місячний термін для налагодження побуту, спілкування та матеріального забезпечення сина, влаштування доньки в дошкільний навчальний заклад та працевлаштуватися на постійне місце роботи (а.с.14).

У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_2 вище зазначеного рішення 31 травня 2018 року виконавчим комітетом Шевченківської сільської ради Вітовського району Миколаївської області вирішено надати згоду на доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як таку, що ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по його вихованню та утриманню (а.с.15).

Відповідно до характеристики, наданої Шевченківською сільською радою Вітовського району Миколаївської області від 02 березня 2018 року №7/04.03, відповідач має дев`ятеро неповнолітніх дітей, стосовно семи дітей позбавлена батьківських прав. За навчальний 2017-2018 рік вона жодного разу не відвідала свого сина ОСОБА_1 у школі-інтернаті, не цікавиться його життям, вживає алкогольні напої, не працює, матеріально не забезпечена (а.с.18).

Відповідно до акту Мішково-Погорілівської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про невідвідування дитини батьками від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01 травня 2018 року по 30 вересня 2018 року свого сина ОСОБА_1 , який навчається у 8 класі, не відвідували, без поважних причин не приймали участі в його вихованні, не виявили по відношенню до нього батьківської уваги та піклування, здоров`ям не цікавились, матеріальної допомоги не надавали (а.с.29).

Згідно акту Мішково-Погорілівської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про невідвідування дитини батьками від 31 травня 2019 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 протягом 2019 року свою дитину не відвідували, не виявили батьківської уваги та піклування, здоров`ям не цікавились, матеріальної допомоги не надавали (а.с.133).

Аналізуючи обставини зазначені в досліджених у судовому засіданні актах Мішково-Погорілівської загальноосвітньої санаторної школи-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про невідвідування дитини батьками від 01 жовтня 2019 року та 31 травня 2019 року суд дійшов висновку, що відповідачі з часу пред`явлення позову до суду та до ухвалення судом рішення, не змінили своєї поведінки відносно свого сина.

З висновку Вітовської районної державної адміністрації Миколаївської області від 20 вересня 2018 року №3032/01-29/27-18, вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 з першого класу навчається в Мішково-Погорілівській санаторній школі-інтернат І-ІІІ ступенів та перебуває на повному державному утриманні, мати дитину не забезпечує необхідними речами та шкільним приладдям, не цікавиться його здоров`ям, навчанням. Крім цього, викликати матір та батька до служби у справах дітей для з`ясування причин невиконання ними батьківських обов`язків та отримання пояснень являється неможливим, оскільки місце перебування їх не відоме. Відповідачі не виконують батьківських обов`язків відносно своєї дитини, а тому підлягають позбавленню батьківських прав в судовому порядку, що відповідає інтересам дитини (а.с.76-77).

Згідно приписів статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 №789-ХІІ, яка є частиною національного законодавства України у відповідності до статті 9 Конституції України, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини, а також дитинi забезпечується такий захист i піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейський суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Савіни проти України , яке 18 березня 2009 року набуло статусу остаточного, вказав, в тому числі, на необхідності з`ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Пленум Верховного Суду України в Постанові від 30 березня 2007 року №3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини, інших осіб, які незаконно їх утримують та інше) є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В ході судового розгляду судом встановлено, що ні позивач, ні будь-яка інша особа не чинила перешкод відповідачам у реалізації їх батьківських прав.

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не піклуються про фізичний і духовний розвиток своєї дитини та ухиляються від обов`язку по його вихованню, свідомо нехтуючи своїми обов`язками.

Згідно частини 6 статті 12 Закону України Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків, згідно частини 4 статті 155 СК України, є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності докази по справі, суд вважає позов у частині позбавлення батьківських прав обґрунтованим і підлягаючим задоволенню та вважає, що такий крайній захід впливу на відповідачів, як позбавлення їх батьківських прав, в даному випадку є необхідним та відповідає інтересам їх неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Разом з тим, суд вважає за можливе роз`яснити відповідачам положення статті 169 СК України щодо права матері та батька, позбавлених батьківських прав, на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни їх поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 3 статті 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Особа, позбавлена батьківських прав не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (частина 2 статті 166 СК України).

Згідно частини 6 статті 7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

Мати і батько, відповідно до частини 1 статті 141 СК України мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

Відповідно до вимог частини 2 статті 51 Конституції України, статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Визначаючи розмір аліментів, суд враховував обставини, передбачені статтею 182 СК України з урахуванням наявних у справі доказів.

Ураховуючи викладене позовна вимога про стягнення аліментів з відповідачів на користь особи або закладу, де буде знаходитись дитина, підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів.

Судові витрати розподілити у відповідності до статті 141 ЦПК України.

Керуючись статями 258, 259, 263, 265, 293, 294 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця с. Писарівка Волочиського району Хмельницької області, батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженку смт. Казанка Миколаївської області, батьківських прав відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової кратки платників податків - НОМЕР_2 :

- аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття на користь особи чи закладу, де буде знаходитись дитина;

- на користь держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. (розрахунковий рахунок 31211253026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір).

Стягнути з ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платників податків - НОМЕР_3 :

- аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 02 жовтня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття на користь особи чи закладу, де буде знаходитись дитина.

- на користь держави судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн 20 коп. (розрахунковий рахунок 31211253026001, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу - судовий збір).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення в частині про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 1 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне найменування сторін:

позивач - Мішково-Погорілівська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради, 57214, с. Мішково-Погорілове Вітовського району Миколаївської області, вул. Маяковського, 129, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04590079;

відповідач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової кратки платників податків - НОМЕР_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової кратки платників податків - НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 02 вересня 2019 року.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО