Ухвала

від 02.09.2019 по справі 906/585/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

"02" вересня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/585/18

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

за участю секретаря судового засідання: Нероди І.В.

розглянувши у підготовчому провадженні заява позивача Приватного підприємства "ВВ Агро" від 30.08.19р. ( вх. № г/с 02-44/1329/19 від 02.09.19р.) про закриття провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України у справі за позовом Приватного підприємства "ВВ Агро" (с. Поромівка Хорошівського району)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" ( с. Дашинка Хорошівського району)

2. Новоборівської селищної ради (смт. Нова Борова)

про визнання недійсним договору на управління спадщиною

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача-1: Гладишева С.Д., адвокат, ордер серії ЖТ №062716

від відповідача-2: не прибув,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року Приватне підприємство "ВВ Агро" звернулося до суду з позовом до Новоборівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" ) про визнання недійсним договору на управління спадщиною від 10.06.2015 № 0615-65, укладеного між Фасівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського (Хорошівського) району Житомирської області з кадастровим номером 1821186500:06:001:0153, площею 2,5591 га.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 19.09.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.01.2019, позов ПП "ВВ Агро" задоволено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 17.04.19р. судові акти першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу №906/585/18 передано на новий розгляд .

Скасовуючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції вказав, зокрема, на наступне:

- суди попередніх інстанцій, обмежившись посиланням на те, що договір оренди земельної ділянки від 27.03.2008 на час укладення оспорюваного договору був чинний, не дали належної правової оцінки тим обставинам, що позивач з відповідним позовом звернувся до суду після закінчення строку дії договору оренди, а відтак суди не встановили і в рішеннях не зазначили, чи було порушено право позивача, за захистом якого останній звернувся до суду, яке саме право позивача порушено та в чому полягає його порушення;

- судам слід було врахувати, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦК, буде порушене, зокрема, в разі укладення договору оренди з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, а відтак судами не встановлено, чи було реалізовано переважне право орендаря на поновлення договору в порядку, визначеному законом;

- суди попередніх інстанції помилково посилались на положення статті 19 Закону України "Про оренду землі" у редакції Закону № 1533-VIII від 20.09.2016, оскільки по-перше на час укладення оспорюваного договору про управління спадщиною, зазначена норма, не містила положень щодо управління спадщиною у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, отже, ця норма не має зворотної дії в часі, а по-друге зазначена норма стосується передачі такої земельної ділянки управителем спадщиною в оренду, тоді як предметом оспорюваного договору є передача спірної земельної ділянки в управління на підставі статті 1285 ЦК з метою утримання (догляду) і збереження спадкового майна, що є різними за своїм змістом правовідносинами.

Внаслідок автоматизованого розподілу судової справи між суддями (протокол від 11.06.2019р. ) справу №906/585/18 розподілено судді Машевській О.П.

Відповідно до ухвали суду від 12.06.19р. справу прийнято до свого провадження за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження із проведенням підготовчих засідань суду.

Одночасно ухвалено сторонам спору , за наявності, подати письмові пояснення по суті вищевикладених вказівок у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.04.19р.

В підготовче засідання 09.07.19р. сторони спору не подали письмових пояснень з питань, поставлених в ухвалі суду від 12.06.19р. Однак в межах оголошеної в підготовчому засіданні перерви до 14:30год. 15.07.19р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" отримано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 165917280 від 08.05.2019р. , згідно якого підтверджується проведення 03.05.2019р. державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1821186500:06:001:0153, площею 2,5591 га Приватного підприємства "ВВ Агро" зі строком дії до 31.12.2029року , орендодавець - ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали від 15.07.19 р. строк підготовчого провадження продовжено до 12.09.2019 року та призначено підготовче засідання на 02.09.2019р о 10:00.

02 вересня 2019 року до суду надійшла заява позивача Приватного підприємства "ВВ Агро" від 30.08.19р. ( вх. № г/с 02-44/1329/19 від 02.09.19р.) про закриття провадження на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України ( у зв`язку з відсутністю предмету спору ( надалі за текстом - Заява про закриття провадження).

В обґрунтування Заяви про закриття провадження, позивач, з посиланням на статті 1283 та 1285 ЦК України, доводить, що оскільки 16.04.19 року спадкоємцю власника земельної ділянки ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом №360 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 06 НОМЕР_2 , площею 2,5591 га, дія оспорюваного договору на управління спадщиною №0615-65 від 10.06.2015 року припинилася в силу закону, а тому слід вважати, що предмет спору - відсутній. Додатково позивач підтверджує, що є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1821186500:06:001: НОМЕР_3 , площею 2,5591 г на підставі укладеного з орендодавцем ОСОБА_1 договору оренди земельної ділянки від 22.04.2019р.

В підготовчому засіданні 02.09.19р. представник ТОВ "Полісся-Інвест" в усній формі заперечила проти задоволення Заяви про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки правову оцінку дійсності/недійсності договору на управління спадщиною від 10.06.2015 № 0615-65 суд надає станом на дату його укладення за правилами ст. 203 та 215 ЦК України, тому вважати доводи позивача про припинення його в силу закону підставою для припинення предмету спору невірно, оскільки останні суперечать правовій позиції Верховного Суду.

Розглянувши по суті Заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору), суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, господарський суд закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, якщо наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність предмета спору, зокрема, у випадку припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсним договору на управління спадщиною №0615-65 від 10.06.2015, укладеного між Фасівською сільською радою та ТОВ "Полісся-Інвест" щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського району (Хорошівського) району Житомирської області з кадастровим номером 1821183500:06:001:0153, площею 2,5591.

За приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин ( постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.18 року у справі № 905/1227/17)

Розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.18 року у справі № 905/1227/17).

З врахуванням викладеного , суд також вважає, що припинення дії договору на управління спадщиною від 10.06.2015 № 0615-65 в силу закону, як доводить позивач, не позбавляє права сторін цього правочину або заінтересовану сторону ( в цій справі в цього статусі виступає позивач) ініціювати позов про його недійсність на момент його укладення - 10.06.2015р.

За таких мотивів, суд не може погодитись з доводами позивача про наявність станом на 02.09.19р. правових підстав для застосування судом процесуального механізму, передбаченого у п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

В свою чергу, вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (постанова ВС у складі КГС від 11.06. 19 року у справі № 910/6450/17).

При розгляді позову заінтересованої особи про недійсність правочину , стороною якого вона не є, судом має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене право заінтересованої особи укладеним правочином (постанова ВС у складі КГС від 11.06. 19 року у справі № 910/6450/17).

Суд констатує, що виходячи зі змісту частини першої статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину.

Сторони недійсного правочину можуть витребувати своє майно лише шляхом подачі позову про застосування наслідків недійсності правочину (реституція). Двосторонній характер реституції виключає можливість сторін витребувати майно одна від одної шляхом віндикації.

Майнові права "заінтересованої особи", за позовом якої правочин визнано судом недійсним, захищаються у спосіб відшкодування збитків, завданих вчиненням недійсного правочину , які підлягають відшкодуванню винною стороною ( ч.2 ст. 216 ЦК України.

Правові наслідки, передбачені ч.2 ст. 216 ЦК України, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів ( ч.3 ст. 216 ЦК України).

Стаття 226 Кодексу у ч.1 п.5 уповноважує суд залишити позовну заяву без розгляду, якщо є письмова заява позивача про її застосування.

Оскільки позивач самостійно приймає рішення щодо поданого ним позову , суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення господарським судом справ, віднесених до його юрисдикції з метою ефективного захисту порушених прав фізичних осіб ( ч.1 ст. 2 ГПК України (надалі за текстом - Кодекс).

Одним із принципів господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами ( п.11 ч.2 ст. 2 Кодексу).

Саме тому, у ч. 2 статті 2 Кодексу учасникам судового процесу встановлено обов`язок керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Кодексу кожна сторона , у цій справі, позивач, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з не вчиненням нею процесуальних дій.

Натомість суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків ( ч.5 ст. 13 Кодексу).

Відповідно до п. п.1, 6, 7 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, виконувати процесуальні дії та процесуальні обов`язки у встановлені , зокрема, судом строки.

В свою чергу, у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом ( ч. 3 ст. 42 Кодексу) .

Згідно з ч. 3 статті 135 Кодексу у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Позивач подав заяву про закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, а не заяву про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 5 ч.1 ст. 226 цього Кодексу, тоді як постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.18 року у справі № 905/1227/17 є у відкритому доступі і викладені правові висновки найвищого судового органу щодо застосування норм права, в даному випадку статті 215 ЦК України, мають враховуватися як судом, так і учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В свою чергу, у випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом ( ч. 4 ст. 43 Кодексу).

Додатково до викладеного, суд мотивує, що при зверненні до практики ЄСПЛ (справа Марченко М. В. проти України ) у контексті забезпечення права на доступ до правосуддя, можна зробити висновок, що для його реалізації на національному рівні необхідна наявність спору щодо права як такого, що визнане у внутрішньому законодавстві; мова повинна йти про реальний та серйозний спір; він повинен стосуватися як самого права, так і його різновидів або моделей застосування; предмет провадження повинен напряму стосуватися відповідного права цивільного характеру.

Саме тому, ч.2 ст. 43 Кодексу визнає зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Відповідно до 3 ст. 43 ГПК України якщо подання клопотання , заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути клопотання, заяву.

Відповідно до ч.1 ст. 183 Кодексу підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Норми п.1 ч. 2 ст. 185 Кодексу передбачають право суду залишити позовну заяву без розгляду та не обмежують суд підставами, передбаченими у статті 226 цього Кодексу. Тоді як право суду залишити позовну заяву розгляду передбачене також у ч.3 ст. 43 та ч.4 ст. 202 ГПК України.

Щодо вирішення питання про повернення судового збору.

Позивачем Приватним підприємством "ВВ Агро" за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 1762, 00 грн згідно платіжного доручення №1180 від 30 травня 2018 року (а.с. 11, т. 1).

25 січня 2019 року Господарським судом Житомирської області було винесено накази на примусове виконання рішення суду від 19.09.2018р про стягнення з Новоборівської селищної ради на користь ПП "ВВ Агро" 881, 00 грн судового збору, а також стягнуто з ТОВ "Полісся-Інвест" на користь ПП "ВВ Агро" 881, 00 грн судового збору (а.с. 187-188, т. 1). Оригінали виконавчих документів надіслано позивачу як стягувачу.

В свою чергу, ТОВ "Полісся-Інвест" сплатило судовий збір в розмірі 3524,00 грн (платіжне доручення № 96 від 31.01.19р.) за подання касаційної скарги.

У мотивувальній частині постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 17.04.2019року у цій справі зазначено, що при новому розгляді справи суду необхідно перевірити доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись ч. 3 ст. 43, ч. 6 ст. 130 , ч. 3 ст. 169, п.1 ч.2 ст. 185, п. 5 ч. 1 ст. 226, 234 - 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Залишити без розгляду позовну заяву Приватного підприємства "ВВ Агро" до Новоборівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" про визнання недійсним договору на управління спадщиною № 0615-65 від 10.06.2015, укладеного між Фасівською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території Фасівської сільської ради Володарсько-Волинського (Хорошівського) району Житомирської області з кадастровим номером 1821186500:06:001:0153, площею 2,5591 га.

2. Вирішити питання про розподіл судових витрат у справі в частині сплаченого Приватним підприємством "ВВ Агро" судового збору в розмірі 1762,00 грн (платіжне доручення № 1180 від 30.05.2018року ) за подання позовної заяви та в частині сплаченого Товариством з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" судового збору в розмірі 3524,00 грн (платіжне доручення № 96 від 31.01.19р.) за подання касаційної скарги в судовому засіданні 24.09.19р. о 15:30 год. в приміщенні Господарського суду Житомирської області , майдан Путятинський, 3/65 , зал судових засідань 109.

3. Позивачу Приватному підприємству "ВВ Агро" надіслати на поштову адресу суду у строк до 12 вересня 2019року :

- письмове пояснення по суті обставин пред`явлення до примусового виконання наказів суду № 906/585/18 від 25.01.19р. про стягнення на користь підприємства з Новоборівської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полісся-Інвест" судового збору в розмірі 881,00грн з кожного та щодо їх фактичного виконання.

4. Сторонам спору у строк до 12 вересня 2019року скористатись правом на подання заяви про визнання наказів суду № 906/585/18 від 25.0.19р. такими, що не підлягають виконанню на підставі статті 328 ГПК України ; у разі подання такої заяви позивачем - додати оригінали виконавчих документів.

Ухвала набрала законної сили 02.09.19р. та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 03.09.19.

Суддя Машевська О.П.

1 - у справі, 2-4 - сторонам (рек. з пов.)