Рішення

від 04.09.2019 по справі 320/2146/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2019 року справа № 320/2146/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта до Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області, третя особа - Головне управління ДФС у Київській області про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ.

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ Фіто Віта з позовом до Державної казначейської служби України в особі Головного управління Державної Казначейської служби України у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 11 червня 2019 року, просить суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738 грн., пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 170 800.82 грн.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги мотивовані тим, що невиконання Державною казначейською службою України в особі ГУ ДКУ у Київській області, як єдиним органом який наділений повноваженнями здійснювати виплату з державного бюджету заборгованості із відшкодування податку на додану вартість, призвело до порушення права Товариства на відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738 грн., та дає право позивачеві вимагати нарахування на суму заборгованості пені в розмірі 2 170 800.82 грн. відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у Постанові від 12.02.2019 року у адміністративній справі № 826/7380/15, єдиним можливим ефективним способом захисту його порушеного права буде постановлення судового рішення про стягнення на його користь суми заборгованості та пені з державного бюджету через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що станом на даний час жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру, також відповідач зазначив, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки з його боку відсутні протиправні дії чи бездіяльність, які б порушували права чи законні інтереси позивача.

З урахуванням викладеного відповідач просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа надала суду свої пояснення у формі відзиву на позовну заяву, у якому підтвердила, що існує заборгованість бюджету перед позивачем з відшкодування ПДВ в сумі 9 552 738 грн., цю суму включено до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету, повідомила, що відсутній законодавчий механізм відшкодування сум податку на додану вартість по заявам, поданим до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 року суми не відшкодовані з бюджету,однак зазначила, що позивачем обрано неналежний засіб захисту порушеного права, в зв`язку з чим просила у позові відмовити в повному обсязі.

Позивач надав відповіді на відзиви відповідача та третьої особи, суть яких зводиться до того, що доводи інших учасників процесу не спростовують викладеного в позові.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.05.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 320/2146/19 та призначено справу до судового розгляду.

11.06.2019, 25.06.2019 року від уповноважених представників сторін надійшли клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, зважаючи на волевиявлення сторін, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

У квітні 2015 року ТОВ Фіто Віта було подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року (а.с. 14-17) та Додаток № 2 до податкової декларації з ПДВ (а.с.14-17). У цій декларації було відображено: у рядку 27 декларації - 600 000.00 грн. (сума залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів, на яку платник податків має право зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних); у рядку 30 декларації - 9 662 693.00 грн. - сума залишку від`ємного значення попередніх звітних періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку.

Отже, судом встановлено, що в квітні 2015 року позивачем було заявлено до відшкодування з бюджету суму податку на додану вартість 9 662 693.00 грн.

Бориспільською Об`єднаною Державною Податковою Інспекцією ГУ ДФС у Київської області було здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Фіто Віта , за результатами якої складено акт № 154/10-04-15-20/31323065 від 02.07.2015р. Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування товариством з обмеженою відповідальністю Фіто Віта код за ЄДРПОУ 31323065 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника податку у банку за березень 2015 року . На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, Бориспільською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0008791510 від 22.07.2015 року (а.с.24), згідно з яким підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 9 662 693 грн., та нараховані штрафні санкції за зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Не погодившись із позицією Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати ППР № 0008791510 від 22.07.2015 р. Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київської області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року в адміністративній справі № 810/3999/15 позов задоволено в повному обсязі, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області № 0008791510 від 22.07.2015 (а.с. 26-45).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року в адміністративній справі № 810/3999/15 апеляційну скаргу Бориспільської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року залишено без змін (а.с. 46-55).

Касаційною інстанцією рішення судів попередніх інстанцій не переглядалися.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, питання наявності права позивача на бюджетне відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 9 552 738 грн. не підлягає доказуванню під час розгляду даної адміністративної справи, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року в адміністративній справі № 810/3999/15, яке набрало чинності 15.11.2017 року підтверджено правомірність вимоги позивача про виплату йому бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зазначеному розмірі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п.14.1.18. п.14.1. ст.14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Пунктом 200.1 статті 200ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України, формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до підпункту 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України, заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 ПК України.

Відповідно до підпункту ґ пункту 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами а , г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 200.13 ПК України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Згідно п.п.60.1.4 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Відповідно до п.200.15 ст.200 ПК України після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

Постановою Кабінету Міністрів України № 26 від 25.01.2017 року затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26).

Відповідно до п.3 Порядку № 26 формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства. Відповідно до п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру дані, перелік яких обумовлений цим пунктом. Відповідно до п. 7 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

У разі коли за результатами перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган ДФС не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника податку або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду орган ДФС на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку.

Згідно з п. 8 Порядку № 26 Казначейство вносить до Реєстру такі дані: дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку; дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до п. 12 Порядку № 26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України до 01.02.2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01. 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

VI. Оцінка суду

Третьою особою у справі - ГУ ДФС, у відзиві на позов зазначено, що сума залишку невідшкодованого ПДВ 9 552 738 грн., заявлена ТОВ Фіто Віта до відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2015 року включена до Тимчасового реєстру заяв, поданих до 01.02.2016 року, за якими станом на 01.01.2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Кодексу.

Однак, суд бере до уваги, що як станом на день звернення із позовом, так і на день постановлення рішення Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює, що підтвердили в ході судового розгляду як відповідач, так і третя особа.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сума бюджетного відшкодування ТОВ Фіто Віта у розмірі 9 552 738 грн. є узгодженою з дати набрання постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2016 року в адміністративній справі № 810/3999/15 законної сили, а саме з 15.11.2017 року.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що ТОВ Фіто Віта мало законне право на відшкодування зазначеної суми на рахунок у банку як узгодженої, відповідно до підпункту ґ пункту 200.12 статті 200 ПК України протягом п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування, а саме не пізніше 30.11.2017 року.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п.200.23 статті 200 ПК України).

Наведені норми встановлюють обов`язкове нарахування пені на суму бюджетної заборгованості, яка не виплачена в строк, визначений в ст. 200 Податкового кодексу України, безвідносно до того, чи така бюджетна заборгованість була виплачена, чи ні. Обов`язок нарахування пені лежить на органі Державної фіскальної служби, яка здійснює функції держави у сфері оподаткування.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що з 01.12.2017 року не відшкодована у встановлений законом строк на рахунок ТОВ Фіто Віта у банку сума ПДВ року у розмірі 9 552 738 грн. набула статусу заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, що є підставою для нарахування на цю суму пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, позивачем в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 11 червня 2019 року зроблено розрахунок пені, виходячи з таких показників:

- сума заборгованості 9 552 738.00 грн.;

- період заборгованості з 01.12.2017 року по 26.04.2019 року (день звернення із позовом) включно - 512 днів;

- облікова ставка НБУ, встановлена рішенням НБУ від 26.10.2017 р. № 688-рш станом на 01.12.2017 року (дата виникнення заборгованості з відшкодування ПДВ) - 13,5%;

- розмір пені (120% облікової ставки НБУ) - 16,20%;

9 552 738.00 х 16,20 %/ 365 днів х 512 днів = 2 170 800.82 грн.

Розрахунок пені, наданий позивачем, здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства, жодним з учасників процесу цей розрахунок не оспорювався, в зв`язку з чим суд погоджується з тим, що з державного бюджету на користь позивача має бути стягнуто пеню в розмірі 2170800.82 грн.

Суд також вважає необхідним зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Головне ГУ ДКУ у Київській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі №910/23967/16 та від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Також суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття майно у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як майнові права , а отже, як майно (див. mutatismutandis рішення у справі Бейелер проти Італії від 05.01.2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин легітимне очікування на отримання активу також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має легітимне очікування , якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі Інтерсплав проти України від 09.01.2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували справедливий баланс між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та пені, які охоплюються поняттям майно в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, суд погоджується з твердженням позивача про те, що єдиним ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення його порушеного права, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь ТОВ Фіто Віта заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

Аналогічна правова позиція закріплена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 року в справі № 826/7380/15.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VIII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст.77 КАС України).

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про стягнення з державного бюджету через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738 грн. та пені, нарахованої на суму такої заборгованості в розмірі 2 170 800.82 грн.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі в розмірі 19210 гривень, що підтверджується платіжним дорученням від 24.04.2019 р. № 146. (а.с. 4).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, 4, код ЄДРПОУ: 31323065) заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 9 552 738 грн. (Дев`ять мільйонів п`ятсот п`ятдесят дві тисячі гривень 00 коп.)

Стягнути з Державного бюджету України через Головне Управління Державної казначейської служби України у Київській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, 4, код ЄДРПОУ: 31323065) пеню, нараховану на суму заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2 170 800.82 грн. (Два мільйони сто сімдесят тисяч вісімсот гривень 00 коп.)

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фіто Віта (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Чумацька, 4, код ЄДРПОУ: 31323065) суму сплаченого судового збору в розмірі 19 210.00 грн. (Дев`ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.)

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено - 04.09.2019.

Суддя Леонтович А.М.