Ухвала

від 03.09.2019 по справі 501/127/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 501/127/16-ц

провадження № 61-16169ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Хедвей Абсолют на постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хедвей Абсолют до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення суми завданих збитків,

ВСТАНОВИВ:

22 січня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю Хедвей Абсолют (далі - ТОВ Хедвей Абсолют ) звернулось до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа -

ОСОБА_3 , про стягнення суми завданих збитків.

Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від

06 лютого 2017 року позовні вимоги ТОВ Хедвей Абсолют задоволено.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 25 квітня

2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 06 лютого 2017 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

31 жовтня 2017 року ТОВ Хедвей Абсолют було подано заяву про зміну предмету позову, з урахуванням якої позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ТОВ Хедвей Абсолют суму завданих збитків у розмірі 342 096,25 грн, що є вартістю майна, яке не було повернуто власнику, а також стягнути з відповідачів судовий збір.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з листопада 2014 року по січень

2016 року місцезнаходженням офісу ТОВ Хедвей Абсолют була адреса: АДРЕСА_1. Зазначений офіс загальною площею 110,3 кв.м. було орендовано у власника приміщення - ОСОБА_1

Для забезпечення нормальної роботи підприємства та функціонування офісу позивачем було придбано та розташовано в офісі основні засоби та необоротні матеріальні активи. Загальна вартість такого майна склала

342 096,25 грн.

01 грудня 2015 року службою охорони було повідомлено директора

ТОВ Хедвей Абсолют про те, що в приміщенні офісу спрацювала сигналізація, а по приїзду на місце було встановлено, що в офісі зламані замки, доступ до приміщення та майна, що знаходилося в ньому заблокований, всередині перебуває стороння особа - ОСОБА_2 Наряд міліції, який прибув на виклик, зафіксував зазначені обставини, прийняв заяву та пояснення директора позивача.

08 грудня 2015 року позивачу стало відомо, що відповідач ОСОБА_1 переоформила офісне приміщення, в якому перебувало майно позивача, на користь ОСОБА_2 , яка в свою чергу уклала договір позики з

ОСОБА_3 та договір іпотеки, згідно якого останній є іпотекодержателем нерухомого майна, що орендувалося позивачем.

Позивач неодноразово намагався здійснити дії щодо повернення свого майна, однак відповідачі ухилялися від його повернення власнику, на підставі зазначеного ТОВ Хедвей Абсолют звернулось до суду із вказаним позовом та просило суд задовольнити його в повному обсязі.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня

2019 року позовні вимоги ТОВ Хедвей Абсолют задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ Хедвей Абсолют суму завданих збитків у розмірі

342 096,25 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 березня

2019 року скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ Хедвей Абсолют до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа -

ОСОБА_3 , про стягнення суми завданих збитків відмовлено.

У серпні 2019 року ТОВ Хедвей Абсолют звернулося через засоби поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою, якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року та залишити в силі рішення Іллічівського міського суду Одеської області від

21 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Станом на 01 січня 2019 року п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 960 500,00 грн (1 921,00 грн х 500).

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про стягнення суми завданих збитків у розмірі 342 096,25 грн, що є вартістю майна, яке не було повернуто власнику.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Також ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN,

№ 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягє касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Вказівка в резолютивній частині постанови Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року про можливість її оскарження до Верховного Суду, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржене судове рішення ухвалено у малозначній справі.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Хедвей Абсолют на постанову Одеського апеляційного суду від 31 липня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Хедвей Абсолют до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення суми завданих збитків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило