Рішення

від 05.09.2019 по справі 826/12996/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 вересня 2019 року № 826/12996/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.07.2017, визнання протиправною бездіяльність,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Лін Беккер (далі - позивач та/або ТОВ Лін Беккер ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач та/або контролюючий орган/ ГУ ДФС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що полягає у не розгляді по суті наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Лін Беккер 05.07.2017 року письмових заперечень та додаткових документів від 05.07.2017 року б/н на акт від 23.06.2017 року №234/26-15-14-02-02/35181499; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004681402 від 12.07.2017 року форми Р ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004671402 від 12.07.2017 року форми П ; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1240140303 від 12.07.2017 року форми Ш ; - стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає, що висновки викладені відповідачем в акті перевірки від 23.06.2017 року №234/26-15-14-02-02/35181499 не відповідають фактичним обставинам справи та є хибними.

ТОВ Лін Беккер стверджує, що строк позовної давності за договором укладеним між позивачем та ПАТ ВТБ Банк про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/299к-07 від 13.07.2007 року станом на час здійснення документальної планової виїзної перевірки не сплив, з огляду на укладення договору №27 від 25.11.2014 року про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/299к-07 від 13.07.2007 року, а тому твердження контролюючого органу щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 61724966,00 грн., не відповідають дійсності.

Також, ТОВ Лін Беккер вказує про реальність господарських операцій по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС , а тому хибними є висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ на суму 385664,00 грн.

Крім цього, ТОВ Лін Беккер зазначає про відсутність заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також стверджує, що ГУ ДФС у м. Києві протиправно не розглянуто подані ним письмові заперечення та додаткові документи від 05.07.2017 року б/н на акт від 23.06.2017 року №234/26-15-14-02-02/35181499, що мало своїм наслідком, на думку позивача, прийняття протиправних податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві від 26.05.2017 року № 566/26-15-14-02-02 Грищенко Лесею Володимирівною - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу; від 26.05.2017 року № 565/26-15-14-02-02 Білолюбським Русланом Володимировичем - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДФС у м. Києві, інспектор податкової та митної справи 4 рангу; від 02.06.2017 року №699/26-15-14-02-02 Ващенко Оленою Олександрівною - головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок у сфері послуг управління аудиту у сфері торгівлі та послуг Головного управління ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу; від 26.05.2017 року №1752/26-15-14-03-03 Ляпкосовою Наталією Володимирівною - головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок юридичних осіб з податку на майно, доходів з фізичних осіб та сплати єдиного податку управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Головного управління ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу; від 26.05.2017 року № 1122/26-15-14-06-04 Натяга Тетяна Сергіївна - головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за додержанням податкового законодавства при здійсненні ЗЕД управління фінансового контролю та операцій у сфері ЗЕД Головного управління ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу; від 26.05.2017 року №3312/26-15-14-04-06 Волонцем Олександром Яковичем - головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за розрахунковими операціями управління спеціального аудиту Головного управління ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу, від 26.05.2017 року №1739/26-15-14-03-05 Костенко Оленою Василівною - головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за місцевими, ресурсними податками та неподатковими платежами управління аудиту окремих об`єктів та категорій платників Головного управління ДФС у м. Києві, радником податкової та митної справи 3 рангу на підставі статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 12.05.2017 року №3442 та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2 квартал 2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 відповідно до затвердженого плану перевірки, за наслідком якої складено акт від 23.06.2017 року №234/26-15-14-02-02/35181499 (далі - акт перевірки).

Зі змісту акту перевірки слідує, що в ході її проведення встановленні наступні порушення ТОВ Лін Беккер :

- підпункт 14.1.1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, пункту 5 Положення стандарту бухгалтерського обліку II Зобов`язання затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2000 за №85/4306 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну 61724966,00 грн., в тому числі за 1 кв.2017 року на суму 61724966,00 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, підпункту а пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету загальну суму 385664, 00 грн., в тому числі за березень 2014 року на суму 90400 грн., за квітень 2014 року на суму 55120 грн., за травень 2014 року на суму 68239 грн., за червень 2014 року на суму 63950грн., за липень 2014 року на суму 74957 грн., за жовтень 2014 року на суму 32998грн.;

- підпункту 4.2.6 пункту 4.2 статті 6 розділу II Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ зі змінами, в результаті чого встановлено подання з порушення встановлених строків Звіту про суми нарахованої заробітної плати доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за червень 2015 року;

- частини 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №2464-У1 від 08.07.2010 зі змінами та п. 6 ч. З р. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати єдиного соціального внеску за лютий 2016 року;

- підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено порушення порядку сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за І квартал 2016 року.

Враховуючи висновки акту перевірки контролюючим органом прийнято, зокрема, наступні податкові повідомлення-рішення:

1. податкове повідомлення-рішення №0004681402 від 12.07.2017 року форми Р , яким позивачу збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за податковим зобов`язанням у розмірі 171905 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 85953 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №1);

2. податкове повідомлення-рішення №0004671402 від 12.07.2017 року форми П , яким ТОВ Лін Беккер зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 61724966 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №2);

3. податкове повідомлення-рішення №1240140303 від 12.07.2017 року форми Ш , яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 72465,25 грн. на підстав статей 122, 126 Податкового кодексу України (далі - оскаржуване та/або спірне рішення №3);

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, що діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань в розрізі приписів пункту 187.1 статті 187 ПК України з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В свою чергу, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 1968 ПК України).

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Тобто, зазначені операції визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Як встановлено статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, згідно з Національним положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , який затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2003 року №73 (далі - НП(С)БО 1), фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Так, у звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Таким чином, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як слідує зі змісту акту перевірки, в ході її проведення відповідачем встановлено взаємовідносини позивача з ТОВ Компанія БТС , які на думку контролюючого органу, не мали на меті реального вчинення, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований на папері, а відтак податкові накладні не можуть бути підставою для формування ТОВ Лін Беккер податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС .

Вказаного висновку ГУ ДФС у м. Києві дійшло, з огляду на наявні кримінальні провадження у справах №201/8991/15-к, №753/23180/15-к, №758/10671/14-к, №757/6142/17, №757/22497/15-к, №755/29769/14-к, про що зазначено в акті перевірки.

Також вищевказаний висновок контролюючого органу мотивований не наданням позивачем на запити відповідача письмових пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ "Компанія БТС", про що складено акт про відмову у наданні первинних документів від 07.06.2017 року №4, від 13.06.2017 року №308/26-15-14-02-02, від 14.06.2017 року №328/26-15-14-02-02, від 16.06.2017 року №340/26-15-14-02-02, крім податкових накладних, що надані до перевірки, а саме: від 30.06.2014 року №313 сума ПДВ 9583 грн., від 30.06.2014 року №315 сума ПДВ 9583 грн.

Оцінюючи правомірність спірного рішення №1, з урахуванням висновків, що викладені в акті перевірки, суд враховує наступне.

В ході розгляду справи встановлено, що між ТОВ Лін Беккер та ТОВ Компанія БТС укладено договір №01-02/214 від 03.03.2014 року про виготовлення поліграфічної продукції (далі - договір №01-02/214).

Згідно пункту 1.1 розділу 1 договору №01-02/214 замовник доручає, а виконавець зобов`язується виготовити поліграфічну продукцію (рекламні листівки).

Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 договору №01-02/214 перелік, якість і вартість продукції встановлюється сторонами в додатках до даного договору, які являються невід`ємною його частиною.

Приписами пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору №01-02/214 визначено наступне.

Якість продукції визначається її описом, усно погодженим з замовником, а також відповідністю затвердженого замовником оригіналу-макету.

Кількість продукції визначається в додатках, які являються невід`ємною частиною договору.

Продукція приймається по акту прийому-передачі уповноваженим представником замовника.

Закінчення робіт по договору завершується оформленням акту прийому-передачі виповнених робіт, який повинен бути складений на протязі 3(трьох) днів з дня завершення виповнення робіт (п. 5.1 розділу 5 договору №01-02/214).

До договору №01-02/214 сторонами укладено додаток №4 від 05.06.2014 року, яким узгоджено види, кількість і вартість виготовленої поліграфічної продукції, додаток №5 від 01.07.2014 року, яким узгоджено види, кількість і вартість виготовленої поліграфічної продукції, додаток №6 від 01.10.2014 року, яким узгоджено види, кількість і вартість виготовленої поліграфічної продукції, акт №ОУ-0000312 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.06.2014 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2014 року та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 27.10.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія макету рекламних листівок.

Також, між ТОВ Лін Беккер та ТОВ Компанія БТС укладено договір №04-02-14 від 03.03.2014 року про розповсюдження поліграфічної продукції, згідно якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується за плату розповсюдити поліграфічну продукцію в загальних місцях міста Києва (далі - договір №04-02-14).

Пунктом 4.1 розділу 4 договору №04-02-14 встановлено, що закінчення робіт по договору завершується оформленням акту прийому-передачі виповнених робіт, який повинен бути складений на протязі 3(трьох) днів з дня завершення виповнення робіт.

До зазначеного договору сторонами укладено, додаток №4 від 05.06.2014 року згідно якого встановлено, що розповсюдженню підлягає рекламна листівка в кількості 15550 штук, додаток №5 від 05.07.2014 року, відповідно до якого встановлено, що розповсюдженню підлягає рекламна листівка в кількості 36550 штук, додаток №6 від 01.10.2014 року, згідно якого розповсюдженню підлягає рекламна листівка в кількості 16040 штук.

Сторонами складено акт прийому-передачі від 23.07.2014 року, акт №ОУ-0000546 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2014 року, акт прийому-передачі від 29.07.2014 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 року, акт прийому-передачі від 27.10.2014 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2014 року.

Також, між ТОВ Лін Беккер та ТОВ Компанія БТС укладено договір №02-02/2014 від 18.07.2014 року про виготовлення поліграфічної продукції, який є ідентичним за змістом договору 01-02/214 (далі - договір №02-02/2014).

На підтвердження виконання договору №02-02/2014 позивачем надано додаток №1 від 18.06.2014 року, яким узгоджено види, кількість і вартість виготовленої поліграфічної продукції, акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) від 29.07.2014 року та макет листівки.

Крім цього, вищевказаними сторонами укладено договір №03-02/2014 від 18.07.2014 року про виготовлення поліграфічної продукції, що є ідентичним за змістом договором №01-02/2014, №02-02/2014.

На підтвердження виконання договору №03-02/2014 від 18.07.2014 року ТОВ Лін Беккер до суду надано: макет листів, додаток №1 від 18.07.2014 року, акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) від 29.07.2014 року.

Також, позивачем та ТОВ Компанія БТС укладено договір №04-02/2014 року від 18.07.2014 року про виготовлення поліграфічної продукції, на підтвердження виконання якого в матеріалах справи наявні: макет листівки, додаток №1 від 18.07.2014 року, акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) від 29.07.2014 року.

Водночас, ТОВ Лін Беккер укладено з ТОВ Компанія БТС договір №05/02-2014 від 18.07.2014 року про виготовлення поліграфічної продукції на підтвердження виконання якого в матеріалах справи містяться: макет листівки, додаток №1 від 18.07.2014 року, акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) від 29.07.2014 року; договір №06-02/214 від 18.07.2014 року про виготовлення поліграфічної продукції, на підтвердження виконання якого в матеріалах справи містяться: макет листівки, додаток №1 від 18.07.2014 року, акт прийому-передачі наданих робіт (послуг) від 29.07.2014 року.

23.06.2014 року між позивачем та ТОВ Компанія БТС укладено договір №06-30-14 про розповсюдження рекламної продукції, що є аналогічним за змістом договору №04-02-14 від 03.03.2014 року.

На підтвердження виконання зазначеного договору в матеріалах справи наявні: додаток №1 від 23.06.2014 року, акт прийому-передачі від 23.06.2014 року.

Також позивачем по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС надано до суду податкові накладні, картку рахунку 63, виписки по особовому рахунку.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем надано усі належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія БТС , у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо протиправного завищення ТОВ Лін Бекеер податку на додану вартість.

Що ж стосується посилань відповідача в акті перевірки по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Компанія БТС" слід вказати наступне.

Так, матеріали справи не містять в собі копії запитів контролюючого органу про надання ТОВ Лін Беккер письмових пояснень та документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ Компанія БТС, актів про відмову у наданні первинних документів від 07.06.2017 року №4, від 13.06.2017 року №308/26-15-14-02-02, від 14.06.2017 року №328/26-15-14-02-02, від 16.06.2017 року №340/26-15-14-02-02.

Разом з цим, в матеріалах справи наявні листи ТОВ Лін Беккер , зокрема, №01-01/06-В від 01.06.2017 року (прийнятий ГУ ДФС у м. Києві 01.06.2017 року), №01-02/06В від 02.06.2017 року (прийнятий ГУ ДФС у м. Києві 06.06.2017 року).

У вказаних листах йде мова про те, що ТОВ Лін Беккер в ході здійснення документальної планової виїзної перевірки надаються всі первинні документи, у тому числі по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС,

Таким чином, суд вважає, що факт не надання первинних документів ТОВ Лін Беккер в ході здійснення документальної планової виїзної перевірки по взаємовідносинам з ТОВ Компанія БТС належним та допустимими доказами відповідачем не підтверджено.

Що ж стосується посилань відповідача на наявні кримінальні провадження.

Так, під час розгляду справи відповідачем не надано суду жодних належних та достатніх доказів на підтвердження наявності вироку по ТОВ Компанія БТС до суду не надано, а судом наявність таких не встановлено.

Крім цього, суд наголошує, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що посилання контролюючого органу на кримінальне провадження відкрите за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України є безпідставними, оскільки останні не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання даним контрагентом своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суд від 05.06.2018 у справі №809/1139/17, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Таким чином, враховуючи те, що в ході розгляду справи судом встановлено наявність усіх належним чином оформлені первинні документи, якими, за переконанням суду, підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ Компанія БТС суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірного рішення №1.

Оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення №2 суд зверне увагу на наступне.

Як слідує з акту перевірки висновок відповідача щодо завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 61724966 грн. мотивовано тим, що станом на 31.03.2017 року у ТОВ Лін Беккер по бухгалтерському обліку рахується протермінована заборгованість (більше трьох років) у розмірі 61724966, 00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних).

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу визначено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 із змінами і доповненнями.

Розділом III Пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року №73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2013 року №336/22868 із змінами та доповненнями визначено: Фінансова звітність підприємства формується з дотриманням таких принципів: превалювання сутності над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі П(С)БО - 15), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року 290, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14.12.1999 року за №860/4153 визначено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює, зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена .

Згідно пункту 7 П(С)БО - 15 визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансової доходи, інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) це загальний дохід (виручка) від продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше продати них товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуттю

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій, дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Разом з цим, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання розкриття у фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку Зобов`язання , затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11.02.2000 року за №85/4306 (далі - П(С)БО №11).

Відповідно до вимог пункту 5 П(С)БО №11, якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

З метою ведення бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на: довгострокові та поточні (п. 6 П(С)БО №11).

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ ВТБ Банк укладено договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/299к-07 від 13.07.2007 року, відповідно до якого кінцевим терміном повернення заборгованості є 11.07.2014 року (далі - договір).

Згідно пункту 1.1.1 договору надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості 7 400 000, 00 (сім мільйонів чотириста тисяч) доларів США 00 центів окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - Транш , а у сукупності - Транші , на умовах, визначених цим договором, зі зменшенням максимального ліміту заборгованості згідно графіку.

Та кінцевим терміном повернення заборгованості є 11.07.2014 року.

Згідно пункту 1.1.1.2 сума заборгованості за кредитом, яка перевищує розмір максимально припустимої заборгованості за кредитом після сплати, встановленої на відповідну дату, вважає простроченою заборгованістю.

Пунктами 3.2.1, 3.2.9 договору встановлено, що кредитор має право у разі несвоєчасного погашення Траншу Кредиту або несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами видавати наказ про примусову оплату боргового зобов`язання та звернути стягнення на забезпечення виконання зобов`язань за кредитом у разі неповернення кредиту або його частин в сумах в строки, визначені п. 1.1 цього договору, несплати процентів, штрафних санкцій згідно умовами цього договору.

Надалі, між ТОВ Лін Беккер та ПАТ ВТБ Банк укладено договір №27 від 25.11.2014 року про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/299к-07 від 13.07.2007 року, згідно пункту 1.1.2 якого позичальник зобов`язаний провернути кредит, наданий у гривні та у доларах США, відповідно до графіку повернення кредиту, а саме: дата повернення частини кредиту (не пізніше) 26.02.2015 року.

Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищу визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Згідно приписів частини 1 статті 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вже було зазначено вище, згідно умов договору встановлено графік погашення заборгованості за відповідним договором, строк її погашення та розмір.

Враховуючи зміст договору, з огляду на те, що останній містить окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником частинами згідно таблиці зазначеної у пункті 1.1.1 договору, суд вважає, що початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

Аналогічна правова позиція щодо застосування строків позовної давності викладена в постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року №6-20цс14.

Крім цього, суд враховує правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року, згідно якої позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.

Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною 5 статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

З урахування зазначеного суд приходить до висновку, що посилання позивача на частину 5 статті 261 ЦК України в частині застосування позовної давності, як підстави для скасування спірного рішення №2 є хибними.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що договір про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/299к-07 від 13.07.2007 року містить в собі окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника (позивача) повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, не зважаючи на те, що строк повернення кредиту, з урахуванням договору №27 від 25.11.2014 року про внесення змін до договору про надання відновлювальної відкличної кредитної лінії №10-0604/299к-07 від 13.07.2007 року станом на час здійснення документальної планової виїзної перевірки не сплив, суд вважає, що висновок контролюючого органу про порушення ТОВ Лін Беккер підпункту 14.1.1 пункту 14.1 статті 14, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290, пункту 5 Положення стандарту бухгалтерського обліку II Зобов`язання затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року №20, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2000 за №85/4306 із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування на загальну 61724966,00 грн. є вірним.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що жодних доказів в частині виконання позивачем умов договору в частині погашення заборгованості (Траншів) матеріали справи не містять, а спростування висновків акту перевірки в цій частині базується виключно на застосуванні до спірних правовідносин частини 5 статті 261 ЦК України, хибність доводів яких наведено судом вище.

Підсумовуючи наведене в сукупності суд приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення №2, оскільки останнє прийнято в порядок, спосіб та в межах наданих відповідачу повноважень.

Оцінюючи правомірність спірного рішення №3 суд зазначить наступне.

Приписами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Податкове зобов`язання, в контексті підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України, за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації";

Згідно пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу, підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Згідно акту перевірки відповідно до Реєстраційного посвідчення, виданого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна ТОВ Лін Беккер є власником нежилих приміщень в м. Києві по вул. Молодогвардійська, 22, а саме: складські приміщення (літ. А) загальною площею 12475,9 кв.м., адміністративна будівля (літ. Б) загальною площею 7200,8 кв.м., склад великогабаритної тари (літ. В) загальною площею 815,1 кв.м., склад-сховище (літ. Д) загальною площею 336,5 кв.м., склад-сховище (літ. Е) загальною площею 162,1 кв.м., сарай (літ. К) загальною площею 44,5 кв.м.

Перевіркою позивача встановлено, що податкова декларація з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки на 2016 рік від 12.02.2016 року №1600013866 подана до ДПІ у Солом`янському районі м. Києва з недостовірною інформацією щодо зазначення коду типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості З - інший об`єкт житлової нерухомості.

ТОВ ЛІН БЕККЕР 21.07.2016 року подано податкову декларацію (уточнюючу) з податку на нерухоме майно від земельної ділянки на 2016 рік (реєстраційний номер 1600049407 ) з відображенням коду типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості 9 - інша будівля.

21.07.2016 року подано податкову декларацію (уточнюючу) з податку на нерухоме майно від земельної ділянки на 2016 рік (реєстраційний номер 1600049407 ) з відображенням на зменшення нарахованого податку на 2016 рік з кодом типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості З - інший об`єкт житлової нерухомості.

В результаті вищезазначених дій, відповідно до ІС "Податковий блок" за даними інтегрованої картки платника податків ТОВ Лін Беккер по платежу 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості) за І квартал 2016 року значилась заборгованість 72465,23 грн., строк сплати 29.04.2016 року, заборгованість погашена 21.07.2016 року зменшенням нарахувань за минулі періоди у сумі 72465,23 грн.

В той же час, судом встановлено, що ТОВ Лін Беккер фактично сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 квартал 2016 року у розмірі 72465,23 грн., платіжним дорученням №230 від 20.04.2016 року, проте сплачено вказані грошові кошти за кодом платежу 18010400.

Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд приходить до висновку, що позивачем допущено помилку під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання, яка виникла внаслідок невірного зазначення коду платежу, з огляду на помилковість відображення коду типу об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості.

Суд звертає увагу, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 1 квартал 2016 року сплачено ТОВ Лін Беккер на помилковий код платежу у строки встановлені ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №816/591/16, від 21.02.2018 року у справі №813/1008/16, від 14.02.2018 року у справі №816/1254/17,12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18) та у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 року №21-377а15.

Крім цього, суд звертає увагу, що допущена помилка не свідчить про несплату позивачем необхідної суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась Верховних Судом у постанові від 24.10.2018 року у справі №760/6097/16-а (2а/760/590/16).

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення №3 не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак підлягає скасуванню, а адміністративний позов в цій частині - задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що полягає у не розгляді по суті наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Лін Беккер 05.07.2017 року письмових заперечень та додаткових документів від 05.07.2017 року б/н на акт від 23.06.2017 року №234/26-15-14-02-02/35181499 суд зазначить наступне.

Так, згідно пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Участь керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року №727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 року за №1300/27745 затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок №727).

Згідно пункту 6 розділу V Порядку №727 у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками документальної перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) документальної перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків (при проведенні документальної перевірки дотримання законодавства з питань державної митної справи - до контролюючого органу, який проводив перевірку) протягом 5 робочих днів з дня отримання акта (довідки) документальної перевірки, які у разі їх подання стануть невід`ємною частиною (додатком) до акта (довідки) документальної перевірки.

Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення документальної перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Заперечення можуть бути винесені на розгляд передбачених пунктом 1 розділу V цього Порядку постійних комісій при відповідних контролюючих органах.

Платник податку (його законний представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про бажання платника податку взяти участь у розгляді заперечень робиться позначка у запереченнях. У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта (довідки) документальної перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податку про місце і час проведення розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу ІІ Податкового кодексу, не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за 2 робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта (довідки) документальної перевірки є обов`язковою.

За результатами розгляду заперечень складається висновок, у якому зазначаються наведені в акті (довідці) документальної перевірки висновки, факти та дані, щодо яких надано заперечення платником податків, короткий зміст заперечень, наводиться обґрунтування позиції контролюючого органу стосовно кожного питання, порушеного в запереченнях, та підбиваються підсумки щодо обґрунтованості заперечень.

Висновок підписується посадовими особами контролюючих органів, що проводили перевірку, їх безпосередніми керівниками, а також іншими посадовими особами контролюючих органів, які були залучені до розгляду заперечень, та затверджується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки.

Висновок у день його затвердження реєструється в журналі реєстрації висновків, складених за результатами розгляду заперечень платника податків до акта (довідки) документальної перевірки (далі - Журнал реєстрації висновків) контролюючого органу, що ведеться структурним підрозділом, до функцій якого належить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції контролюючого органу. Номер висновку складається з порядкового номера у Журналі реєстрації висновків, номера акта (довідки) документальної перевірки та коду структурного підрозділу, відповідального за розгляд заперечень.

Зазначений висновок є складовою частиною (додатком) матеріалів документальної перевірки, які залишаються в контролюючому органі, та враховується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, при їх розгляді і прийнятті податкового повідомлення-рішення.

На підставі висновку складається обґрунтована письмова відповідь щодо результатів розгляду заперечень, яка підписується керівником контролюючого органу (заступником керівника) або особою, яка виконує його обов`язки, та надсилається платнику податків у порядку, встановленому абзацом другим цього пункту.

Судом встановлено, що позивачем подано письмові заперечення від 05.07.2017 року на акт перевірки, які скеровані на адресу контролюючого органу поштою 05.07.2017 року.

За наслідком надходження заперечень, відповідачем листом №20923/10/26-15-14-02-02 від 11.07.2017 року повідомлено ТОВ Лін Беккер про залишення висновків акту перевірки без змін, а заперечення без розгляду, з огляду на подання позивачем відповідних заперечень поза межами строків, встановлених ПК України.

Суд звертає увагу, що положення Податкового кодексу України окремо не містять порядку та визначення початку перебігу та закінчення терміну, встановленого пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України.

При цьому, пунктом 5.3 статті 5 ПК України встановлено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Таким чином, порядок початку перебігу терміну та порядок вчинення дій в останній день строку (процесуальні строки) повинен визначатись іншими діючими законами України.

В силу вимог частини 1 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Також суд звертає увагу, що Європейська конвенція про обчислення строків від 16.05.1972 року №ETS-076 застосовується до обчислення строків у цивільних, комерційних і адміністративних справах, включаючи процедуру стосовно таких справ, якщо такі строки встановлені, зокрема, законом. Згідно статті 2 Конвенції для цілей цієї Конвенції термін "dies a quo" означає день, з якого починається відлік строку, а термін "dies ad quem" означає день, у який цей строк спливає.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що платники податків мають право на подання заперечень на акти перевірок протягом п`яти робочих днів від дня отримання примірника акта, не включаючи день його отримання.

Вказана позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 10.10.2011 по справі № 21-238а11, а також Державною податковою адміністрацією України у листі від 27.06.2006 року за № 12079/7/23-1017.

Враховуючи те, що акт перевірки отримано позивачем 27.06.2017 року, то перебіг строку для подання заперечень на цей акт починається з 29.06.2017 року (з огляду на те, що 28.06.2017 року є святковим вихідним днем) та закінчується 05.07.2017 року включно.

Приймаючи встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заперечення на акт перевірки позивач подав в межах строку, встановленого для їх подання, а тому правових підстав залишати їх без розгляду з причин пропуску граничного строку на їх подання у відповідача не було.

Проте, суд звертає увагу на те, що фактично відповідачем вчинено дії шляхом прийняття відповідного рішення, зокрема, щодо залишення без розгляду заперечень на акт перевірки.

Таким чином, на думку суду, позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в цій частині, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення даних позовних вимог.

Крім того, суд враховує посилання позивача на рішення суду в інших адміністративних справах, однак звертає увагу, що правові позиції викладені в них не є обов`язковими для врахуванням судом.

Частиною 2 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов`язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування спірних рішень №1 та №3.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.11.2017 року відстрочено Товариству з обмеженою відповідальністю Лін Беккер сплату судового збору до прийняття рішення у справі №826/12996/17.

Судом встановлено, що позивачем заявлено 3 майнові вимоги на суму 62 055 289, 25 грн. та 1 немайнову вимогу.

Між тим, за розгляд немайнової вимоги ТОВ Лін Беккер сплачено судовий збір у розмірі 1 600, 00 грн.

Оскільки позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, що полягає у не розгляді по суті наданих Товариством з обмеженою відповідальністю Лін Беккер 05.07.2017 року письмових заперечень та додаткових документів від 05.07.2017 року б/н на акт від 23.06.2017 року №234/26-15-14-02-02/35181499 задоволенню не підлягають, судовий збір сплачений за зазначену позовну вимогу відшкодуванню позивачу не підлягає.

Водночас, судом в ході розгляду справи встановлено, що спірні рішення №1 та №3 є протиправними, загальна сума майнових вимог за ними становить - 330 323, 25 грн. Звідси сума судового збору, яка підлягала сплаті за зазначені майнові вимоги становить - 4 954, 88 грн. (1.5% *330323,25/100%).

Приймаючи до уваги те, що позивачу відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення по суті, з огляду на задоволення позовних вимог в цій частині, судовий збір у розмірі 4954,85 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь Окружного адміністративного суду міста Києва.

Також, в ході розгляду справи судом не встановлено підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення №2, сума майнових вимог за яким становить - 61 724 966, 00 грн., звідси сума судового збору, яка підлягала сплаті становить - 925 874, 49 грн. (1.5%*61724966/100).

З огляду на зазначене, з огляду на відстрочення сплати судового збору ТОВ Лін Беккер до прийняття рішення по суті справи, враховуючи відсутність підстав для скасування спірного рішення №2, судовий збір в розмірі 925874,49 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Окружного адміністративного суду міста Києва.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 139, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, б. 1, код ЄДРПОУ 35181499) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004681402 від 12.07.2017 року форми Р , прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1240140303 від 12.07.2017 року форми Ш , прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві.

4. В інший частині позову - відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) судові витрати в розмірі 4 954 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 88 коп. на користь Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом їх зарахування на реквізити: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лін Беккер (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, б. 1, код ЄДРПОУ 35181499) судові витрати в розмірі 925874 (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 49 коп. на користь Окружного адміністративного суду міста Києва шляхом їх зарахування на реквізити: отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, рахунок отримувача 31218206784007, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева