Рішення

від 03.09.2019 по справі 918/509/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2019 р. м. Рівне Справа № 918/509/19

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Ярощук О.П., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Здолбунівської районної ради (35705, м.Здолбунів, вул.Грушевського,14, код ЄДРПОУ 21086247)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Рівне" (33028, м.Рівне, вул.Драгоманова, буд.27, корп.А, офіс 6, код ЄДРПОУ 36007828)

про зобов"язання вчинити дії

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Біндюк М.О.;

від відповідача: Шендера О.М.

ВСТАНОВИВ:

Здолбунівська районна рада (далі по тексту Позивач, Рада) звернулася в господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Рівне" (далі по тексту Відповідач, ТОВ "Енергозбереження Рівне", Товариство) в якому просить зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Рівне передати за актом приймання-передачі на баланс Здолбунівської районної ради блочно-траспортабельну котельню, яка розміщена за адресою вул. Грушевського,14 м. Здолбунів, за 1 гривню.

Свої вимоги Здолбунівська районна рада обгрунтовує наступним.

22 травня 2009 року між Здолбунівською районною радою Рівненської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Рівне було укладено Договір №30 про надання теплової енергії з автономного теплопостачання.

Укладення вказаного Договору було здійснено на виконання рішення Здолбунівської районної ради від 20 травня 2009 року №597 Про будівництво блочної топкової адмінприміщення районної ради по вул.Грушевського, 14 м.Здолбунів . Вказаним рішення районної ради було надано згоду на будівництво блочної топкової по АДРЕСА_1 та доручено голові районної ради укласти угоду з підрядною організацією на будівництво фундаменту та інженерних мереж.

За рахунок коштів районного бюджету було збудовано фундамент та підведено інженерні мережі до місця розташування блочної топкової, загальна сума коштів у цінах 2009 року склала - 66 147 гривень.

Згідно рішення районної ради від 21 жовтня 2009 року №663 Про надання згоди на здачу в оренду інженерних мереж та фундаменту блочної топкової адмінприміщення по АДРЕСА_1 фундамент та інженерні мережі були передані в оренду ТОВ Енергозбереження Рівне .

Відповідно до п.1.1. Договору від 22 травня 2009 р. №30 ТОВ Енергозбереження Рівне за власні кошти на свій ризик встановило на попередньо узгоджених об`єктах блочно-транспортабельну котельню, а саме за адресою: м. Здолбунів, вул.Грушевського, 14. По закінченню терміну дії договору зобов`язувалось передати Здолбунівській районній раді вказану котельню за 1 гривню.

Договір від 22 травня 2009 року №30 був укладений на термін до 01 травня 2019 року.

19 вересня 2018 року ТОВ Енергозбереження Рівне надіслало повідомлення про дострокове розірвання договору.

24 вересня 2018 року Здолбунівська районна рада подала заперечення проти розірвання договору.

Відповідно до ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягай згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. Такі ж норми містить стаття 651 Цивільного кодексу України.

Позивач вважає, що оскільки в даному випадку згоди досягнуто не було, договір не містить положень про його розірвання в односторонньому порядку, а також те, що даний спір не вирішувався Господарським судом, то даний договір не був розірваний, а припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який був укладений.

Здолбунівською районною радою вживались заходи для досудового врегулювання суперечки за домовленістю сторін, а саме Здолбунівська районна рада 03 квітня 2019 року надіслала лист директору ТОВ Енергозбереження Рівне Коржу М. ОСОБА_1 . щодо передачі на баланс Позивача відповідно до п.1.1. та п.7 вказаного Договору блочно-транспортабельної котельні за 1 гривню. Однак претензія районної ради була залишена ТОВ Енергозбереження Рівне без розгляду.

Здолбунівською районною радою повторно було надіслано Акт-претензію від 03 червня 2019 року №01-1-09-326 про виконання зобов`язання передати на баланс Здолбунівської районної ради та у власність територіальних громад Здолбунівського району блочно-траспортабельну котельню. Однак ТОВ Енергозбереження Рівне надіслало повідомлення про відмову у передачі котельні.

У повідомленні відповідач посилається на те, що 19 листопада 2018 року ТОВ Енергозбереження Рівне уклало інший договір про закупівлю пари, гарячої води та пов`язаної продукції №17/2018/1 з іншим Споживачем - Комунальним підприємством Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради . Відповідно до п.7.6. цього договору Споживач має право викупити котельню за залишковою (балансовою) вартістю. Орієнтовна залишкова балансова вартість БТК 192 на 31.12.2018 року становить 100 тис. грн.

У повідомленні ТОВ Енергозбереження Рівне посилається на те, що можливість викупу була внесена до Договору №17/2018/1 на прохання та зі згоди районної ради.

Однак дане твердження Відповідача Позивач вважає неправомірним, оскільки районна рада не зверталась з проханням вносити даний пункт і не давала згоди на його внесення.

Також у повідомленні йдеться про те, що станом на 14 червня 2019 року комунальним підприємством Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради не було погашено заборгованість за Договором №17/2018/1 від 19.11.2018р.

Однак Позивач вважає наявність заборгованості у комунального підприємства за спожиту теплову енергію не обґрунтованою підставою для відмови від виконання зобов`язання передати на баланс Здолбунівської районної ради та у власність територіальних громад Здолбунівського району блочно-траспортабельну котельню, оскільки комунальне підприємство Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради є окремою юридичною особою.

Також Позивач вважає, що п. 7.6. Договору №17/2018/1 від 19.11.2018р., укладеного між комунальним підприємством Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради та ТОВ Енергозбереження Рівне , є нікчемним, оскільки відповідно до п.1.1. Договору від 22 травня 2009 р. №30 блочно-транспортабельна котельня, що знаходиться за адресою: м. Здолбунів, вул.Грушевського, 14, після 01 травня 2019 року мала бути передана Здолбунівській районній раді за 1 гривню.

Відповідач надав суду відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечує посилаючись при цьому на наступне.

22 травня 2009 року між Відповідачем та Позивачем було укладено Договір про надання теплової енергії з автономного теплопостачання №30. Відповідно до п. 1.1. Договору №30 Виконавець, керуючись вимогами Закону України Про теплопостачання на підставі ст.ст. 633, 642 ЦКУ, публічно зобов`язується надавати послуги по постачанню теплової енергії Споживачеві вчасно та відповідної якості, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Виконавцю за надану теплову енергію згідно з встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором. Виконавець зобов`язується за власні кошти на свій ризик встановити на фундаменті на попередньо узгоджених об`єктах блочно-транспортабельну котельню, а саме адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів. Після закінчення терміну дії Договору передати на баланс Споживача вищезазначену котельню за 1 гривню та при потребі здійснювати (за окремою угодою) їх обслуговування . З моменту укладення Договору №30 і по 17.09.2018 року Відповідач жодного разу не здійснював закупівлі теплової енергії та не вчиняв ніяких заходів щодо інформування Постачальника про необхідність здійснення теплопостачання. Більше того, Сторони не проводили жодних розрахунків за Договором №30.

Відповідно до пп. а п.9.4. Договору №30, Договір може бути розірваний достроково у разі зникнення потреби в отриманні теплової енергії Виконавця у Споживача.

Відповідно до п. 9.5. Договору №30, ініціатор розірвання договору повинен письмово повідомити про це іншу сторону за ЗО календарних днів з наданням відповідного обґрунтування.

Керуючись пп. а п. 9.4, п. 9.5 Договору №30, Відповідач достроково розірвав Договір №30 з 18.10.2018 р., про що повідомив Позивача листом - Повідомлення про припинення договору вих. №177 від 19.09.2018 р.. Тому Договір про надання теплової енергії з автономного теплопостачання вважає розірваним.

Крім цього, відзначає, що під час дії Договору №30 всі закупівлі вказаних послуг щодо Об`єкту здійснювались за іншими договорами, укладеними в рамках здійснення процедур публічних закупівель з іншою юридичною особою, а саме Комунальним підприємством Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради . Зокрема, трьома договорами укладеними у 2018-2019 роках: Договір про закупівлю пари, гарячої води та пов`язаної продукції № 17/2018/1 від 19.11.2018 р., Договір про закупівлю пари, гарячої води та пов`язаної продукції №17/2019 від 15.01.2019 р. та Договір про закупівлю пари, гарячої води та пов`язаної продукції №17/2019/1 від 25.03.2019р. з Комунальним підприємством Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради , що є підприємством підконтрольним Позивачу. Відповідно до пунктів 7.6. договорів після закінчення строку їх дії Споживач має право викупити котельню за залишковою (балансовою) вартістю, що орієнтовно становитиме 100 (сто тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ. Відповідач стверджує, що КП Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради може скористатись своїм правом на викуп котельні відповідно до умов Договору №17/2018/1, а зобов`язання щодо передачі котельні за 1 гривню відсутні.

Відтак, на підставі наведеного Відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Позивач надав суду відповідь на відзив відповідача в якому вказує наступне.

Відповідно до п.1.1. Договору від 22 травня 2009 р. №30 ТОВ Енергозбереження Рівне за власні кошти на свій ризик встановило на попередньо узгоджених об`єктах блочно-транспортабельну котельню, а саме за адресою: м. Здолбунів, вул.Грушевського,14. По закінченню терміну дії договору зобов`язувалось передати Здолбунівській районній раді вказану котельню за 1 гривню.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору суб`єктом користування тепловою енергією з автономного опалення є власник приміщення.

Відповідно до п.2.2. договору тарифи на теплову енергію визначаються виключно за договором (домовленістю сторін) і повинні бути меншими вартості І Гкал теплової енергії місцевого КП Здолбунівкомуненергія на 5,5 відсотка.

З 25 листопада 2009 року по 28 листопада 2014 року Здолбунівська районна рада як власник адмінприміщення користувалась своїм правом і отримувала теплову енергію від ТОВ Енергозбереження Рівне за тарифом, що був на 5,5 відсотка менший ніж 1 Гкал теплової енергії місцевого КП Здолбунівкомуненергія .

Здолбунівською районною радою як власником приміщення щорічно направлялися листи ТОВ Енергозбереження Рівне перед початком опалювального сезону про необхідність здійснення теплопостачання приміщення, та по закінченню опалювального сезону про припинення теплопостачання.

Враховуючи зазначене вище твердження Відповідача про те, що Здолбунівська районна рада жодного разу не здійснювала закупівлю і не інформувала відповідача про необхідність здійснення теплопостачання Позивач вважає недостовірними.

Договір від 22 травня 2009 року №30 був укладений на термін до 01 травня 2019 року.

Предметом договору від 22 травня 2009 року №30 було не лише надання послуг теплопостачання, а також встановлення та передача блочно-транспортабельної котельні по закінченню терміну дії договору за 1 гривню, та умови визначення тарифу.

Між Здолбунівською районною радою та ТОВ Енергозбереження Рівне було укладено договір №69 від 25.11.2009 р. предметом якого було безпосередньо надання послуг по постачанню теплової енергії. За даним договором на підставі актів виконаних робіт проводилась оплата за надання послуг з теплопостачання.

Даний договір був розірваний за угодою сторін 28.11.2014 року у зв`язку з тим, що адміністративне приміщення перейшло на баланс КП Управління майновим комплексом . Здолбунівська районна рада з листопада 2014 року щорічно укладає договори з комунальним підприємством про відшкодування витрат балансоутримувача на надання комунальних послуг, а саме відшкодування на постачання теплової енергії в адміністративному приміщенні за адресою м. АДРЕСА_1 . Обсяги теплопостачання розподіляються у відсотках до субспоживачів, у яких знаходяться в позичці або в оренді приміщення.

Твердження Відповідача що дане підприємство є підконтрольним районній раді Позвач вважає необґрунтованим, оскільки відповідно до Статуту підприємства засновником та органом управління є Здолбунівська районна державна адміністрація.

Разом з тим вважає, що ТОВ Енергозбереження Рівне укладаючи 01.05.2019 року договір з КП Управління майновим комплексом Здолбунівської районної ради , яким передбачено можливість викупу котельні за залишковою вартістю у сумі 100 тис. грн. без ПДВ комунальним підприємством порушило права Здолбунівської районної ради, оскільки Відповідачу було відомо, що блочно-транспортабельна котельня, за адресою: м.Здолбунів, вул.Грушевського,14 передається Здолбунівській районній раді за 1 гривню року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 серпня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03 вересня 2019 року.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, а представник Відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві та додаткових поясненнях.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

22 травня 2009 року між Здолбунівською районною радою Рівненської області, як Споживачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Рівне , як Виконавцем було укладено Договір №30 про надання теплової енергії з автономного теплопостачання (далі по тексту Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору №30 Виконавець, керуючись вимогами Закону України Про теплопостачання на підставі ст.ст. 633, 642 ЦКУ, публічно зобов`язується надавати послуги по постачанню теплової енергії Споживачеві вчасно та відповідної якості, а Споживач зобов`язується своєчасно оплачувати Виконавцю за надану теплову енергію згідно з встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених Договором.

Виконавець зобов`язується за власні кошти на свій ризик встановити на фундаменті на попередньо узгоджених об`єктах блочно-транспортабельну котельню, а саме адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів. Після закінчення терміну дії Договору передати на баланс Споживача вищезазначену котельню за 1 гривню та при потребі здійснювати (за окремою угодою) їх обслуговування.

Споживач зобов`язується надати Виконавцю на момент підписання Договору робочий проект "Блочно-транспортабельна котельня адмінприміщення по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів" та топографічну зйомку місцевості, де буде встановлений об`єкт теплопостачання в масштабі 1:500 або 1:1000, до початку монтажних робіт здійснити підвід мереж водо-, газо- та електропостачання до місця встановлення котельні (БТК).

Позивач, стверджуючи, що ним за рахунок коштів районного бюджету було збудовано фундамент та підведено інженерні мережі до місця розташування блочної топкової: адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів, що Відповідачем встановлено на фундаменті блочно-транспортабельну котельню, що після закінчення терміну дії Договору Відповідач не передав на баланс Споживача вищезазначену котельню, просить суд зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Рівне передати за актом приймання-передачі на баланс Здолбунівської районної ради блочно-траспортабельну котельню, яка розміщена за адресою вул. Грушевського,14 м. Здолбунів, за 1 гривню.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

4) змагальність сторін;

5) диспозитивність;

6) пропорційність;

7) обов`язковість судового рішення;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи;

9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках;

10) розумність строків розгляду справи судом;

11) неприпустимість зловживання процесуальними правами;

12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За нормами статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відтак, з огляду на предмет позову, Здолбунівська районна рада зобов`язана довести, що нею збудовано фундамент та підведено інженерні мережі до місця розташування блочної топкової: адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів, що Відповідачем встановлено на фундаменті блочно-транспортабельну котельню і що у останнього виникло зобов`язання щодо передачі на баланс Ради вищезазначеної котельні.

Однак Позивач, всупереч наведеним нормам, належними та допустимими доказами вищевказаного не довів.

Так стверджуючи, що Радою за рахунок коштів районного бюджету було збудовано фундамент та підведено інженерні мережі до місця розташування блочної топкової: адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів, Позивач не надав суду, ні робочого проекту "Блочно-транспортабельна котельня адмінприміщення по вул АДРЕСА_1 м АДРЕСА_2 Здолбунів", ні доказів самого будівництва фундаменту та мереж водо-, газо- та електропостачання до місця встановлення котельні (БТК), як то договори підряду з підрядними організаціями, кошторис на виконання робіт, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, докази введення в експлуатацію (прийняття на баланс) тощо. Саме ж рішення Здолбунівської районної ради від 20 травня 2009 року №597 не може бути доказом того, що фундамент блочної топкової збудовано, так як зазначеним рішення тільки надано згоду на таке будівництво і, зокрема, доручено голові ради укласти угоду з підрядною організацією на таке будівництво. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази, які би свідчили про те, що місце розташування блочної топкової: адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів, належить Позивачу.

Крім того суд зазначає, що Здолбунівською районною радою прийнято рішення від 21 жовтня 2009 року №663 про надання згоди районній раді на здачу в оренду інженерних мереж та фундаменту блочної топкової адмінприміщення по АДРЕСА_1 .

Однак Позивачем не надано суду доказів того, що інженерні мережі та фундамент блочної топкової адмінприміщення по АДРЕСА_1 передані в оренду Відповідачу, як то договір оренди, акт приймання-передачі в оренду майна, тощо.

Відтак відсутність вищевказаних доказів викликає сумнів у можливості Відповідача взагалі встановити блочно-транспортабельну котельню в адмінприміщенні по АДРЕСА_3 Грушевського, 14 АДРЕСА_4 м. Здолбунів.

Посилання представника Позивача на те, що вказані вище докази є в наявності і він зможе їх надати суду не заслуговують на увагу, так як, відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до цієї ж статті докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Позивач не обґрунтував неможливість подання доказів у вказаний строк.

Не довів Позивач належними і допустимими доказами і того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергозбереження Рівне" встановило блочно-транспортабельну котельню в адмінприміщенні по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів і що саме на виконання Договору про надання теплової енергії з автономного теплопостачання від 22 травня 2009 року №30.

Посилання представника Позивача на те, що представник Відповідача не заперечує факту встановлення блочно-транспортабельної котельні в адмінприміщенні по вул. Гушевського, 14 в м. Здолбунів є безпідставними, так як про таке заперечення вказується Відповідачем у письмових пояснення по справі №189 від 27.08.2019р. (а.с. 166-169). Крім того, вказане підтвердження, при його наявності, мало би бути виражене у заяві свідка, відповідно до статей 73, 87, 90 ГПК України, однак такої заяви представник Відповідача суду не подавав.

Не заслуговують на увагу і посилання Позивача в обгрунтування встановлення блочно-транспортабельної котельні в адмінприміщенні по вул. Гушевського, 14 в м. Здолбунів, на те, що Відповідач надавав йому на підставі Договору про надання теплової енергії з автономного теплопостачання від 22 травня 2009 року №30 послуги по постачанню теплової енергії, так як в Актах надання послуг, наданих Позивачем, не зазначено, що послуги по постачанню теплової енергії надані саме на виконання Договору про надання теплової енергії з автономного теплопостачання від 22 травня 2009 року №30.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Однак відповідно до частини четвертої цієї ж статті прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до частини першої статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. А відповідно до частини другої цієї ж статті якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відтак не довівши належними та допустимими доказами факту будівництва фундаменту та підведенння інженерних мереж до місця розташування блочної топкової: адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 АДРЕСА_4 м. Здолбунів, що Відповідачем встановлено на фундаменті блочно-транспортабельну котельню на виконання Договору про надання теплової енергії з автономного теплопостачання від 22 травня 2009 року №30 безпідставною та не обгрунтованою є вимога Позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Енергозбереження Рівне передати за актом приймання-передачі на баланс Здолбунівської районної ради вказану котельню за 1 гривню.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане та те, що Здолбунівською районною радою не доведено належними та допустимими доказами факту будівництва нею фундаменту та підведення інженерних мереж до місця розташування блочної топкової: адмінприміщення районної ради по вул. Грушевського, 14 в м. Здолбунів, та факту встановлення Відповідачем на цьому фундаменті блочно-транспортабельної котельні на виконання Договору про надання теплової енергії з автономного теплопостачання від 22 травня 2009 року №30, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позову.

2. Судові витрати у справі покласти на Позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 05 вересня 2019 року..

Суддя В.В. Марач