Рішення

від 23.12.2009 по справі 2-615

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 2-615/2009 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2009 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Берещанського Ю. В., при секретарі Бойко З.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки власнику землі і знесення об’єктів самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач, остаточно уточнивши  свої позовні вимоги,  просить:

    -  зобов'язати ОСОБА_2 знести за свій рахунок бетонне замощення майданчику і частини дороги з металевим огородженням по частині периметру площею 185 м. кв. в межах точок 1-А-Б-В-Г-Д-Е-Ж-З-1 на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023), і повернути зазначену частину земельної ділянки ОСОБА_1 в стані, що існував до правопорушення, шляхом складення акту прийому-передачі;

    - зобов'язати ОСОБА_3 знести за свій рахунок частину двохповерхової будівлі з відкритими маршовими сходами площею 28 м. кв. в межах точок А-Б-В-Г-5 на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023), і повернути зазначену частину земельної ділянки ОСОБА_1 в стані, що існував до правопорушення, шляхом складення акту прийому-передачі;

    - зобов'язати ОСОБА_2 і ОСОБА_3 за свій рахунок солідарно знести підземну каналізацію довжиною 45 метрів, підпірні стіни з природного каменю-буту довжиною 62 погонних метри, влаштовані на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023), і повернути ОСОБА_1 звільнену частину зазначеної земельної ділянки в стані, що існував до правопорушення, шляхом складення акту прийому-передачі;

    - зобов'язати ОСОБА_3 відновити за свій рахунок знищені нею межові знаки на межі земельної ділянки за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023);

    - судові витрати покласти на відповідачів.

    Позовні вимоги мотивовані тим, що належна позивачці на праві власності земельна ділянка зайнята самочинними будовами та спорудами, які зведені відповідачами, суміжними землевласниками, після набуття нею права власності на дану конкретну земельну ділянку. Дозволу на спорудження цих будов і споруд вона не надавала. Земельна ділянка передана позивачці у власність у 2004 році в порядку безоплатної приватизації на підставі рішення Гурзуфської селищної ради, в момент передачі земельна ділянка була вільна від забудови. Земельну ділянку передано у встановленому законом порядку.     Позивачка мала намір використовувати належну їй на праві власності земельну ділянку на свій розсуд відповідно до її цільового призначення, але сьогодні позбавлена законного права, оскільки вищевказана земельна ділянка самовільно зайнята відповідачами та використовується ними під самочинні будови, що порушує її право власності на землю, гарантоване Конституцією України.

    Представник позивачки ОСОБА_4, діюча на підставі довіреності, у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

    Відповідачі та представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечували, пояснивши, що каналізаційний колектор обслуговує всіх землекористувачів урочища „Куропатка”, бетонний майданчик залито на частині дороги, яка існувала до передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_1, а підпірні стіни зведено на підставі висновку протизсувного управління, в якому зазначено, що необхідно розробити і узгодити проект інженерного захисту території, виконання якого повинно передувати основному будівництву. Факту зведення ними підпірних стін, підземного колектору, частини будівлі з маршовими сходами та оглядовим майданчиком, бетонного замощення відповідачі не спростовували.

    Вислухавши пояснення сторін, вивчивши надані сторонами докази та експертні висновки, дослідивши обставини, що мають значення для правильного вирішення справи,  суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Під час розгляду справи судом безпосередньо встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1500 га, яка розташована за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”. Ця обставина підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (а.с.8). Власниками суміжних земельних ділянок є ОСОБА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 088162, і ОСОБА_3, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії КМ № 069765.

    Земельна ділянка була передана у власність позивачці у встановленому законом порядку на підставі затвердженого Гурзуфською селищною радою проекту землеустрою щодо її відведення ОСОБА_1, відносно якого надано позитивний висновок державної землевпорядної експертизи, за відсутності на земельній ділянці будь-яких споруд, що підтверджується матеріалами проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруджень (присадибна ділянка) за адресою: смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, а саме:

- актом вибору і обстеження місця розташування земельної ділянки від 10 жовтня 2003 року, пункт 2 (а.с.13);

- висновком № 4/3349 від 10 серпня 2004 року Управління головного архітектора Ялтинської міської ради, пункти 4.1, 4.3, 5.5(а.с.1010-11);

- генеральним планом забудови земельної ділянки;

- висновком № 235 від 07 вересня 2004 року Гурзуфської санітарно-епідеміологічної станції, пункти 9, 10 (а.с.9),

- актом винесення меж земельної ділянки гр. ОСОБА_1 в натуру від 02 листопада 2004 року (а.с.15).

    Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 06 жовтня 2008 року встановлений факт зведення відповідачами підпірних стін та бетонного майданчику у 2005-2006 роках (а.с.47).

    ОСОБА_2 державним підприємством „Кримське протизсувне управління” 27 серпня 2002 року за вихідним № 653 було надано узгодження робочого проекту будівництва індивідуального житлового будинку в урочище „Куропатка” в смт Гурзуф. Вищевказаним документом ОСОБА_2 зобов'язано розробити та узгодити  з ДП „Кримське протизсувне управління” проект інженерного захисту території в урочищі „Куропатка”. Такий проект відповідачами у справі не розроблявся і Кримським республіканським підприємством „Протизсувне управління” не узгоджувався, що відповідачами не заперечувалось, а також підтверджується листом за вихідним № 1917 від 22.06.2009 року. Ялтинське міське управління земельних ресурсів листом за вихідним № 15016-1/10-Б-4 від 10.08.2009 року на запит суду підтвердило, що генеральний план забудови земельної ділянки ОСОБА_2 в управлінні відсутній. До того, Кримське республіканське підприємство „Протизсувне управління” листом № 1757 від 29.05.2009року повідомило, що підпірні стіни, розташовані за адресою: м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, не знаходяться на балансі КРП „Протизсувне управління”. З листа КРП „Протизсувне управління” за вихідним № 1021 від 13.03.2009 року не вбачається необхідність здійснення протизсувних та протиерозійних заходів саме на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1

    За адміністративне правопорушення, передбачене ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постановою від 16 липня 2007 року № 102017 на гр. ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення. За невиконання вимоги законного припису № 009551 від 10 липня 2007 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення № 102808 від 04 вересня 2007 року.

    Самовільне зайняття земельної ділянки, належної на праві власності громадянці ОСОБА_1, та зведення на ній підпірних стін ОСОБА_2 також підтверджується фактом звернення до суду ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості проведених робіт по спорудженню підпірної стіни, розташованої в урочище „Куропатка” в районі вулиці Ленінградської в селище Гурзуф міста Ялти Автономної Республіки Крим, що вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 та ухвали про відкриття провадження у цивільній справі № 2-2859/07 Ялтинського міського суду.

    Факт знищення межових знаків ОСОБА_3 підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17 травня 2007 року № 102041. Постановою Ялтинського міського управління земельних ресурсів про накладення адміністративного стягнення від 18 травня 2007 року № 102041  ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за статтею 56 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цей факт знищення межових знаків відповідачем дає підстави вважати, що ОСОБА_3 була обізнана щодо меж своєї та сусідньої ділянок та їх порушення на час початку будівельних робіт на чужій земельній ділянці.

    Відповідно до ст. 14 Конституції України, норм ст. 373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Відповідно до ст. 375 Цивільного кодексу України саме власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

    Як вбачається з матеріалів справи, дозволу на спорудження на належній їй на праві власності земельній ділянці ОСОБА_1 відповідачам чи третім особам не надавала.

    Зі змісту резолютивної частини висновку судово-технічної експертизи № 9018 від 10.03.2009 року (а.с.7989) вбачається відхилення площі фактичного користування земельною ділянкою ОСОБА_1 від  площі, зазначеної в правовстановлюючих документах, що дорівнює 213 м. кв. Вказані частини земельної ділянки позивачки відторгнуті відповідачами, при цьому на частині земельної ділянки ОСОБА_1 площею 185 м. кв. ОСОБА_2 влаштоване замощення у вигляді бетонного майданчику с частиною дороги і металевим огородженням, а на частині земельної ділянки ОСОБА_1 площею 28 м. кв. зведена частина двохповерхової будівлі с маршовими сходами підйому на експлуатовану крівлю. Таким чином відповідачами незаконно збільшена фактична площа належних їм на праві власності земельних ділянок за рахунок земельної ділянки позивачки. Як вбачається з висновку експерта, всі будови і споруди є самочинними.

    Однак враховуючи те, що експертом не були досліджені всі об'єкти нерухомого майна, зведені на земельній ділянці позивачки, висновок визнано судом неповним, і у справі призначено додаткову експертизу.

    Зі змісту резолютивної частини висновку судово-технічної експертизи № 9062 від 25.09.2009 (а.с.138-152) вбачається, що, крім вищеописаних будов, на земельній ділянці ОСОБА_1 відповідачами самочинно від басейну до яру проведено підземну каналізацію довжиною 45 метрів, а також зведено три яруси підпірних стін, довжина яких складає 62 погонних метри. Дозвіл на будівництво, затверджена документація, дозволи на виконання будівельних робот з зазначених об'єктів ані в справу, ані підчас огляду, ані згідно клопотанню експерта Демидова не надані, тому все вказане будівництво на земельній ділянці ОСОБА_1 визнано самочинним, і суд вважає такий висновок переконливим та погоджується з ним. Суд зазначає, що використання земельної ділянки позивачкою на свій власний розсуд на реалізацію законного права власності щодо земельної ділянки фактично неможливо з причини розташування відповідачами на належній їй земельній ділянці численних самочинних будов і споруд.

    Разом з тим суд не може погодитися із висновком експерта, що на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, зведені підпірні стіни, в тому числі на земельній ділянці ОСОБА_1, які виконують функцію захисту земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від оповзнів та ерозії. Суд вважає, що такий висновок не можливо зробити однозначно на підставі наданих документів. Проект інженерного захисту не розроблявся, не погоджувався, не затверджувався у встановленому законом порядку, тому необхідність і обумовленість розташування трьох ярусів підпірних стін виключно на чужій земельній ділянці (в даному випадку на ділянці ОСОБА_1 В.) для захисту житлового будинку відповідачів, який розміщується на однієї з кількох земельних ділянок, належних ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві власності (як вбачається з матеріалів топографічної зйомки), не підтверджується матеріалами справи. Судом не вбачається також правовий зв'язок між відповідачами у справі, зведеними ними самочинними будовами і спорудами та висновком про інженерно-геологічні умови ділянки проектованого будівництва житлового будинку в смт Гурзуф, урочище „Куропатка", оцінені орендним підприємством „Фундаментпроект” в 2002 році на замовлення ОСОБА_5 за договором № 348-АП. У вступі до дослідницької роботи вказано, що місцезнаходження земельної ділянки зазначено на кресленні № 1. Такого креслення відповідачами не надано, тому місцезнаходження вищевказаної земельної ділянки суд не вважає за можливе встановити, також невідомо, яке відношення має гр. ОСОБА_5 до земельних ділянок ОСОБА_3. У висновку однак зазначено, що враховуючи повільний характер можливих зсувних рухливостей, будівництво житлового будинку можливо без проведення протизсувних заходів, якщо передбачити проектування будови жорсткої конструкції з фундаментом у вигляді плити на подушці із щебеню. До того ж, наданий висновок не оформлений належним чином Ї не завірений печаткою підприємства.

    Положеннями ст. 211 Земельного кодексу України встановлено цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства, в тому числі такі правопорушення, як самовільне зайняття земельних ділянок, знищення межових знаків та інші. Відповідно до ч. 1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними. Ч. 2 цієї статті встановлює, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Згідно ч. 3 вищевказаної статті повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, а захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав. Норми ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлюють поняття самочинного будівництва, а саме: житловий будинок, будівля, споруда,  інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Згідно ч.4 цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює)  самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Аналіз норм чинного законодавства України та фактичні обставини справи виявляють необхідність судового захисту охоронюваних законом прав та інтересів позивачки шляхом повернення земельної ділянки її власнику в стані, який існував до правопорушення. Доводи позивачки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються сукупністю достовірних доказів, наявних в матеріалах справи.

Однак, враховуючи, що  каналізаційний колектор обслуговує всіх землекористувачів урочища „Куропатка”, суд вважає за необхідне відмовити в частині задоволення вимог позивачки про знести підземної каналізації.

На підставі викладеного, керуючись ст. 14 Конституції України, ч. ч. 1, 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 152, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 109, 114, 208-210, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки власнику землі і знесення об’єктів самочинного будівництва задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2 знести за свій рахунок бетонне замощення майданчику і частини дороги з металевим огородженням по частині периметру площею 185 м. кв. в межах точок 1-А-Б-В-Г-Д-Е-Ж-З-1 на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023), і повернути зазначену частину земельної ділянки ОСОБА_1 в стані, що існував до правопорушення, шляхом складення акту прийому-передачі.

Зобов'язати ОСОБА_3 знести за свій рахунок частину двохповерхової будівлі з відкритими маршовими сходами площею 28 м. кв. в межах точок А-Б-В-Г-5 на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023), і повернути зазначену частину земельної ділянки ОСОБА_1 в стані, що існував до правопорушення, шляхом складення акту прийому-передачі.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_3 за свій рахунок солідарно знести підпірні стіни з природного каменю-буту довжиною 62 погонних метри, влаштовані на земельній ділянці за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023), і повернути ОСОБА_1 звільнену частину зазначеної земельної ділянки в стані, що існував до правопорушення, шляхом складення акту прийому-передачі.

Зобов'язати ОСОБА_3 відновити за свій рахунок знищені нею межові знаки на межі земельної ділянки за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт Гурзуф, урочище „Куропатка”, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії КМ № 145141 (кадастровий номер 0111946800:01:001:0023).

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст. ст. 294, 295, 296 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С у д д я