Постанова

від 04.09.2019 по справі 916/1573/18

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1573/18 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Богатиря К.В., Діброви Г.І.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Желдаков Я.І.;

від відповідача: Оксюта В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16 липня 2019 року про розстрочення виконання рішення суду

у справі № 916/1573/18

за позовом Приватного підприємства "Технології туризму"

до відповідача Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області

про стягнення 1 086 310,07 грн.,

головуючий суддя - Демешин О.А.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 15.08.2019 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Технології туризму" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом, яким просило стягнути з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради (далі - відповідач) фактичні витрати понесені у зв`язку із придбанням дитячого табору "Сонячний" у розмірі 225 000, 00 грн. за договором купівлі-продажу від 07.11.2006, а також нараховані на цю суму за період з 07.11.2006 по 31.07.2018 інфляційні втрати у розмірі 782 122, 50 грн. та 3 % річних у розмірі 79 187, 67 грн., покласти судові витрати на відповідача.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.11.2018, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради на користь Приватного підприємства "Технології туризму" кошти у розмірі 225 000, 00 грн.; стягнуто з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради на користь Приватного підприємства "Технології туризму" судовий збір у розмірі 2 959, 00 грн.; в іншій частині вимог - відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Технології туризму" на користь Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 рішення суду першої інстанції змінено в частині розподілу судових витрат шляхом стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 39 645, 00 грн., в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 04.06.2019 року Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 та рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2018 у справі Господарського суду Одеської області № 916/1573/18 в частині відмови у стягненні 782 122 грн. 50 коп. скасовано, та прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Стягнуто з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради на користь Приватного підприємства "Технології туризму" 782 122 (сімсот вісімдесят дві тисячі сто двадцять дві) грн. 50 коп. збитків.

Стягнуто з Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради на користь Приватного підприємства "Технології туризму" 11 732 (одинадцять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 16 коп. судового збору за подання позовної заяви, 41923 грн. (сорок одна тисяча дев`ятсот двадцять три) грн. 46 коп. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 в частині стягнення з Приватного підприємства "Технології туризму" на користь Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради витрат на правничу допомогу змінено, стягнуто 3 645 (три тисячі шістсот сорок п`ять) грн. витрат на правничу допомогу.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 16.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 залишено без змін.

27.06.2019 року на виконання вказаної Постанови Верховного суду видано відповідний наказ.

Між тим, 14.06.2019р. до Господарського суду Одеської області від Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення, відповідно до якої відповідач просить розстрочити строком на один рік виконання постанови Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі №916/1573/18 в частині стягнення з Сергіївської селищної ради на користь приватного підприємства Технології туризму 782122,50 грн. інфляційних процентів в наступному порядку:

30.06.2019 - сплата 10000,00грн;

31.07.2019 - сплата 10000,00грн;

31.08.2019 - сплата 10000,00грн;

30.09.2019 - сплата 10000,00грн;

31.10.2019 - сплата 10000,00грн;

30.11.2019 - сплата 10000,00грн;

31.12.2019 - сплата 10000,00грн;

31.01.2020 - сплата 50000,00грн;

28.02.2020 - сплата 50000,00грн;

31.03.2020 - сплата 50000,00грн;

30.04.2020 - сплата 50000,00грн;

31.05.2020 - сплата 50000,00грн;

30.06.2020 - сплата 462122,50грн. Заява мотивована тим, що на сьогоднішній день існують обставини, що роблять неможливим виконання постанови Верховного Суду від 04.06.2019, а саме відсутність в місцевому бюджеті грошових коштів на погашення даної заборгованості, у зв`язку з чим відповідач просить суд розстрочити виконання вказаної постанови, враховуючи наступне. При цьому, заявник посилається на бюджет смт. Сергіївка на 2019 рік, який був затверджений рішенням Сергіївської селищної ради від 19.12.2018 №670-VII Про бюджет смт. Сергіївка на 2019 рік зі змінами, внесеними рішеннями Сергіївської селищної ради №746 від 05.04.2019 Про внесення змін і доповнень до бюджету смт. Сергіївка на 2019 рік та №753 від 24.05.2019 Про внесення змін і доповнень до бюджету смт. Сергіївка на 2019 рік .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.07.2019 року (суддя Демешин О.А.) заяву Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області (вх. № 2-2865/19 від 14.06.2019 року), про розстрочення виконання рішення суду по справі № 916/1573/18 задоволено частково. Надано Сергіївській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області розстрочку виконання Постанови Верховного суду від 04.06.2019 року по справі № 916/1573/18 в частині стягнення 782122,5грн. інфляційних збитків, здійснюючи стягнення наступним чином:

- до 20.07.2019 року - 130 000,00 грн.

- до 20.08.2019 року - 130 000,00 грн.

- до 20.09.2019 року - 130 000,00 грн.

- до 20.10.2019 року - 130 000,00 грн.

- до 20.11.2019 року - 130 000,00 грн.

- до 20.12.2019 року - 132 122,50 грн.

Ухвала мотивована тим, що відповідно до наданих Сергіївською селищною радою Білгород-Дністровської міської ради Одеської області документів, а саме довідки про залишки коштів на рахунках, на всіх рахунках відповідача обліковується 472611,03 грн., тобто в два рази менше від стягуваної суми. Вказане свідчить про те, що виконати постанову Верховного Суду в повному обсязі неможливо.

А тому суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника, зменшивши період надання розстрочки і, відповідно, встановивши інші розміри періодичних платежів боржника під час розстрочки виконання судового рішення в частині стягнення 782122,5грн. інфляційних збитків.

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити заяву в повному обсязі, розстрочити строком на один рік виконання постанови Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі №916/1573/18 в частині стягнення з Сергіївської селищної ради на користь приватного підприємства Технології туризму 782122,50 грн. інфляційних процентів в наступному порядку:

30.06.2019 - сплата 10000,00грн;

31.07.2019 - сплата 10000,00грн;

31.08.2019 - сплата 10000,00грн;

30.09.2019 - сплата 10000,00грн;

31.10.2019 - сплата 10000,00грн;

30.11.2019 - сплата 10000,00грн;

31.12.2019 - сплата 10000,00грн;

31.01.2020 - сплата 50000,00грн;

28.02.2020 - сплата 50000,00грн;

31.03.2020 - сплата 50000,00грн;

30.04.2020 - сплата 50000,00грн;

31.05.2020 - сплата 50000,00грн;

30.06.2020 - сплата 462122,50грн.

Скаржник зазначає, що на сьогоднішній день існують обставини, що роблять неможливим виконання постанови Верховного Суду від 04.06.2019р., а саме відсутність в місцевому бюджеті грошових коштів на погашення даної заборгованості, у зв`язку з чим відповідач просив суд розстрочити виконання вказаної постанови в частині стягнення 782122,50 грн. інфляційних збитків у відповідному порядку, враховуючи, що сума основного боргу, яка складає 225 000,00 грн. оплачена у повному обсязі.

З довідки про залишки коштів на рахунках Сергіївської селищної ради вбачається, що станом на 11.06.2019р. на всіх рахунках відповідача наявні лише 472 611,03 грн., тобто в два рази менше від стягуваної суми. Вказане свідчить про те, що виконати постанову Верховного Суду в повному обсязі неможливо, а стягнення всіх наявних на рахунках відповідача грошових коштів паралізує роботу смт Сергіївка, призведе до неможливості виконання виплат по захищеним статтям бюджету.

Скаржник вважає, що суд, окрім інтересів позивача, на користь якого прийнято рішення, повинен враховувати інтереси відповідача, оскільки в даному випадку виконання судового рішення безпосередньо стосується прав і інтересів та впливає на життєдіяльність не одного учасника справи - відповідача, як юридичної особи, а всієї територіальної громади.

В даному випадку розстрочення виконання судового рішення хоча б в деякій мірі зможе забезпечити дотримання балансу інтересів сторін, так як на думку скаржника, рішення Верховного Суду в частині стягнення 782 122,50 грн. інфляційних є незаконним і несправедливим.

Враховуючи, що Сергіївська селищна рада повернула суму основного боргу, то суд першої інстанції зобов`язаний був надати розстрочку відповідно до заяви відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу від 22.08.2019р. ПП "Технології туризму" просить апеляційну скаргу Сергіївська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019р. по справі №916/1573/18 залишити без змін.

04.09.2019 року в засіданні суду апеляційної інстанції скаржник підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тому, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Між тим, при розгляді заяви про розстрочку необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Судом першої інстанції встановлено, та вбачається із заяви боржника, що Сергіївською селищною радою в 2019 році було заплановано здійснити 30874591,00 грн. видатків, з яких за період січень - травень 2019 року вже виконано 37,3%, а саме: 11519544,96 грн.

При цьому за той самий період - січень-травень 2019 року із запланованих 13223112,00 грн. доходів бюджету було отримано 12517953,45 грн., що на 705158,55 грн. менше від запланованого.

З довідки про залишки коштів на рахунках Сергіївської селищної ради вбачається, що станом на 11.06.2019 на всіх рахунках відповідача обліковується 472611,03 грн., тобто в два рази менше від стягуваної суми.

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що наведені заявником обставини дійсно ускладнюють виконання рішення суду у даній справі. Між тим, судом також враховано, що виконання судового рішення є обов`язковим і надання розстрочки такого виконання на умовах, запропонованих заявником (боржником), призведе до порушення інтересів стягувача.

Беручи до уваги те, що вирішення питання щодо відстрочення виконання рішення перебуває в межах дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який в ухвалі навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про розстрочення виконання рішення у цій справі в частині стягнення 782122,5грн. інфляційних збитків, зменшивши період надання розстрочки і, відповідно, встановивши інші розміри періодичних платежів боржника, в цьому випадку не вбачається, що суд здійснив свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або з недотриманням "справедливого балансу" між сторонами.

За приписами ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, враховуючи, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції були встановлені, колегія суддів враховуючи майновий стан Сергіївської селищної ради, а також той факт, що відповідач почав виконувати ухвалу суду та платежі передбачені до 20.07.2019р. та до 20.08.2019р. вже перераховані на рахунки позивача, вважає за необхідне змінити резолютивну частину ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019, виклавши її в редакції постанови Південно-західного апеляційного господарського суду.

Керуючись 269-271, 275, 277, 281-283

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області задовольнити частково .

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16 липня 2019 року у справі № 916/1573/18 змінити.

Розстрочити виконання Постанови Верховного Суду від 04.06.2019 року у справі №916/1573/18 в частині стягнення залишку несплаченої суми інфляційних втрат в розмірі 522 122,50 грн. наступним чином:

до 20.09.2019 року - 52 212,25 грн.

до 20.10.2019 року - 52 212,25 грн.

до 20.11.2019 року - 52 212,25 грн.

до 20.12.2019 року - 52 212,25 грн.

до 20.01.2020 року - 52 212,25 грн.

до 20.02.2020 року - 52 212,25 грн.

до 20.03.2020 року - 52 212,25 грн.

до 20.04.2020 року - 52 212,25 грн.

до 20.05.2020 року - 52 212,25 грн.

до 20.06.2020 року - 52 212, 25 грн.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.07.2019р. у справі №916/1573/18 - залишити без змін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „ 06" вересня 2019 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя К.В. Богатир

Суддя Г.І. Діброва