Рішення

від 28.08.2019 по справі 906/590/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2019 р. Справа № 906/590/19

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

секретар судового засідання: Зоренко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Пісковий Я.В. (адвокат)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична магістраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбет"

про стягнення 301 847,05 грн

Позивачем пред`явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 301847,05 грн., з яких: 255000,00грн. боргу за надані послуги по договору транспортного експедирування №17/2018-УЗМ від 25.09.18; 23365,68 грн. пені; 9562,50 грн. інфляційних; 3919,32 грн. 3 % річних. Крім того, позивач просить відшкодувати судові витрати , які складаються з судового збору в розмірі 4527,70грн. та витрат на послуги адвоката в розмірі 10000,00грн.

28.08.19 до суду надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи, у зв`язку з неможливістю директором бути присутнім у судовому засіданні по причині його перебування у відрядженні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про день розгляду справи був повідомлений у судовому засіданні, яке відбулося 13.08.19, відзиву на позов не подав.

За нормами ст.56,58 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Тобто, інтереси підприємства може представляти керівник або адвокат.

Відповідно до ст.43 ч.1 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до ст.42 ч.2 ГПК України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Суд відхиляє клопотання відповідача, оскільки суд не вважає поважною причину нез`явзлення у судове засідання .

Враховуючи те, що явка представників сторін в засідання суду обов`язковою не визнавалась, надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.165 ГПК України є правом відповідача, а не його обов`язком, думка відповідача висловлена у судовому засіданні 13.08.19, господарський суд вважає, що неявка відповідача, повідомленого належним чином, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 202 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЧНА МАГІСТРАЛЬ" (Експедитор/Виконавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНБЕТ" (Замовник/Клієнт/відповідач) укладено договір N 17/2018-УЗМ, за умовами якого Експедитор зобов`язуються за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання транспортно - експедиторських послуг у вигляді організації перевезення та здійснення завантаження і відправлення вантажів Клієнта у внутрішньодержавному та/або закордонному сполученні в вагонах інвентарного парку залізниць з оплатою залізниці всіх станційних зборів, а також надати інші транспортно-експедиторські послуги пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом (а.с.14).

На виконання умов договору, ТОВ "УЗМ" були надані транспортно- експедиторські послуги на загальну суму 2181410,56грн. за результатами чого направлено на адресу ТОВ "ГРАНБЕТ" акти наданих послуг N 41 від 30.11.2018 року на суму 839 855,56 гривень та N 44 від 30.11.2018 року на суму 830 835,00 гривень, які підписані з боку Відповідача (а.с.20,24).

Умовами Договору транспортного експедирування, визначено, що остаточні розрахунки за послуги здійснюються між Сторонами протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг (п. 2.8. Договору).

Відповідач зобов`язаний був розрахуватися у строк до 07.12.18.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг виконав частково, тобто сплатив позивачеві 1926410,56грн., що підтверджується підписаним сторонами (в особі директорів) та скріпленим печатками Актом звірки розрахунків від 17.04.19 (а.с.28), внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 255000,00грн. (2181410,56-1926410,56).

17.04.19 позивач направив відповідачу претензію №54 (а.с.29), в якій просив сплатити борг, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.929 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п.4.8 договору, загальна сума договору визначається як загальна вартість послуг, наданих клієнту, згідно з Актами наданих послуг та звірки взаєморозрахунків.

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 255000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, позивач на підставі п.5.13 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 23365,68 грн. (а.с.11).

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.13 договору, у разі прострочення платежів, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день такого прострочення.

Відповідно до ст.232 п.6 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором,припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені може проводитись за шість місяців починаючи з 08.12.18р. по 07.06.19р., що згідно розрахунку проведеного судом становить 22736.92 грн. і підлягає стягненню, а в частині стягнення пені в сумі 628,76грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 9562,50грн. інфляційних та 3919,32 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних приходить до висновку, що 3% за період з 08.12.18 по 07.06.19 становить 3814,52грн. і підлягає стягненню, вимога в частині стягнення грн. річних не підлягає задоволенню.

Перевіривши розмір інфляційних , суд встановив, що дана величина обрахована за період з листопада 2018 по лютий 2019, однак строк оплати сплив у грудні 2018 .

Згідно абз. 2, 3 п.3.3 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних за несвоєчасну оплату наданих послуг, зважаючи на те, що зобов`язання по сплаті боргу виникло лише у грудні 2018 (03.12.18), господарський суд вважає, що правомірним є нарахування інфляційних за січень - лютий 2019 в сумі 3837,75грн.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач відзив на позов та докази сплати боргу не надав.

Відповідно до ст. ст. 13,73,74,77 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 285389,19 грн., з яких: 255000,00грн. боргу, 22736,92грн. пені, 3837,75грн. інфляційних, 3814,52грн. 3 % річних. Вимоги в частині стягнення 628,76грн. пені, 104,80грн. річних та 5724,75грн. інфляційних не підлягають задоволенню.

Судовий збір в розмірі 4280,84грн. відповідно до ст. 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката, що виникли внаслідок порушення відповідачами своїх зобов`язань, на підставі договору про надання правової допомоги № 15/04/19-1 від 15.04.2019 року в розмірі 14500,00грн.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги 15/04/19-1 від 15.04.2019 року, який укладений між ТОВ"Українська залізнична магістраль" та адвокатом Пісковим Ярославом Володимировичем ; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія KP №000322; ордер на надання правової допомоги №123304 адвокатом Пісковим Я.В. ; Акт приймання передачі послуг від 07.06.19 на суму 10000,00грн. з детальним описом виконаних адвокатом робіт; квитанції до прибуткових касових ордерів на суму 9500,00грн. за підтотовку документів до суду та участь адвоката у трьох судових засіданнях.

Згідно п.4.3.1 договору про надання правової допомоги, частину коштів в розмірі 5000,00грн. клієнт сплачує адвокату лише після прийняття судом рішення.

Таким чином, загальний розмір витрат на правову допомогу складає 14500,00грн.

У відповідності до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки вимоги позивача задоволені частково, витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача частково, в розмірі 13709,40грн. (285389,19:301847,05х14500).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранбет" (10008, м.Житомир, бульвар Новий,7, офіс 1.20; код 41863868) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська залізнична магістраль" (03057, м.Київ, проспект Перемоги, 49/2, літера "Л"; код 42328924) - 255000,00грн. боргу, 22736,92грн. пені, 3837,75грн. інфляційних, 3814,52грн. 3 % річних, 4280,84 грн. судового збору, 13709,40грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 628,76грн. пені, 104,80грн. 3% річних та 5724,75грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.09.19

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3- сторонам (рек. з повідом.)