Постанова

від 04.09.2019 по справі 826/363/14

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/363/14 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Пилипенко О.Є., Файдюка В.В.

за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.

представника позивача: Авраменка С.Г.;

представника відповідача: Норець В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2013 р. № 0000594050, № 0000604050,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.12.2013 р. № 0000594050, № 0000604050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2015 р. у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 р., залишеною ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 р. без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кернел-Трейд" задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2015 р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд до Міжрегіонального Головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Постановою Верховного Суду України від 20.06.2017 р заяву Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників задоволено частково. Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 р., постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 р. та Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2015 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19.11.2015 р., постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 р. та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2015 р. Верховний Суд України зазначив, що на час прийняття рішення судом першої інстанції у справі, що розглядається, не врахованою залишилась та обставина, що вироком Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 жовтня 2014 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема, у створенні юридичної особи ПП Інбудтраст для використання у злочинній діяльності, спрямованій на пособництво в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Разом з тим, у справі залишилося нез`ясованим, зокрема, чи всі, крім ПП Трейд-Інвест-Агро , ТОВ Дельта В.В . В. , ТОВ Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач , ПП Інбудтраст , зазначені в акті перевірки Офісу від 2 грудня 2013 року суб`єкти господарювання підпадають під ознаки фіктивних.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.07.2017 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні 13.02.2018 р. суд ухвалив замінити відповідача на належного - Офіс великих платників Державної фіскальної служби.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.02.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позивач зазначає, що акт перевірки від 19.11.2013 р. № 1393/4050/31454383 містить результати дослідження первинної документації по господарським взаємовідносинам між ТОВ Кернел-Трейд та його контрагентами. Вважає, що вирок Ленінського районного суду м.Кіровограда від 30.10.2014 р. не може бути безпосереднім доказом відсутності реальності господарських операцій позивача та його контрагентів.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Так, враховуючи факти, викладені в акті перевірки, взаємовідносини між ТОВ Кернел-Трейд із його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, що призвело до неправомірного віднесення до складу валових витрат із придбання у зазначених в акті контрагентів товарів (послуг), які не спричиняють реального настання правових наслідків, в результаті чого підприємством було завищено валові витрати за період перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП Трейд-Інвест-Агро , ПП Форвард-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. - ТОВ, ПП Продекс , ТОВ Ольвія , ТОВ Дельта-В. В.В . , ТОВ Дельфа-М , ПП Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач-Ч , ТОВ Виробниче об`єднання ЕКО , ФГ Западне , СФГ Слобідське , ТОВ Ювекс-Імпорт , ТОВ Агролідер-2009 , ТОВ Аль-Фа , ТОВ Аккорд-Агро , ПП Сіріус-Прайм , ПП Інбудтраст за період з 01.07.2010 по 31.12.2012.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2013 № 1393/40-50/31454383, яким встановлено порушення вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємства , пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результат чого завищено витрати на загальну суму 462673851,00 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 72140671,00 грн.

02.12.2013 на підставі зазначеного акту винесено податкові повідомлення-рішення №0000594050, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 123134005,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 82089337,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 41044668,50 грн. та №0000604050, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7214671,00 грн.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що наявними в матеріалах справи документами підтверджується факт неможливості реального виконання угод контрагентами ПП Трейд-Інвест-Агро , ТОВ Дельта В.В . В. , ТОВ Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач , ПП Інбудтраст , ПП Форвард-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. - ТОВ, ПП Продекс , ТОВ Ольвія , ТОВ Дельфа-М , ТОВ Виробниче об`єднання ЕКО , ФГ Западне , СФГ Слобідське , ТОВ Ювекс-Імпорт , ТОВ Агролідер-2009 , ТОВ Аль-Фа , ТОВ Аккорд-Агро , ПП Сіріус-Прайм .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов`язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Наведені вище норми Податкового кодексу України, в редакцій чинній на час розгляду даної справи, узгоджуються із положеннями Закону України Про оприбуткування прибутку підприємств , в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Зокрема, за пунктом 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (надалі - Закон N 334/94-ВР), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними документами.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом пунктів 138.4, 138.8 статті 138 ПК собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, та включає як прямі матеріальні витрати, так і вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати позивача, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується."

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами ПП Трейд-Інвест-Агро , ТОВ Дельта В.В.В. , ТОВ Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач , ПП Інбудтраст , ПП Форвард-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. - ТОВ, ПП Продекс , ТОВ Ольвія , ТОВ Дельфа-М , ТОВ Виробниче об`єднання ЕКО , ФГ Западне , СФГ Слобідське , ТОВ Ювекс-Імпорт , ТОВ Агролідер-2009 , ТОВ Аль-Фа , ТОВ Аккорд-Агро , ПП Сіріус-Прайм .

Разом з тим колегія суддів звертає увагу на те, що вищевказані господарські взаємовідносини вже були предметом дослідження в судових справах № 826/3577/13-а, 826/4101/13-а, 826/8077/13-а, 826/9956/13-а, 826/16582/13-а, 826/18925/14.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - Закон) встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, у зв`язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

Так, Європейський Суд з прав людини відзначає важливість того, щоб органи влади наводили деталізовані та переконливі підстави своєї відмови приймати доказ, запропонований заявником, особливо коли такий доказ має істотну важливість для результатів провадження, як у цій справі (див. рішення Суду у справі Мала проти України, no. 4436/07, від 03.07.2014).

Суд повторює, що хоча ст. 6 Конвенції й гарантує право на справедливий судовий розгляд, у ній не викладено правил прийнятності доказів чи способів їх оцінювання, що належать до сфери регулювання національного законодавства та національних судів. Так само національні органи влади, і, зокрема суди, в першу чергу повноважні тлумачити національне законодавство, і Суд не намагатиметься замінити їх тлумачення своїм, якщо у справі не спостерігатиметься свавільне тлумачення. Цей принцип діє і щодо застосування процесуальних норм щодо виклику свідків сторонами. У зв`язку з цим Суд ще раз повторює, що він не уповноважений замінювати своєю оцінку фактичних обставин, зроблену національними судовими органами. Проте відповідно до прецедентної практики Суду вимога справедливості судового розгляду включає спосіб, у який було отримано та представлено докази. Завдання Суду - установити, чи провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, було справедливим у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Суд зазначає, що хоча, оцінюючи узгодження процедури прийняття доказів з принципом рівності сторін як складової ширшої концепції справедливості судочинства, він не має вирішувати, чи була обґрунтованою відмова суду прийняти подані заявником докази, велике значення надається зовнішнім ознакам суду та зростаючій чутливості громадськості до справедливого здійснення правосуддя (див. рішення Суду у справі Олюджіч проти Хорватії, no. 22330/05, від 05.02.2009).

Визначаючи, чи було провадження у справі загалом справедливим, також має враховуватись, чи було дотримано прав на захист. Слід, зокрема, розглянути, чи заявникові була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання. Крім того, має бути врахована якість таких доказів і, зокрема, те, чи породжують обставини, за яких вони були отримані, будь-який сумнів щодо їхньої достовірності й точності. При тому, що питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (див. рішення Суду у справі Яременко проти України, no. 32092/02, від 12.06.2008).

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує судові рішення у справах № 826/3577/13-а, 826/4101/13-а, 826/8077/13-а, 826/9956/13-а, 826/16582/13-а, 826/18925/14 з огляду на наступне.

Так, у справі № 826/3577/13-а за позовом ТОВ Кернел-Трейд до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 09.01.2013 року № 0000042320 та № 0000052320 прийнято постанову від 22.04.2013 р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. та Вищого адміністративного суду України від 22.08.2013 р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові -повідомлення рішення від 09.01.2013 р. № 0000042320, винесені на підставі акта податкової перевірки від 19.12.2012 р. № 1476/40-50/23-20/31454383. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ Кернел-Трейд та його контрагентами: ПП Трейд Інвест Агро , ПП Форвард - Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро протягом серпня-вересня 2012 р.

У справі № 826/4101/13-а за позовом ТОВ Кернел-Трейд до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2013 р. № 0000862310, № 0000752310 прийнято постанову від 05.06.2013 р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2013 р. та Вищого адміністративного суду України від 05.12.2013 р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.02.2013 р. № 0000072310, № 0000082310 Окружної ДПС- Центральний офіс з обслуговування великих платників податків ДПС. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій ТОВ Кернел-Трейд з його контрагентами: ПП Трейд Інвест Агро , ПП Форвард - Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро протягом жовтня 2012 року.

У справі № 826/8077/13-а за позовом ТОВ Кернел-Трейд до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято постанову від 18.10.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 р., позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000252310 від 19.04.21013 р., прийняте на підставі акта перевірки від 29.03.2013 р. № 342/40-50/23-20/31454383. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ Кернел-Трейд та його контрагентами: ПП Трейд Інвест Агро , ПП Форварл-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , ТОВ Дельта-В.В.В. , ТОВ Кіровограднафтопостач , ТОВ Ольвія , ТОВ Айсберг Пром , ПП Дельта-Постач , ТОВ Дельта-М , ТОВ Українська російська фірма Ю.К.А.С. , ПП Продекс за 2010 р., 2011 р., 2012 р.

У справі № 826/9956/13-а за позовом ТОВ Кернел-Трейд до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкового повідомлення-рішення №0000282310 від 22.05.2013 р. прийнято постанову від 04.11.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 р., позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000282310 від 22.05.2013 р., винесене на підставі акта від 29.04.2013 р. № 484/40-50/23-20/31454383. Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ Кернел-Трейд та його контрагентами: ПП Інбудтраст , ТОВ Ювекс-Імпорт , ПП ВКФ Сіріус-Прайм , ТОВ АЛЬ-ФА , ФГ Западне , ТОВ Аккорд-Агро , СФГ Слобідське , ТОВ Агролідер-2010 , ТОВ ВО ЕКО за 2010 р., 2011 р., 2012 р.

У справі № 826/16582/13-а за позовом ТОВ Кернел-Трейд до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень: №0000404050, №0000414050, №0000424058 від 08.08.2013 р.; №0000494050 від 13.09.2013 р.; №0000504050 від 16.09.2013 р.; №0000383720, №0000393710 від 17.09.2013 р.; №0000433720 від 03.10.2013 р.; №0000263720 від 21.08.2013 р. прийнято постанову від 20.12.2013 р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2014 р. та Вищого адміністративного суду України від 10.06.2014 р., позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення: №0000404050, №0000414050, №0000424058 від 08.08.2013 р.; №0000494050 від 13.09.2013 р.; №0000504050 від 16.09.2013 р.; №0000383720, №0000393710 від 17.09.2013 р; №0000433720 від 03.10.2013 р., а також № 0000263720 від 21.08.2013 р., винесеного на підставі акта перевірки від 31.07.2013 р. № 893/37-20/31454383. У вказаному судовому рішенні, яке набрало законної сили, встановлено реальність господарських операцій між ТОВ Кернел-Трейд та його контрагентами: ТОВ Стіомі-Холдінг , ТОВ Агро-Крокус , ТОВ Дельта В.В . В. , ТОВ Аркада-Т , ТОВ Бізнес-Аналітик , ТОВ ЗТК Прометей за 2012-2013 рр.

У справі № 826/18925/14 за позовом ТОВ Кернел-Трейд до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема: №0000163720 від 24.10.2013 p. прийнято постанову від 21.05.2015 р., залишеною без змін в цій частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.08.2013 р., позовні вимоги задоволено. У вказаному судовому рішенні встановлено реальність господарських операцій між ТОВ Кернел-Трейд та його контрагентами, зокрема: ПП Дельта Постач за за 2010 р., 2011 р., 2012 р., 2013 р.

Отже, рішеннями суддів в вищевказаних справах, які набрали законної сили, було встановлено, шо господарські операції між ТОВ Кернел-Трейд та його постачальниками носять реальний характер, завершилися передачею товарів, а грошові кошти були сплачені в повному обсязі.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої стосовно неприйняття вищевказаних судових рішень до уваги в якості доказів, які підтверджують господарські операції позивача з його контрагентами.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з такими контрагентами до складу податкового кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України Про інформацію від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб`єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб`єкта господарювання, зокрема у зв`язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб`єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб`єкта господарювання (посадових осіб суб`єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб`єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів враховує, що акт перевірки від 19.11.2013 р. № 1393/4050/31454383 містить результати дослідження первинної документації за господарськими операціями ТОВ Кернел-Трейд з ПП Трейд-Інвест-Агро , ТОВ Дельта В.В . В. , ТОВ Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач , ПП Інбудтраст , ПП Форвард-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. - ТОВ, ПП Продекс , ТОВ Ольвія , ТОВ Дельфа-М , ТОВ Виробниче об`єднання ЕКО , ФГ Западне , СФГ Слобідське , ТОВ Ювекс-Імпорт , ТОВ Агролідер-2009 , ТОВ Аль-Фа , ТОВ Аккорд-Агро , ПП Сіріус-Прайм .

Так, відповідачем було досліджено надані до перевірки позивачем договори, додаткові угоди, рахунки фактури, видаткові та податкові накладні, складські квитанції, товарно транспортні накладні, платіжні документи. Акт перевірки не містить даних про виявлені недоліки первинної документації ні в частині її змісту, ні в частині повноти складання.

Разом з тим, Верховний Суд України звернув увагу на необхідність дослідження наявних в матеріалах справи, вироку Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30 жовтня 2014 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема, у створенні юридичної особи ПП Інбудтраст для використання у злочинній діяльності, спрямованій на пособництво в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Надаючи оцінку вищевказаному факту, колегія суддів зазначає, що мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 78 КАС України).

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

В матеріалах справи наявний вирок Ленінського районного суду міста Кіровограда від 30.10.2014 р, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, зокрема, у створенні юридичної особи ПП Інбудтраст для використання у злочинній діяльності, спрямованій на пособництво в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Однак, слід зауважити, що вказаний вирок винесений не стосовно посадової особи контрагента ПП Інбудтраст - ОСОБА_4 , а отже, не визначає, що всі без виключення операції суб`єкта господарювання є фіктивними, оскільки в останньому не здійснено аналізу взаємовідносин саме позивача та ПП Інбудтраст , а тому такий вирок не може бути прийнятий як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій.

Більш того, слід зазначити, що зазначеним вироком затверджено угоду між обвинуваченими та прокурором про визнання винуватості. Відповідно до статті 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Водночас, як вбачається з вироку суду стороною обвинувачення не інкримінувалося створення ПП Інбудтраст саме в інтересах ТОВ Кернел-Трейд , а обвинуваченим ОСОБА_1 вина у відповідних діях не визнавалася.

Зі змісту вироку вбачається, що судом кваліфікувались дії вищевказаної особи, які полягали у створенні суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, та які призвели до того, що невстановлені слідством особи здійснили документальне оформлення, начебто, проведених фінансово-господарських операцій від імені формально призначеного засновника та директора.

Проте, обставини взаємовідносин між ТОВ Кернел-Трейд та ПП Інбудтраст зазначеним вироком не досліджувались, не зазначався та не перевірявся фактичний рух активів, реальність здійснення господарських операцій та можливість проведення поставок товару чи виконання робіт між вказаними підприємствами.

За певних обставин докази, отримані в межах кримінального судочинства, в т.ч. під час досудового розслідування, мають враховуватися адміністративними судами, однак такі докази в жодному разі не мають наперед встановленої сили для суду та мають оцінюватися з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення у справі. Крім того, має бути забезпечено право особи, що є стороною адміністративного спору та проти якої може свідчити даний доказ, на надання пояснень та заперечень стосовно нього.

Сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків. Судам, аналізуючи зміст вироку, необхідно встановити чи були дії таких контрагентів спрямовані на реальне настання наслідків або лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, а також дослідити ким саме і у який період підписано первинні документи, які підтверджують факт понесення витрат, тощо.

Окрім того, один лише факт здійснення кримінального провадження щодо контрагента платника податків, в якому не винесено обвинувального вироку або ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, в силу приписів частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не є підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.06.2018 року у справі №826/24815/15.

Між тим, відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

При цьому, довести правомірність своїх дій чи рішення відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

В даному випадку, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен довести в суді фіктивність господарських операцій як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 20.02.2018 року у справі №817/149/17 та від 29.03.2018 року у справі №813/2758/16.

В той же час, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочинів (укладення договорів), на підставі яких виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та, які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Доводи апелянта стосовно того, що свідоцтво платника ПДВ ФГ Ялинівське було анульовано 27.07.2012 р., колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до листа Головного управління ДФС у Житомирській області від 20.04.2018 р. № 1941/7/06-30-52-1214903/7/28-10-10-01 ФГ Ялинівське-2007 (код ЄДРПОУ 35432520) було зареєстровано платником ПДВ з 09.10.2008 р. по 31.10.2012 р., а в зобов`язання з ПДВ включено відповідні обсяги поставок за червень 2012 р., липень 2012 р., серпень 2012 р. Вказаний факт також підтверджується отриманим судом Витягом із Реєстру платників ПДВ, долученим до матеріалів справи. Отже, на час вчинення господарських операцій між ТОВ Кернел-Трейд та ФГ Ялинівське-2007 останнє мало законне право на виписування податкових накладних.

Суд також виходить з того, що чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 року у справі № К/9901/2558718.

Так, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Таким чином, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Така ж правова позиція підтримана Верховним судом у постановах, зокрема, від 24.01.2018 року у справі №824/942/13, від 14.03.2018 року у справі №803/1198/16.

До того ж, якщо контрагенти по ланцюгу постачання товарів (послуг) не виконали свого зобов`язання по сплаті податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виходячи із наведеного вище, слід дійти висновку, що встановлені вироком у кримінальній справі відносно фізичної особи обставини не можуть бути покладені в основу судового рішення в адміністративному процесі за участю інших юридичних осіб без їх перевірки та підтвердження належними та допустимим доказами, а надані позивачем первинні документи свідчать про послідовність та поетапність отримання та надання послуг, що є достатніми доказами фактичного виконання господарських операцій. Окрім того, податкові накладні від імені ПП Інбудтраст підписувалися його директором ОСОБА_4 , а не ОСОБА_5 , а відтак у суду відсутні підстави для висновку про незаконність вказаних господарських операцій як таких, що вчинялися без настання реальних наслідків.

Таким чином, позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на податкову інформацію відносно контрагентів позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів, складених за наслідками проведених господарських операцій між позивачем та його контрагентами та не є належними доказами в розумінні процесуального Закону.

За приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, належними засобами доказування, які підтверджують певні юридичні обставини та юридичні факти, є судові рішення, що набрали законної сили.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на підтвердження фактичного виконання зазначених операцій з ПП Трейд-Інвест-Агро , ТОВ Дельта В.В.В. , ТОВ Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач , ПП Інбудтраст , ПП Форвард-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. - ТОВ, ПП Продекс , ТОВ Ольвія , ТОВ Дельфа-М , ТОВ Виробниче об`єднання ЕКО , ФГ Западне , СФГ Слобідське , ТОВ Ювекс-Імпорт , ТОВ Агролідер-2009 , ТОВ Аль-Фа , ТОВ Аккорд-Агро , ПП Сіріус-Прайм платником подано первинні документи, які мають усі необхідні реквізити первинного документу, оцінивши ці докази за правилами статті 90 КАС України, суд вважає, що вони відображають дійсні факти господарської діяльності та, відповідно, підтверджують дані податкового обліку товариства, сформовані за наслідками цих операцій.

Суд зазначає, що первинні бухгалтерські та податкові документи, які складені з дотримання закону і не були визнані судами нікчемними, документально підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з його контрагентами, що призвело до реальних змін майнового стану платника податків. На час виписки податкових накладних контрагенти позивача мали статус платника податку на додану вартість та були зареєстровані у встановленому порядку як юридичні особи.

У взаємозв`язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз`ясненні ВАС України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

У свою чергу, податковий орган не подав доказів, які однозначно свідчили б про неправдивість одержаних від платника документів, підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків.

При цьому, колегія суддів вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Згідно з підпунктом 14.136 Податкового кодексу України підприємництво - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП Трейд-Інвест-Агро , ТОВ Дельта В.В . В. , ТОВ Дельта-Постач , ТОВ Айсберг Пром , ТОВ Кіровограднафтопостач , ПП Інбудтраст , ПП Форвард-Л , ФГ Ялинівське , ТОВ Рост-Інвест-Агро , Українсько-Російська фірма Ю.К.А.С. - ТОВ, ПП Продекс , ТОВ Ольвія , ТОВ Дельфа-М , ТОВ Виробниче об`єднання ЕКО , ФГ Западне , СФГ Слобідське , ТОВ Ювекс-Імпорт , ТОВ Агролідер-2009 , ТОВ Аль-Фа , ТОВ Аккорд-Агро , ПП Сіріус-Прайм були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали статус платників ПДВ.

При цьому, в акті перевірки від 20.07.2015 р. № 872/26-53-22-05-21/01416332 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і його контрагентами угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об`єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Отже, судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від його контрагентів, що не заперечується податковим органом.

Враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та його контрагентами, а тому вважає, що визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в загальному розмірі 123134005,50 грн., в тому числі: за основним платежем - в розмірі 82089337,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в розмірі 41044668,50 грн. та зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 7214671,00 грн., колегія суддів визнає протиправним.

Зважаючи на те, що судом встановлено правомірність формування позивачем витрат з податку на прибутку, відповідно винесені Міжрегіональним головним управлінням- Центральний офіс з обслуговування великих платників податкові повідомлення-рішення від 02.12.2013 № 0000594050, № 0000604050 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Суд визнає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову відповідно до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кернел-Трейд задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 лютого 2019 року скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 02.12.2013 № 0000594050, № 0000604050.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: О.Є. Пилипенко

В.В. Файдюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.09.2019 р.