Постанова

від 05.09.2019 по справі 607/3833/17

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3833/17Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/820/19 Доповідач - Шевчук Г.М. Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Ходоровський М. В.,

з участю секретаря - Романюк Х.Ю.

та сторін :представника позивача - ОСОБА_1 Г.М.

представника третьої особи - ОСОБА_2 .

відповідачки - ОСОБА_3

її представника - адвоката Островської О.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/3833/17 за апеляційною скаргою Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 травня 2019 року, ухваленого суддею Дзюбич В.Л., у цивільній справі за позовом Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя в особі Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя з участю третьої особи Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та виселення ,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2017 року Технічний коледж Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (надалі-ТК ТНТУ ім. І.Пулюя) в особі ТНТУ ім. І.Пулюя звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ТНТУ ім.І.Пулюя про стягнення заборгованості за проживання в гуртожитку та виселення. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач проживає в гуртожитку, що знаходиться у повному господарському віданні та балансоутримувачем якого є ТНТУ ім. І.Пулюя. Згідно п.5 наказу ТНТУ №4/7-612 Про передачу будівель та споруд на баланс юридичної особи-ТНТУ від 07.09.2015 року частину гуртожитку залишено в користуванні ТК ТНТУ ім.І.Пулюя для забезпечення здійснення його діяльності відповідно до Положення про ТК ТНТУ. ОСОБА_3 користувалася і продовжує користуватися житлово-комунальними послугами, що забезпечуються ТК ТНТУ ім.І.Пулюя і станом на 01.03.2017 року сума заборгованості відповідача за проживання у гуртожитку складає 15975,62 грн., яку остання у добровільному порядку не погашає. ОСОБА_3 була поселена в гуртожиток навчального закладу разом з чоловіком, який певний час працював у ТК ТНТУ ім. І.Пулюя на посаді сантехніка, однак в подальшому розлучився з дружиною, звільнився з роботи за власним бажанням та виселився з гуртожитку. У відповідності до наказу ТНТУ від 29.09.2016 року №4/7-665 Про передачу в тимчасове користування та обслуговування ТК ТНТУ приміщень гуртожитку, коледж зобов`язано звільнити і передати університету приміщення згідно Додатку №2 до наказу. На підставі вищенаведеного позивач просить виселити ОСОБА_3 із займаного житлового приміщення та зняти її з реєстраційного обліку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) в користь Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (м. Тернопіль, вул.Генерала М.Тарнавського,7, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ в Тернопільській області МФО 838012, ідентифікаційний код 02549121) 8705,56 гривень заборгованості за проживання у гуртожитку за період із 02 березня 2015 року до 28 лютого 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) в користь Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя (м. Тернопіль, вул.Генерала М.Тарнавського,7, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ГУ ДКСУ в Тернопільській області МФО 838012, ідентифікаційний код 02549121) 1600 гривень сплаченого позивачем судового збору.

В апеляційній скарзі ТК ТНТУ ім. І.Пулюя просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким виселити ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку № АДРЕСА_2 технічного АДРЕСА_3 ім АДРЕСА_4 блок АДРЕСА_5 .

В обгрунтування вимог вказує на те, що судом не взято до уваги те, що гуртожиток не має статусу гуртожитку сімейного типу, був побудований і зданий в експлуатацію як гуртожиток комплексу ПТУ. Тому висновок суду , що ОСОБА_3 є мешканкою гуртожитку в силу закону а не на підставі договору житла є невірним. Судом першої інстанції не застосовано норми ст.ст.127-132 Житлового кодексу України. Крім того не встановлено факту законності і підставності проживання відповідачки в гуртожитку, не витребувано та не представлено ордеру на вселення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Тернопільського національного технічного університету ім.І.Пулюя підтримує апеляційну скаргу, просить скасувати рішення в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким виселити ОСОБА_3 без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку. Вказує на те, що судом не взято до уваги ту обставину, що укладення договору на проживання в гуртожитку та видача ордеру здійснюється на підставі рішення адміністрації установи . Таке рішення було надано у 2002 році лише на один рік, що стверджується штампом у паспорті відповідача з відміткою зареєстрована з 16.04.2002 по 26.03.2003. Надалі згода на проживання не надавалась.

В суді апеляційної інстанції представник ТК ТНТУ ім. І.Пулюя підтримав апеляційну скаргу, зіславшись на доводи, викладені у апеляційній скарзі.

Відповідачка та її представник апеляційну скаргу заперечили, рішення суду вважає законним і обґрунтованим.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, заслухавши представників сторін колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення ,суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для виселення, оскільки ОСОБА_3 вселилася у спірний гуртожиток на правах члена сім`ї ОСОБА_4 , який перебував у трудових відносинах із ТК ТНТУ ім. Івана Пулюя в установленому порядку.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду .

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Даним вимогам рішення суду відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до довідки серії АА №817006 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 31.05.2013 року Технічний коледж ТНТУ ім. Пулюя зареєстрований як відокремлений підрозділ юридичної особи - ТНТУ ім. І.Пулюя, який створено 07.12.1993 року, код ЄДРПОУ 02549121, керівник - Калушка В.П.

У відповідності до свідоцтва про право власності на будівлю гуртожитку, виданого Тернопільським міським бюро технічної інвентаризації 11.06.2003 року будівля гуртожитку загальною площею 7972,10 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_4 належить на праві державної власності державі в особі Верховного ради України та перебуває у повному господарському віданні Тернопільського державного технічного університету ім.. І. Пулюя-на даний час-ТНТУ ім. І.Пулюя.

Згідно п.5 наказу ТНТУ ім. І. Пулюя №4/7-612 від 07.09.2015 року Про передачу будівель та споруд на баланс юридичної особи-ТНТУ частину гуртожитку по АДРЕСА_4 загальною площею 4779,05 кв.м залишено у користуванні ТК ТНТУ ім. І. Пулюя для забезпечення здійснення його діяльності.

Наказом ТНТУ ім. І. Пулюя №4/7-665 від 29.09.2016 року Про передачу в тимчасове користування та обслуговування ТК ТНТУ приміщень гуртожитку по АДРЕСА_4 а з 01.09.20016 року окремі приміщення гуртожитку по АДРЕСА_4 , які використовуються для проживання сторонніх осіб згідно з Додатком №1, зокрема кімнату №1 блок №15, площею 17,2 кв.м. з кількістю мешканців 2 особи передано у тимчасове користування та обслуговування ТК ТНТУ ім. І. Пулюя.

У відповідності до вказаного наказу директора ТК ТНТУ ім.І.Пулюя Калушку ОСОБА_5 . зобов`язано до 31.03.2017 року укласти договори на проживання мешканців у переданих приміщеннях; звільнити та передати університету надані у тимчасове користування приміщення згідно з графіком(Додаток№2).

Згідно графіку поетапного звільнення приміщень, переданих у тимчасове користування, викладеного у Додатку №2 до наказу №4/7-665 від 29.09.2016 року приміщення кімнати АДРЕСА_4 а підлягає звільненню в строк до 31.05.2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 та разом із чоловіком, який працював сантехніком у Технічному коледжі ТНТУ ім.І.Пулюя, та сином ОСОБА_6 у 1994 року поселилась у кімнаті №1 блок №15 гуртожитку АДРЕСА_6 , що була надана її чоловікові.

22.09.1999 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради.

У відповідності до довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи №1368, виданої УДМС України в Тернопільській області 09.03.2016 року ОСОБА_3 з 16.04.2002 року зареєстрована у гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 .

Відповідно до записів у формі №16 відповідач ОСОБА_3 з 02.03.2000 року прописана у гуртожитку за адресою АДРЕСА_4 . 22.03.2001 року термін прописки продовжено до 01.03.2002 року, а 16.04.2002 року відповідач зареєстрована за вказаною адресою до 26.02.2003 року.

З долучених до матеріалів справи заяв відповідача від 20.02.2002 року, 21.06.2004 року, 10.07.2005 року, 12.02.2007 року вбачається, що ОСОБА_3 неодноразово зверталась до керівництва ТНТУ ім. І.Пулюя із заявами про надання дозволу на продовження терміну проживання у гуртожитку АДРЕСА_4 , які щоразу отримували відповідне погодження на продовження терміну проживання у гуртожитку.

Як вбачається із виданих ТзОВ Міське бюро технічної інвентаризації 16.06.2017 року довідок №1309,1310 згідно обліку технічної інвентаризації в м. Тернополі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не мають зареєстрованого на праві власності житла у м.Тернополі, що також підтверджується Інформаційними довідками з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №89775021, 89776882 від 16.06.2017 року.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у виселенні позивачки та прийшов до висновку, що ОСОБА_3 є мешканкою гуртожитку в силу закону, а не на підставі договору житла, колегія суддів не приймає до уваги як необгрунтовані .

Встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.09.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 19.11.2015 року, та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 26.05.2016 року, з ОСОБА_3 стягнуто на користь ТК ТНТУ ім. І.Пулюя заборгованість за проживання у гуртожитку АДРЕСА_6 за період з 31.01.2012 року по 28.02.2015 року у сумі 7426,84 грн. У задоволенні вимог про стягнення заборгованості по оплаті додаткових послуг у сумі 3877,43 грн. відмовлено.

Даним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 є мешканцем гуртожитку АДРЕСА_6 в силу закону, а не на підставі договору житла, а тому на неї поширюються гарантії, встановлені законом, зокрема Примірним положенням про гуртожитки, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №208, Законом України Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , Законом України Про житлово-комунальні послуги .

У відповідності до ч.4 ст.81 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищенаведеного суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_3 вселилась у гуртожиток за наявності відповідних на те правових підстав і на неї поширюються встановлені законом гарантії прав мешканців гуртожитків .

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до житла передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену у пункті 2 ст.8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Відповідність останньому критерію визначається з урахуванням того чи існує нагальна суспільна необхідність для застосування такого обмеження права на повагу до житла та чи буде втручання у це право пропорційним переслідуваній легітимній меті.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі Кривіцька і Кривіцький проти України , в контексті Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод поняття житло не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено. Чи є конкретне місце проживання житлом , яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем та означає насамперед місце де особа є вдома , незалежно від облаштування приміщення відповідно до національного закону(див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі Прокопович проти Росії заява № 58255/00, п. 36; рішення ЄСПЛ у справі Баклі проти Сполученого Королівства від 11 січня 1995 року, п. 63). Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло ( рішення від 13 травня 2008 р. у справі МакКенн проти Сполученого Королівства , заява № 19009/04, п. 50).

У п. 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі Прокопович проти Росії (Prokopovich v. Russia) Європейський суд з прав людини визначив, що концепція житла за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. Житло - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві.

Таким чином, у справі Прокопович проти Росії ЄСПЛ встановлено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла.

Враховуючи вищенаведене суд першої інстанції вірно прийшов до висновку що відповідач вселилася у спірний гуртожиток з підстав, що не суперечили п. 17 чинного на той час Примірного положення про гуртожитки, тривалий час користується цим житлом - на протязі останніх 25 років, не має іншого належного на праві власності житла а тому право користування відповідача вищезазначеним житловим приміщенням підпадає під гарантії передбачені пунктом 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, та вірно прийшов до висновку що виселення ОСОБА_3 із спірної житлової кімнати без надання іншого житлового приміщення становитиме невиправдане втручання у її право на повагу до житла, не є пропорційним переслідуваній легітимній меті та не передбачає забезпечення дотримання справедливої рівноваги між забезпеченням інтересів позивача та необхідністю дотримання фундаментальних прав людини, зокрема права відповідачки на житло, яке гарантоване їй ст. 47 Конституції України.

Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.01.2018 року у справі № 521/10070/14 (провадження № 61-78св17).

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи, у зв`язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила :

Апеляційну скаргу Технічного коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30 травня 2019 року залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесені.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 6 вересня 2019 року.

Головуючий: Г.М. Шевчук

Судді : Г.В. Бершадська

М.В. Ходоровський