Постанова

від 05.09.2019 по справі 911/3332/14

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2019 р. Справа№ 911/3332/14

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Хрипуна О.О.

Секретар судового засідання Мельничук О.С.,

представники сторін:

від позивача - Грищенко О.М. ,

від відповідача 1 - не з`явився,

від відповідача 2 - не з`явився,

розглядає апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019

про закриття провадження

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області

у справі №911/3332/14 (суддя Саванчук С.О.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП"

2. Фермерського господарства "СЕМЕХА"

про стягнення 29263,53 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 30.09.2014 року позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та Фермерського господарства "СЕМЕХА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 29263,54 грн. заборгованості, 1200,00 грн. витрат на послуги адвоката та 1827,00 грн. судового збору.

На виконання вказаного рішення, 17.10.2014 року у справі № 911/3332/14 господарським судом Київської області видано судовий наказ.

У 2019 році Товаристви з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області з скаргою на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у виконавчому провадженні №49762668 з примусового виконання наказу від 17.10.2014 року у справі №911/3332/14.

В обґрунтування скарги скаржник зазначає, що державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у період з 17.10.2018 року по 02.05.2019 року не вчинено необхідних дій, у визначений Законом України "Про виконавче провадження" строк, для примусового виконання рішення господарського суду Київської області від 30.09.2014 року у справі № 911/3332/14 за наказом господарського суду Київської області від 17.10.2014 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2019 року провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області у виконавчому провадженні №49762668 з примусового виконання наказу від 17.10.2014 у справі № 911/3332/14 закрито.

Ухвала суду першої інтонації мотивована тим, що в даному випадку стягувачем оскаржуються бездіяльність посадових осіб органу ДВС під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, а тому провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області підлягає закриттю.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 року у справі №911/3332/14 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду скарги на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необ`єктивною через невідповідність висновкам викладеним у ній, фактичним обставинам, що мали місце у сторін, дійсним матеріалам справи та чинному законодавству України, а також через порушення норм процесуального права.

Зокрема скаржник посилається на правову позицію Великої Палати Верховного суду у постанові від 24.04.2019 року у справі №908/2349/14 та у постанові від 15.05.2019 року у справі №924/1389/13, яка зводиться до того, що при визначенні предметної юрисдикції, вирішальне значення має суть оспорюваних дій, в тому числі й бездіяльності. Відтак, на думку скаржника оскільки в даному випадку сутність, предмет, підстави та зміст поданої скарги - неправомірна та протиправна бездіяльність ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області у виконавчому провадженні №56590670 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 08.05.2018 року по справі №911/3332/14 то результат розгляду даної скарги не матиме правові наслідки для всіх стягувачів у межах зведеного виконавчого провадження з виконання рішень суду, ухвалених за правилами різних юрисдикцій.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2019 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, звернутися з заявою про поновлення строку з доказами отримання ухвали суду.

29.07.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду від 28.05.2019 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 року у справі №911/3332/14 та призначено розгляд справи на 05.09.2019 року.

04.09.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" до Північного апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 05.09.2019 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представники відповідача 1 та відповідача 2 в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідача 1 та відповідача 2.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Пунктом 1, ст. 271 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 2, ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Як вже було зазначено вище, звертаючись до Господарського суду Київської області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області скаржник зазначив, що виконавцем жодних належних, своєчасних та об`єктивних виконавчих дій у виконавчому провадженні №49762668 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 17.10.2014 року по справі №911/3332/14 не було здійснено.

Місцевим господарським судом було встановлено, 16.04.2018 року головним державним виконавцем Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №49762668 з примусового виконання судового наказу від 17.10.2014 року зі справи №911/3332/14. (а.с. 25).

В матеріалах справи наявна інформація про виконавче провадження № 49762668, отримана з офіційного веб-сайту Автоматизованої системи виконавчих проваджень та долученої скаржником до скарги, станом на 02.05.2019 року. (а.с. 32-34).

Крім того, позивач зазначає, що 07.06.2018 року скаржником направлено на адресу Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області клопотання про вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 53151341 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.09.2013 року у справі № 911/2765/13, № 48898525 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 11.09.2013 року у справі № 911/2765/13 та № 49762668 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 17.10.2014 року у справі № 911/3332/14. (а.с. 26-30).

Проте, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з облікової картки на зведене виконавче провадження № 53562901, зазначене виконавче провадження містить виконавче провадження № 497622668 в якому оскаржуються дії державного виконавця, проте, зведене виконавче провадження також містить виконавчі провадження: № 58945594 з примусового виконання виконавчого листа від 27.12.2017, що виданий Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 819/2138/17, № 58945324 з примусового виконання виконавчого листа від 11.08.2010, що виданий Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 2-а-2383/10/1970, № 58944832 з примусового виконання виконавчого листа від 25.10.2017, що виданий Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 819/1634/17, № 51864274 з примусового виконання виконавчого листа від 18.10.2010, що виданий Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 2-а-2383/10/1970, № 53032605 з примусового виконання виконавчого листа від 24.07.2015, що виданий Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 819/1351/15, № 53151341 з примусового виконання наказу від 11.09.2013, що виданий Господарським судом Київської області у справі №911/2765/13, № 48898525 з примусового виконання наказу від 11.09.2015, що виданий Господарським судом Київської області у справі № 911/2765/13. (а.с. 70).

Відтак, матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення стягувача до суду зі скаргою виконавче провадження з примусового виконання судового наказу від 17.10.2014 року зі справи №911/3332/14 приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника, що державним виконавцем не доведено того факту, що спірне виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження, оскільки не надано будь-яких доказів на спростування даного факту. Щодо відсутності в матеріалах справи постанови про приєднання до виконавчого провадження, колегія суддів зазначає, що надана державним виконавцем облікова картка на зведене виконавче провадження №53562901про стягнення грошових коштів з боржника Фермерського господарства СЕМЕХА з якої вбачається, що спірне виконавче провадження №49762668 приєднано до зведеного виконавчого провадження завірена підписом головного державного виконавця Тернопільського РВДВС ГТУЮ у Тернопільській області Бойко Д.О., яким і було відкрито виконавче провадження №49762668.

Відтак, враховуючи що в даному випадку стягувачем оскаржуються бездіяльність посадових осіб органу ДВС під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області підлягає закриттю з чим колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною першою статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Натомість згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Крім того, порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України Про виконавче провадження , згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Порядок вчинення виконавчих дій регулюється Законом України Про виконавче провадження , за змістом статті 30 якого виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

За зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.

При цьому, законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.

Отже, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, то відповідно до частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства .

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 (провадження № 12-213гс18), від 17 жовтня 2018 року у справах № 927/395/13 (провадження № 12-189гс18), № 5028/16/2/2012 (провадження № 12-192гс18), від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 808/2265/16 (провадження № 11-1334апп18) та від 10 квітня 2019 року у справі № 908/2520/16 (провадження №12-30гс19).

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України Про судоустрій та статус суддів саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Вінчіч та інші проти Сербії , заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі Томіч та інші проти Чорногорії , заява № 18650/09, у справі Шахін і Шахін проти Туреччини , заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу, що апелянт помилково посилається на правовий висновок Великої Палати Верховного суду у постанові від 24.04.2019 року у справі №908/2349/14 та у постанові від 15.05.2019 року у справі №924/1389/13 та не вірно трактує даний висновок виходячи з наступного.

Так, Велика Палата Верховного Суду наголосила, що для визначення предметної юрисдикції, зокрема й стосовно судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця, вирішальне значення має суть оспорюваних дій .

Проте, в постанові від 24.04.2019 року по справі №908/2349/14 скарга на дії державного виконавця не стосується судового оскарження дій державного виконавця під час виконання ним зведеного виконавчого провадження, оскільки на момент вчинення оскаржуваних дій (спірне виконавче провадження) вже було виведено зі зведеного виконавчого провадження, а тому повинно розглядатися судом, який видав виконавчий документ, у передбаченому ГПК України порядку, тобто в межах справи за правилами господарського судочинства.

У даній справі, як вже було встановлено вище, стягувачем оскаржуються бездіяльність посадових осіб органу ДВС під час виконання зведеного виконавчого провадження , у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, відтак відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Стосовно посилань апелянта на правову позицію Великої Палати Верховного суду у постанові від 15.05.2019 року у справі №924/1389/13 колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного суду у зазначеній постанові не відступала від висновку стосовно застосування норм права у подібних правовідносинах (щодо порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців під час виконання зведеного виконавчого провадження), викладеного, зокрема, в раніше ухваленій постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, а також не висловлювала нової правової позиції щодо юрисдикційності розгляду відповідних скарг, та дотримується позиції щодо розгляду скарг на дії, або бездіяльність державного виконавця у межах зведеного виконавчого провадження за правилами адміністративного судочинства.

Щодо доводів скаржника, що місцевим господарським судом було порушено норм процесуального права шляхом врахування заяви про закриття провадження у даній справі, оскільки її було подано державним виконавцем в порушення вимог ст. 207 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає, що з урахуванням положень ст. 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи .

Враховуючи, що не вірне застосування норм процесуального права щодо врахування судом першої інстанції заяви державного виконавця про закриття провадження у даній справі не призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали з підстав порушення норм процесуального права.

Таким чином, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необґрунтованість, а звідси - про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, якою закрито провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано апелянту вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки не спростовують викладених в ухвалі обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 20.06.2019 року у справі № 911/3332/14 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування чи змін не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 року у справі №911/3332/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.05.2019 року у справі №911/3332/14 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3332/14.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2019 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

О.О. Хрипун