Постанова

від 29.08.2019 по справі 925/473/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" серпня 2019 р. Справа№ 925/473/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Колодчина Р.В. за посвідченням від 08.02.2016;

від позивача 1: Бігдан А.В. за довіреністю від 14.01.2019;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Михайлик Л.Г. за довіреністю від 18.12.2018;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07.03.2019

у справі № 925/473/17 (суддя Васянович А.В.)

за позовом заступника прокурора Черкаської області, м. Черкаси в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України

до 1. виконавчого комітету Шполянської міської ради Черкаської області

та 2. публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про визнання незаконним та скасування рішення, свідоцтва про право власності, визнання за державою права власності,

УСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 07 березня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про перегляд судового рішення у справі №925/473/17 за нововиявленими обставинами. Рішення господарського суду Черкаської області від 15 травня 2018 року залишено в силі.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення у справі №925/473/17 за нововиявленими обставинами.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, оскільки надана заявником довідка Мінагрополітики від 17.09.2012 свідчить про те, що позивачі з цього часу знали про порушення прав держави, що є підставою для відмови у позові за пропуском позовної давності і це є нововиявленою обставиною. Факт обізнаності про вказану довідку колишнього голови правління ОСОБА_1 не є доказом обізнаності про її існування ПАТ "ДПЗКУ", оскільки він був звільнений з посади більш ніж за 4 роки до звернення прокуратури із позовом до суду, а інші посадові особи заявника не були обізнані про факт складання довідки та про її зміст.

Прокурором Черкаської області було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що голова правління ПАТ "ДПЗКУ" ОСОБА_1 18.09.2012 був ознайомлений зі змістом довідки, на яку посилається заявник, як на нововиявлену обставину, отже, заявнику було відомо про проведення перевірки і її результати, а факт обізнаності заявника про дану перевірку підтверджує те, що він звернувся до Мінагрополітики із запитом про надання саме цієї довідки.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.08.2019, у зв`язку із перебуванням суддів Тищенко А.І. та Чорної Л.В. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі головуючого судді: КозирТ.П., суддів: Чорногуза М.Г., Яковлєва М.Л.

Позивач 2 та відповідач 1 представників у судове засідання не направили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення ухвали суду.

Представник відповідача 2 (апелянта) у судовому засіданні заявила усне клопотання про зупинення провадження у справі до прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови щодо повноважень прокурора на подання позовних заяв, а також усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із неявкою представника позивача 2.

Клопотання про зупинення провадження відхилено судом, оскільки пунктом 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України встановлено право суду зупинити провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду, однак, інша справа, на яку посилався заявник, не впливає на можливість розгляду апеляційної скарги у даній справі, оскільки у даному випадку предметом розгляду є питання щодо наявності або відсутності нововиявлених обставин, а не питання щодо повноважень прокурора.

Клопотання про відкладення розгляду справи також відхилено судом, оскільки згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Також представник відповідача 2 (апелянта) у судовому засіданні підтримала доводи, викладені у апеляційній скарзі, просила її задовольнити.

Прокурор та представник позивача 1 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Заслухавши пояснення прокурора, представників позивача 1 та відповідача 2, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Черкаської області від 15 травня 2018 року було задоволено позов прокурора:

- визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради №08 від 01.02.2012 "Про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1" (з урахуванням змін, внесених рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 13.03.2012 №39 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 01.02.2012 № 8 "Про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1 );

- визнано недійсним та скасовано свідоцтво серії НОМЕР_1 від 05.04.2012 про право приватної власності на майновий комплекс, розташований по АДРЕСА_1 , видане публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України";

- визнано за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності на нерухоме майно - майновий комплекс, загальною вартістю 3 312 113,75 грн., який розташований по АДРЕСА_1 , що включає будівлі та споруди згідно з переліком.

Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 вересня 2018 року та постановою Верховного Суду від 06 листопада 2018 року.

При розгляді справи судами було встановлено, що відповідач 1 не мав законних підстав для прийняття рішення щодо визнання за відповідачем 2 права власності на спірне майно, тому вимоги про визнання цього рішення недійсним підлягають задоволенню та, відповідно, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення. Враховуючи, що відповідач 2 неправомірно набув право власності на спірне майно, власником якого є Держава в особі Кабінету Міністрів України, позов про визнання права власності на це майно також підлягає задоволенню.

При цьому прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення з вимогами у цій справі, оскільки відповідачем 2 не доведено належними та допустимими доказами як факт повідомлення позивачів про рішення та оформлення права приватної власності на майно, так і факт того, що про наявність таких обставин вони могли дізнатися раніше, ніж 24.04.2014.

12 листопада 2018 року відповідач 2 звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про перегляд вказаного рішення Господарського суду Черкаської області за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви він посилався на те, що відмовляючи в задоволенні заяви про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, суд прийшов до висновку, що позивачам стало відомо про оформлення права власності на спірне майно виключно після звернення прокуратури Черкаської області із запитом про обізнаність Уряду про спірні правовідносини (відповідно листами від 23 лютого 2017 року).

Однак, після прийняття судом вищезазначеного рішення публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стали відомі обставини, що мають істотне значення для справи, які не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, оскільки лише 09 жовтня 2018 року відповідач 2 отримав з супровідним листом від 05 жовтня 2018 року №37-24-15/22777 копію Довідки Мінагрополітики від 17 вересня 2012 року №24/321 "Про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова компанія України", складеної комісією з представників Міністерства за результатами проведеної, на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10 серпня 2012 року №501, перевірки окремих питань діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за 1 півріччя 2012 року.

У даному документі зазначається, що станом на 20 серпня 2012 року були виготовлені технічні паспорти та отримано свідоцтва про право власності на нерухоме майно філій (згідно переліку), у т.ч. і філії ПАТ "ДПЗКУ "Шполянський елеватор" (п. 24 стор.11 Довідки), власником якого є товариство.

У зв`язку з чим відповідач 2 стверджував, що 09 жовтня 2018 року йому стали відомі нові істотні обставини у справі, а саме - точна дата, з якої позивач 2 достовірно довідався про оформлення публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" свідоцтва про право власності на нерухоме майно "Шполянський елеватор".

Враховуючи вказане, 17 вересня 2012 року Міністерству аграрної політики та продовольства України стало відомо про факт отримання товариством свідоцтва про право власності на нерухоме майно філії ПАТ "ДПЗКУ" "Шполянський елеватор", що і є нововиявленою обставиною у даній справі.

Дана обставина про поінформованість позивачів про оформлення права власності на спірний майновий комплекс з 17 вересня 2012 року впливає на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні та спростовує факти, які було покладено в основу судового рішення та є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами в частині застосування наслідків пропуску строку позовної давності до позовних вимог прокурора.

Вказані обставини не були і не могли бути відомі відповідачу 2 на момент розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки про них публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо-зернова корпорація України" стало відомо лише 09 жовтня 2018 року з довідки від 17 вересня 2012 року.

Зазначена довідка у відповідача 2 була відсутня, оскільки складена Мінагрополітики в одному примірнику, що підтверджується відміткою на сторінці 40 довідки, а копія отримана заявником лише 09.10.2018, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції заявника на супровідному листі Мінагрополітики від 05 жовтня 2018 року №37-24-15/22777.

Разом з тим, нововиявлені обставини щодо обізнаності Міністерства аграрної політики та продовольства України, як органу центральної виконавчої влади щодо оформлення за публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" права приватної власності на нерухоме майно філії "Шполянський елеватор" ще з 17 вересня 2012 року, дають підстави вважати і про обізнаність Кабінету Міністрів України про зазначені обставини, оскільки Мінагрополітики України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідач 2 стверджував, що з 17 вересня 2012 року позивачам було достовірно відомо, що майновий комплекс філії ПАТ "ДПЗКУ" "Шполянський елеватор" оформлений на праві приватної власності за товариством, що є нововиявленою обставиною у справі в розумінні ст. 320 ГПК України.

Відмовляючи у задоволенні заяви відповідача 2 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наведені в заяві обставини про обізнаність позивачів з фактом оформлення права власності на спірний майновий комплекс з 17 вересня 2012 року не є нововиявленими, оскільки про ці обставини (про обізнаність позивачів) було відомо заявнику (підприємству) ще під час розгляду справи по суті, проте, відповідач 2 не надав суду без поважних причин відповідних доказів і не спростував доводів позивачів під час розгляду справи про те, що останнім стало відомо про оформлення права власності на спірне майно виключно з листа прокуратури у 2017 році.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли їх врахування судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто, підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 320 ГПК України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 321 ГПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини 2 статті 320 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.

В якості єдиної підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставини заявник посилається на Довідку про проведення перевірки окремих питань діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорації України" за 1 півріччя 2012 року від 12.09.2012 №24/321 та вказує, що про зазначену довідку йому стало відомо лише 09.10.2018, після отримання її копії від Мінагрополітики із супровідним листом від 05.10.2018 №37-24-15/22777.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції, зі змістом вказаної довідки (інформацією яка в ній наведено) 18 вересня 2012 року було ознайомлено під підпис голову правління публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" ОСОБА_1 , що підтверджується відповідною відміткою на останній сторінці довідки.

Перелік посадових осіб товариства, які відповідали за фінансово-господарську діяльність суб`єкта господарювання та мали право розпоряджатися рахунками, підписувати розрахункові документи у період, що підлягав перевірці наведено в таблиці №3 довідки.

Громадянина ОСОБА_1 було призначено головою правління товариства відповідно до наказу Мінагрополітики України від 08 червня 2012 року №114-п "Про призначення ОСОБА_1 " та наказу товариства від 07 серпня 2012 року №114 "Про надання права першого та другого підпису на фінансових та банківських документах".

Отже, голова правління публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" знав про існування вказаного документу.

Відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.8 Статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" виконавчим органом товариства є Правління, яке здійснює керівництво поточною діяльність товариства, яке очолює Голова Правління та який вправі діяти без довіреності вчиняти юридичні дії від імені товариства відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Враховуючи наведені положення Статуту та ЦК України, суд першої інстанції прийшов до юридичного правильного висновку, що своєчасна обізнаність керівника ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з відомостями, викладеними у довідці від 17.09.2012, означає обізнаність самої юридичної особи (заявника) з проведенням Міністерством відповідної перевірки та її результатами.

Крім цього, як вірно встановив суд першої інстанції, про проведення перевірки були обізнані інші посадові особи підприємства, які надавали необхідну інформацію комісії, що здійснювала перевірку, зокрема, заступник голови правління Мартиненко О.В., головний бухгалтер Пашкова І.В. та ін.

З матеріалів справи також вбачається, що публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулося до Міністерства аграрної політики та продовольства України з листом від 12 вересня 2018 року №130-2-18/5640 про надання саме даного доказу, а не будь-якого іншого документу, оскільки відповідь міністерства стосується "Щодо надання копії Довідки перевірки".

Враховуючи обізнаність заявника про проведення перевірки Міністерством аграрної політики та продовольства України та складення довідки, ознайомлення голови правління 18.09.2012 з цією довідкою, суд приходить до висновку, що заявнику достеменно було відомо про існування довідки станом на 18.09.2012 та об`єктивно існувала можливість отримання цього документу як доказу для використання в процесі розгляду справи для доведення позиції заявника щодо обставин пропуску або відсутності пропуску строку позовної давності у позивачів по справі та прокуратури.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак, він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Таким чином, заявник, отримавши 09.10.2018 довідку №24/321 від 17.09.2012, складену Міністерством аграрної політики та продовольства України, безпідставно ототожнив її з обставиною, яка не була встановлена судом з підстав необізнаності та неможливості бути відомими заявнику.

Отже, подана заявником довідка № 24/1 від 17.09.2012р. є новим доказом та не може вважатися нововиявленою обставиною.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський сул вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку, що в розумінні ст. 320 ГПК України, вказані в заяві обставини не можуть вважатись нововиявленими, які б впливали на необхідність перегляду судового рішення у даній справі.

Щодо посилання заявника на обізнаність на момент розгляду справи Міністерства аграрної політики та продовольства України та Кабінету Міністрів України щодо існування довідки №24/321 від 17.09.2012р. отримання Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" свідоцтва про право власності на цілісний майновий комплекс філії "Шполянський елеватор", обізнаність про належність йому майна на праві приватної власності, делегування повноважень Кабінетом Міністрів України Міністерству аграрної політики та продовольства України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №764 від 10.08.2010р. судом вірно не взяті до уваги, оскільки відсутні нововиявлені обставини, а зазначені позиції заявника не є підставами для вчинення процесуальної дії судом з перегляду прийнятого рішення.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведені положення ГПК України, апеляційним господарським судом враховані правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 11.06.2019 у справі №906/916/16, від 24.06.2019 у справі №918/319/16, від 04.07.2019 у справі №927/923/16, від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, предметом розгляду яких були аналогічні спори щодо іншого майна, переданого у власність ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та у яких була надана правова оцінка доводам заявника щодо часу ознайомлення із довідкою від 12.09.2012 №24/321.

Як зазначено у пунктах 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 р. у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії", п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто, поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Відповідно до пункту 1 частини 3 та частини 4 статті 325 ГПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування ухвали господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на фактичних обставинах та прийнята відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні. Отже, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 07 березня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.09.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

М.Л. Яковлєв