Постанова

від 28.08.2019 по справі 804/3988/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 серпня 2019 року м. Дніпросправа № 804/3988/17

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

за участю: представника позивача: Пашніної Анни Володимирівни

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив"Луч-2"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя Ільков В.В.)

в адміністративній справі за позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив"Луч-2" до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив"Луч-2" , звернувся до суду з позовною заявою до відповідача Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034, яким збільшено суму грошового зобов`язання позивача за платежем орендна плата юридичних осіб, 13050200, на суму 76071 грн. 78 коп. (60857,43 грн. - основна сума грошового зобов`язання; штрафні фінансові санкції - 15214,35 грн.).

Позов обґрунтовано тим, що при визначенні щомісячної сплати орендних платежів та перерахуванні до Державного бюджету України необхідних податків, позивач керувався умовами укладеного Договору, які виконує вчасно та в повному обсязі, а отже спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства. Позивач вважає висновки акту перевірки від 21.10.2014 року податкового органу такими, що не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства. Крім того, були пропущені строки надання відповіді позивачу у порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 в задоволенні позову відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що контролюючим органом здійснено розрахунок Обслуговуючому кооперативу "Гаражний кооператив"Луч-2" грошового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб у 3-кратному розмірі земельного податку, обрахованого від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (з урахуванням даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 15.09.2010 №2511), а саме: у розмірі 61 348,50 грн. (5 020 382,19 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,6103 га.) * 3% (розмір орендної плати): 12 місяців * 5 місяців. Загальна сума занижених податкових зобов`язань за період за квітень-серпень 2014 р. склав - 61 348,50 грн. (ППР від 19.12.2014р. №0005132202). З урахуванням виправленої арифметичної помилки, допущеної при складанні ППР від 19.12.2014 р. №0005132202, відповідачем винесено ППР від 16.06.2016 року № 000034, яким зменшено суму грошового зобов`язання до розміру 60857,43 грн. , також відбулося і зменшення розрахунку штрафної санкції, яка у відповідності до ППР від 16.06.2016 року № 000034 склала суму 15 214,36 грн. ( 60 857,43 грн.*25%). Суд першої інстанції дійшов висновку, що за таких обставин відповідачем правомірно визначено суму грошового зобов`язання позивача з орендної плати за землю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Посилається на те, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі № 804/3988/17 за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Луч-2" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року.

Постановою Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі №804/3988/17, адміністративне провадження №К/9901/52738/18, касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Луч-2" задоволено. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 р. у справі №804/3988/17 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до указу Президента України "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" від 29.12.2017 року № 455/2017 ліквідовано Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд та утворено Третій апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Матеріали справи надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, визначено склад колегії суддів, якою відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційний розгляд справи.

Відповідачем до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, що у відповідності до ст. 205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 13.08.2004 року уклав договір оренди землі з Дніпропетровською міською радою, у відповідності до умов, якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Димитрова, 72 ( Кіровський район ) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:06:042:0043 . Згідно з пунктом 1.2. Договору зазначене, цільове використання земельної ділянки за Договором (УКЦВЗ) 1.9 (гаражні кооперативи).

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 31.03.2004 року № 96/16 та від 14.07.2004 року № 132/18 (п. 1.3 Договору).

Розділом четвертим Договору визначено порядок та розмір щомісячних орендних платежів, які Орендар сплачує вчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 0,03 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Державною податковою Інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська головного управління ДФС у Дніпропетровській області складено акт перевірки № 2888/2202/23644088 від 21.10.2014 року в якому встановлено порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5ст. 288 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим збільшено суму грошового зобов`язання обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , за платежем: орендна плата юридичних осіб, 13050200, в сумі 76 685 грн. 62 коп., та винесене податкове повідомлення-рішення від 19.12.2014 р. №0005132202.

З урахуванням виправленої арифметичної помилки, допущеної при складанні ППР від 19.12.2014 р. №0005132202, відповідачем винесено ППР від 16.06.2016 року № 000034, яким зменшено суму грошового зобов`язання до розміру 60857,43 грн. , також відбулося і зменшення розрахунку штрафної санкції, яка у відповідності до ППР від 16.06.2016 року № 000034 склала суму 15 214,36 грн. ( 60 857,43 грн.*25%).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, норми Законом України "Про оренду землі".

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно із статті 67 Конституції України - кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до ст. 166 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення, прийняті органами місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України "Про оренду землі" та є обов`язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За статтями 125 і 126 Земельного кодексу України - право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно із п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п.9.1.10 п. 9.1 ст.9 Податкового кодексу України - плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно п.п.14.1.72 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а згідно п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За приписами п.п.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Водночас, підпунктом 14.1.73 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено поняття землекористувачів - як юридичних та фізичних осіб (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди .

Згідно ст. 270 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим кодексом України.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (ст.286 Податкового кодексу України), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (ст. 288.1 Податкового кодексу України).

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.2, п. 288.3, п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою 3 % нормативної грошової оцінки;

- не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки .

Таким чином вказаною нормою Податкового кодексу України визначено межі розміру орендної плати, що встановлюється у договорі оренди.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Згідно ст. 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків га зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно з підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Відповідно до пункту 274.1 статті 274 Податкового кодексу, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено. встановлюється у розмірі не більше З відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з пунктом 275.1 статті 275 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла до 01.01.2015 року) встановлено ставки податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, зокрема, для міста обласного значення з чисельністю населення від 500 до 1000 тисяч осіб-у розмірі 3.05 грн. за 1 кв.м. площі.

Згідно п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України - платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України - власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Податкове зобов`язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України - крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно з п.57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що окрім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, у разі якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

При цьому, у випадку якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то вищенаведене тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", встановлено розмір річної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом, незалежно від мети використання.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року №216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", встановлено розмір річної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом, незалежно від мети використання.

Постановою Верховного Суду України від 02.12.2014 року визначено, що у разі, якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Податкового кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Податкового кодексу (пункт 5.2 статті 5 Податкового кодексу) та висловлено позицію про відсутність потреби погоджувати питання щодо визначення мінімального розміру орендної плати за землю державної та комунальної власності з органами місцевого самоврядування (міською радою).

Тобто, з січня 2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності складає трикратний розмір земельного податку, а з 01.04.2014 року - 3 % нормативної грошової оцінки .

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не погодився з податковим повідомленням рішенням від 19.12.2014 р. №0005132202 (а.с. 9) та оскаржив його до ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

В ході розгляду скарги контролюючим органом встановлено, що під час проведення перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська допущено арифметичну помилку при визначенні ОБ ГК Луч-2 розміру заниження суми орендної плати за землю з юридичних осіб за період з 01.04.2014 по 31.08.2014 р., яка фактично складає 60857,43 грн. (5 020 382,19 грн. (нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,6103 га.) * 3% (розмір орендної плати): 12 місяців * 5 місяців) - 1897,35 грн. (сума орендної плати задекларована платником), натомість в податковому повідомленні-рішення від 19.12.2014 року №0005132202 зазначено суму грошового зобов`язання за основним платежем 61348,50 грн. (а.с. 9). У зв`язку з чим контролюючим органом винесено ППР від 16.06.2016 року № 000034 (а.с. 10).

Зменшивши суму грошового зобов`язання до розміру 60857,43 грн. (ППР від 16.06.2016 року № 000034) у зв`язку з допущеною в ППР від 19.12.2014 р. №0005132202 арифметичною помилкою, контролюючий орган зменшив і розрахунок штрафної санкції, яка у відповідності до ППР від 16.06.2016 року № 000034 склала 15 214,36 грн. ( 60 857,43 грн.*25%).

Так, рішенням про результати розгляду первинної скарги № 3197/101001-36-10.01.09 від 02.06.2016 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області скасовано на 613,84 грн. (основний платіж 491,07 грн., штрафна санкція 122, 77 гри.), в іншій частині залишено без змін податкове повідомлення-рішення прийняте Форми Р від 19.12.2014 року №0005132202.

Разом із цим, Відповідачем в адресу Позивача було надіслано податкове повідомленні-рішенні від 16 червня 2016 року № 000034 (а.с. 10), з урахуванням зменшення суми донарахувань головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на суму 76 071 грн. 78 коп., яка і підлягає оскарженню. Та запропоновано Позивачу скористатись своїм правом на адміністративне та судове оскарження.

Судом першої інстанції досліджена позиція позивача, згідно якої позивач зазначає, що станом на 10.04.2017 року за адресою для листування до обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 , не надходила відповідь податкового органу за результатами розгляду вищевказаної скарги на податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року № 000034. На думку позивача, згідно положень п.п.56.8, 56.9 ст.56 ПК України якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Позивач вважає, що за умови відсутності відповіді на надіслану з боку обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 скаргу на податкове повідомлення-рішення від 16 червня 2016 року №000034 та на підставі ст. 56 ПК України, скарга є задоволеною на користь платника податків.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

12.08.2016 року Державна фіскальна служба України отримала скаргу Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 №05/08-16 (вх. ДФС №20168/6 від 12.08.2016) на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 16.06.2016 №000034 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 76071,78 гривень. За результатом розгляду скарги було прийнято рішення від 30.08.2016 №18698/6/99-99-11-03-01-25, яким скаргу Позивача залишено без розгляду. Вищезазначене рішення було направлено платнику податків 30.08.2016 року, про що свідчить відмітка поштового органу на поштовому конверті. Дане відправлення було повернуто у зв`язку з неможливістю його вручення у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням отримувача.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу, податкове повідомлення- рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення .

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення .

Матеріали справи містять копію конверта про направлення на адресу ОК Гаражний кооператив Луч-2 вул. Димитрова, буд. 72, м. Дніпро. При цьому, таке поштове відправлення повернуто з позначкою: по вул. Димитрова 72 такого номера нема, гаражного кооперативу нема (а.с. 77, 78).

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується направлення на адресу позивача рішення відповідача від 30.08.2016 №18698/6/99-99-11-03-01-25 (а.с. 74-75).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що предметом даного спору є правомірність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 16.06.2016 року № 000034, при цьому позивачем не оскаржується нарахована сума грошового зобов`язання та підстави її нарахування.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та Дніпропетровською міською радою 13.08.2004р. укладено договір оренди (реєстрація в Держреєстрі під №5654), згідно якого підприємству надано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Димитрова , 72 , площею 0,6103 га. (кадастровий номер 1210100000:06:042:0043 ). Цільове призначення земель - землі транспорту. Термін дії договору оренди 15 років.

В силу пункту 3.2 договору оренди земельної ділянки від 16.03.2004р. №1575 орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку. Відповідно пункту 3.3 договору зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміни у розмірі орендної плати, провадиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та випадках передбачених нормативними законодавчими актами України.

При цьому, відповідно до пункту 4.1 Договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 0,03 % її нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку. Згідно з пунктом 4.2 Договору, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України. Пунктом 4.7 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі, зокрема: зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; в інших випадках, передбачених законом.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання договору оренди становила 2 020 666 грн.78 коп. В свою чергу, відповідно до даних Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельних ділянок для розрахунку плати за землю від 15.09.2010 №2511 нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки складає 5 020 382,19 грн.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

З приводу посилання позивача на рішення Верховного суду України від 11.06.2013 року провадження №21-443а12, згідно якого зазначено, що підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати є внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, та не тягне автоматичної зміни орендної плати та відповідно нарахування ДПІ суми податкового зобов`язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями рішеннями, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згодом була змінена вказана позиція Верховного суду України.

Так, відповідно до Постанови Верховного суду України від 02.12.14 року справа № 21-274а14, визначено, що відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати . При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

З огляду на результати апеляційного розгляду, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив"Луч-2" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 28.08.2019 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 28.08.2019

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2019.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя А.В. Суховаров