Рішення

від 03.07.2007 по справі 12/12-д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський

суд

Житомирської

області

10002, м. Житомир, майдан

Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" липня 2007 р.                                                   

 Справа № 12/12-Д

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді 

судді Сікорська Н.А.

судді 

за участю представників сторін

від позивача Можайко І.О. - дов. № 101  від 05.03.07р.

від відповідача ОСОБА_1. - дов. від 01.03.07р.

третя особа: ОСОБА_2. - паспорт серії НОМЕР_1 від 05.06.02р.

розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою

відповідальністю "Птахокомплекс "Губин" (с. Губин) 

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (м.

Житомир)

про розірвання договору оренди та стягнення 55466,53 грн.

У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш

тривалий строк, ніж передбачено ч.1 цієї статті.

В судовому засіданні 03.07.07р., в порядку ст.77 ГПК України,

оголошувалась перерва до 14:05 год.

Позивачем пред'явлено позов про розірвання договору оренди

нежитлового приміщення № 1 від 01.05.06р. 

стягнення 55466,53 грн., з яких: 33000,00 грн. - орендна плата, 22

466,53 грн. - штраф.

В судовому засіданні 07.06.07р. представник позивача подав заяву

про уточнення позовних вимог від 04.06.07р. (а.с. 49-50), згідно якої просить

стягнути з відповідача 33000,00 грн. орендної плати, 22 466,53 грн. штрафу та

зобов'язати відповідача сплатити всі комунальні платежі, пов'язані з

користуванням приміщенням за адресоюАДРЕСА_1.

Представник відповідача надав відзив-заперечення на позовну заяву,

згідно якого  проти позову заперечує

(а.с. 51).

В порядку ст.  27 ГПК України,

ухвалою господарського суду від 06.03.07р. було залучено до участі у справі

третю особу на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору,

суб'єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_2.

Третя особа в судовому засіданні дала пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника

позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд   

ВСТАНОВИВ:

згідно позовної заяви, 24.10.06р. ТОВ "Птахокомплекс

"Губин", згідно договору купівлі-продажу, реєстраційний номер НОМЕР_2

(а.с.13-14) придбало у фізичної особи ОСОБА_4 нежиле приміщення (магазин), за

адресою:АДРЕСА_1.

Фізична особа ОСОБА_4. 

володіла зазначеним нежилим приміщенням на підставі договору

купівлі-продажу, укладеного 15.09.06р., реєстраційний номер НОМЕР_3, з

суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2.

У вказаному приміщенні, згідно договору №1 оренди нежитлового

приміщення від 01.05.06р., укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності

ОСОБА_2. (як орендодавцем) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною

особою ОСОБА_3. (як орендарем), ОСОБА_3. в магазині "Морепродукти"

здійснювалась торгівельна діяльність.

Як зазначено в позовній заяві, згідно п. 4.1. договору №1 розмір

орендної плати, за орендоване ОСОБА_3. приміщення, складає 2500,00 грн. за

місяць, оскільки в договорі закреслено слово "місяць" і скорописом

період проведення розрахунків виправлено на "рік". Позивач вважає, що

виправлення, згідно якого періодом проведення розрахунків є рік, а не місяць,

як було першопочатково зазначено в договорі, не може братися до уваги, оскільки

здійснене з порушенням порядку внесення змін до договорів.

Посилаючись на положення ч.1 ст. 770 ЦК України, позивач вважає,

що разом з правом власності на нежиле приміщення, він набув права орендодавця

по договору №1, пунктом 2.2.4 якого сторони передбачили, що орендодавець має

право змінювати розмір орендної плати в односторонньому порядку.

Керуючись п.2.2.4 договору №1 позивач 26.10.06р. направив на

адресу орендаря - суб'єкта підприємницької діяльності  - фізичної особи ОСОБА_3. лист (а.с.20), в

якому орендар повідомлялась  про те, що з

24.10.06р. відбулася зміна власника нежилого приміщення за адресоюАДРЕСА_1.

Згідно вказаного листа, орендна плата за нежиле приміщення з

13.11.06р. встановлена в розмірі 22500,00 грн. з ПДВ, за місяць, не враховуючи

плату за комунальні послуги, шляхом перерахування цієї суми на розрахунковий

рахунок орендодавця.

Визначення ним орендної плати в розмірі 22500,00 грн. за місяць

обгрунтовує тим, що орендоване відповідачем приміщення прогнозувалося

використовувати під ювелірний магазин з окупністю вкладених коштів на протязі 5

років (а.с. 66). 

Згідно з ч. 2 пункту 4.2. договору оренди нежитлового приміщення

№1, починаючи з сьомого місяця строку дії даного договору, орендна плата

сплачується орендарем на користь орендодавця за кожні три наступні місяці

наперед, при цьому оплата має бути здійснена не пізніше останнього дня місяця,

за який було здійснено оплату.

Сьомий місяць строку дії даного договору починався з

01.11.06р.  В зв'язку з зазначеним сума

орендної плати за три місяці склала 67500,00 грн. (22500,00 грн. * 3 міс).

На підставі вищевказаних положень договору №1 відповідачу

пропонувалось сплатити на рахунок позивача орендну плату за період з 13.05.06р.

по 13.02.07р. в сумі 67500,00 грн. до 20.11.06р.

Свої зобов"язання по внесенню плати за оренду відповідач, у

вказаний строк, не  виконав, в зв'язку з

чим 09.11.06р. (а.с.21), йому було направлено лист, в якому орендареві

пропонувалося надати документи про страхування орендованих приміщень від усіх

страхових випадків на користь орендодавця.

У відповіді на даний лист від 10.11.06р. (а.с.25) відповідач

заперечила проти вимог позивача.

За даними позивача, станом на день звернення з позовом до суду,

заборгованість відповідача по орендній платі становила 33000,00 грн. (за період

з 13.11.06р. по 27.12.06р.) та на день розгляду справи не змінилася.

Відповідно до позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог

(а.с. 2-4,49-50), згідно п. 7.3. договору позивач нарахував відповідачу штраф у

розмірі 20 % від вартості договору в сумі 22466,53 грн. (за період з 01.05.06р.

по 27.12.06р.). 

Також позивач просить зобов'язати відповідача сплатити всі

комунальні платежі, пов'язані з користуванням орендованим приміщенням, у

відповідності до п. 2.3.2 договору, за станом на момент його звільнення.

Обгрунтовує зазначену вимогу тим, що відповідно до акту прийому-передачі

приміщення від 20.04.07р. представник відповідача передав представнику позивача  копію квитанції №132 від 22.03.07р.  на оплату електроенергії за березень 2007

року та зобов'язувався до 25.04.07р. надати квитанції про оплату комунальних

послуг за квітень 2007 року, що не було виконано останнім.

Відповідач у відзиві-запереченнях на позовну заяву (а.с. 51) позовні

вимоги не визнає, з тих підстав, що договір №1 оренди нежилого приміщення

укладався нею не з позивачем, а з ОСОБА_2., за договором з якою було

встановлено орендну плату за рік в розмірі 2500,00 грн. Стверджує, що зазначену

суму в повному обсязі було сплачено орендодавцю в день підписання спірного

договору, п.2.3.10. договору щодо страхування орендованого майна також

виконано. На підтвердження надано договір страхування орендованого майна

№НОМЕР_4 від 21.08.06р. (а.с.52) та квитанцію №10 від 04.05.06р. (а.с.62).

Третя особа підтвердила об'єктивність викладених відповідачем

фактів.

Оцінивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників

сторін та третьої особи, господарський суд дійшов висновку про

необгрунтованість позовних вимог.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше

сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та

обов'язків.

Згідно положень ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови

(пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є

обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положеннями ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо

сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається зі ст. 208 ЦК України правочини між юридичними

особами належить вчиняти у письмовій формі.

У відповідності до ч.1 ст.759 ЦК України, за  договором найму (оренди) наймодавець передає

або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний

строк.

За ч.ч. 1, 3, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з

наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд,

зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не

встановлено договором.

Досліджуючи договір №1 оренди нежилого приміщення від 01.05.06р.

суд встановив, що він містить всі необхідні істотні умови та укладений у

відповідній формі.

Зокрема п.4.1 договору оренди, орендна плата за рік встановлена

сторонами в розмірі 2500,00 грн.

Вказаний розмір орендної плати та порядок її сплати встановлено за

домовленістю сторін, оскільки зазначена істотна умова міститься і в оригіналі

спірного договору (а.с.57-59) та узгодження її сторонами підтверджено як

відповідачем так і в усному порядку третьою особою.

Суд не заперечує обгрунтованість посилання позивача на ст. 770 ЦК

України.

Натомість твердження позивача стосовно правомірності внесення ним

до спірного договору змін щодо розміру орендної плати та порядку проведення

розрахунків, а також стягнення штрафних санкцій, не знайшли свого підтвердження

в матеріалах справи.

Як вбачається з п.2.2.4 договору №1 сторони дійсно передбачили, що

орендодавець має право змінювати розмір орендної плати в односторонньому

порядку. Однак у п. 10.1 договору сторони погодили, що зміни та доповнення до

цього договору допускаються тільки в тому разі, якщо вони здійснені у

письмовому вигляді у кожному окремому випадку та підписані уповноваженими

представниками сторін за договором.

Оскільки зазначені пункти договору суперечать один одному, у суду

немає можливості встановити справжню волю сторін інакше як через застосування

загальних норм чинного законодавства.

Враховуючи, що п. 2.2.4 за своїм змістом заперечує п.10.1 договору

№1, з матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди стосовно

порядку внесення змін до спірного договору, тому для вирішення зазначено

питання слід керуватися нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України та ч.1 ст.188 ГК України

зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено

договором або законом.

За положеннями ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій

самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором

або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, сторони, згідно ч.1ст.208 ЦК України, у письмовій формі

повинні були узгоджувати внесення змін до договору оренди, однак матеріали

справи не містять жодних письмових доказів двостороннього погодження внесення

додаткових змін до договору №1 після його укладення.

Як зазначалося вище, згідно ч.1 ст.762 ЦК України, за користування

майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором

найму. 

Оскільки позивач не надав доказів, які б підтверджували досягнення

сторонами згоди щодо внесення змін до договору оренди №1 стосовно розміру

орендної плати та порядку її сплати, інших ніж зазначено в п. 4.1. договору №1

(2500,00 грн. за рік), вимога позивача щодо стягнення з відповідача орендної

плати, у зміненому ним односторонньо порядку та розмірі (22500,00 грн. з ПДВ за

місяць, не враховуючи плату за комунальні послуги) не підлягає задоволенню,

тому в стягненні з відповідача орендної плати в розмірі 33000,00 грн. слід

відмовити. 

Крім того, судом встановлено, що договір оренди №1 від 01.05.06р.

було укладено строком на 1 рік, тобто до 21.04.07р. (п.9.2 договору) і орендну

плату, у визначеному договором розмірі, відповідачем, в порядку передоплати, в

повному обсязі було сплачено 

01.05.06р.  на рахунок орендодавця

(ПП ОСОБА_2. - третя особа), за увесь визначений договором №1 період оренди.

Вказане підтверджено квитанцією №10 від 04.05.06р. (а.с.62), в якій чітко

зазначено, що 2500,00 грн. прийнято від ПП ОСОБА_3, як орендна плата за рік

згідно договору оренди від 01.05.06р. Отримувачем коштів вказано ПП ОСОБА_2.

Твердження позивача щодо невиконання відповідачем п.2.3.10.

договору щодо страхування орендованого майна також не знайшли відображення в

матеріалах справи, оскільки ОСОБА_3. надала договір страхування орендованого

майна №НОМЕР_4 від 21.08.06р. (а.с.52), який було укладено на виконання вказаного

пункту договору

Отже, ПП ОСОБА_3 добросовісно виконала всі умови договору №1 щодо

проведення розрахунків, будь-яких порушень його умов та положень чинного

законодавства в діях відповідача суд не виявив.

Враховуючи вищевикладене, позивач також безпідставно вимагає

стягнути з відповідача 22466,53 грн. штрафу за невиконання умов договору №1,

посилаючись на п.7.3 договору.

Не підлягає задоволенню і позовна вимога про зобов'язання

відповідача сплатити всі комунальні платежі, пов'язані з користуванням приміщенням,

що знаходиться за адресоюАДРЕСА_1, оскільки ст. 16 ЦК України не передбачає

такого способу захисту  судом цивільних

прав та інтересів.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки позивач не надав належних доказів правомірності своїх

позовних вимог, позов є необґрунтованим, тому в його задоволенні суд відмовляє.

Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85

ГПК України, господарський суд 

ВИРІШИВ:

У

задоволенні позову відмовити.

Рішення

господарського суду вступає в законну силу після закінчення 10 - денного строку

з дня його підписання.

Суддя                                                                        

               Дата

підписання: 06 липня 2007 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 -сторонам

4-третій особі