Постанова
від 05.09.2019 по справі 371/640/16-ц
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 371/640/16-ц Головуючий 1 інстанція- Поліщук А.С.

Проваження № 22-ц/824/9703/2019 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.

П О С Т А Н О В А

іменем України

05 вересня 2019 року м.Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Верланова С.М., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Тютюнник О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі,-

в с т а н о в и в:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом,який мотивований тим, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0100 га з кадастровим номером 3222985900:05:001:0156 , розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

Після смерті попереднього власника зазначеної земельної ділянки, влітку

2008 року вона уклала із СФГ ОСОБА_3 договір оренди землі,за яким передала в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 4,0100 га. Всі три примірники договору залишилися у відповідача для проведення державної реєстрації права оренди.

Вказувала, що після смерті керівника СФГ ОСОБА_3 вона вирішила привести в порядок орендні правовідносиин з новим орендарем правонаступником і у квітні 2016 року зробила запит до відділу Держгеокадастру у Миронівському районі. З відповіді та копії наданих документів їй стало відомо про існування іншого договору оренди землі, начебто укладеного 28 грудня 2012 року між нею і відповідачем та зареєстрованого 28 грудня 2012 року в управлінні Держкомзему у Миронівському районі Київської області за реєстраційним № 322290004003578. Проте у 2012 році вонабудь-яких договорів оренди землі із відповідачем не укладала, а підпис у договорі виконано не нею. У зв`язку з наведеним, посилаючись на ст.ст.203, 215 ЦК України, просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0100 га з кадастровим номером 3222985900:05:001:0156 , розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області, укладений 28 грудня 2012

- 2 -

року між нею і СФГ ОСОБА_3 , та стягнути судові витрати.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішеням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким її вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення обставин справи, неправильну оцінку доказів, порушення судом норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована тим, що суд безпідставно не взяв до уваги результати проведеної судом почеркознавчої експерти, згідно якої підпис від її імені у договорі оренди виконано імовірно не нею, а іншою особою. Судом залишено поза увагою її покази у якості свідка та покази свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Вона не давала своєї згоди на укладання і підписання догвоору оренди землі від 28 грудня 2012 року, а її підпис підроблений іншою особою.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , зареєстрований 28 грудня 2012 року в управлінні Держкомзему у Миронівському районі Київської області за реєстраційним № 322290004003578. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства Мальованого Василя Володимировича задоволено частково, постанову Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В суді апеляційної інстанції представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Швачка В.Ю. подану апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити та скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області як незаконне.

СФГ ОСОБА_3 належним чином повідомлене про час розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення судової повістки, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що згідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки його недоведеністю.

При цьому суд виходив із того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, які б свідчили, що підпис у оспорюваному договорі від її імені виконано не нею, а іншою особою, а висновки експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 14 липня 2016 року № 19/4-05/334 та від 01 листопада 2016 року № 19/4-05/597 містять лише припущення, що підпис у оспорюваному договорі оренди землі від 28 грудня 2012 року виконано не ОСОБА_1

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

- 3 -

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч.1). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною (ч.3).

Аналогічні положення містить ч.2 ст.16 ЦК України, згідно якої способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Такі ж приписи містить ст.81 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0100 га з кадастровим номером 3222985900:05:001:0156 , розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

Вказану земельну ділянку розміром 4,0100 га позивачка успадкувала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-3109 від 13 серпня 2008 року.

Починаючи із 2008 року належну позивачці земельну ділянку обробляє і використовує СФГ ОСОБА_3

28 грудня 2012 року управлінням Держкомзему у Миронівському районі у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею та договорів оренди землі зареєстровано договір оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , реєстраційний № НОМЕР_2 .

Відповідно до висновків експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № 19/4-05-334 від 14 липня 2016 року (проведений на підставі постанови слідчого поліції) та №19/4-05/597 від 01 листопада 2016 року, виконаний за ухвалою суду, підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець договору оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , виконано ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою.

- 4 -

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

За таких обставин, з огляду на те, що наведені висновки експертів містять лише припущення, що підпис у оспорюваному договорі оренди землі від 28 грудня 2012 року виконано не ОСОБА_1 , а інших переконливих доказів позивачкою не надано, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 та відсутність передбачених законом підстав для визнання договору оренди недійсним.

Відхиляючи апеляційну скаргу, колегія суддів також враховує, що при попередньому розгляді справи за клопотанням позивача ухвалою Апеляційного суду Київської області від 08 червня 2017 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу на вирішення якої поставлено питання: Чи виконаний підпис в графі Орендодавець договору оренди землі, укладеного 28 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , самою ОСОБА_1 чи іншою особою? .

Проте згідно повідомленням експертів № 4570-4572/18-32 від 19 липня 2018 рокусправа повернута до суду за неможливістю проведення експертизи через неподання додаткових матеріалів, в тому числі оригіналу досліджуваного документу - договору оренди землі від 28 грудня 2012 року з підписом позивачки,який втрачений (підпис вирізаний з договору при проведенні експертом МВС фізико-хімічної експертизи документів № 2232 від 19 травня 2017 року).

З урахуванням мотивів скасування попереднього рішення суду апеляційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року, апеляційний суд з`ясував у представника позивачки чи стосується наданий СФГ ОСОБА_3 оригінал договору оренди землі від 12 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 і зареєстрований управлінням Держкомзему у Миронівському районі 28 грудня 2012 року, оспорюваним договором, на що представник позивачки категорично заперечила, вказавши, що позивачка оспорює саме договір, який начеб-то укладенеий між сторонами 28 грудня 2012 року, а про договір від 12 грудня 2012 року їй нічого не відомо, цей договір не є предметом спору і не стосується справи.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутність підпису позивачки у оспорюваному неюдоговорі оренди землі від 28 грудня 2012 року підтверджується висновками експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/4-05-334 від 14 липня 2016 року та №19/4-05/597 від 01 листопада 2016 року, згідно яких підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець договору оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , виконано ймовірно не ОСОБА_1 , а іншою особою, а також висновком фізико-хімічної експертизи документів №2232 від 19 травня 2017 року, згідно якого давність виконання підпису від імені ОСОБА_1 та інших осіб у договорі оренди землі від 28 грудня 2012 року виконані в період травень 2015 року - травень 2014 року, що не відповідає датам на документах колегія суддів відхиляє з наступних підстав.

Відповідно до приписів цивільного процесуального закону докази у процесі мають відповідати певним критеріям. Зокрема докази мають бути належними, тобто такими, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.77 ЦПК), допустимими, тобто такими, що підтверджують певні обставини справи, які за законом не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.79 ЦПК), достовірними, тобто такими, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ст.79 ЦПК) та достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст.80 ЦПК).

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що

- 5 -

грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст.89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Надані позивачкою висновки експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/4-05-334 від 14 липня 2016 року та №19/4-05/597 від 01 листопада 2016 року на переконання колегії суддів не є належним доказом в контексті позовних вимог, оскільки містять не чіткий висновок, а припущення, зокрема, що підпис від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 28 грудня 2012 року виконано ймовірно не ОСОБА_1

Це ж стосується висновку фізико-хімічної експертизи документів № 2232 від 19 травня 2017 року, який не пов`язаний із позовними вимогами і не вирішував питання чи виконано підпис у оспорюваному договорі оренди землі від 28 грудня 2012 року самою ОСОБА_1 чи іншою особою. Зокрема згідно вказаного висновку експерти вирішували питання давності виконання підпису від імені ОСОБА_1 , підпису від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі, укладеному 28 грудня 2012 року між СФГ ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та прийшли до висновку, що підписи сторін у договорі виконані в період травень 2015 року - травень 2014 року, що не відповідає датам на документах.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд невірно залишив поза увагою покази позивачки, дані нею у якості свідка, а також покази свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , колегія суддів відхиляє. Суд першої інстанції вірно не взяв покази свідків до уваги як неналежні та недопустимі. При цьому суд мотивував такий висновок у рішенні, в тому числі вказавши, що свідки не були присутні при підписання догвору і не можуть з цього приводу нічого пояснити, їм лише відомо, що позивачка у другій половині грудня 2012 року від`їжджала у Луганську область, проте звідки їм це відомо не пояснили. Свідок ОСОБА_5 підтвердила, що позивачка укладала договір оренди із відповдіачем після смерті її матері.

Інших доказів, що підпис у договорі оренди належить не їй позивачкою суду не надано.

Згідно ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Таким приписам кореспондуються положення ч.7 ст.81 ЦПК України, згідно яких суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

- 6 -

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді:

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення05.09.2019
Оприлюднено10.09.2019
Номер документу84120091
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —371/640/16-ц

Постанова від 16.09.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 09.09.2020

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 09.12.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Ухвала від 28.10.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Хопта Сергій Федорович

Постанова від 05.09.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Савченко Сергій Іванович

Ухвала від 04.07.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Савченко Сергій Іванович

Ухвала від 14.06.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Савченко Сергій Іванович

Ухвала від 14.06.2019

Цивільне

Київський апеляційний суд

Савченко Сергій Іванович

Постанова від 17.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Усик Григорій Іванович

Ухвала від 04.04.2019

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Усик Григорій Іванович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні