Постанова

від 16.09.2020 по справі 371/640/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 371/640/16-ц

провадження № 61-18494св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - селянське (фермерське) господарство Мальований Василь Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Миронівського районного суду Київської області

від 24 січня 2017 року у складі судді Поліщука А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року у складі колегії суддів:

Савченка С. І., Верланова С. М., Кашперської Т. Ц.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 (далі - СФГ ОСОБА_3.) про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником земельної ділянки кадастровий номер 3222985900:05:001:0156, площею 4,0100 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області. Після смерті попереднього власника зазначеної земельної ділянки, влітку 2008 року вона уклала договір оренди землі

з СФГ ОСОБА_3 , проте примірник зазначеного договору

не отримала. При з`ясуванні питання щодо державної реєстрації зазначеного договору, їй стало відомо про існування договору оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладеного між нею та СФГ ОСОБА_3.

Посилаючись на те, що у 2012 році вона будь-яких договорів оренди землі

не укладала, а підпис у договорі виконано не нею, та з урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладений між нею та СФГ ОСОБА_3 , предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 3222985900:05:001:0156, площею 4,0100 га, розташована на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 24 січня

2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю належних

та допустимих доказів, які б свідчили, що підпис у оспорюваному договорі

від її імені виконано не нею, а іншою особою. Експертиза, проведена у рамках кримінального провадження чіткого висновку про належність підпису позивачці на спірному договорі не надала.

Справа неодноразово розглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.

Короткий зміст постанов судів апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , зареєстрований 28 грудня

2012 року в управлінні Держкомзему у Миронівському районі Київської області за реєстраційним № 322290004003578.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу

СФГ ОСОБА_3. задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Київської області від 16 серпня 2018 року скасовано, справу передано

на новий апеляційний розгляд.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції належним чином дослідив надані докази у їх сукупності та дійшов правильного висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору оренди землі, оскільки відсутні належні та допустимі докази відсутності

її волевиявлення на укладення оспорюваного договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року було поновлено

ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи

із Миронівського районного суду Київської області.

У січні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до СФГ ОСОБА_3. про визнання недійсним договору оренди землі призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої

та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального

та процесуального права.

Вважала, що надані нею висновки експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 14 липня 2016 року № 19/4-05-334 та від 01 листопада

2016 року № 19/4-05/597 є належними та достатніми у розумінні статей 77,

80 ЦПК України доказами відсутності її волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі.

Разом із тим вважала, що судами попередніх інстанцій не було проведено повного і всебічного дослідження обставин справи та не було встановлено на підставі належних та достовірних доказів, коли був укладений оспорюваний договір оренди землі, зокрема 12 грудня 2012 року чи 28 грудня 2012 року, чи у період травень 2015 року - травень 2014 року, як встановила фізико-хімічна експертиза від 19 травня 2017 року № 2232.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,0100 га з кадастровим номером 3222985900:05:001:0156, розташованої на території Потіцької сільської ради Миронівського району Київської області (а. с. 23-26 т. 1).

Вказану земельну ділянку ОСОБА_1 успадкувала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13 серпня 2008 року № 2-3109.

Із 2008 року вказану земельну ділянку обробляє і використовує

СФГ ОСОБА_3

28 грудня 2012 року управлінням Держкомзему у Миронівському районі

у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею та договорів оренди землі зареєстровано договір оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , реєстраційний № 322290004003578 (а. с. 19-21 т. 1).

Відповідно до висновків експертів Київського обласного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 14 липня 2016 року

№ 19/4-05-334 та від 01 листопада 2016 року № 19/4-05/597, проведених

у рамках кримінального провадження, підпис від імені ОСОБА_1 в графі Орендодавець договору оренди землі від 28 грудня 2012 року, укладеного між ОСОБА_1 та СФГ ОСОБА_3 , виконано ймовірно

не ОСОБА_1 , а іншою особою (а. с. 82-91, 136-140 т. 1).

Згідно повідомлення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 липня 2018 року № 4570-4572/18-32 провести судову почеркознавчу експертизу у цій справі було неможливо через неподання додаткових матеріалів, у тому числі оригіналу досліджуваного документа - договору оренди землі від 28 грудня 2012 року з підписом ОСОБА_1 , який втрачений (підпис вирізаний з договору при проведенні експертом Міністерства внутрішніх справ фізико-хімічної експертизи документів

від 19 травня 2017 року № 2232) (а. с. 150-151 т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі -

це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частин першої, третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно частин першої, третьої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,

а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину

є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність

на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими

і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частини перша статті 80 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що експертизи проведені у рамках кримінального провадження чіткого висновку про належність підпису позивачки

на спірному договорі не надали, обґрунтовано вважав, що висновки експертів про ймовірність не можуть бути підставою для висновку про те, що підпис вчинений не стороною правочину та дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо визнання недійсним оспорюваного договору оренди землі до задоволення не підлягають у зв`язку із їх недоведеністю, оскільки позивачкою не надано доказів на підтвердження відсутності

її волевиявлення на укладення оспорюваного договору оренди землі.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки висновку фізико-хімічної експертизи документів

від 19 травня 2017 року № 2232, згідно якого підписи сторін у оскаржуваному договорі виконані у період травня 2015 року - травня 2014 року,

що не відповідає датам на документах є безпідставними, оскільки вказаний висновок був досліджений повно, у зв`язку із чим зроблено правильний висновок про те, що цей висновок не є належним доказом у розумінні

статті 77 ЦПК України, так як цей висновок не пов`язаний із позовними вимогами та не вирішив питання, чи виконано підпис у цьому договорі самою ОСОБА_1 , чи іншою особою.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку,

що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, та зводяться до переоцінки доказів

у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах Пономарьов проти України та Рябих проти Російської Федерації , у справі Нєлюбін проти Російської Федерації ) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування

чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 24 січня

2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 вересня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович