Постанова

від 05.09.2019 по справі 127/207/17-ц

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/207/17-ц

Провадження № 22-ц/801/1554/2019

Категорія: 47

Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А.

Доповідач:Оніщук В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2019 рокуСправа № 127/207/17-цм. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Оніщука В.В. (суддя-доповідач),

Суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,

відповідачі: (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач за зустрічним позовом: Вінницька міська рада,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року, постановлене у складі судді Федчишена С.А., в залі суду,

встановив:

В січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2123 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування земельної ділянки від 21 грудня 2007 року. До прийняття Постанови Верховної Ради України Про зміну і встановлення меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області від 13 травня 2015 року за N401- VIII, дана земельна ділянка відносилась до земель Бохоницької сільської ради. Відповідно до вказаної постанови ВРУ було збільшено межі міста Вінниці і належна йому земельна ділянка тепер входить до меж міста. На підставі договору дарування земельної ділянки від 21 грудня 2007 року та рішення Бохоницької сільської ради від 01 серпня 2008 року Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі в 2008 році йому був виданий Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. Державний акт був зареєстрований 17 листопада 2008 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010880500680. Рішенням Бохоницької сільської ради від 19 червня 2008 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на будівництво житлового будинку і господарських споруд на вказаній земельній ділянці. Після спорудження, будівлі були прийняті до експлуатації та оформлено право власності на них. В 2016 році ОСОБА_1 придбав у приватного підприємства "Бріоні" частину земельної ділянки площею 0,0138 га, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки від 01 квітня 2016 року. Наприкінці 2016 року ОСОБА_1 вирішив переоформити власність (земельну ділянку та будинок) на своїх дітей. З метою уточнення розміру земельної ділянки, спеціалізованою організацією ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс" в грудні 2016 року були перевірені межі, винесені в натуру координати земельних ділянок та перевірена інформація про них в Державному земельному кадастрі, і як з`ясувалось, що він користується земельною ділянкою меншого розміру, ніж визначено в документах та в базі даних Державного земельного кадастру. Частина належної йому земельної ділянки площею 0,0221 га знаходиться в користуванні сусідів. Земельна ділянка з південно-східного боку межує з будинковолодінням АДРЕСА_2 , співвласниками якого є відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Відповідно до Договору дарування земельної ділянки від 03 серпня 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є власниками земельної ділянки площею лише 0,1000 га, а фактично користуються земельною ділянкою площею 0,1221 га. Отже, відповідачами самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,0221 га, яка належить йому на праві приватної власності, що підтверджено кадастровим планом земельної ділянки, виготовленим ТОВ "Юридично-земельний союз "Альянс".

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що перебуває у його власності, шляхом зобов`язання відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0221 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

27 лютого 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради, за участю, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Позов мотивовано тим, що 25 липня 2000 року ОСОБА_3 придбала земельну ділянку площею 0,1000 га на території АДРЕСА_2 . Також, 25 липня 2000 року ОСОБА_3 звернулася до Бохоницької сільської ради із заявою щодо надання їй додатково прилеглої земельної ділянки площею 0,02 га. Письмової відповіді на таку заяву від сільської ради вона не отримала, однак з усного дозволу сільського голови користується зазначеною земельною ділянкою. На куплену земельну ділянку ОСОБА_3 24 квітня 2000 року було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку. В подальшому вказану земельну ділянку ОСОБА_3 подарувала своїм дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , однак з часу купівлі земельної ділянки та по сьогоднішній день саме ОСОБА_3 користується придбаною земельною ділянкою площею 0,1000 га та суміжною земельною ділянкою площею 0,0221 га. ОСОБА_3 з 2000 року добросовісно, відкрито та безперервно володіє земельною ділянкою 0,02 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою по АДРЕСА_2 , що перебуває у власності її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , та якою ОСОБА_3 фактично користується. Зазначена спірна земельна ділянка обгороджена парканом, на ній знаходиться криниця та ростуть фруктові дерева, які належать ОСОБА_3 , при цьому, як зазначено у відповіді сільської ради на запит, межі земельної ділянки, якою користується ОСОБА_3 , не переносилися з 2000 року, а також жодних спорів чи претензій зі сторони сусідів щодо вказаної земельної ділянки не виникало.

Вказана невідповідність виникла в результаті переміщення земельної ділянки при внесенні такої ділянки до бази АС ДЗК. Внаслідок цих дій у базі АС ДЗК дана земельна ділянка по відношенню до фактичного користування переміщена у бік земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 . Також факт користування ОСОБА_3 зазначеною земельною ділянкою підтверджується технічним паспортом на будинковолодіння АДРЕСА_2 , який виготовлено у 2004 році. У вказаному технічному паспорті на території земельної ділянки ОСОБА_3 зазначена криниця (яка наразі знаходиться на спірній земельній ділянці), а сама території земельної ділянки обнесена парканом, тому звернувшись в суд з позовом ОСОБА_3 просила визнати за нею право власності на земельною ділянкою загальною площею 0,0221 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка знаходиться по АДРЕСА_3 , між будинковолодінням АДРЕСА_1 і будинковолодінням АДРЕСА_2 , та зображена на кадастровому плані, розробленому в 2016 році ТОВ Юридично-земельний союз Альянс , за набувальною давністю.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто перешкоди в користуванні частиною земельної ділянки, що перебуває у приватній власності ОСОБА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0209га, що розташована в АДРЕСА_1 .

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Вінницької міської ради, за участю, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю - відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновку експертизи земельна ділянка площею 0,0209 га належить на праві приватної власності ОСОБА_1 і на дату проведення дослідження знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, вказуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального прав. У апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому факту, що ОСОБА_3 вже понад 15 років безперервно користується спірною земельною ділянкою і межі земельної ділянки не переносилися.

З підстав викладених у апеляційній скарзі, ОСОБА_3 просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Також, апеляційну скаргу подала ОСОБА_4 , в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, а позовну заяву ОСОБА_3 задовольнити.

На апеляційні скарги ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надійшли відзиви від ОСОБА_1 у яких вказано, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, а тому просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційні скарги не визнали, вказавши на їх безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

ОСОБА_3 , яка одночасно представляє інтереси ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а також представник ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційні скарги підтримали з посиланням на викладені в них обставини.

Представник ОСОБА_4 - адвокат Голівський В.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, при цьому надав заяву в якій зазначив, що апеляційну скаргу підтримує і просив розгляд справи провести у його відсутність.

Представник Вінницької міської ради в судовому засіданні апеляційні скарги не визнав, вказавши на їх безпідставність та законність і обгрунтованість рішення суду.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.

Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 21.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Марунько О.Г., зареєстрованого в реєстрі за №2282, ОСОБА_1 отримав безоплатно у власність від громадянина ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,2123 га для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, кадастровий номер 0520680503:05:001:0539, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Земельна ділянка належала дарувальнику на праві власності на підставі Державного акту на право власності на землю серії ВН №091826, виданого Вінницьким районним відділом земельних ресурсів 25.07.2003 року на підставі рішення 6 сесії 4 скликання Бохоницької сільської ради від 27.05.2003р. та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №71.

17.11.2008 року Управлінням земельних ресурсів у Вінницькому районі Літянському В .В. був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №181744 на земельну ділянку площею 0,2123 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0539, яка розташована у Вінницькому АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

01.04.2016 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В., зареєстрованим в реєстрі за №397, купив у Приватного підприємства "Бріоні" земельну ділянку площею 0,0138 га, кадастровий номер 0510100000:02:110:0005, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , без номера, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.07.2000 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П., зареєстрованого в реєстрі за №3336, ОСОБА_3 купила у громадянки ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, що знаходиться у віданні Бохоницької сільської ради Вінницького району. В договорі не вказано адресу земельної ділянки.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25.07.2000 року Бохоницькою сільською радою був виданий ОСОБА_3 Державний акт на право приватної власності на землю серії ВН №3196 на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована на території Бохоницької сільської ради. Дата видачі Державного акта вказана 24 квітня 2000 року, що є на 3 місяці раніше, ніж був укладений договір, на підставі якого він виданий. Адреса земельної ділянки в Державному акті не зазначена. На плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначені її розміри 50,00 м на 20,00 м.

Відповідно до договору дарування земельної ділянки від 03.08.2004 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П., зареєстрованого в реєстрі за №3951, громадянка України ОСОБА_3 передала безоплатно у власність (подарувала) ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в рівних частках земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520680503:05:001:0180, яка розташована на території Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель. На земельній ділянці розташований житловий будинок з спорудами, який подарований гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 відповідно договорів дарування, посвідчених приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Надольською Т.П. 03.08.2004р., зареєстрованих в реєстрі за №3954, 3956.

01.02.2006 року Вінницьким районним відділом земельних ресурсів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на підставі договору дарування земельної ділянки від 03.08.2004р. видані Державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯА №397161, №397162 на земельну ділянку площею 0,1000 га, яка розташована у АДРЕСА_2 .

В описі, зазначених на плані меж земельної ділянки, кадастровий номер 0520680503:05:001:0180, що зображений на зворотньому боці Державних актів на право власності на земельну ділянку відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , зазначений власник суміжної земельної ділянки з боку "Д-А" ОСОБА_5 . Розміри меж земельної ділянки зазначені 50,01м на 20,02м, з протилежних боків 50,04м на 19,51м.

Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи № ОС-293 від 18.06.2018р., проведеної в рамках розгляду даної справи, зазначено, що при співставленні розмірів та конфігурацій земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , по фактичному користуванню та згідно державних актів на право власності на земельні ділянки, встановлено, що площа, межі та конфігурація земельних ділянок, якими фактично користуються сторони по справі, не відповідають площі, межам та конфігурації земельних ділянок зазначених у державних актах.

Фактична площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_1 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_1 становить 0,2300 га, а фактична площа земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 , яка перебуває в користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 становить 0,1267 га.

Я слідує із п.п. 4 та 5 висновку експерта, при співставленні розмірів та конфігурації земельних ділянок домоволодінь АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , по фактичному користуванню та згідно правовстановлюючих документів шляхом порівняння розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є об`єктами дослідження, за координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, з урахуванням результатів топографо-геодезичної зйомки земельних ділянок, виконаної спеціалістами ДП "Поділля-геодезкартографія" по фактичному користуванню, та наявних у матеріалах цивільної справи документів, встановлено, що земельна ділянка площею 0,0209 га, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №181744 від 17.11.2008р. належить на правах приватної власності ОСОБА_1 , на дату проведення дослідження знаходиться у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Крім цього, експертом на підставі наданих матеріалів цивільної справи та за результатами топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки, виконаної спеціалістами ДП "Поділлягеодезкартографія" по фактичному користуванню, при співставленні розмірів та конфігурації земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 , по фактичному користуванню та згідно державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯА №397161 від 01.02.2006 року та ЯА №397162 від 01.02.2006 року шляхом порівняння розмірів та конфігурації земельних ділянок, що є об`єктами дослідження, за координатами поворотних точок (кутів) меж земельних ділянок, зроблено висновок про те, що розмір земельної ділянки, розміщеної за адресою: АДРЕСА_2 по фактичному користуванню в порівнянні з дозвільними/правовстановлюючими документами збільшений на 267 кв.м., в тому числі: у період з 25 липня 2000 року по 16 січня 2004 року орієнтовно на 209 кв.м. за рахунок земель комунальної власності (земель Бохоницької сільської ради Вінницького р-ну Вінницької обл.); з 17 листопада 2008 року (дата видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №181744) земельна ділянка площею 209 кв.м., що розташована в АДРЕСА_2 , знаходилась у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , належить на правах приватної власності ОСОБА_1 ; у період з 16 січня 2004 року до дати проведення огляду об`єкту дослідження - орієнтовно на 58 кв.м. за рахунок земель комунальної власності (Вінницької міської ради/ Бохоницької сільської ради).

Доводи апеляційних скарг про те, що вказаний висновок є неприйнятним та суперечить матеріалам справи, є безпідставними.

Зокрема скаржниками зроблено посилання на висновок експерта №109 від 29 серпня 2014 року цивільній справі № 128/3920/13-ц за позовом ПП Бріоні до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Однак вказана експертиза не може бути прийнята до уваги, оскільки проведена в іншій справі з іншими фактичними обставинами, зокрема при проведенні цієї експертизи не досліджувались земельна ділянка ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , координати не виносились в натурі та не порівнювались з базою ДЗК та правовстановлюючими документами.

Крім цього, вказаний висновок експерта не є преюдиційним фактом, який не підлягає доведенню, в розумінні положень ст. 82 ЦПК України.

Скаржниками не наведено переконливих аргументів щодо призначення повторної експертизи.

При цьому в матеріалах справи достатньо доказів, які підтверджують розмір та розташування спірної земельної ділянки.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 слід врахувати, що Бохоницька сільська рада в листі від 15.02.2017р. №76 повідомила, що рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,02 га відповідно до заяви ОСОБА_3 від 25.07.2000 року відсутнє.

Відповідно до норм ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Згідно вимог ст.119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.

Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

ОСОБА_3 , не отримавши рішення Бохоницької сільської ради про надання їй додаткової земельної ділянки, повторно не зверталась до органів місцевого самоврядування із клопотанням надати їй спірну земельну ділянку у власність чи в користування.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що суди не врахували добросовісне, відкрите, безперервне та давнє володіння спірною земельною ділянкою, є безпідставними, оскільки добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Зміст статті 344 ЦК України встановлює, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності наступних умов у сукупності: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Крім того, за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Тобто, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

По справі встановлено, що власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 і його право власності у встановленому законом порядку не припинено, добровільної його відмови від права власності суду також не було надано.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання права власності на земельну ділянку за набувальною давністю, є безпідставними.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що суд першої інстанції постановив рішення без дослідження належних та допустимих доказів зводяться до переоцінки доказів та власного тлумачення характеру спірних правовідносин.

Такі доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правові оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційні скарги залишено без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасників справи, які звернулися з апеляційною скаргою.

Керуючись 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук

/підпис/ С.К. Медвецький

Згідно із оригіналом:

Головуючий: В.В. Оніщук