Ухвала

від 06.09.2019 по справі 521/10212/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 521/10212/16-ц

провадження № 61-15992ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-5 , третя особа - Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, за позовом Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу (далі - ЖБК) Ленінський-5 , третя особа - Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси , після уточнення якого просила визнати недійсною та скасувати встановлену 10% надбавку до тарифу за теплопостачання мешканцям будинку АДРЕСА_1 .

ЖБК Ленінський-5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальними послугами за період з січня 2014 року по січень 2016 року у розмірі 3 049,03 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одесивід 20 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Позов ЖБК Ленінський-5 задоволено частково. Визнано незаконною та скасовано встановлену рішенням загальних зборів за протоколом № 1 від 19 червня 2014 року 10% надбавку до тарифу за теплопостачання мешканцям будинку АДРЕСА_1 за період з 19 червня 2014 року по 25 грудня 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК Ленінський-5 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 94,95 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2018 року в частині визнання незаконною та скасування встановленої рішенням загальних зборів за протоколом № 1 від 19 червня 2014 року 10% надбавки до тарифу за теплопостачання мешканцям будинку АДРЕСА_1 за період з 19 червня 2014 року по 25 грудня 2016 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що загальні збори членів ЖБК з метою задоволення їх економічних, соціальних та інших потреб мають право вирішувати всі питання, що стосуються діяльності ЖБК, у тому числі і щодо встановлення тарифів, а тому рішенням загальних зборів членів ЖБК від 19 червня 2014 року, яке не оспорено і не визнано недійсним в частині встановлення 10% надбавки до тарифу за теплопостачання, встановлено таку надбавку в межах їх повноважень, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою , у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

У відповідності до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є майнова вимога про стягнення заборгованості, ціна якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнова вимога про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії щодо визнання недійсною та скасування встановленої 10% надбавки до тарифу за теплопостачання, в частині якої суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України .

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

При цьому касаційна скарга не містять випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому увідкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 11 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-5 , третя особа - Комунальне підприємство Теплопостачання міста Одеси , про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, за позовом Житлово-будівельного кооперативу Ленінський-5 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов