Постанова

від 05.09.2019 по справі 357/13993/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 357/13993/16-ц

провадження № 61-26613св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Павліченко, 26 ,

відповідач: - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року у складі судді Кошель Б. І. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 серпня 2017 року у складі колегії суддів Гуля В. В., Білоконь О. В. та Приходька К. П. у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Павліченко, 26 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви

У грудні 2016 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Павліченко, 26 (далі - ОСББ Павліченко, 26 , ОСББ) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником частини нежитлових приміщень площею 143,3 кв м, у житловому будинку АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує кошти за послуги з утримання і ремонту приміщень та іншого майна, що перебуває у спільній власності співвласників цього житлового будинку, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача вартість цих послуг в сумі 8855,94 грн за період з 01 липня 2013 року по 31 червня 2016 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року позов було задоволено частково.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції стягнув заборгованість за надані послуги у межах строку позовної давності та виходив з того, що відповідач, який є власником приміщення у будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язаний здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні.

Місцевий суд виходив з того, що 01 вересня 2016 року було видано судовий наказ на підставі заяви ОСББ Павліченко,26 про стягнення боргу з ОСОБА_1 , який було потім скасовано, однак звернення ОСББ із заявою про видачу судового наказу перервало перебіг строку позовної давності. Враховуючи те, що інших доказів щодо дати звернення з такою заявою суду не було надано, місцевий суд прийняв до уваги дату видачі судового наказу - 01 вересня 2016 року, а тому вважав за можливе стягнути з відповідача суму заборгованості за період з 01 вересня 2013 року в межах строку позовної давності

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було відхилено, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року залишено без змін.

Приймаючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції погодився із висновками, до яких дійшов суд першої інстанції та зазначав, що особа, яка є власником приміщення у житловому, в якому створено ОСББ (асоціацію), зобов`язана здійснювати платежі та внески на утримання і ремонт спільного майна незалежно від членства в об`єднанні (асоціації), а тому за наявності підтверджених витрат на управління, утримання та збереження будинку така сума боргу підлягала стягненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 серпня 2017 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В поданій касаційній скарзі відповідач просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог зважаючи на всі матеріали справи, які не дослідили належним чином суди першої та апеляційної інстанції та застосувати до спірних правовідносин нормативні акти, які належні до застосування.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущено порушення при застосуванні строків позовної давності, проігноровано норми Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку в різних редакціях, заявник не є членом ОСББ Павліченко, 26 , статут об`єднання не відповідає Типовому статуту ОСББ.

Крім того заявник посилається на ту обставину, що належне йому приміщення є ізольованим та не належить до житлового фонду, а є самостійним об`єктом нерухомого майна, послугами, які надаються ОСББ Павліченко, 26 відповідач не користується, участі у загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку не брав та про них не повідомлявся, судом першої інстанції протиправно було відмовлено у допиті заявленого ним свідка ОСОБА_2 , адже він міг підтвердити те, що магазини не мають виходів на сходи будинку, власникам нежитлових приміщень заборонено доступ до підвального приміщення, відсутність запрошень власників нежитлових приміщень до участі у загальних зборах та про прибирання прибудинкової території працівниками заявника.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

Представник ОСББ Павліченко, 26 у поданих запереченнях на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги та те, що судами попередніх інстанцій при ухваленні рішення було дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ Про внесення змін до ГПК України, ЦПК України, КАС України та інших законодавчих актів , що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 травня 2018 року справу № 357/13993/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами було встановлено, що ОСОБА_1 є власником частини нежитлових приміщень площею 143,3 кв.м, у житловому будинку АДРЕСА_1 .

29 грудня 2008 року проведено державну реєстрацію ОСББ Павліченко, 26 як юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до Статуту ОСББ Павліченко,26 , затвердженого установчими зборами власників квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 12 грудня 2008 року, протокол № 1, державну реєстрацію проведено 29 грудня 2008 року, метою створення об`єднання є забезпечення захисту прав його членів та дотримання ними обов`язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами, що слідує з копії Статуту ОСББ.

Згідно пункту 1.1 Статуту ОСББ Павліченко, 26 створено власниками квартир багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку .

Відповідно до пункту 2.2 Статуту ОСББ Павліченко, 26 завданням та предметом діяльності об`єднання є: належне утримання будинку та прибудинкової території; забезпечення реалізації прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном членів об`єднання; забезпечення сприяння членам об`єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

В статті 3 Статуту ОСББ Павліченко, 26 визначено перелік майна об`єднання, яке складається з неподільного та загального майна, а саме: неподільне майно -неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування житлового будинку. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню; загальне майно -частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених цим статутом /кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо/.

Згідно з підпунктами 3.2.2, 3.3.4 Статуту ОСББ Павліченко, 26 частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного та загального майна будинку встановлюється пропорційно до загальної площі житлових та нежитлових приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Як передбачено пунктом 1.3 вказаного Статуту, власники квартир, житлових і нежитлових приміщень зобов`язані виконувати вимоги чинного законодавства України та Статуту об`єднання, який розробляється на підставі Типового статуту і затверджується рішенням установчих зборів членів об`єднання.

Управління загальним та неподільним майном житлового комплексу ОСББ Павліченко, 26 здійснюється через його статутні органи, інших доказів суду не надано.

Згідно статті 4 Статуту ОСББ Павліченко, 26 органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління та ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

72-х квартирний житловий будинок АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію 30 жовтня 2008 року з даховою модульною котельнею, з вбудовано-прибудованими приміщеннями салону меблів та аптеки, позамайдановими мережами, що підтверджується копією акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Підставами для нарахування ОСББ відповідачу вартості послуг були рішення загальних зборів членів ОСББ про встановлення розміру внесків, які є чинними і в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Загальними зборами ОСББ Павліченко, 26 затверджено тариф на утримання будинку та прибудинкової території, що становить з 01 травня 2012 року 1,10 грн. з 1 кв.м для нежитлових приміщень / протокол № 10 від 24 квітня 2012 року/, з 01 квітня 2014 року -1,30 грн. з 1 кв.м для нежитлових приміщень /протокол № 13 від 04.03.2014 року/, з 01 жовтня 2014 року -2.10 грн. з 1 кв.м для нежитлових приміщень /протокол № 14 від 04 вересня 2014 року/, що стверджується копіями цих протоколів.

Позивачем було проведено розрахунок заборгованості відповідача за період з 01 липня 2013 року по 01 липня 2016 року відповідно до розміру площі належного відповідачу нежилого приміщення-143,3 кв.м.

За заявою ОСББ Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 01 вересня 2016 року було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 8961 грн. За заявою боржника, ухвалою суду від 28 жовтня 2016 року цей судовий наказ було скасовано.

Судами було встановлено, що листами ОСББ Павліченко,26 на ім`я відповідача від 29 вересня 2015 року та від 22 січня 2015 року останнього було повідомлено про необхідність сплати боргу, йому повідомлялася сума боргу та пропонувалося укласти відповідний договір, лист від 22 січня 2015 року було одержано відповідачем особисто 27 січня 2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 10 Закону України від 29 листопада 2001 року N 2866-III Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - Закон) (в редакції чинній на дату створення ОСББ) органами управління об`єднання є загальні збори його членів, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.

За змістом статті 10 Закону рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Згідно з статтею 12 цього Закону (в редакції чинній на дату створення ОСББ), управління неподільним та загальним майном житлового комплексу об`єднання може здійснювати у формі: управління неподільним та загальним майном через статутні органи об`єднання; передачі всіх або частини функцій по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу юридичній особі за договором; делегування визначених статутом повноважень по управлінню неподільним та загальним майном житлового комплексу асоціації. Форма управління неподільним та загальним майном житлового комплексу може бути змінена в будь-який час у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частини 6 статті 13 зазначеного Закону у разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду.

Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону (в редакції до 14 травня 2015 року) було передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право: в т.ч. вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтного фондів.

Пунктом 3 частини першої статті 17 Закону (в редакції після 14 травня 2015 року) було передбачено, що вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до положень статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Статтею 15 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

У статті 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Частиною першою статті 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонту, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно його частки співвласника.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У статті 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що згідно із зазначеними вище нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій вірно встановили, що частина нежитлового приміщення, власником якого є відповідач входить до житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належним балансоутримувачем будинку є ОСББ Павліченко, 26 , яке надавало відповідачу житлово-комунальні послуги, а останній споживав вказані послуги, тому дійшли правильного висновку, що позовні вимоги підлягали частковому задоволенню.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що належне йому приміщення є ізольованим, не має виходу на сходи будинку, власникам нежитлових приміщень заборонено доступ до підвальних приміщень та посилання на відсутність запрошень до участі у загальних зборах та здійснення прибирання території працівниками відповідача адже вони не спростовують права позивача вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим законом та статутом об`єднання внесків і платежів, крім того місцевим судом було встановлено, що належне відповідачу приміщення має інший вихід у під`їзд житлового будинку.

Разом з тим Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції та зазначає, що ним обґрунтовано було взято до уваги ту обставину, що 01 вересня 2016 року судом було видано судовий наказ на підставі заяви ОСББ Павліченко, 26 про стягнення боргу з ОСОБА_1 , який було потім скасовано, однак звернення ОСББ із заявою про видачу судового наказу перервало перебіг строку позовної давності, а тому місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача суму заборгованості за період з 01 вересня 2013 року в межах строку позовної давності.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що судом першої інстанції протиправно було відмовлено у допиті заявленого ним свідка ОСОБА_2 адже він міг підтвердити те, що магазини не мають виходів на сходи будинку, власникам нежитлових приміщень заборонено доступ до підвального приміщення, відсутність запрошень власників нежитлових приміщень до участі у загальних зборах та про прибирання прибудинкової території працівниками заявника, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги а питання, які йому збирався поставити відповідач виходять за межі предмету доказування у даній справі.

Підсумовуючи вищенаведене Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Виконання судового рішення першої інстанції було зупинено ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 18 травня 2017 року, тому у зв`язку із залишенням касаційної скарги без задоволення необхідно поновити його виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 01 серпня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 травня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська