Рішення

від 01.08.2019 по справі 908/2229/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/123/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2019 Справа № 908/2229/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2229/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Поставка» (72300, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Чапаєва, буд. 9, ідентифікаційний код 37644166)

до відповідача: UAB « ROSEVA» (Sangrudos g. 7, LT-02233, Vilnius, Lithuania); ЗАТ «Росєва» (вул. Сангрудос, буд.7, LT-02233, м. Вільнюс, Литва, код підприємства 303164399)

про стягнення 2233,00 Євро, що еквівалентно 72259,80 грн.

за участю представників:

від позивача: Козик А.І., довіреність № б/н від 03.12.2018

від відповідача : не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Поставка» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до UAB « ROSEVA» , м. Вільнюс, Литва, про стягнення 2233,00 Євро, що еквівалентно 72 259,80 грн. за контрактом № 01-05-2018 від 03.05.2018.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2018 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву в порядку п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України залишено без руху.

Ухвалою суду від 26.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2229/18 за правилами загального позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/123/18. Підготовче судове засідання призначено на 20.12.2018.

Ухвалою суду від 20.12.2018 відкладено підготовче судове засідання на 23.01.2019.

Ухвалою суду від 23.01.2019 зупинено провадження у справі на підставі п. 4 ч.1 ст. 228 ГПК України до 14.05.2019 та поновлено з 14.05.2019. Судове засідання призначено на 14.05.2019.

08.05.2019 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач не згоден з позовними вимогами та вказує, що вантаж (товар), який відправлявся та транспортувався для ЗАТ Росева позивачем не був отриманий в Литві.

Ухвалою суду від 14.05.2019 відкладено підготовче судове засідання на 23.05.2019.

21.05.2019 на електрону адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 23.05.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 04.07.2019.

В судовому засіданні 04.07.2019 оголошено перерву до 01.08.2019, про що судом постановлено ухвалу.

Розгляд справи відповідно, до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 161-164, 171, 172 ГПК України та умови укладеного між сторонами Контракту № 01-05-2018 від 03.05.2018. При цьому вказує, що поставлений позивачем на виконання умов контракту товар, відповідачем своєчасно в повному обсязі не оплачений, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем на суму 2 233,00 євро, що еквівалентно 72 259,80 грн.

Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Приймаючи до уваги, що ухвалу суду про відкриття провадження у справі представником відповідача було отримано, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні 01.08.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні суб`єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов`язки, що і суб`єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право» , Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

При цьому правовідносини, пов`язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» , а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право» .

Закон України «Про міжнародне приватне право» (пункт 1 частини 1 статті 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи.

Згідно зі статтею 38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб`єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено компетенцію господарських судів у справах за участю іноземних підприємств і організацій, і в ній, зокрема, зазначено, що господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо місцезнаходження відповідача на території України. Підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 цього Кодексу. Господарські суди мають право також розглядати справи за участю іноземних підприємств і організацій, якщо: місцезнаходженням філії, представництва, іншого відособленого підрозділу іноземного підприємства чи організації є територія України; іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір.

За статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у статті 77 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 7.1 - 7.2 контракту сторони погодили, що всі спори та розбіжні за контрактом повинні бути розглянуті та врегульовані за згодою сторін. Неврегульовані шляхом двосторонніх переговорів спору сторін підлягають розгляду у судовому порядку. Будь-яке рішення суду буде остаточним та обов`язковим до виконання сторонами.

Вирішуючи питання щодо права, яке застосовується судом, суд вказує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право» право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Отже, у випадку обрання сторонами договору права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд на підставі статті 4 Господарського процесуального кодексу України застосовує це право при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 43 розділу VI «Колізійні норми щодо договірних зобов`язань» Закону «Про міжнародне приватне право» сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України.

Враховуючи умови укладеного між сторонами контракту, місце реєстрації позивача та положення вищевказаного законодавства України, суд вважає, що даний спір є підвідомчим та підсудним господарському суду Запорізької області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2018 між Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Поставка» , Україна, Мелітопольський р-н., с. Обільне (продавець, позивач) та UAB « ROSEVA» , Литва (покупець, відповідач) було укладено контракт № 01-05-2018, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець своєчасно прийняти та оплатити продукцію - овочі, свіжа зелень, в подальшому товар, на умовах даного контракту (п. 1.1 Контракту).

Асортимент та кількість товару по кожній поставці зазначається в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною контракту (п. 1.2 Контракту).

Пунктом 3.1 Контракту сторони узгодили, що продавець зобов`язується надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс); товарно-транспортну накладну (СМR); фітосанітарний сертифікат; експортну митну декларацію (копію).

Пунктом 3.2 Контракту сторони узгодили, що поставка проводиться у відповідності до правил « Incoterms 2010» . Умови поставки на кожну партію товару зазначаються в рахунках-фактурах (інвойсах), які є невід`ємною частиною контракту

Загальна вартість контракту складає 500 000 (п`ятсот тисяч) євро (п. 2.1 Контракту).

Відповідно до п. 4.1 Контракту, оплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 160 днів після поставки товару.

Строк дії Контракту до 31.12.2019 (п. 8.4 Контракту).

Згідно з ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Аналіз змісту та суб`єктного складу контракту свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Контракту № 01-05-2018 від 03.05.2018 позивачем відповідно до інвойсу №1 від 03.05.2018 поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 233,00 євро, що еквівалентно 72 259,80 грн., що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 040236 від 03.05.2018, пакувальним листом № 1 від 03.05.2018, фітосанітарним сертифікатом № 60/08-6009/ХХ-387272 від 04.05.2018, вантажно-митною декларацією UA112090/2018/001374.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України, якою визначається момент виконання обов`язку продавця передати товар, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до повідомлення про фактичне вивезення вбачається, що товар за вантажно-митною декларацією UA112090/2018/001374 від 04.05.2018 перетнув митний кордон 06.05.2018, Митниця перетину 102040000 Чернігівська митниця ДФС.

З урахуванням вимог викладених у п.4.1 Контракту №01-05-2018 від 03.05.2018, оплата вартості товару проводиться шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 160 днів після поставки товару.

Строк оплати за поставлений товар настав, проте відповідач так і не оплатив позивачу поставлений товар, тому станом на дату подання позову заборгованість відповідача за поставлений товар складає 2233 євро, що еквівалентно 72 259,80 грн. за курсом НБУ станом на 17.10.2018 (100 євро = 3236,2514 грн.).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем виконано зобов`язання за Контрактом, а відповідач, у свою чергу, не здійснив розрахунки за Контрактом.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стала підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості по оплаті за поставлений товар в примусовому порядку.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Доказів розірвання вказаного контракту, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, або визнання недійсним контракту внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання контракту в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов`язанням термін вартості отриманого товару є доведеним.

Відповідач доказів оплати в повному обсязі вартості отриманого товару, а також доказів, які спростовують наявність боргу в розмірі 2233 евро, в ході розгляду даної справи не надав.

З огляду на вищезазначене, дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення суми боргу за контрактом № 01-05-2018 від 03.05.2018 у сумі 2233 євро, що еквівалентно 72 259,80 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з UAB « ROSEVA» (Sangrudos g. 7, LT-02233, Vilnius, Lithuania); ЗАТ «Росєва» (вул. Сангрудос, буд.7, LT-02233, м. Вільнюс, Литва, код підприємства 303164399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро - Поставка» (72300, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Обільне, вул. Чапаєва, 9, ідентифікаційний код юридичної особи 37644166) заборгованість за контрактом № 01-05-2018 від 03.05.2018 в сумі 2233 євро (дві тисячі двісті тридцять три євро), що еквівалентно 72 259,80 грн (сімдесят дві тисячі двісті п`ятдесят дев`ять гривень 80 коп.), судовий збір у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 коп).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення оформлено і підписано 10.09.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян