Ухвала

від 09.09.2019 по справі 37/393

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА

09.09.2019Справа № 37/393 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

про заміну сторони правонаступником

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд"

Комунального підприємства "Житлорембудсервіс"

про стягнення 494 873,24 грн.

Представники: не з`явилися

УСТАНОВИВ:

Рішенням від 25.12.2013 у справі №37/393 суд позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнив частково: стягнув з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 112281 (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 17696 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 95 коп. трьох відсотків річних, 4 712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 41 коп. витрат на сплату державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" 341 262,79 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію припинено.

17.01.2014 на виконання вказаного рішення суд видав відповідний наказ.

28.08.2019 через відділ діловодства суду надійшла заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони її правонаступником у справі № 37/393.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку із перебуванням судді Андреїшиної І.О. у відпустці вказану заяву було передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

За приписами ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Суд своєю ухвалою від 03.09.2019, прийняв до розгляду заяву про заміну сторони та призначив її до розгляду на 09.09.2019.

У судове засідання, яке призначене на 09.09.2019, представники заявника, стягувача та боржника не з`явилися, про причини відсутності суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення до суду не надходило.

Оскільки неявка представників учасників справи не є перешкодою для вирішення питання про залучення до участі правонаступника, Суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників.

Суд, розглянувши заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну стягувача правонаступником по справі №37/393, доходить висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Рішенням від 25.12.2013 у справі №37/393 суд позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнив частково: стягнув з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, код ЄДРПОУ 04543683) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 112281 (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 17696 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 95 коп. трьох відсотків річних, 4 712 (чотири тисячі сімсот дванадцять) грн. 41 коп. витрат на сплату державного мита та 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, провадження в частині позовних вимог щодо стягнення з Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" 341 262,79 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію припинено.

17.01.2014 на виконання вказаного рішення суд видав відповідний наказ.

11.10.2018 між ПАТ Київенерго та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укладено Договори про відступлення права вимоги (цесії) №603-18 та №601-18, відповідно до яких ПАТ Київенерго відступило, а Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" набуло право грошової вимоги до боржника з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та /або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями) як такий, що підлягає стягненню із споживача (споживачів) станом на 01.08.2018.

Відповідно до п. 166 додатку №3 до договору №603-8 від 11.10.2018 ПАТ Київенерго відступило, а Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд" в частині стягнення інфляційних, 3% річних та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, згідно рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2013 у справі №37/393.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 ГПК України, являє собою перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому, заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.

Отже, для настання процесуального правонаступництва необхідним є встановлення факту правомірного переходу до особи матеріальних прав попередника.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правовий аналіз вищенаведених норм права дає підстави для висновку, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання цілком і повністю зберігається, а відбувається зміна лише суб`єктивного складу кредиторів.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України №475/97 від 17.07.1997, передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 міститься висновок, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", рішення від 15.10.2009).

У своєму рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський суд з прав людини зазначив, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін.

Тобто, практика Європейського суду з прав людини однозначно свідчить про те, що невід`ємною умовою забезпечення права на суд є виконання судового рішення.

Суд зазначає, що станом на момент розгляду даної заяви докази виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 у справі №37/393 відсутні.

Отже, з огляду на викладене, Суд доходить висновку, що до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у встановленому законодавством порядку перейшли права вимоги до Державного комунального підприємства "Житлоремфонд", а тому заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони її правонаступником справі №37/393 необхідно задовольнити.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями 52, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про заміну сторони її правонаступником у справі №37/393 задовольнити.

2. Замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 00131305) на його правонаступника - Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (ідентифікаційний код юридичної особи 405839421, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 15-А) на стадії виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду міста Києва від 25.12.2013 у справі №37/393 в частині стягнення 112281 (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят одну) грн. 46 коп. інфляційних нарахувань, 17696 (сімнадцять тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 95 коп. трьох відсотків річних, 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного тексту ухвали.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 10 вересня 2019 року

Суддя Т. Ю. Трофименко