Рішення

від 02.09.2019 по справі 927/193/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/193/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу №927/193/19

за позовом: Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М»

юр. адреса: вул. Артема,59а,к.37,м. Київ, 04053

факт. адреса: вул. Героїв Дніпра,5, к.45, м. Київ, 04209

до відповідача: Військової частини НОМЕР_1

АДРЕСА_1

про стягнення 42 913грн44 коп.

За участю представників учасників справи:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Малим приватним підприємством «Фірма «Альфа-М» подано позов до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 42 913,44 грн, а саме: 35 078,49 грн інфляційних нарахувань за період з 01.12.2007 по 31.01.2019 включно, 2618,28грн 3% річних за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 включно, 5216,67грн пені нарахованої за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 , як правонаступником за договором № 31 від 09.09.2008 з урахуванням змін згідно додатку №1, не виконані зобов`язання, що виникли з даного договору та актів цивільного законодавства. Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, у справі №902/303/14 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з в/ч НОМЕР_2 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» борг в сумі 25810,38 грн, з яких 1218,41грн сума інфляційних втрат, 2028,82 грн сума 3% річних та судовий збір в сумі 1827,00 грн. Ухвалою від 01.10.2014 Рівненський апеляційний господарський суд змінив відповідача в/ч НОМЕР_2 у зв`язку з її ліквідацією на її правонаступника в/ч НОМЕР_3 . Крім того, постановою від 11.08.2016 у справі № 906/320/16 Рівненський апеляційний господарський суд змінив рішення суду першої інстанції, задовільнивши позов, та стягнув з в/ч НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 54820,97 грн інфляційних нарахувань, 2346,18 грн 3% річних, 7816,86грн пені за рік, який передував поданню позову, та 1378,00грн судового збору за подання позову до суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції також стягнув з в/ч НОМЕР_3 на користь Позивача 1515,80грн за подання апеляційної скарги. Ухвалою від 26.10.2017 у справі №902/303/14 Господарський суд Вінницької області замінив відповідача у справі - в/ч НОМЕР_3 (м. Житомир) на його правонаступника - в/ч НОМЕР_1 (м. Чернігів). Ухвалою від 24.10.2017 у справі №906/320/16 Господарський суд Житомирської області замінив відповідача у справі - в/ч НОМЕР_3 (м.Житомир) на його правонаступника - в/ч НОМЕР_1 (м. Чернігів). Позивач зазначає, що наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків. Враховуючи непогашені відповідачем грошові зобов`язання, які виникли з умов договору №31 від 09.09.2008 з урахуванням змін згідно додатку №1 та актів цивільного законодавства, позивач наводить розрахунки заявлених до стягнення з відповідача сум пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 справу №927/193/19 розподіллено судді Ноувен М.П.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2019 позов Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.03.2019 (суддя Ноувен М.П.), після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження за поданим позовом, з огляду на предмет та підставу позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16 квітня 2019 року. Крім того, даною ухвалою встановлено Деснянському відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області у строк до 15.04.2019 надати матеріали виконавчих проваджень: ВП № 47587214 (наказ № 902/303/14 від 16.05.2014), ВП 52238730 (наказ № 906/320/16 від 11.08.2016), ВП 52238811 (наказ № 906/320/16 від 11.08.2016), зокрема, постанови, прийняті в межах виконавчого провадження з виконання наказів, а також, у разі, якщо виконавче провадження завершено, надати документальне підтвердження (банківську виписку, платіжне доручення) фактичного виконання боржником рішення суду.

У підготовче засідання 16.04.2019 представники сторін не прибули.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про час та місце підготовчого засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1400043367341, 1400043367333, 1400043367350, відповідно.

Відповідач відзиву на позов у встановлені судом строки не надав.

11.04.2019 від позивача на адресу суду надійшла заява № 9/4 від 08.04.2019, відповідно до якої на виконання ухвали суду від 25.03.2019 він надає копії банківських виписок за 29.11.2016, 05.04.2018 та 11.05.2018, а також позивач зазначає, що у позовній заяві № 33/2 від 28.02.2019 була допущена описка в частині періоду нарахування пені, а саме замість періоду нарахування з 01.03.2018 по 28.02.2019 включно, вказаний період з 11.12.2018 по 28.02.2019. Суд долучив подану заяву до матеріалів справи.

11.04.2019 від Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області надійшли матеріали виконавчих проваджень №47587214 (з виконання наказу Господарського суду Вінницької №902/303/14 від 16.05.2014), №52238730 (з виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/320/16 від 11.08.2016), №52238811 (з виконання наказу Господарського суду Житомирської області №906/320/16 від 11.08.2016), копії яких долучені судом до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 16.04.2019, не виходячи до нарадчої кімнати, суд виніс протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 21.05.2019.

Ухвала повідомлення від 16.04.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1400043544162, № 1400043544154, №1400043544146.

Відповідно до п. 9 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач зі складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у передбачених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/15/19 від 21.05.2019 на підставі п. 6 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 21.06.2018, перебування судді Ноувен М.П. на лікарняному, 21.05.2019 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/193/19 між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 справу № 927/193/19 передано на розгляд судді Книш Н.Ю.

За приписами абзацу 1 частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим кодексом.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що відповідно до ухвали від 25.03.2019 при відкритті провадження у справі було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття справи до свого провадження та здійснення її розгляду за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

В підготовче засідання 21.05.2019 уповноважені представники сторін не прибули.

15.05.2019 від позивача на адресу суду надійшла заява №71/5 від 13.05.2019. В поданій заяві позивач просить суд провести підготовче засідання 21.05.2019 за його відсутності. Крім того, позивачем сформовано клопотання, в якому позивач вказує, що в подальшому для можливості реалізації позивачем свого процесуального права щодо участі його представника в судових засіданнях просить проводити їх за його участі в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду м. Києва (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-в).

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.05.2019 відкладено підготовче засідання на 12.06.2019. При цьому, за клопотанням позивача, ухвалено провести підготовче засідання 12.06.2019 в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду міста Києва.

В підготовче засідання 12.06.2019 прибув уповноважений представник позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400044248184, проте уповноваженого представника не направив.

12.06.2019 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 24.06.2019.

Ухвала повідомлення від 12.06.2019 направлена сторонам рекомендованою кореспонденцією.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.06.2019 відмовлено позиву в задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у Господарському суді міста Києва у зв`язку з відсутністю технічної можливості.

В підготовче засідання 24.06.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули. Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400044217882, 1400044217890, відповідно.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 21.08.2019 та відкладено підготовче засідання на 01.08.2019. Крім того, підготовче засідання 01.08.2019 ухвалено провести в режимі відеоконференції, забезпечення проведення якої доручено Господарському суду міста Києва.

24.06.2019, після закінчення судового засідання, від позивача надійшли додаткові пояснення №15/6 від 19.06.2019. В поданих поясненнях позивач стверджує, що предметом цього позову є не інфляційні та три проценти річних, за конкретний період прострочення грошового зобов`язання, а предметом цього позову є ці нарахування за весь період прострочення за виключенням відповідних нарахувань, які вже стягнуті судовими рішеннями у справах № 902/303/14 та №906/320/16 за цим же зобов`язанням. При цьому позивач вважає, що незалежно від того, з яких причин виникло зобов`язання (чи з Договору, чи безпосередньо з актів цивільного законодавства чи з рішення суду (на цей час розглядалися вимоги за зобов`язанням (за договором № 31 в зв`язку зі збільшенням періоду прострочення виконання) у справах № 902/303/14 та №906/320/16), частини цього всього зобов`язання погашаються, як кредитором, так і боржником у черговості, визначеній ст. 534 ЦК України. При цьому ця черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням залежить ні від того, чи сплата виконана безпосередньо боржником, чи виконавчою службою, чи органами Держказначейства і не залежить від того, що зазначено в графі: «призначення платежу», тобто чи цей платіж призначено для погашення основного боргу, який повинен погашатися в останню чергу, чи цей платіж призначений для погашення пені чи процентів, які погашаються у другу чергу, тобто, вже після відшкодування всіх витрат на одержання виконання за цим зобов`язанням, до яких, зокрема, відносяться також і судові витрати по усім справам, у яких розглядалися вимоги за цим зобов`язанням (у справах №902/303/14 та №906/320/16). Крім того, позивач стверджує, що приймаючи рішення у справі №902/303/14 та задовольнивши позовну вимогу про стягнення основного (первісного) боргу в сумі 22563,15 грн, суд не врахував те, що ця сума боргу первісно виникла за актом виконаного технічного обслуговування №3/7 від 30.01.06, зобов`язання за яким згідно п. 7.2 договору №31 припинились. Отже, з урахуванням того, що предметом позову у справі №902/303/14 були зобов`язання за договором № 31, а суд стягнув основний борг в сумі 22563,15 грн, який був за актом №3/7 від 30.01.2006, суд змінив предмет та підстави позову, що є помилкою.

Окрім того, позивачем в поданих поясненнях сформовано клопотання про зобов`язання відповідача надати контррозрахунки зобов`язань за договором №31, які підлягають стягненню за цим позовом та про проведення судових засідань за участю позивача в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду м. Києва, з урахуванням похилого віку директора МПП «Фірма «Альфа-М», який є також і представником підприємства, та його незадовільного стану здоров`я.

В підготовче засідання 01.08.2019 уповноважені представники позивача та відповідача не прибули. Заяв та клопотань від сторін до суду не надходило, причини неприбуття у судове засідання представників сторін суду не повідомлено.

Судове засідання 01.08.2019 було проведено не у режимі відеоконференції, оскільки представник позивача не прибув у Господарський суд міста Києва для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що повідомив відповідальний за проведення відеоконференції у Господарському суді міста Києва секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400044470197, 1400044470200, 1400044470227, відповідно.

Клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати контррозрахунки зобов`язань за договором №31, які підлягають стягненню за цим позовом, судом, не виходячи до нарадчої кімнати, відхилене з огляду на процесуальне право відповідача на подання відзиву на позов та подання відповідних розрахунків (контррозрахунків), що стосуються предмету спору. Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.08.2019.

12.08.2019, до початку судового засідання, від позивача надійшла заява № 2/8 до пояснень №17/3 від 18.03.2019. В поданій заяві позивач вказує, що методологія, за якою позивач розрахував інфляційні у цій справі, у справі №902/320/16, в якій сторони були ті ж самі, та у справах №914/1141/16 та №906/940/16, в якій позивачем було теж МПП «Фірма «Альфа-М», ця обставина визнана відповідними судовими рішеннями правомірною і тому ця обставина згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України в цій справі не доказуються та є теж преюдиційною для цієї справи. Суд долучив подану заяву до матеріалів справи.

В судове засідання 15.08.2019 з розгляду справи по суті прибув уповноважений представник позивача, відповідач в призначене засідання не прибув.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400045111948.

В судовому засіданні 15.08.2019 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 03.09.2019 до 11:00 год.

Ухвали повідомлення про оголошення перерви у судовому засіданні від 15.08.2019 та про проведення судового засідання 03.09.2019 у режимі відеоконференції направлені учасникам справи рекомендованою кореспонденцією.

28.08.2019 від позивача надійшла заява №5/8 від 23.08.2019 до пояснень №17/3 від 18.03.2019 та заяви №2/8 від 09.08.2019. В поданій заяві позивач письмово викладає пояснення, які надані ним усно в судовому засіданні та зазначає, що рішенням від 29.04.2014 у справі №902/303/14 Господарський суд Вінницької області стягнув з в/ч А1185 основне грошове зобов`язання в сумі 22563,15 грн та відповідні нарахування на цю суму (тобто, фактично стягнув за актом технічного обслуговування №3/7 від 30.01.2006, виконаного за додатковою угодою №3 від 30.09.05 до договору №108 від 30.10.2001, а не за договором №31). Позивач вказує, що рішенням від 06.06.2016 у справі №906/320/14 Господарський суд Вінницької області стягнув з в/ч НОМЕР_3 , як правонаступника в/ч А1185 інфляційні, три проценти річних нарахованих на суму основного (первісного) грошового зобов`язання згідно п. 1.1. договору №31 на суму 29718,81 грн з урахуванням умов п.п. 2.1. договору за виключенням відповідних нарахувань, стягнутих судом у справі №909/303/14 (мовою документу) та пеню, нараховану згідно п. 4.1. цього ж договору, нараховану за шість місяців. Також позивач повідомляє, що у зв`язку з тим, що на 03.09.2019 призначено до розгляду у режимі відеоконференції у приміщенні Оболонського районного суду м. Києва справу №259, та з урахуванням того, що Господарський суд Чернігівської області визнав присутність позивача у судовому засіданні необов`язковою, позивач не зможе прийняти участь у судовому засіданні, просить прийняти заяву до розгляду, як додаткові пояснення до усних пояснень, наданих суду. Суд долучив подані пояснення до матеріалів справи.

Судове засідання 03.09.2019 проведено не у режимі відеоконференції, оскільки представник позивача не прибув у Господарський суд міста Києва для участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що повідомив відповідальний за проведення відеоконференції у Господарському суді міста Києва секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Суд доходить до висновку про можливість продовження судового засідання з розгляду справи по суті за відсутності представників учасників справи у судовому засіданні, оскільки явка не визнавалася судом обов`язковою, а участь у судовому засіданні є правом сторони.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, на підставі ч.3 ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач своїм процесуальним правом участі у судових засіданнях не скористався, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав та не заперечив проти позовних вимог, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів тісно пов`язаний з приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. За змістом наведеної норми, однією із неодмінних умов її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Тому, судове рішення у справі №902/303/14 не може бути поставлене під сумнів, а прийняте рішення не може йому суперечити, обставини, встановлені у цьому рішенні, не потребують доказування.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14 залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, позов Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» до Військової частини НОМЕР_2 про стягнення 59691,27 грн задоволено частково та присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_2 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 22563,15грн боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв`язку, 1218,41 грн інфляційних втрат в зв`язку з простроченням оплати суми 22563,15 грн за період квітень 2011 р. березень 2014 р, 2028,82 грн 3% річних за прострочення в оплаті 22563,15 грн за період з 01.04.2011 по 30.03.2014, судові витрати на судовий збір в сумі 1827 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Вказаним рішенням встановлено, що 30.10.2001 р. між позивачем - МПП Фірма «Альфа- М» (в договорі «Виконавець») та відповідачем - Військовою частиною НОМЕР_2 (в договорі «Замовник») був укладений Договір № 108 на виконання робіт по технічному обслуговуванню шестидесятиканальних систем по кабельним лініям зв`язку на об`єктах в/ч НОМЕР_2 .

Відповідно до п.1.1. договору № 108 замовник передає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по технічному обслуговуванню систем зв`язку на об`єктах ВЗ-418 військової частини НОМЕР_2 .

Згідно п. 8.3 Договору у випадку, коли Сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в Договорі, цей Договір вважається продовженим на наступні роки.

Позивач зазначив, що роботи, виконані за Договором № 108 до 2004 р. включно в/ч НОМЕР_2 оплатила.

Крім того, в рішенні від 29.04.2014 зазначено, що в 2005 р. - 2006 р. МПП Фірма «Альфа-М» виконало за Договором № 108 технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч А 1185 у відповідності з Додатковою угодою № 3 від 30.09.2005 р. на суму 22 563, 15 грн. Вказане стверджується Актом виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.2006 р.

У справі № 902/303/14, судом встановлено, що з метою зменшення витрат бюджетних коштів та врегулювання спору щодо погашення заборгованості за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку (систем зв`язку) в/ч А1185, виконане згідно додатку № 1 від 10.01.06 р. до додаткової угоди № 3 від 30.09.05 р. до договору №108 від 30.10.2001 р. за кошторисом № 108/4 (акт виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.06 р., рахунок № 3/7 від 30.12.06 р.), 09.09.2008 р.(з урахуванням додаткової угоди №1 до договору про виправлення описки) позивач (в договорі «Сторона 2») і відповідач (в договорі «Сторона 2») уклали Договір № 31.

Згідно з п. 1.1., п. 2.1., п.3.1. договору № 31 Сторона 1 зобов`язується погасити заборгованість Стороні 2, визнану у відповіді № 628 від 08.09.2008 р. на претензію № 16/12 від 21.12.2007 р. в сумі 29718,81 грн. за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч НОМЕР_2 в терміни та на умовах, визначених цим договором. Сторона 1 самостійно без пред`явлення рахунку від Сторони 2 перераховує на поточний рахунок Сторони 2 суму боргу, вказану вище, не пізніше 31.12.2008 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 1.12.07 р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100 % згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Сторона 2 відмовляється від примусового стягнення боргу зі Сторони 1 з дня набрання чинності згідно п. 7.1 цього Договору та до 31.12.2008 р. Сторона 2 відмовляється від стягнення пені, нарахованої за 2005-2007 р.р. та до 31.12.2008 р. Сторона 2 відмовляється від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нараховані за 2005-2007 р.р. та до 31.12.2008 р., які боржник згідно ст. ст. 22, 611, 623, 624 ЦКУ зобов`язаний компенсувати.

Як встановлено Господарським судом Вінницької області в рішенні від 29.04.2014, відповідач взяті в договорі зобов`язання щодо оплати за послуги не виконав, не сплатив позивачеві за отримані послуги в сумі 22 563,15 грн.

Рішенням Господарського суду Вінницької області відмовлено у стягненні 7155,66грн боргу в зв`язку з недоведенням належними засобами доказування надання послуг саме на суму 29 718, 81 грн і недоведеністю боргу в сумі 29 718, 81 грн, вказаного в п.1.1. договору № 31 від 09.09.2008 (з урахуванням додатку № 1 від 30.09.2010 р).

В процесі розгляду справи № 902/303/14, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014, було здійснено заміну відповідача - Військової частини НОМЕР_2 його правонаступником Військовою частиною НОМЕР_3 .

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідач рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 в касаційному порядку не оскаржував.

Оскільки зобов`язання, які виникли з договору № 31 від 09.09.2008 та з рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14, Військовою частиною НОМЕР_3 не були виконані, МПП «Фірма «Альфа-М», у зв`язку із збільшенням періоду прострочення виконання зобов`язань, звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_3 54831,27 грн інфляційних втрат за період до 29.02.2016, 2346,18 грн 3% річних за період до 29.02.2015 та 7816,86 грн пені з 01.03.2015 до 29.02.2016.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 у справі №906/320/16 позов Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» до Військової частини НОМЕР_3 було задоволено частково та присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 54820,97 грн інфляційних нарахувань за договором № 31 від 09.09.08 зі змінами згідно додатку № 1 від 30.09.10; 2346,18 грн 3% річних; 3858,15 грн пені та 1293,85 грн судового збору, в решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі №906/320/16 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 змінено в частині стягнутої суми пені та судового збору; в решті - залишено без змін. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 у справі № 906/320/16 в новій редакції, зокрема присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 54820,97 грн інфляційних нарахувань за договором № 31 від 09.09.08р. зі змінами згідно додатку № 1 від 30.09.10р; 2346,18 грн 3 % річних; 7816,86 грн пені та 1378,00 грн судового збору за подання позовної заяви. В позові про стягнення 10,30 грн інфляційних втрат та 1425,00 грн витрат на відрядження та інших витрат відмовлено. Стягнуто з військової частини НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 1515,80грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Як свідчать матеріали справи, позивач, відповідач рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 у справі №906/320/16 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 в касаційному порядку не оскаржував.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.10.2017 у справі №906/320/16 було здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні з примусового виконання наказів Господарського суду Житомирської області №906/320/16 від 22.08.2016, виданих на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 про стягнення з Військової частини НОМЕР_3 на користь Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» (04053, м. Київ, вул. Артема,59-а, к.37, ід.код 30726900) 1515,80грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги; 54820,97 грн інфляційних нарахувань за договором № 31 від 09.09.2008 зі змінами згідно додатку № 1 від 30.09.2010; 2346,18 грн 3 % річних; 7816,86 грн пені та 1378,00 грн судового збору за подання позовної заяви, військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 , ід.код НОМЕР_4 ) на її правонаступника військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ід.код НОМЕР_5 ).

Предметом розгляду у даній справі є вимога про застосування до відповідача заходів відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором № 31 від 09.09.2008 зі змінами згідно додатку № 1 від 30.09.2010.

Як вбачається з постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2015, головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. відкрито виконавче провадження ВП№47587214 за наказом Господарського суду Вінницької області від 16.05.2014 у справі №902/303/14 про стягнення з Військової частини НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 22563,15 грн боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв`язку, 1218,41 грн інфляційних втрат в зв`язку з простроченням оплати суми 22563,15 грн за період квітень 2011 р. березень 2014 р, 2028,82 грн 3% річних за прострочення в оплаті 22563,15 грн за період з 01.04.2011 по 30.03.2014, судові витрати на судовий збір в сумі 1827 грн.

Крім того, 07.10.2015, головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського МУЮ Васькевич Н.В. приєднано виконавче провадження №47587214 з примусового виконання наказу №902/303/14 від 16.05.2014 до зведеного виконавчого провадження №52363763, яке веде Богунський відділ державної виконавчої служби Житомирського МУЮ.

Постановою заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. від 09.01.2018 прийнято виконавче провадження №47587214 з примусового виконання наказу №902/303/14 від 16.05.2014. В постанові встановлено, що згідно постанови про передачу виконавчого провадження від 26.12.2017 Богунського ВДВС м.Житомир ГТУЮ у Житомирській області Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 26.10.2017 у справі №902/303/14 змінено боржника у виконавчому провадженні В/ч НОМЕР_3 в зв`язку з її розформуванням (ліквідацією) на її правонаступника В/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.09.2016, головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. відкрито виконавче провадження ВП№52238811 за наказом Господарського суду Житомирської області від 11.08.2016 у справі №906/320/16 про стягнення з Військової частини НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 54820,97 грн інфляційних нарахувань за договором №31 від 09.09.08 зі змінами згідно додатку №1 від 30.09.10, 2346,18 грн 3% річних, 7816,86 грн пені, 1378,0 грн судового збору та подання позовної заяви.

Крім того, 16.09.2016 головним державним виконавцем Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. відкрито виконавче провадження ВП№52238730 за наказом Господарського суду Житомирської області від 11.08.2016 у справі №906/320/16 про стягнення з Військової частини НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 1515,80 грн витрат по оплаті судового збору.

Постановою заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. від 11.04.2018 прийнято виконавче провадження №52238811 з примусового виконання наказу №906/320/16 від 11.08.2016.

Згідно з постановою від 11.04.2018 заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. прийнято виконавче провадження №52238730 з примусового виконання наказу №906/320/16 від 11.08.2016.

Відповідно до постанови від 11.04.2018 заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. приєднано виконавче провадження №52238730 з примусового виконання наказу №906/320/16 від 11.08.2016 до зведеного виконавчого провадження №55632357, яке веде Деснянський ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області.

Крім того, відповідно до постанови від 11.04.2018 заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. приєднано виконавче провадження №52238811 з примусового виконання наказу №906/320/16 від 11.08.2016 до зведеного виконавчого провадження №55632357, яке веде Деснянський ВДВС м.Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області.

Як вбачається з матеріалів справи, при примусовому виконанні рішень суду В/ч НОМЕР_3 сплачено МПП «Фірма «Альф-М»: 29.11.2016 суму 1200,00 грн з призначенням платежу: «Безсп спис коштів інфляц нарах (частк) зг наказу Господ. суду №906/320/16 від 22.08.2016 по сп№906/320/16»; 05.04.2018 суму 2,19 з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за посл.тех.обсл.сист.телеф. зв`язку; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014» та суму 220,89 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за посл.тех.обсл.сист.телеф. зв`язку; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014», а також 11.05.2018 суму 1827,00 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за суд. Витрати та суд збір; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014» та суму 25587,30 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за посл.тех.обсл.сист.телеф. зв`язку; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014».

Окрім того, позивачем у позовній заяві зазначено про сплату 2,48грн відповідачем платіжним дорученням №49 від 28.11.2016 за наказом №906/320/16 від 22.08.2016, що не спростовано відповідачем.

Слід зазначити, що в матеріалах виконавчого провадження наявна відповідь Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова від 259.05.2018 за №26-09/25808 адресована директору МПП «Фірма «Альфа-М» на заяву №2/5 від 02.05.2018. У відповіді виконавча служба, посилаючись на лист Державної казначейської служби України в Чернігівській області, повідомляє стягувача про виконання 11.05.2018 в повному обсязі наказу №902/304/14 виданого 30.09.2014 Господарським судом Вінницької області та наказу №902/303/14 від 16.05.2014 виданого Господарським судом Вінницької області.

Відповідно до постанови заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. від 22.06.2018 виконавче провадження №47587214 з примусового виконання наказу №902/303/14 від 16.05.2014 виведено із зведеного виконавчого провадження №55632357, яке веде Деснянський ВДВС м. Чернігів ГТУЮ у Чернігівській області у зв`язку з тим, що заборгованість за виконавчим документом стягнута в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2018 заступником начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. прийнято постанову ВП №47587214 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №902/303/14 від 16.05.2014 з огляду на те, що сума боргу за виконавчим документом стягнута в повному обсязі.

За таких обставин, рішення Господарського суду Вінницької області від 24.04.2014 у справі № 902/303/14 фактично виконано відповідачем 11.05.2018. При цьому суд зауважує, що постанова заступника начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігів Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Ільченко Р.О. від 22.06.2018 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №902/303/14 від 16.05.2014 не оскаржена учасниками виконавчого провадження та не скасована у визначеному чинним законодавством порядку.

Проаналізувавши матеріали справи та враховуючи вище наведене, суд доходить висновку про відсутність з 11.05.2018 заборгованості відповідача перед позивачем щодо виконання зобов`язання по сплаті 22563,15 грн боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв`язку. Отже, твердження позивача про наявність невиконаного відповідачем грошового зобов`язання на суму 22563,15грн (відповідно не виконаного рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14) на час звернення до суду з позовними вимогами у даній справі є безпідставними і судом до уваги не приймаються.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися господарський суд Чернігівської області зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу вимог ч. 1ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом установлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України,ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, сума основного первісного зобов`язання відповідача перед Малим приватним підприємством «Фірма «Альфа-М» становила 22563,15 грн, яка стягнута з відповідача за рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14, яке є чинним та в установленому порядку не скасовано. А в частині стягнення заборгованості у сумі 7155,66 грн відмовлено, що не спростовано позивачем, та в той же час підтверджено про відсутність рішення суду про стягнення з відповідача суми 7155,66 грн на корить позивача на підставі договору № 31 від 09.09.2008 (з урахуванням додатку №1 від 30.09.2010).

Слід зазначити, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 у справі № 906/320/16, яке частково змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі №906/320/16, не змінено рішення у справі №902/303/14 в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 22563,15грн, а також не прийнято рішення про стягнення з відповідача боргу у сумі 7155,66грн.

Отже прийняте рішення у справі №902/303/14 від 29.04.2014 має преюдиційне значення для вирішення даного спору у справі 927/193/17, а встановленні ним факти не потребують повторного доведення, зокрема, не потребує доведення факт, що розмір основного первісного зобов`язання відповідача перед позивачем становив 22563,15грн.

За наведеного, суд доходить висновку, що позивачем в позовній заяві та в наведених розрахунках сум заявлених до стягнення безпідставно визначено розмір основного зобов`язання відповідача перед позивачем у 29718,81 грн, замість 22563,15 грн, як встановлено рішенням суду у справі №902/303/14.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної статті наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 35078,49 грн інфляційних нарахувань за період з 01.12.2007 по 31.01.2019 включно, 2618,28грн 3% річних за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 включно.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв`язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Приймаючи до уваги, що відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі №906/320/16 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 змінено в частині стягнутої суми пені та судового збору; в решті - залишено без змін, та присуджено до стягнення з Військової частини НОМЕР_3 (правонаступник військова частина НОМЕР_1 ) на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 54820,97 грн інфляційних нарахувань за період 01.12.2007 до 29.02.2016, а встановлена судом заборгованість відповідача по грошовому зобов`язанню у сумі 22563,15грн сплачена 11.05.2018 під час примусового виконання рішення суду у справі №902/303/14, перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у сумі 25656,41 грн за період прострочення грошового зобов`язання з березня 2016 року по квітень 2018 року. В решті стягнення інфляційних втрат у сумі 9422,08грн позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю проведеного позивачем нарахування на суму заборгованості відповідача 29718,81грн, не враховуючи погашення заборгованості відповідача у сумі 22563,15грн - 11.05.2018 і під час безпосереднього виконання рішення суду у справі №902/303/14, що виключає підстави для зарахування отриманих позивачем коштів у сумі 27637,38 грн на виконання рішення суду у справі №902/303/14 на будь-які інші нарахування позивача, що не пов`язані із виконанням рішення суду у справі №902/303/14.

При цьому судом враховано позицію Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладену у постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та нараховано інфляційні втрати на суму боргу 22563,15 грн встановлену рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14 з урахуванням стягнутих сум інфляційних втрат в розмірі 1218,41 грн (рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі №902/303/14) та 54820,97грн (постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі №906/320/16).

Під час розгляду справи відповідачем не подано доказів сплати на користь позивача інфляційних втрат у сумі 54820,97грн стягнутих за рішенням суду у справі №906/320/16.

Суд зазначає, що Господарським судом Чернігівської області не здійснювалась переоцінка методології нарахування інфляційних втрат, яка була застосована судами при розгляді справи №906/320/16 та справи № 902/303/14, оскільки це не віднесено до компетенції даного суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 2618,28грн за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 включно, суд доходить висновку про застосування іншого періоду для розрахунку 3% річних з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 у справі №906/320/16 позов Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» до Військової частини НОМЕР_3 було присуджено до стягнення 2346,18 грн 3% річних за період до 29.02.2016, за таких обставин, правомірно нараховувати відсотки річних за прострочку виконання зобов`язання у сумі 22563,15грн, починаючи з наступної дати прострочення, тобто з 01.03.2016 до 10.05.2018, з огляду на сплату відповідачем 11.05.2018 заборгованості встановленої судом по основному зобов`язанню при виконанні рішення суду у справі №902/303/14.

Отже, сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача є 1483,91 грн за період прострочення грошового зобов`язання з 01.03.2016 по 10.05.2018, а у стягненні 1134,37 грн 3% річних необхідно відмовити у зв`язку з безпідставністю їх нарахування.

Як вбачається із матеріалів справи позивач, крім 3% річних та інфляційних втрат, просить стягнути пеню у сумі 5216,67грн нарахованої за період з 01.03.2018 по 28.02.2019.

В силу статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини 1статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1статті 550 ЦК України).

Нормами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1. договору сторони визначили, що при порушенні строків платежів Військова частина НОМЕР_2 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно ст.ст.534, 549 та п.3 ст.611 ЦК України.

Тобто, у даному випадку сторони в договорі збільшили період нарахування пені за кожен день прострочення до дня погашення заборгованості.

Таким чином, враховуючи доведеність факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань у сумі 22563,15грн, приймаючи до уваги сплату відповідачем вказаної заборгованості 11.05.2018 при виконанні судового рішення у справі №902/303/14, здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 735 грн 62 коп. за період прострочення з 01.03.2018 до 10.05.2018 розрахованої на суму заборгованості 22563,15грн.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4481,05 грн за період прострочення з 01.03.2018 по 28.02.2019 задоволенню не підлягають з огляду на безпідставність заявлених вимог в цій частині. Як встановлено судом, позивачем безпідставно при наведені розрахунку заявленої до стягнення суми пені не враховано погашення заборгованості відповідача у сумі 22563,15грн - 11.05.2018 під час безпосереднього виконання рішення суду у справі №902/303/14 та закриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу по справі №902/303/14 у зв`язку з його повним виконанням, що виключає застосування позивачем приписів ст.534 Цивільного кодексу України для зарахування отриманих позивачем коштів у сумі 27637,38 грн на виконання рішення суду у справі №902/303/14 на будь-які інші здійснені позивачем самостійні нарахування, зокрема, пені, які не охоплені рішенням суду у справі №902/303/14, на примусове виконання якого було відкрито виконавче провадження.

Суд доходить висновку, що зарахуванням позивачем коштів, отриманих в межах певного виконавчого провадження на інші цілі, ніж задоволення вимог стягувача в межах цього виконавчого провадження, зокрема, щодо виконання рішення суду у справі №902/303/14, суперечить приписам ст.45 Закону України «Про виконавче провадження», і до уваги судом не приймається

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписам ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи, що відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконав, вимоги позивача не спростував, суд доходить висновку, про часткове задоволення позовних вимог в сумі 735 грн 62 коп. пені, 25656 грн 41 коп. інфляційних втрат, 1483 грн 91 коп. 3% річних.

У стягненні з відповідача 9422 грн 08 коп. інфляційних втрат, 1134 грн 37 коп. 3% річних, 4481грн 05коп. пені суд відмовляє як безпідставно заявлені до стягнення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені частково, судовий збір відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача в розмірі 1247 грн 85коп.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 42 913грн 44 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) на користь Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» (вул. Артема, 59а, к. 37, м. Київ, 04053, фактична адреса: вул. Героїв Дніпра 5, к. 45, м. Київ-209, 04209, ідентифікаційний код 30726900) 735 грн 62 коп. пені, 25656 грн 41 коп. інфляційних втрат, 1483 грн 91 коп. 3% річних, 1247 грн 85 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Відмовити Малому приватному підприємству «Фірма «Альфа-М» в стягненні з Військової частини НОМЕР_1 - 9422 грн 08 коп. інфляційних втрат, 1134 грн 37 коп. 3% річних, 4481 грн 05 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 10.09.2019.

Суддя Н.Ю.Книш