Постанова

від 16.12.2019 по справі 927/193/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2019 р. Справа№ 927/193/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

За участю секретаря судового засідання Романової Ю.М.

представників сторін:

від позивача Максименко Ю.Ф. директор,

витяг з наказу №1к від 17.03.2000,

від відповідача не прибули

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М»

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 03.09.2019

у справі № 927/193/19 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М»

доВійськової частини НОМЕР_1

про стягнення 42 913,44 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Мале приватне підприємство «Фірма «Альфа-М» (далі позивач, МПП «Фірма «Альфа-М») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ) про стягнення 42 913,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог МПП «Фірма «Альфа-М» посилається на неналежне виконання зобов`язання з оплати ВЧ НОМЕР_1 за Договором № 31 від 09.09.2008 з урахуванням змін згідно додатку № 1. Неналежне виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі № 902/303/14, постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 906/320/16, якими стягнуто заборгованість, інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальність за порушення строків розрахунків, у зв`язку з чим позивач нарахував та просить стягнути 35 078,49 грн інфляційних нарахувань за період з 01.12.2007 по 31.01.2019 включно, 2 618,28 грн 3% річних за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 включно, 5 216,67 грн пені нарахованої за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 включно

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2019 у справі № 927/193/19 позовні вимоги Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» задоволено частково.

Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» 735,62 грн пені, 25 656,41 грн інфляційних втрат, 1 483,91 грн 3% річних, 1 247,85 грн судового збору. Відмовлено Малому приватному підприємству «Фірма «Альфа-М» у стягненні з Військової частини НОМЕР_1 9 422,08 грн інфляційних втрат, 1 134,37 грн 3% річних, 4 481,05 грн пені.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що прострочення виконання зобов`язання розпочалося 01.04.2011, а рішеннями у справі № 902/303/14 та № 906/320/16 були розглянуті вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені за період з 01.04.2011 по 29.02.2016. Таким чином, нарахування здійснені позивачем підлягають задоволенню в межах строку з 01.03.2016 по 10.05.2018.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Мале приватне підприємство «Фірма «Альфа-М» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2019 у справі № 927/193/19 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та змінити в цій частині рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не вказано методологію розрахунку, не враховано можливість нарахування інфляційних втрат на заборгованість, яка вже збільшена на індекс інфляції та стягнута рішенням суду. Крім того, позивач зазначив, що відповідно до умов Договору № 31 від 09.09.2008 нарахування мали здійснюватися на суму 29 718,81 грн, а не на суму 22 563,15 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2019 апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.11.2019.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 відкладено розгляд справи на 26.11.2019.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2019, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 927/193/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 справу № 927/193/19 прийнято до провадження у зазначеному складі колегії суддів.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2019 відкладено розгляд справи на 17.12.2019.

Позиції учасників справи

Представник Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2019 у справі № 927/193/19 скасувати в частині часткового задоволення позовних вимог та змінити в цій частині рішення.

25.11.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» надійшла заява з поясненнями, у яких апелянт звертає увагу на те, що основна сума боргу складає 29 718,81 грн, а не 22 563,15 грн. Суд помилково дійшов висновку про погашення боргу за судовими рішеннями № 902/303/14 та № 906/320/16. Нарахування інфляційних втрат на інфляційні втрати здійснені позивачем обґрунтовано у відповідності до чинного законодавства.

Представник ВЧ НОМЕР_1 у судове засідання не прибув. Про час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи, за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 .

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.10.2001 між МПП «Фірма «Альфа-М» як виконавцем та Військовою частиною НОМЕР_2 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 , як замовником, було укладено Договір № 108 на виконання робіт по технічному обслуговуванню шестидесятиканальних систем по кабельним лініям зв`язку на об`єктах ВЧ А1185.

За умовами Договору № 108 замовник передає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по технічному обслуговуванню систем зв`язку на об`єктах ВЗ-418 військової частини НОМЕР_2 .

У 2005-2006 р.р. МПП «Фірма «Альфа-М» виконало за Договором № 108 технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч А 1185 у відповідності з Додатковою угодою № 3 від 30.09.2005 на суму 22 563,15 грн. Вказане підтверджується Актом виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.2006.

09.09.2008 між ВЧ НОМЕР_2 (далі Сторона 1), та МПП «Фірма «Альфа-М» (далі Сторона 2) було укладено Договір № 31 (далі Договір № 31).

Згідно преамбули Договору № 31, він був укладений з метою зменшення витрат бюджетних коштів та врегулювання спору щодо погашення заборгованості за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку (систем зв`язку) в/ч НОМЕР_2 , виконане згідно додатку № 1 від 10.01.06 до додаткової угоди № 3 від 30.09.05 до договору №108 від 30.10.2001 за кошторисом № 108/4 (акт виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.06, рахунок № 3/7 від 30.12.06).

За умовами п.п. 1.1, 2.1, 3.1 Договору № 31 Сторона 1 зобов`язується погасити заборгованість Стороні 2, визнану у відповіді № 628 від 08.09.2008 на претензію № 16/12 від 21.12.2007 у сумі 29 718,81 грн за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч НОМЕР_2 у терміни та на умовах, визначених цим договором. Сторона 1 самостійно без пред`явлення рахунку від Сторони 2 перераховує на поточний рахунок Сторони 2 суму боргу, вказану вище, не пізніше 31.12.2008 з урахуванням індексу інфляції за період з 01.12.07 до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100 % згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Сторона 2 відмовляється від примусового стягнення боргу зі Сторони 1 з дня набрання чинності згідно п. 7.1 цього Договору та до 31.12.2008. Сторона 2 відмовляється від стягнення пені, нарахованої за 2005-2007 р.р. та до 31.12.2008. Сторона 2 відмовляється від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нараховані за 2005-2007 р.р. та до 31.12.2008 р., які боржник згідно ст. ст. 22, 611, 623, 624 ЦКУ зобов`язаний компенсувати.

Пунктом 7.2 Договору № 31 встановлено, що з моменту набрання чинності цього договору припиняються (втрачають чинність) зобов`язання сторін за додатком № 1 від 10.01.06 до додаткової угоди № 3 від 30.09.05 до договору № 108 від 30.10.2001 за кошторисом № 108/4, за актом виконаного технічного обслуговування № 3/7 від 30.01.06, згідно п. 2 ст. 604 Цивільного кодексу України.

09.09.2010 між ВЧ НОМЕР_2 (далі Сторона 1), та МПП «Фірма «Альфа-М» укладено Додаткову угоду (про виправлення описки) № 1 до Договору № 31 від 09.09.2008, якою виправлено описку у п.п. 2.1, 3.1 Договору № 31, замінивши дати з 31.12.2008 на 31.03.2011.

Таким чином, кінцевою датою перерахування коштів за Договором № 31 є 31.03.2011, тобто з 01.04.2011 відбулося прострочення виконання зобов`язання зі сплати суми вказаної у Договорі № 31.

Наведені обставини також підтверджуються судовими рішеннями у справі № 902/303/14 та № 906/320/16.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 29.04.2014 у справі № 902/303/14 залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.10.2014, позов МПП «Фірма «Альфа-М» до ВЧ НОМЕР_2 задоволено частково. Стягнуто з ВЧ НОМЕР_2 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 22 563,15 грн боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв`язку, 1 218,41 грн інфляційних втрат, 2 028,82 грн 3% річних, 1 827,00 грн судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

У зазначеній справі також встановлено, що вказана в п. 1.1 Договору № 31 від 09.09.2008 (з урахуванням змін внесених додатком № 1 від 30.09.2010) сума послуг у розмірі 29 718,81 грн підтверджується лише в розмірі 22 563,15 грн (згідно акту), у зв`язку з недоведенням належними засобами доказування надання послуг на решту суми боргу у розмірі 7 155,66 грн, судом відмовлено в її задоволенні. Також у рішенні встановлено, що 7 155,66 грн є інфляційними втратами та 3 % річних за Договором № 108 від 30.10.2001, нарахованими на суму 22 563,15 грн.

Нарахування інфляційних втрат та 3 % річних у справі № 902/303/14 позивачем здійснено за період з 01.12.2007 по 30.03.2014 на суму 29 718,81 грн. Проте судом задоволено вимоги нараховані на суму 22 563,15 грн за період прострочення з 01.04.2011 (початок прострочення за Договором № 31 від 09.09.2008, з урахуванням змін внесених додатком № 1 від 30.09.2010) по 30.03.2014.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 у справі № 902/303/14 було здійснено заміну відповідача ВЧ НОМЕР_2 його правонаступником ВЧ НОМЕР_3 .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 06.06.2016 у справі № 906/320/16, частково зміненим постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2016, позов МПП «Фірма «Альфа-М» до ВЧ НОМЕР_2 Військової частини НОМЕР_3 задоволено частково. Стягнуто з ВЧ НОМЕР_3 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 54 820,97 грн інфляційних втрат, 2 346,18 грн 3% річних, 7 816,86 грн пені та 1378,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.

Позивачем у справі № 906/320/16 нараховані на суму 29 718,81 грн. інфляційні втрати за період з 01.12.2007 по 29.02.2016, 3 % річних за період з 01.04.2011 по 29.02.2016 та пеня за період з 01.03.2015 по 29.02.2016. Судом задоволено вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, які нараховані на суму 29 718,81 грн за вказані позивачем періоди, з вирахуванням із них сум стягнутих у справі № 906/320/16.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.10.2017 у справі № 906/320/16 було здійснено заміну боржника у виконавчому провадженні з ВЧ НОМЕР_3 його правонаступником ВЧ НОМЕР_1 , яка є відповідачем у даній справі.

Судові рішення у справах № 906/320/16 та № 902/303/14 у касаційному порядку не переглядалися.

Як стверджує позивач, відповідачем не було виконано судові рішення у справах № 906/320/16 та № 902/303/14.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору № 31 від 09.09.2008 та судових рішень, позивач нарахував до стягнення з відповідача 35 078,49 грн інфляційних втрат за період з 01.12.2007 по 31.01.2019 включно, 2 618,28 грн 3 % річних за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 включно, 5 216,67 грн пені нарахованої за період з 01.03.2018 по 28.02.2019 включно. При цьому, з розрахунку за вказаними періодами позивач виключив суми стягнуті у справах № 906/320/16 та № 902/303/14.

Враховуючи наведене, МПП «Фірма «Альфа-М» звернулося з даним позовом та просить суд стягнути з ВЧ НОМЕР_3 нараховані на заборгованість за Договором № 31 від 09.09.2008 суми інфляційних втрат у розмірі 35 078,49 грн за період з 01.12.2007 по 31.01.2019, 3 % річних у розмірі 2 618,28 грн за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 та пені у розмірі 5 216,67 грн за період з 01.03.2018 по 28.02.2019.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статями 11, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить і ст. 180 Господарського кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) п. 1 ст. 530 ЦК України.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судовими рішеннями у справах № 906/320/16 та № 902/303/14 було визнано обґрунтованою та стягнуто суму боргу в розмірі 22 563,15 грн, а також було нараховано та стягнуто інфляційні втрати за період з 01.12.2007 по 29.02.2016 у загальному розмірі 56 039,38 грн, 3 % річних за період з 01.04.2011 по 29.02.2016 у загальному розмірі 4 375,00 грн, а також 7 816,86 грн пені за період з 01.03.2015 по 29.02.2016.

Згідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Колегія суддів наголошує, що рішення у справах № 906/320/16 та № 902/303/14 не можуть бути піддані сумніву у даній справі. Перегляд обставин, встановлений у них може бути предметом їх оскарження у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, шляхом касаційного оскарження, яким сторони не скористалися.

У даній справі, предметом розгляду є вимоги про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 35 078,49 грн за період з 01.12.2007 по 31.01.2019, 3 % річних у розмірі 2 618,28 грн за період з 01.04.2011 по 31.01.2019 та пені у розмірі 5 216,67 грн за період з 01.03.2018 по 28.02.2019.

Враховуючи, що останнім днем періоду, за якими проводилося стягнення у справах № 906/320/16 та № 902/303/14, встановлено 29.02.2016, судова колегія дійшла висновку, що розрахунок стягуваних сум у даній справі має починатися з наступного дня 01.03.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, під час виконання рішень у справі № 906/320/16 та № 902/303/14 В/ч НОМЕР_3 сплачено МПП «Фірма «Альф-М»: 29.11.2016 суму 1 200,00 грн з призначенням платежу: «Безсп спис коштів інфляц нарах (частк) зг наказу Господ. суду №906/320/16 від 22.08.2016 по сп№906/320/16»; 05.04.2018 суму 2,19 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за посл.тех.обсл.сист.телеф. зв`язку; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014» та суму 220,89 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за посл.тех.обсл.сист.телеф. зв`язку; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014», а також 11.05.2018 суму 1 827,00 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за суд. Витрати та суд збір; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014» та суму 25 587,30 грн з призначенням платежу: «Безсп. спис. борг за посл.тех.обсл.сист.телеф. зв`язку; зг. н-з Господарського суду Вінницької обл. №902/303/14 від 16.05.2014».

Позивачем у позовній заяві також зазначено про сплату 2,48 грн відповідачем за платіжним дорученням № 49 від 28.11.2016 за наказом № 906/320/16 від 22.08.2016.

22.06.2018 постановою ВП № 47587214 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 902/303/14 від 16.05.2014, з огляду на те, що сума боргу за виконавчим документом стягнута у повному обсязі.

Доказів оскарження та скасування зазначеної постанови матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність з 11.05.2018 заборгованості відповідача перед позивачем щодо виконання зобов`язання по сплаті 22 563,15 грн боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв`язку.

Таким чином, останнім днем періоду розрахунку інфляційних втрат, 3 % річних та пені є 10.05.2018.

Як зазначено вище, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 5 216,67 грн пені за період з 01.03.2018 по 28.02.2019, яка нарахована на суму заборгованості 22 563,15 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 31 від 09.09.2008 сторони визначили, що при порушенні строків платежів відповідач самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно ст.ст. 534, 549 та п.3 ст.611 ЦК України.

За приписом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки Договором № 31 від 09.09.2008 встановлено строк виконання зобов`язань 31.03.2011, то шестимісячний строк нарахування пені має починатися з 01.04.2011, тоді як позивач просить стягнути пеню за період з 01.03.2018 по 28.02.2019.

При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам Договору № 31 від 09.09.2008, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення пені, оскільки вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв`язку з чим при нарахуванні пені в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Стосовно вимог позивача про стягнення 35 078,49 грн. інфляційних втрат за період з 01.12.2007 по 31.01.2019 та 2 618,28 грн. 3% річних за період з 01.04.2011 по 31.01.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право позивача нараховувати індекс інфляції та проценти річні до моменту сплати суми боргу. Заборгованість відповідача в розмірі 22 563,15 грн (встановлена у справі № 902/303/14) була сплачена 11.05.2018.

Таким чином, інфляційні втрати та 3 % річних можуть бути нараховані на суму боргу за період з 01.03.2016 по 10.05.2018.

При цьому, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу (грошового зобов`язання), помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за весь період прострочення, тобто за кожен місяць прострочення наростаючим підсумком незалежно від значення індексу інфляції - більше одиниці (інфляція) чи менше одиниці (дефляція).

Такий порядок обрахунку відповідає позиції, викладеній об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

З урахуванням письмових пояснень, наданих до суду першої інстанції, позивачем при визначенні розрахунку інфляційних втрат було взято суму боргу, яку відповідач мав сплатити за Договором № 31 від 09.09.2008, з урахуванням індексу інфляції за попередній період, які нараховані судовими рішеннями (29 718,81 грн (боргу за Договором № 31 від 09.09.2008) + 1 218,41 грн (інфляційні втрати стягнуті у справі № 902/303/14) + 54 820,97 грн (інфляційні втрати стягнуті у справі № 906/320/16) = 85 758,19 грн).

Слід звернути увагу, у справах № 902/303/14 та № 906/320/16 встановлено, що заборгованість за Договором № 31 від 09.09.2008 складається з 22 563,15 грн боргу за послуги (роботи) з технічного обслуговування систем телефонного зв`язку + 7 155,66 грн нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, 85 758,19 грн є базовою сумою боргу, збільшеною на суму інфляційних втрат за період по 29.02.2016, на яку правомірно нараховані інфляційні втрати за період з 01.03.2016 по 10.05.2018.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок інфляційних втрат з урахуванням сум заборгованості, періоду нарахування, дати погашення суми основного боргу, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 27 992,07 грн за період з 01.03.2016 по 10.05.2018.

Судова колегія вважає за необхідне відзначити, що аналогічний порядок розрахунку інфляційних втрат застосовано у постановах Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 921/212/18, від 11.11.2019 у справі № 910/5098/18, від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18, у яких міститься посилання на врахування позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Здійснивши повторний арифметичний розрахунок 3 % річних, з урахуванням сум заборгованості, періоду нарахування, дати погашення суми основного боргу, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 1 954,51 грн за період з 01.03.2016 по 10.05.2018.

Доводи апелянта про те, що основна заборгованість не є погашеною, оскільки сплачені суми слід було б зараховувати в рахунок погашення пені, інфляційних втрат, 3 % річних, а вже потім суми основного боргу, судова колегія відхиляє з огляду на призначення платежів, зазначені у виписках. Зарахування коштів має відбуватися відповідно до вказаного призначення платежу.

З приводу посилання апелянта на те, що сума основного боргу за Договором № 31 від 09.09.2008 становить 29 718,81 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено в судових рішеннях у справі № 902/303/14 сума основного первісного зобов`язання відповідача за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку ВЧ НОМЕР_2 перед МПП «Фірма «Альфа-М» (визнана у відповіді № 628 від 08.09.2008 на претензію № 16/12 від 21.12.2007) становила 22 563,15 грн, а 7 155,66 грн є нарахуваннями, здійсненими в порядку ст. 652 Цивільного кодексу України.

З огляду на положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути поставлені під сумнів обставини встановлені у судовому рішенні у справі № 902/303/14.

Слід зазначити, що судові рішення у справах № 902/303/14 та № 906/320/16 у касаційному порядку не переглядалися.

Враховуючи досліджені обставини, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ВЧ НОМЕР_1 на користь МПП «Фірма «Альфа-М» 27 992,07 грн інфляційних втрат та 1 954,51 грн 3% річних. У задоволенні іншої частини вимог та пені слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскільки ВЧ НОМЕР_1 не виконала належним чином умови Договору № 31 від 09.09.2008, а також рішення у справах № 902/303/14 та № 906/320/16, погасивши суму основного боргу лише 11.05.2018, МПП «Фірма «Альфа-М» обґрунтовано нарахувало до стягнення 27 992,07 грн інфляційних втрат та 1 954,51 грн 3% річних за період з 01.03.2016 по 10.05.2018. В решті вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, слід відмовити. Щодо нарахування пені, то розрахунок позивача суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені Малим приватним підприємством «Фірма «Альфа-М» в апеляційній скарзі, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2019 у справі № 927/193/19 прийнято з неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» підлягає частковому задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на сторін пропорційно.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269-270, 275-277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2019 у справі № 927/193/19 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

3.Позовні вимоги задовольнити частково.

4.Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» 27 992,07 грн інфляційних втрат, 1 954,51 грн 3% річних та 1 340,54 грн судового збору.

5.В іншій частині позовних вимог відмовити.

6.Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду Чернігівської області.

7.Матеріали справи № 927/193/19 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

8.Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову не може бути оскаржено до Верховного Суду, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддяБ.О. Ткаченко

СуддіВ.В. Сулім

О.М. Гаврилюк

Повний текст рішення складено 20.12.2019