Рішення

від 03.09.2019 по справі 922/488/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/488/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом ТОВ "Капітал Інвест Строй", м. Київ до ПП "Штехель Капітал", м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 про визнання недійсними додаткових угод за участю представників:

позивача - Самойлов Є.Ю.

відповідача - Сергєєв М.А.

третьої особи - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал Інвест Строй" з позовом до Приватного підприємства "Штехель капітал" та просило суд:

1) визнати недійсною додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 12.07.2018 р. за №ГВ-1-207 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.;

2) визнати недійсною додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 25.06.2018 р. за №ГВ-2-167 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.;

3) визнати недійсною додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 25.06.2018 р. за №ГВ-3-168 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.;

4) визнати недійсною додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 25.06.2018 р. за №ГВ-4-169 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.

Судові витрати по сплаті судового збору позивач просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 21.02.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи та призначено підготовче засідання, зобов`язано ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ШТЕХЕЛЬ КАПІТАЛ" (61003, Харківська обл., місто Харків, Київський район, ВУЛИЦЯ КОРОЛЕНКА, будинок 25, ідентифікаційний код особи 35972756) до 15.03.2019 р. надати до суду оригінали додаткових угод, а саме:

1) додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 12.07.2018 р. за №ГВ-1-207 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.;

2) додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 25.06.2018 р. за №ГВ-2-167 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.;

3) додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 25.06.2018 р. за №ГВ-3-168 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.;

4) додаткову угоду №9 від 12.11.2018 р. до договору субпідряду від 25.06.2018 р. за №ГВ-4-169 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку №1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.

Ухвалою від 19.03.2019 р. було зобов`язано ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ШТЕХЕЛЬ КАПІТАЛ" виконати вимоги ухвали суду від 21.02.2019 р., надати до суду оригінали витребуваних додаткових угод. Ухвалою від 08.04.2019 р. судом було повторно витребувано у ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ШТЕХЕЛЬ КАПІТАЛ" оригінали вказаних додаткових угод.

Ухвалою від 23.04.2019 р. судом було задоволено клопотання ОСОБА_1 (вх. 9064 від 12.04.2019 р.) про залучення до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.05.2019 (з урахуванням ухвали від 03.05.2019 про виправлення описки) було задоволено клопотання представника позивача про призначення експертизи по справі (вх. 10056 від 23.04.2019). Ухвалено призначити судову експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8а), провадження у справі №922/488/19 зупинено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.07.2019 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 03.05.2019 у справі №922/488/19 було скасовано, у задоволенні клопотання представника позивача про призначення експертиз у справі №922/488/19 (вх. 10056 від 23.04.2019) відмовлено.

23.07.2019 р. матеріали справи №922/488/19 повернулися до господарського суду Харківської області та ухвалою від 24.07.2019 р. було поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.08.2019 р. о 10:00.

05.08.2019 р. судом було постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання на "12" серпня 2019 року о 11 годині 30 хвилин у зв`язку із неявкою представника відповідача та представника третьої особи.

Ухвалою від 13.08.2019 р. було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 27.08.2019 р. о 12:00. У судовому засіданні 27.08.2019 р. було оголошено перерву до 10:30 03.09.2019 р.

В призначеному на 03.09.2019 р. судовому засіданні представник позивача повністю підтримав доводи викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити та визнати недійсними оспорювані додаткові угоди №9 від 12.11.2018 р.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Розглянувши матеріали, з`ясувавши обставини справи та дослідивши надані учасниками справи докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.

25.06.2018 року між позивачем (у якості замовника) і відповідачем (у якості субпідрядника) були укладені договори субпідряду № ГВ-2-167, №ГВ-3-168, №ГВ-4-169, за якими субпідрядник зобов`язався виконати роботи із будівництва казарм поліпшеного планування у смт. Гвардійське, Дніпропетровської області.

Також, як зазначав позивач, між сторонами обговорювався проект договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року, але проект договору так і не був узгоджений позивачем та відповідачем, уповноважений представник відповідача не надав позивачу договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року, з підписом та печаткою директора ПП Штехель капітал Платова ОСОБА_2 або іншої уповноваженої особи. Таким чином, позивач стверджував, що між сторонами не укладався договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року, але між позивачем і відповідачем були господарсько - договірні правовідносини, як зазначає позивач, за умовним номером договору субпідряду ГВ-1-207 від 12.07.2018 року , редакція якого сторонами не була погоджена та підписана. В процесі розгляду справи відповідачем було надано договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. (а.с. 170-179) та додаткову угоду №1 до договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. (а.с. 180-181), які не містять підпису представника та печатки ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ . Таким чином, до суду не було надано належних доказів досягнення сторонами згоди відносно умов проекту договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. та оригіналу або належним чином завіреної копії такого договору.

28.12.2018 року Приватне підприємство Штехель капітал звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ грошових коштів, у тому числі 1440000,00 грн. за не отриманий прибуток (упущену вигоду). Як зазначав позивач, при ознайомленні з матеріалами справи №910/17642/18 представником позивача були виявленні ксерокопії додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року за договорами субпідряду № ГВ-2-167, №ГВ-3-168, №ГВ-4-169 та за договором субпідряду ГВ-1-207 від 12.07.2018 року. Під час правового аналізу додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року до договорів субпідряду за №№ ГВ-2-167, ГВ-3-168, ГВ-4-169 і №ГВ-1-207 від 12.07.2018 року, позивач прийшов до висновку про недійсність зазначених додаткових угод, відповідно до ст. ст. 16, 92, 99, 203, 215, 241 ЦК України, ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Свої доводи позивач обгранковував наступними обставинами.

До договору субпідряду ГВ-2-167 від 25.06.2018 року позивач і відповідач уклали додаткові угоди за номерами: 1 від 25.06.2018 року, 2 від 25.06.2018 року, 4 від 02.08.2018 року, 5 від 02.08.2018 року, 6 від 02.08.2018 року, 7 від 02.08.2018 року, 8 від 02.08.2018 року.

До договору субпідряду ГВ-3-168 від 25.06.2018 року позивач і відповідач уклали додаткові угоди за номерами: 1 від 25.06.2018 року, 2 від 25.06.2018 року, 4 від 01.07.2018 року, 5 від 01.07.2018 року, 6 від 02.08.2018 року, 7 від 02.08.2018 року, 8 від 02.08.2018 року.

До договору субпідряду ГВ-4-169 від 25.06.2018 року позивач і відповідач уклали додаткові угоди за номерами: 1 від 25.06.2018 року, 2 від 25.06.2018 року, 4 від 01.07.2018 року, 5 від 01.07.2018 року, 6 від 02.08.2018 року, 7 від 02.08.2018 року, 8 від 02.08.2018 року.

02.08.2018 року між позивачем і відповідачем була укладена додаткова угода № 9 до договору субпідряду від 25.06.2018 року № ГВ-3-168, якою сторони узгодили найменування робіт (підетапів) п`ятого етапу та їх вартість в розмірі - 159221,22 грн. Позивач зазначав, що з тексту додаткової угоди № 9 від 02.08.2018 року до договору субпідряду від 25.06.2018 року за № ГВ-3-168 вбачається різниця між версією відповідача додаткової угоди № 9 від 12.11.2018 року за № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, якою позивач взяв на себе зобов`язання сплатити у якості компенсації не отриманої відповідачем вигоди по 10% від вартості договору, а саме - 360000,00 грн., що на думку позивача документально свідчить про не добросовісну поведінку відповідача.

02.08.2018 року між позивачем і відповідачем була укладена додаткова угода № 9 до договору субпідряду від 25.06.2018 року № ГВ-4-169, якою сторони узгодили найменування робіт (підетапів) п`ятого етапу та їх вартість в розмірі 159221,22 грн. Позивач зазначав, що з тексту додаткової угоди № 9 від 02.08.2018 року до договору субпідряду від 25.06.2018 року № ГВ-4-169 вбачається різниця між версією відповідача додаткової угоди № 9 від 12.11.2018 року за № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року, якою позивач взяв на себе зобов`язання сплатити у якості компенсації не отриманої відповідачем вигоди по 10% від вартості договору, а саме - 360000,00 грн., що на думку позивача також документально свідчить про не добросовісну поведінку відповідача.

30.10.2018 року у зв`язку з регулярним і систематичним порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року позивач направив відповідачу претензію про стягнення штрафних санкцій за порушення зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, на підтвердження чого позивачем надано фіскальний чек від 31.10.2018 року, накладну від 31.10.2018 року та поштовий опис від 31.10.2018 року. 31.10.2018 року з зазначених підстав не сумлінності виконання господарських зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року позивач скористався механізмом розірвання зазначеного договору, визначеним абз. 3 пп. 6.2.1. п. 6.2., п. 11.5. договору, та направив відповідачу повідомлення від 31.10.2018 року за №3110/01 про розірвання договору субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське, Дніпропетровської області, на підтвердження чого надано копію повідомлення, фіскальний чек від 31.10.2018 року, накладну та поштовий опис від 31.10.2018 року.

30.10.2018 року у зв`язку з регулярним і систематичним порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року позивач направив відповідачу претензію про стягнення штрафних санкції за порушення зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, на підтвердження чого надано фіскальний чек від 31.10.2018 року, накладну від 31.10.2018 року та поштовий опис від 31.10.2018 року. 31.10.2018 року з підстав не сумлінності і не своєчасності виконання господарських зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року позивач скористався механізмом розірвання договору, визначеним абз. 3 пп. 6.2.1. п. 6.2., п. 11.5. договору, та направив відповідачу повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/02 про розірвання договору субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське, Дніпропетровської області, на підтвердження чого надано копію повідомлення, фіскальний чек від 31.10.2018 року, накладну та поштовий опис від 31.10.2018 року.

30.10.2018 року у зв`язку з регулярним і систематичним порушенням відповідачем строків виконання робіт за договором субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року позивач направив відповідачу претензію про стягнення штрафних санкції за порушення зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року, на підтвердження чого надано фіскальний чек від 31.10.2018 року, накладну від 31.10.2018 року та поштовий опис від 31.10.2018 року. 31.10.2018 року з підстав не сумлінності і не своєчасності виконання господарських зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року позивач скористався механізмом розірвання зазначеного договору, визначеним абз. 3 пп. 6.2.1. п. 6.2., п. 11.5. договору, та направив відповідачу повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/03 про розірвання договору субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське, Дніпропетровської області, на підтвердження чого надано копію повідомлення, фіскальний чек від 31.10.2018 року, накладну та поштовий опис від 31.10.2018 року.

26.11.2018 року за вх. № 11/07 позивач отримав від відповідача претензію - повідомлення щодо порушення умов оплати робіт за договорами № 1 від 29.10.2018 року (на поштовій накладній і на штампі опису зазначена дата оформлення відправлення - 05.11.2018 року), в якій відповідач посилається на зупинку робіт за договорами субпідряду за № № ГВ-2-167, ГВ-3-168, ГВ-4-169 і за № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року та їх розірвання за ініціативою відповідача.

Позивач стверджував, що враховуючи положення ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 202, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 203, ч. 2 ст. 207, п. 1 ч. 1 ст. 208, ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 181 ГК України, позивач та відповідач не уклали договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року в редакції проекту зазначеного договору (на стадії його узгодження) та за аналогією редакції договорів субпідряду № № ГВ - 2 - 167 від 25.06.2018 року, ГВ - 3 - 168 від 25.06.2018 року, ГВ - 4 - 169 від 25.06.2018 року. В свою чергу, договори субпідряду № № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, ГВ-4-169 від 25.06.2018 року були розірвані після направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/01 про розірвання договору субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/02 про розірвання договору субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/03 про розірвання договору субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року. Окрім того, після розірвання за ініціативою позивача договір субпідряду № № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, ГВ-4-169 від 25.06.2018 року, відповідач також на адресу позивача надіслав претензію-повідомлення, якою повідомив останнього про розірвання договорів субпідряду за № № ГВ-2-167, ГВ-3-168, ГВ-4-169 та № ГВ -1 - 207 від 12.07.2018 року. Правові наслідки зміни або розірвання договору передбачені ст. 653 ЦК України, зміст ч. ч. 2-5 зазначеної статті визначає, у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Позивач наголошував, що із господарсько-договірних відносин позивача та відповідача вбачається, що позивач мав до відповідача фінансові претензії у вигляді штрафних санкції за порушення договірних зобов`язань, що виключає розумне бажання укладення додаткових угод №9 від 12.11.2018 року з подальшим зобов`язанням сплатити відповідачу компенсацію не отриманої вигоди по 10% від вартості кожного договору, а саме по 360000,00 грн., та свідчить про те, що зазначені додаткові угоди укладені з односторонньою фінансовою вигодою для відповідача, нівелюючи штрафні санкції, які мав намір стягнути позивач.

Окрім того, позивач посилався на ту обставину, що 29.08.2018 р. загальними зборами ТОВ Капітал інвест строй було прийнято рішення (оформлене протоколом № 3/18 від 29.08.2019 р.), відповідно до якого учасники товариства (Байко Р. П. та Міщенко Б. О.) вирішили обмежити повноваження директора товариства, в частині підписання господарсько-фінансової документації, у тому числі: договорів, додаткових угод, актів приймання - здачі виконаних робіт, та інших документів, сума яких перевищує 10000,00 грн по господарським взаємовідносинам з наступними контрагентами: Приватне підприємство Штехель Капітал (ПП Штехель Капітал ) 61003, Харківська обл., місто Харків, вулиця Короленка, будинок 25, код ЄДРПОУ: 35972756; Товариство з обмеженою відповідальністю Альвера (ТОВ Альвера ) 61001, Харківська обл., місто Харків, вулиця Молочна, будинок 11, корпус 8, Літера А-14, код ЄДРПОУ: 40051679; Товариство з обмеженою відповідальністю Леон-Строй (ТОВ Леон-Строй ) 61001, Харківська обл., місто Харків, Майдан захисників України, будинок 2, квартира 11, код ЄДРПОУ: 40400574; Фізична особа підприємець Морильов Валерій Олександрович (ФО-П ОСОБА_3 .) АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 . Внаслідок чого, як стверджує позивач, директор ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ мав право підписувати господарсько-фінансові документи, у тому числі: договори, додаткові угоди, акти приймання - здачі виконаних робіт, та інші документи, сума яких перевищує 10000,00 грн., виключно за письмовою згодою учасника товариства ОСОБА_4 , який володіє 90% статутного капіталу зазначеного товариства . Також вказаним рішенням загальних зборів було уповноважено та зобов`язано директора ОСОБА_1 , провести всі необхідні дії для виконання даного рішення, прийнятого на загальних зборах товариства, у тому числі необхідні дії для реєстрації змін та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

30.08.2018 року, за твердженням позивача, на виконання рішення загальних зборів позивача, оформленого протоколом №3/18 від 29.08.2018 року, директор ОСОБА_1 на адресу контрагентів ПП Штехель Капітал код ЄДРПОУ: 35972756; ТОВ Альвера код ЄДРПОУ: 40051679; ТОВ Леон-Строй код ЄДРПОУ: 40400574; ФО-П ОСОБА_5 О. РНОКПП: НОМЕР_2 направив лист від 30.08.2018 року вих. 3008/02, яким повідомив про обмеження повноважень директора ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ . В той же час, доказів направлення такого повідомлення до матеріалів справи не було надано.

Позивач зазначав, що обмеженню повноважень директора ОСОБА_1 , передувала його попередня недобросовісна поведінка. На підтвердження зазначеного позивач посилався на заяви свідків, а саме: заява свідка ОСОБА_4 від 15.02.2019 року, заява свідка ОСОБА_6 від 15.02.2019 року, заява свідка ОСОБА_7 від 15.02.2019 року, заява свідка ОСОБА_8 від 15.02.2019 року, заява свідка ОСОБА_9 від 18.02.2019 року, заява свідка ОСОБА_10 від 15.02.2019 року. В наданих заявах свідків викладено обставини діяльності директора ОСОБА_1 та взаємодії позивача із ПП Штехель Капітал , а також обставини виявлення додаткових угоди № 9 від 12.11.2018 р. Зокрема, ОСОБА_4 повідомляє, що вищенаведені чотири додаткові угоди №9 були підроблені ПП Штехель Капітал або підписані ОСОБА_1 всупереч інтересам ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ при зловживанні своїми службовими обов`язками з метою особистого збагачення.

20.12.2018 року між директором ОСОБА_1 та комісією у складі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , в присутності майбутнього директора ОСОБА_8 був підписаний акт приймання - передачі справ при зміні директора (приймання - передачі договорів) за № 1/12 та акт приймання - передачі справ при зміні директора (приймання - передачі актів) за № 2/12, на які позивач посилається як на документальне підтвердження того, що ОСОБА_1 не передав комісії оскаржувані додаткові угоди №9 від 12.11.2018 року внаслідок їх відсутності на час передавання документів.

Враховуючи зазначене, позивач стверджував, що директор ОСОБА_1 разом з представником відповідача, усвідомлюючи зникнення правового зв`язку між позивачем і відповідачем, припинення прав та обов`язків, діючи всупереч інтересам позивача, уклав з відповідачем оспорювані додаткові угоди № 9 від 12.11.2018 року по кожному із зазначених договорів субпідряду, що призвело до грубого порушення ст. ст. 92, 99, 202, 203, 207, 509, 653, 654 ЦК України, ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначаються ст. 203 ЦК України, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивач стверджував, що з історії правовідносин між позивачем і відповідачем вбачається відсутність у позивача волевиявлення на укладення оскаржуваних додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року, на підставі яких позивач взяв на себе обов`язок сплатити відповідачу визначені суми компенсації.

Частина 3 ст. 92 ЦК України закріплює, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (ч. 1 ст. 99 ЦК України). ч. 3 ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю встановлює, що виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Таким чином, директор ОСОБА_1 відразу після прийняття загальними зборами рішення, оформленого протоколом № 3/18 від 29.08.2018 року, зобов`язаний був діяти виключно в межах свої повноважень та компетенції, неухильно додержуючись і виконуючи зазначене рішення загальних зборів, як того вимагає ч. 3 ст. 99, ч. 1 ст. 99 ЦК України, ч. 3 ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю . Позивач зазначав, що можливе підписання директором ОСОБА_1 оскаржуваних додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року, як особою яка представляє інтереси позивача під час вчинення правочину, не може свідчити про вільне і здорове волевиявлення безпосередньо позивача в частині укладення оскаржуваних додаткових угод № 9, оскільки саме за ініціативою позивача господарсько-договірні відносини з відповідачем були припиненні за всіма договорами підряду. Ігноруючи інтереси позивача, рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 3/18 від 29.08.2018 року, добросовісність і розумність своїх дії, директор ОСОБА_1 , перевищив свої повноваження при підписанні спірних додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року.

На підтвердження, відсутності вільного і здорового волевиявлення позивача на укладення оскаржуваних додаткових угод №9 від 12.11.2018 року позивач посилався на протокол загальних зборів ТОВ Капітал інвест строй № 3/18 від 29.08.2018 року (яким було обмежено повноваження директора), лист від 30.08.2018 року вих.3008/02 (яким було повідомлено контрагентів про обмеження повноважень директора), службові записки та заяви свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , претензію від 30.10.2018 року про стягнення штрафних санкції за порушення зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/01 про розірвання договору субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, претензією від 30.10.2018 року про стягнення штрафних санкції за порушення зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/02 про розірвання договору субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, претензію від 30.10.2018 року про стягнення штрафних санкції за порушення зобов`язань за договором субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/03 про розірвання договору субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року, акт приймання - передачі справ при зміні директора (приймання-передачі договорів) за № 1/12 від 20.12.2018 року, акт приймання - передачі справ при зміні директора (приймання-передачі актів) за № 2/12 від 20.12.2018 року.

Таким чином, враховуючи відсутність при підписанні додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року обов`язкової вимоги визначеної ч. 3 ст. 203 ЦК України, а саме вільного і здорового волевиявлення позивача, останній прийшов до висновків про недійсність додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року на підставі ч. 3 ст. 203, ст. 215 ЦК України. За твердженням позивача, виходячи за межі повноважень і компетенції, всупереч інтересам позивача та рішенню загальних зборів, оформленого протоколом № 3/18 від 29.08.2018 року, нехтуючи принципами добросовісності, розумності представлення інтересів позивача, директор ОСОБА_1 разом з відповідачем підписали додаткові угоди №9 від 12.11.2018 року при вищенаведених обставинах, грубо порушуючи ст. ст. 92, 99, 203 ЦК України, ст. 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , що тягне за собою визнання недійсними додаткових угод № 9 від 12.11.2018 року на підставі ст. ст. 203, 215, 241 ЦК України.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. 9508 від 17.04.2019 р.) вказував, що 25 червня 2018 року між позивачем та відповідачем було укладено договори субпідряду № ГВ-2-167 від 25 червня 2018 року, №ГВ-3-168 від 25 червня 2018 року, ГВ-4-169 від 25 червня 2018 року та №ГВ-1-207 від 12.07.2018 року, на виконання робіт з будівництва казарм поліпшеного планування у смт Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області. Відповідно до п. 6.1.3. Договорів позивач був зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту підписання вищевказаних Договорів передати відповідачеві за актом приймання-передачі будівельний майданчик для виконання будівельних робіт та проектну документацію на об`єкт. Позивач своє зобов`язання не виконав, чим порушив не тільки умови Договору, а й положення ДБН А.3.1-5:2016 п.п. а, б, в, г, е, і, к, - а саме: позивачем не було забезпечено об`єкт необхідною проектною та дозвільною документацією, не вжито заходів щодо організації комплексної безпеки на будівництві, не створено систему управління будівництвом, не забезпечено об`єкт під`їзними шляхами, електро-, тепло- і водопостачанням (у тому числі протипожежним), системою зв`язку, засобами пожежогасіння, тимчасовими будівлями та спорудами, засобами збирання, безпечного тимчасового зберігання та видалення відходів і вторинної сировини, не вжито заходів щодо облаштування будівельного майданчика стендом з інформацією щодо об`єкта будівництва, замовника, проектувальника та виконавців робіт, а також схемами з позначенням в`їздів, маршрутів проїзду, місць розвороту транспортних засобів, небезпечних зон та забезпечення об`єкта будівництва засобами цивільного та протипожежного захисту. Також, за твердженням відповідача, позивачем було порушено п.п. а, б, г, е, ж, і, к, п. 6.3. ДБН А.3.1-5:2016 стосовно виконання підготовчих робіт на будівельному майданчику, а саме: не підготовлена земельна ділянка, не облаштовано огорожу будівельного майданчику, несвоєчасно завезений матеріал для облаштування такої огорожі, не були виконані роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва та улаштування під`їзних шляхів, не облаштовано складських майданчиків чи приміщень, не підведено інженерних тимчасових інженерних мереж. Всі вищевказані роботи з підготовки будівельного майданчику були виконані силами відповідача і вартість цих робіт не була відшкодована відповідачеві.

Всупереч п. 6.1.4. позивач систематично порушував умови щодо фінансування об`єкту, забезпечення будівельними матеріалами, технічними засобами, ресурсами, витратними матеріалами та в порушення п. 6.1.5. Договору позивач жодного разу не проінформував відповідача про численні порушення графіків постачання матеріалів, витратних матеріалів, прострочення виплат за виконані роботи та інше, що в свою чергу призводило до порушення графіку виконання робіт, нераціонального розподілення трудових ресурсів, простоїв виробництва, що в свою чергу потягнуло додаткові як прямі так і непрямі витрати, додаткові витрати на утримання, змусило відповідача та субпідрядників самостійно, за свій рахунок вживати заходів щодо забезпечення безперебійного виконання робіт на будівництві. Також відповідачем були задіяні додаткові засоби, вартість роботи яких та поточні витрати на їх утримання позивачем відшкодовані не були. В порушення п. 6.1.9 позивач, несвоєчасно вживав заходів щодо приймання, перевірки та підписання актів виконаних робіт та несвоєчасно сплачував кошти за виконані роботи, чим порушив умови договору та чинного законодавства України.

У зв`язку із системними порушеннями позивача щодо постачання будівельних та витратних матеріалів, забезпечення будівництва механізмами, конструкціями, проектною документацією, електроенергією та водопостачанням на будівництві систематично виникали простої у виконанні робіт, що тягнули за собою додаткові витрати відповідача та субпідрядників щодо оплати праці, забезпечення харчування та проживання робітників. Генерація електроенергії за допомогою бензинового електрогенератора та забезпечення майданчика привозною водою, що завдало відповідачеві додаткових фінансових витрат які не були відшкодовані позивачем.

Відповідач вказував, що ним було виконано робіт за договором субпідряду №ГВ-1-207 від 12.07.2018 року на суму 60990,40 грн., позивачем було сплачено за цим договором 60451,42 грн. За договором субпідряду ГВ-2-167 від 25 червня 2018 року, відповідачем було виконано робіт на суму 551009,68 грн., позивачем сплачено 348504,80 грн. За договором субпідряду №ГВ-3-168 від 25 червня 2018 року, відповідачем виконано робіт на суму 535542,64 грн., позивачем сплачено 231015,84 грн. За договором субпідряду ГВ-4-169 від 25 червня 2018 року відповідачем виконано робіт на суму 566036,64 грн., позивачем сплачено 328311,16 грн. Таким чином відповідач зазначає, що ним виконано основних робіт на суму 1713579,36 грн., а позивачем в свою чергу сплачено 968283,22 грн., тому заборгованість позивача за виконані основні роботи складає 745296,14 грн., а вартість виконаних відповідачем додаткових робіт складає 213185,00 грн.

У зв`язку з тим, що станом на 29 жовтня 2018 року позивачем не було вжито заходів щодо погашення заборгованості за виконані роботи, які були заактовані та підписані, не було відшкодовано вартість додаткових робіт, робіт з підготовки будівельного майданчику, вартості витратних та будівельних матеріалів, роботи додаткових механізмів, тощо, відповідач направив позивачу лист-претензію з вимогою ліквідувати заборгованість. Однак, як зазначав відповідач, відповіді від позивача не було отримано, заходів щодо ліквідації заборгованості вжито не було. 7 листопада 2018 року відповідач направив позивачеві Претензію у якій повідомив про зупинення робіт на будівельному майданчику та наміри передати об`єкти незавершеного будівництва позивачеві, але позивач, на вищевказану Претензію не відреагував, свого представника до комісії щодо передачі об`єктів незавершеного будівництва не направив. Відповідач стверджує, що позивач всупереч діючому законодавству України та в порушення умов Договору систематично порушував свої зобов`язання перед відповідачем, у зв`язку з чим відповідач поніс додаткові витрати та набув відповідні додаткові зобов`язання перед своїми контрагентами, не отримав відповідного прибутку, та розуміючи, що позивач свої зобов`язання виконувати не має наміру, був вимушений припинити роботи та вийти з пропозицією до позивача про розірвання вищевказаних Договорів.

12 листопада 2018 року сторони уклали по кожному з Договорів додаткові угоди, якими вищевказані Договори вважаються розірваними, а відповідач зобов`язався сплатити у якості компенсації не отриманої позивачем вигоди по 10% від вартості кожного Договору, а саме по 360000,00 грн., що разом складає 1440000,00 грн.

Посилання позивача на те, що ним з відповідачем не укладався договір №ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. відповідач вважає нікчемним, оскільки факт того, що такий договір був укладений підтверджується підписаними сторонами актами виконання робіт за цим договором та проведеними безготівковими розрахунками, що підтверджується випискою з банку. Позивачем було надано відповідачеві договір №ГВ-1-207 від 12.07.2018р., на виконання робіт з будівництва казарм поліпшеного планування у смт. Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області, який спочатку мав номер ГВ-1-157 та був підписаний Відповідачем, а позивач у свою чергу здійснив оплату згідно актів виконаних робіт за цим договором. Пізніше позивач звернувся з проханням про перепідписання цього договору вже з номером №ГВ-1-207. У зв`язку з цим, позивач попросив передати йому підписаний перший зразок договору, та надав для підписання той самий за змістом договір, але з номером №ГВ-1-207 разом з додатками. Після перевірки та підписання обох екземплярів вищезазначеного договору, відповідач направив підписаний ним Договір позивачеві. Позивач не повернув підписаний ним екземпляр договору Відповідачеві. Факт виконання робіт за вищевказаним Договором, та факт їх оплати позивачем, на думку відповідача, говорить про те, що такий договір є таким, що був укладений сторонами, відповідно підлягає припиненню (розірванню) в тому ж вигляді, що й інші договори, тобто в письмовому вигляді.

Відповідач зазначав, що сторони, шляхом обміну листами виявили наміри щодо припинення правовідносин та зафіксували правовий режим і наслідки припинення таких правовідносин шляхом підписання додаткових угод відповідної форми за кожним з договорів. Але позивач, не виконавши свої зобов`язання ні за основним договором, ні ті що виникли внаслідок підписання додаткових угод, намагається уникнути виконання своїх зобов`язань. У зв`язку з ухилення позивача від виконання своїх обов`язків зі сплати заборгованості за актами виконаних робіт та Додатковими угодами, відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва з вимогою про стягнення коштів з позивача, у зв`язку з чим вищевказаним судом було відкрито провадження по справі №910/17642/18.

Стосовно тверджень позивача щодо обмеження директора ОСОБА_1 щодо підписання документів, відповідач стверджує, що йому до цього часу нічого про це відомо не було. В період з 29 серпня 2018 і до моменту розірвання Договорів, учасник товариства ОСОБА_11 Петрович завжди мав можливість повідомити відповідача про будь-які зміни, чи рішення загальних зборів стосовно посадових осіб позивача. Керівництво обох підприємств весь час було на прямому зв`язку за допомогою мобільного додатку Viber де обговорювалися всі виробничі питання. В період з 29.08.2018 року ОСОБА_4 міг особисто під час зустрічей, телефоном, за допомогою Viber-чату повідомити відповідача про будь-які обмеження в повноваженнях своїх посадових осіб. Але, як зазначає відповідач, таких повідомлень від ОСОБА_4 не надходило. ОСОБА_1 продовжував підписувати акти виконаних робіт та списання матеріалів та на жодному з таких актів не має візи та підписів ОСОБА_4 . За твердженням відповідача, ініціатива щодо укладення Додаткових угод №9 до всіх чотирьох договорів надходила саме від ОСОБА_4 , з яким відповідачем було узгоджено умови та зміст цих угод, тому ОСОБА_4 знав про ці угоди, та сам особисто віддавав розпорядження ОСОБА_1 щодо їх підписання від імені Позивача. Відповідачеві до моменту ознайомлення з матеріалами справи нічого не було відомо про те, що директор ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ був обмежений у своїх повноваженнях, крім того, вказана особа значилася у всіх загальнодоступних реєстрах як єдиний підписант від імені позивача.

За супровідним листом 17.04.2019 р. (вх. 9507) представником відповідача було надано копії додаткових угод №9 від 12.11.2018 року за договорами субпідряду від 12.07.2018 року за № ГВ-1-207, від 25.06.2018 року за № ГВ-2-167, від 25.06.2018 року за № ГВ-3-168, від 25.06.2018 року за № ГВ-4-169 (а.с. 131-135).

За клопотанням відповідача про залучення доказів (вх.10786 від 03.05.2019 р.) до матеріалів справи було долучено документи, на які відповідач посилається в підтвердження фактичного укладення договору ГВ-1-207 від 12.07.2018 р., а саме:

- примірник договору №ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. з додатками, який за твердженням відповідача був наданий відповідачу для підписання та екземпляри якого були підписані відповідачем та передані позивачеві. Як зазначалося раніше, відповідачем було надано договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. (а.с. 170-179) та додаткову угоду №1 до договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. (а.с. 180-181), які не містять ні підпису представника ні печатки ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ ;

- роздруківку скріншотів переписки з додатку « Viber» .

Відповідно до положень ст.ст. 73, 76, 77, 78, 79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В силу вимог зазначених норм процесуального законодавства до доказів, які подаються до суду, суд не може брати до уваги надані відповідачем роздруківки скріншотів переписки з мобільного додатку « Viber» , оскільки з таких роздруківок неможливо достовірно встановити осіб, які приймали участь в обміні повідомленнями та дійсний зміст таких повідомлень.

В матеріалах справи наявні письмові пояснення (вх.10792 від 03.05.2019 р.) третьої особи - Міщенка Б. ОСОБА_12 . За словами третьої особи у загальних зборах ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ 29.08.2018 р. ОСОБА_1 особисто участі не брав, і не міг брати, оскільки у зазначену у протоколі дату не перебував у м. Києві, а знаходився у м. Дніпро, смт. Гвардійському та смт. Черкаському Дніпропетровської області, з виробничими питаннями щодо поточного будівництва. Раніше ОСОБА_1 не було відомо про те, що проходили будь-які збори засновників та про їх порядок денний. Такого протоколу ОСОБА_1 особисто не підписував і чий саме підпис стоїть на протоколі - йому невідомо. ОСОБА_1 вважає цей протокол підробленим і тільки з матеріалів цієї справи йому стало відомо про обмеження у праві підпису документів з певними контрагентами. Також, ОСОБА_1 зазначає, що особисто не відправляв жодним з контрагентів, у тому числі відповідачеві, листів з будь-якими попередженнями щодо обмеження своїх функцій як директора. Весь час, коли ОСОБА_1 знаходився на посаді директора ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ , він був єдиним підписантом від особи підприємства і підписував всі документи, в тому числі ним підписувалися всі договори, додатки до них, акти виконаних робіт, тощо. Оспорювані додаткові угоди були також підписані ОСОБА_1 власноруч, та на них було проставлено печатку ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ . Під час будівництва казарм у смт Гвардійському між замовником та підрядником виникали виробничі конфлікти з різних причин, в тому числі ОСОБА_1 надходили скарги від директора ПП Штехель Капітал щодо затримок платежів за виконані роботи, недопостачання витратними та будівельними матеріалами, та інше. ОСОБА_1 зазначав, що вирішити ряд питань одноособово він не мав можливості, оскільки всі фінансові питання вирішувалися лише за участю ОСОБА_4 . Після ініціативи Відповідача щодо розірвання договорів субпідряду, особисто ОСОБА_4 вів переговори з відповідачем, у ході яких було погоджено умови розірвання договорів. Саме ці умови було відображено у додаткових угодах номер 9, які були згодом підписані сторонами.

Крім того, третя особа зазначала, що примірник договору №ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. був наданий відповідачеві, та підписаний ним, але, як з`ясувалося згодом, підписаний позивачем примірник так і не був повернутий відповідачеві. Роботи за вказаним договором здійснювалися та оплачувалися позивачем.

Також, третя особа заперечувала проти всіх інших доводів позивача щодо зловживань ОСОБА_1 та порушення відповідачем умов договору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та оцінюючи доводи і заперечення учасників справи, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ГПК України).

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

За приписами ч. 4 ст. 230 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Згідно ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Оцінюючи доводи учасників справи щодо укладення та виконання договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року, суд виходить з того, що до суду не було надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження досягнення сторонами згоди щодо умов такого договору в конкретній редакції. В процесі розгляду справи відповідачем було надано договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. (а.с. 170-179) та додаткову угоду №1 до договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. (а.с. 180-181), які не містять ні підпису представника ні печатки ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ . Таким чином, до суду не було надано належних та достатніх доказів досягнення сторонами згоди відносно умов договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 р. та оригіналу або належним чином завіреної копії такого договору, що в свою чергу унеможливлює встановлення обсягу прав та обов`язків сторін за таким правочином та умов його виконання. Зазначене дає підстави стверджувати, що сторони не уклали договір субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року в редакції наданого відповідачем проекту зазначеного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 6.2.1 укладених сторонами договорів субпідряду замовник має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку, письмово повідомивши субпідрядника (цінний лист із описом вкладення) за 5 календарних днів до дати розірвання, у разі якщо:

а) субпідрядник не розпочав виконання робіт за кожним етапом окремо протягом 5 календарних днів з дати, визначеної в додаткових угодах до договору, що підтверджується актом, складеним уповноваженими представниками замовника;

б) субпідрядник порушив графік виконання робіт за двома підетапами одного етапу в сумі більш ніж 5 календарних днів;

в) субпідрядник порушив будівельні норми і правили, стандарти, вимоги проектно-кошторисної документації при будівництві об`єкта та не усунув їх протягом 20 календарних днів з дня їх виявлення замовником.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивачем 31.10.2018 р. були направлені на адресу відповідача повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/01 про розірвання договору субпідряду № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/02 про розірвання договору субпідряду № ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, повідомлення від 31.10.2018 року за № 3110/03 про розірвання договору субпідряду № ГВ-4-169 від 25.06.2018 року. Направлення зазначених повідомлень підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками, накладними та поштовими описами. Окрім того, в матеріалах справи також наявна претензія-повідомлення відповідача про розірвання договорів субпідряду за № № ГВ-2-167, ГВ-3-168, ГВ-4-169 та № ГВ -1 - 207 від 12.07.2018 року

Згідно п. 11.5 укладених договорів, договір вважається розірваним в односторонньому порядку через 5 календарних днів з моменту відправлення замовником на адресу субпідрядника повідомлення, зазначеного в пп. 6.2.1 п. 6.2 розділу VII договору.

Враховуючи зазначені умови укладених сторонами договорів, договори субпідряду № № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, ГВ-4-169 від 25.06.2018 року вважаються розірваними в односторонньому порядку через 5 календарних днів з моменту відправлення замовником на адресу субпідрядника повідомлень від 31.10.2018 року про розірвання договорів субпідряду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 202 ГК України, господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно ч. ч. 2-5 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, факт не укладення договору субпідряду № ГВ-1-207 від 12.07.2018 року та факт розірвання договорів субпідряду № № ГВ-2-167 від 25.06.2018 року, ГВ-3-168 від 25.06.2018 року, ГВ-4-169 від 25.06.2018 року - виключають можливість укладення до таких договорів додаткових угод щодо їх розірвання.

Окрім того, надаючи оцінку доводам позивача відносно підписання зазначених додаткових угод представником юридичної особи із перевищенням повноважень, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена повноважним органом виконуючим обов`язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

З огляду на положення статей 92, 241 Цивільного кодексу України вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також відсутності подальшого схвалення правочину.

Припис абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

В пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 Цивільного кодексу України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно протоколу №3/18 загальних зборів учасників ТОВ КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ від 29.09.2018 р. другим питанням порядку денного було питання обмеження повноважень директора товариства в частині підписання господарсько-фінансової документації у тому числі: договори, додаткові угоди, акти приймання - здачі виконаних робіт, та інші документи, сума яких перевищує 10000,00 грн. по господарським взаємовідносинам з контрагентами, серед яких і ПП ШТЕХЕЛЬ КАПІТАЛ ; третім питанням порядку денного було вирішення питання внесення змін до статуту та затвердження нової редакції статуту у зв`язку з обмеженням повноважень директора. По всім питанням було прийнято одноголосні рішення, з чого вбачається, що загальними зборами було обмежено повноваження директора та затверджено нову редакцію статуту підприємства, в якій відображено інформацію про обмеження повноважень директора. Також вказаним рішенням загальних зборів було уповноважено та зобов`язано директора Міщенка Богдана Олександровича, провести всі необхідні дії для виконання даного рішення, прийнятого на загальних зборах товариства, у тому числі необхідні дії для реєстрації змін та внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до положень статті 89 ЦК України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

При цьому відсутність станом на момент укладення правочину у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації щодо наявності обмежень у директора Позивача відповідно до частини 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" може бути врахована у спорі з третіми особами лише у випадку, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості. Тобто відсутність відповідних відомостей має бути оцінена в сукупності з іншими доказами у справі.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень (пункт 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними"), і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій додаткової угоди № 9 від 12.11.2018 року, додаткової угоди № 9 від 12.11.2018 року, додаткової угоди № 9 від 12.11.2018 року, додаткової угоди № 9 від 12.11.2018 року, вказані додаткові угоди (а.с. 132-135) були укладені Товариством з обмеженою відповідальністю КАПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ , в особі директора Міщенко Богдана Олександровича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, та Приватним підприємством ШТЕХЕЛЬ КАПІТАЛ , в особі директора Платова Дмитра Дмитровича, що діє на підставі Статуту, з другої сторони.

З огляду на викладене, можна стверджувати про обізнаність сторін Договору про повноваження директора позивача та їх обмеження, адже преамбули оспорюваних додаткових угод містять посилання на те, що позивач діє в особі директора на підставі Статуту.

Аналогічні висновки були викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09 квітня 2019 року по справі №924/491/17. Зокрема Суд зазначав, що з огляду на наявність посилання в Договорі на здійснення повноважень представником однієї зі сторін на підставі статуту, ознайомлення її контрагентів з обсягом повноважень такої особи відповідно до змісту статуту входить у межі звичайної обачності при укладенні договору.

За таких обставин, суд не може брати до уваги посилання відповідача, як сторони оспорюваних додаткових угод, на те, що йому було невідомо про наявні обмеження повноважень представника позивача - ОСОБА_1 . Зазначене, враховуючи відсутність доказів наступного схвалення правочину особою (наступне схвалення повинно бути саме уповноважених представником особи, яку представляють, а не тим же представником, повноваження якого були перевищенні), яку представляли при укладені правочинів, є підставою для визнання таких правочинів недійсними з огляду на доведеність позивачем у господарському суді тієї обставини, що його контрагент знав/повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона повинна подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями ст.126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відзиві на позовну заяву (вх.є 9508 від 17.04.2019 р., а.с. 106-118) відповідачем було заявлено судові витрати у розмірі 75000,00 грн. Доказів фактичного понесення зазначених судових витрат до заяви не було додано.

12.08.2019 р. представником ТОВ КЕПІТАЛ ІНВЕСТ СТРОЙ була подана заява (вх. 19292) про збільшення розміру судових витрат, в якій заявник повідомляв суд, що 10.05.2019 р. між ТОВ Юридична компанія Авангард і позивачем було підписано Акт виконаних робіт до Договору про надання юридичних послуг №1/2 від 10.02.2019 р., відповідно до якого, на день підписання Акту позивач отримав правову допомогу на загальну суму 59910,00 грн. Враховуючи викладене, позивач просив за результатами розгляду справи стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з 7684,00 грн. судового збору та 59910,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору співпраці та надання правової допомоги від 30.01.2019 р., копію додаткової угоди №2 від 10.02.2019 р. до договору співпраці та надання правової допомоги від 30.01.2019 р., копію договору про надання правової допомоги від 30.01.2019 р., копію договору №1/2 від 10.02.2019 р. про надання юридичних послуг, копію акту виконаних робіт від 10.05.2019 р. по договору №1/2 про надання юридичних послуг на суму 59910,00 грн., копію рахунку на оплату №11 від 13.05.2019 р. на суму 59910,00 грн., копію платіжного доручення №526 від 13.05.2019 р. на суму 59910,00 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Доказів неспівмірності заявлених витрат до суду не було надано, тому суд приймає докази позивача та покладає на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу.

З урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу по даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 12.11.2018 року до договору субпідряду від 12.07.2018 року за № ГВ-1-207 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 12.11.2018 року до договору субпідряду від 25.06.2018 року за № ГВ-2-167 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 12.11.2018 року до договору субпідряду від 25.06.2018 року за № ГВ-3-168 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.

Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 12.11.2018 року до договору субпідряду від 25.06.2018 року за № ГВ-4-169 на виконання робіт із будівництва казарми поліпшеного планування у військовому містечку № 1, с.м.т. Гвардійське Дніпропетровська обл.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА ШТЕХЕЛЬ КАПІТАЛ (ідентифікаційний код юридичної особи: 35972756; місце знаходження юридичної особи: 61003, м. Харків, вул. Короленка, 25) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ КАПІТАЛ ІНЕВЕСТ СТРОЙ (ідентифікаційний код юридичної особи: 35215323; місце знаходження юридичної особи: 04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 4, офіс 4) судові витрати в розмірі 7684,00 грн. судового збору та 59910,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "12" вересня 2019 р.

Суддя Л.С. Лаврова