Постанова

від 04.09.2019 по справі 922/3079/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/3079/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Огородніка К.М., суддів: Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.;

за участі представників:

позивача - адвоката Рисенка В.М. (дов. від 14.08.2019),

відповідача - не з`явився,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Спецстройпроект-1"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019

та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019

у справі №922/3079/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології та логістика"

до Приватного підприємства "Спецстройпроект-1"

про визнання договору розірваним та стягнення 162275,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технологія та логістика" (далі - ТзОВ "Технологія та логістика", позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Приватного підприємства "Спецстройпроект-1" (далі - ПП "Спецстройпроект-1", відповідач) про розірвання договору № 19-12/17 на виконання проектних робіт від 19.12.2017 та стягнення суми сплаченого авансу у розмірі 162275,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем у встановлений строк не були виконані роботи за договором №19-12/17 та не повернуто позивачу суму сплаченої попередньої оплати (авансу) за договором.

З посиланням на норми ст.ст. 188, 193, 320 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 615, 651, 653, 846, 849, 854, 887, 890 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі №922/3079/18 позов задоволено повністю.

Визнано розірваним договір №19-12/17 на виконання проектних робіт від 19.12.2017. Стягнуто з ПП "Спецстройпроект-1" на користь ТОВ "Технології та логістика" суму сплаченого авансу у розмірі 162275,00 грн та судового збору у розмірі 4196,14 грн.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі №922/3079/18 апеляційну скаргу ПП "Спецстройпроект-1" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі №922/3079/18 залишено без змін.

3. Правова позиція судів першої та апеляційної інстанції

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 з посиланням на норми ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 (ч. 1), 615 (ч. 1), 628 (ч. 1), 629, 651 (ч-ни 1, 3), 653 (ч-ни 2-3), 846 (ч. 1), 849 (ч. 2), 854, 887, 890 (ч. 1) ЦК України, ст.ст. 188, 320 (ч. 2) ГК України обґрунтоване тим, що свої зобов`язання за договором стосовно сплати авансу для початку виконання відповідачем підрядних робіт та зобов`язання стосовно передачі даних, необхідних для складання проектно-кошторисної документації, позивач виконав належним чином, що підтверджується платіжним дорученням №41 від 28.12.2017 на суму 162275,00 грн та актом прийому-передачі даних для проектування та іншої документації (додатком № 3 до договору), проте, відповідач свій обов`язок щодо виконання робіт, передбачених умовами договору, не виконав, та сплачений аванс у розмірі 162275,00 грн позивачу не повернув; отже, позивач правомірно надіслав відповідачу лист №1-09 про розірвання договору; вказаний договір №19-12/17 на виконання проектних робіт від 19.12.2017 є розірваним; відповідно, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума сплаченого авансу у розмірі 162275,00 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Господарського суду Харківської області та зазначив, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач виконав свої зобов`язання за договором, а саме, зобов`язання стосовно сплати авансу для початку виконання відповідачем підрядних робіт та зобов`язання стосовно передачі даних, необхідних для складання проектно-кошторисної документації, проте, відповідач свій обов`язок щодо виконання робіт, передбачених умовами договору, не виконав, та сплачений аванс у розмірі 162275,00 грн позивачу не повернув. При цьому за результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду не було встановлено обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч. 2 ст. 277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч. 3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.

У касаційній скарзі ПП Спецстройпроект-1 просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі №922/3079/18, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Касаційну скаргу мотивовано неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, а саме ст.ст. 610, 612, ч. 1 ст. 611, ч. 2 ст.849, п. 1 ч. 1 ст. 890 ЦК України, ст. 320 ГК України, а також порушенням норм процесуального права відмовою у задоволенні клопотання ПП "Спецстройпроект-1" про проведення судово-будівельної експертизи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Технологія та логістика" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19.12.2017 між ТОВ "Технології та логістика" (замовник) та Приватним підприємством "Спецстройпроект-1" (підрядник) було укладено договір №19-12/17 про виконання проектних робіт (далі - договір), а також додаток № 1 до договору - завдання на проектування, додаток № 2 до договору - протокол узгодження договірної ціни, додаток № 3 - акт приймання-передачі вихідних даних для проектування та іншої документації.

Відповідно до пункту 1.1. договору підрядник зобов`язується за завданням замовника розробити та передати замовнику проектно-кошторисну документацію для будівництва виробничо-складської будівлі з виробництва тукосумішей, розташованої за адресою: вул. Центральна, 1Д, м. Дергачі, Харківська область, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконання підрядником роботи.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що для здійснення проектування замовник видає завдання на проектування (додаток №1), технічні умови на підключення інженерних мереж. У разі необхідності отримання додаткової інформації для виконання роботи, вказаної у пункті 1.1 договору, підрядник направляє замовникові запит, у якому вказує, яка інформація та документи є необхідними, а також - підстави для їх отримання.

Згідно із пунктом 1.4 договору проектування здійснюється поетапно, кожний етап відповідає розділу проектної документації (перелік наведено у вказаному пункті договору).

За умовами пункту 5.1.6 договору підрядник зобов`язаний не пізніше десяти робочих днів повідомляти замовника, у випадку якщо в ході виконання робіт виникнуть додаткові грошові витрати, що призведуть до збільшення вартості виконання робіт; про можливість припинення або уповільнення виконання робіт з вини замовника (наприклад, через відсутність необхідної інформації тощо).

Відповідно до пункту 2.1. договору вартість робіт за цим договором визначається сторонами у протоколі погодження ціни (що є додатком № 2 та невід`ємною частиною договору). Згідно з вказаним додатком № 2 до договору сторони узгодили вартість робіт, що виконуються за договором, у розмірі 324550,00 грн.

Порядок розрахунків за договором урегульований сторонами у розділі 3 договору. Замовник оплачує виконані підрядником роботи у наступному порядку:

50% від загальної вартості виконання робіт за договором відповідно до протоколу погодження ціни (додатку № 2 до договору) замовник сплачує підряднику у вигляді авансу протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладення цього договору і отримання замовником оригіналу рахунку підрядника на оплату авансу (пункт 3.1.1. договору);

оплата за виконані роботи - розділи проектних робіт, за кожен окремо, провадиться протягом 2-х банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі виконаного розділу проектних робіт на підставі виставленого підрядником рахунку на оплату з урахуванням раніше отриманого авансового платежу за цей розділ проектних робіт відповідно до додатку № 2 до договору (пункт 3.1.2. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору строк виконання робіт за договором складає 60 календарних днів, але автоматично збільшується у випадку затримки надання позивачем документів, передбачених пунктом 1.3. договору та у випадку внесення змін у завдання на проектування. Згідно з пунктом 6.1.1. договору початок виконання робіт: протягом трьох днів з дати отримання авансу, відповідно до пункту 3.1.1. договору.

Розділом 7 договору передбачено порядок здачі-приймання виконаних робіт за договором.

Згідно із пунктом 7.7. договору дата підписання замовником акту здачі-приймання проектної документації за останнім етапом робіт є датою виконання підрядником своїх зобов`язань по договору.

Відповідальність сторін за договором передбачена розділом 8 договору, строк його дії визначено в один рік з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

19.12.2017 між сторонами було складено акт прийому-передачі даних для проектування та іншої документації, який є додатком № 3 до договору та його невід`ємною частиною.

На підставі рахунка-фактури №19-12/17 від 28.12.2017 позивачем була проведена у повному обсязі оплата авансу за договором в розмірі 162275,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 41 від 28.12.2017.

19.09.2018 позивачем було надіслано відповідачу лист №1-09 про дострокове в односторонньому порядку розірвання договору №19-12/17 на виконання проектних робіт від 19.12.2017 з проханням повернути отриманий аванс у розмірі 162275,00 грн на банківський рахунок позивача протягом 20 днів з дня отримання листа відповідно до статті 188 Господарського Кодексу України, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору № 19-12/17 про виконання проектних робіт від 19.12.2017.

Відповідачем не було повернуто позивачеві вказану суму авансу.

Вважаючи свої права порушеними, ТОВ "Технології та логістика" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПП "Спецстройпроект-1", в якій просило суд визнати розірваним договір № 19-12/17 на виконання проектних робіт від 19.12.2017 та стягнути з відповідача суму сплаченого авансу у розмірі 162275,00 грн.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувалися суди

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведених норм, розірвання господарського договору може бути вчинено, як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Відповідно до ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

За змістом частини 2 ст. 320 ГК України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитись від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14.06.2018 у справі № 912/2709/17.

У справі, яка розглядається, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, встановив, що відповідач за умовами договору мав почати виконання проектних робіт з 01.01.2018 та завершити їх у 60-денний строк не пізніше 01.03.2018.

Проте, як встановлено судами, станом на 19.09.2018, коли позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове розірвання в односторонньому порядку договору, відповідні роботи виконані не були.

При цьому, судами попередніх інстанцій відхилені посилання відповідача на те, що ним направлялася вся документація позивачу у серпні 2018 року, тобто після спливу строку передачі, по електронній пошті, оскільки відповідно до пункту 7.2. договору передбачено надіслання акта приймання-передачі проектної документації протягом 10 робочих днів з моменту закінчення виконаних робіт з оригіналом проектної документації.

До того ж судами встановлено, що з аналітичного звіту проекту будівництва за адресою: Харківська область, м. Дергачі, вул. Центральна, 1-Д від 13.08.2018, виконаного уповноваженою особою від замовника - інженером з нагляду за будівництвом ТОВ "Технології та логістика" Зайцевим А.О., який діяв на підставі доручення та акта допуску до проектно-кошторисної документації від 01.08.2018, вбачається, що проектна-кошторисна документація, яка виготовлялася відповідачем, не була виготовлена в повному обсязі.

Поряд з викладеним, враховуючи, що договір № 19-12/17 на виконання проектних робіт від 19.12.2017 є розірваним, правомірним є висновок судів щодо стягнення суми сплаченого позивачем авансу.

Суперечливість аргументів касаційної скарги, а саме ненадання позивачем технічних умов, необхідних для початку виконання робіт, та виконання роботи за договором в повному обсязі, не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

Доводи скаржника щодо обмеження його у праві на судових захист та обмеженні у праві на доступ до судочинства, що проявилося у залишенні без спростування та правової оцінки його доводів та безпідставному унеможливленні збирання доказів на підтвердження заперечень проти позовних вимог шляхом необґрунтованої відмови у проведенні судової експертизи у суді першої та апеляційної інстанцій, Суд відхиляє як необґрунтовані, враховуючи таке.

В силу приписів ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Статтею 98 ГПК України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідачем заявлялось клопотання про призначення у справі судово-будівельної-експертизи, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.01.2019 з огляду на те, що у клопотанні не наведено обґрунтованого мотивування необхідності призначення судової експертизи у справі, призначення якої зумовить зупинення провадження у даній справі, а також не вказувалося про гарантування оплати ним вартості судової експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в суді апеляційної інстанції також заявлялось клопотання про призначення у справі комплексної експертизи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у судовому засідання оголошено перерву до 21.05.2019. Вказаною ухвалою суд відмовив у клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи проектно-кошторисної документації за договором № 19-12/17 від 19.12.2017, а також про призначення судово-будівельної експертизи, оскільки заявником не пояснено, яким чином, на його думку, судовий експерт мав досліджувати проектно-кошторисну документацію за договором №19-12/17 від 19.12.2017, враховуючи, що вказану документацію відповідач до матеріалів справи у суді першої інстанції не надавав.

З огляду на викладене, аргументи касаційної скарги щодо порушення судами норм процесуального права колегією суддів відхиляються як такі, що не знайшли підтвердження матеріалами справи.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

Подання відповідачем касаційної скарги зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями і по суті є видозміненою копією апеляційної скарги.

Однак, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційних скаргах, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

8. Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Спецстройпроект-1" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 та рішення Господарського суду Харківської області від 12.02.2019 у справі №922/3079/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Жуков С.В.

Васьковський О.В.