Ухвала

від 11.09.2019 по справі 910/10191/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/10191/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. (головуючий), Губенко Н.М., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання Півень А.Л.,

представників учасників справи:

позивача - Тютєрєва В.В.,

відповідача - Максимченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 (суддя Шкурдова Л.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 (головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київлайн"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "УЛФ-Фінанс"

про стягнення 1 554 618, 75 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень проти позову.

1.1 09.06.2017 ТОВ "Київлайн" звернулось з позовом про стягнення з ТОВ "Український лізинговий фонд" та ТОВ "УЛФ-Фінанс" 1 554 618, 75 грн.

1.2 У позовній заяві позивач, посилаючись на частину 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України, стверджував, що відповідачі зобов`язані повернути сплачені лізингові платежі у сумі 1 554 618, 75 грн, оскільки лізингодавець вчасно не виконав зобов`язання щодо переоформлення права власності на предмет лізингу.

1.3 В обґрунтування позову позивач посилався на такі обставини:

1.3.1. 18.05.2013 між позивачем (як лізингоодержувачем) та відповідачем-1 (як лізингодавцем) було укладено договір фінансового лізингу №1194/05/13-В;

1.3.2. загальна сума лізингових платежів становить 1 361 158,55 грн, в тому числі вартість предмета лізингу 646683,54 грн (в редакції додаткової угоди № 1 від 24.05.2013 та додаткової угоди № 2 від 09.09.2014);

1.3.3. 31.05.2013 сторони підписали акт, відповідно до якого було передано позивачу предмет лізингу - автомобіль ВМWХ5, д.р.н. НОМЕР_1 ;

1.3.4. позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором фінансового лізингу, сплатив усі лізингові платежі в сумі 1 554 618,74 грн, що є підставою для отримання у власність предмета лізингу -автомобіля BMW X5;

1.3.5. 25.08.2016 позивач надіслав лізингодавцю вимогу про передачу предмета лізингу у власність у зв`язку із повною сплатою лізингових платежів. Лізингодавець автомобіль у власність не передав;

1.3.6. 29.11.2016 автомобіль був викрадений, про що 01.12.2016 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120610006007752;

1.3.7. предмет лізингу було застраховано за договором страхування №28-0107-00266\00040 від 24.05.2016 року, укладеним між ТОВ "Український лізинговий фонд" та ПАТ "СК "Українська страхова компанія"

1.3.8. 28.02.2017 ПАТ "СК "Українська страхова компанія" виплатила ТОВ "Український лізинговий фонд" страхове відшкодування в сумі 1 060 739,00 грн.

1.3.9. 20.04.2017 позивач отримав повідомлення від ТОВ "Український лізинговий фонд" про заміну кредитору у зобов`язанні, у зв`язку з укладанням з ТОВ "УЛФ-Фінанс" договору від 17.03.2017 про відступлення прав вимог за договором фінансового лізингу.

1.4 Відповідач -1 проти позову заперечував, посилаючись на:

1.4.1. неналежне виконання лізингоодержувачем зобов`язань у частині своєчасного та повного внесення лізингових платежів з урахуванням "коефіцієнта коригування", в основу якого покладено зміну курсу гривні стосовно долара США відповідно до пункту 2.6 Загальних умов договору;

1.4.2. невідповідність тверджень позивача про існування переплати, оскільки станом на 07.09.2016 (отримання вимоги позивача про передачу у власність предмета лізингу) лізингодавем було нараховані лізингові платежі у розмірі 1 696 593,94 грн (646683,54 грн - платежі зі плати компенсації вартості предмета лізингу; 1 049 910,40 грн - комісія лізингодавця з урахуванням суми курсової різниці), проте лізингоодержувач станом на 07.09.2016 сплатив платежі лише у сумі 1 424 847,77 грн, з яких 39395,67 грн зараховано на погашення пені. Отже, станом на 07.09.2016 заборгованість по платежам в частині комісії становила 37168,23 грн, по платежам, які відшкодовують частину вартості предмету лізингу - 273 946,61 грн;

1.4.3. на момент отримання страхового відшкодування (28.02.2017) у позивача існувала заборгованість у розмірі 1 050 823,15 грн (в тому числі 247919,37 грн - по платежам, які відшкодовують частину вартості предмету лізингу; 651747,75 грн - валютне коригування, розраховане відповідно до пункту 2.6 Загальних умов договору). Ця заборгованість була погашена за рахунок страхового відшкодування, отриманого від ПАТ "СК "Українська страхова компанія".

1.5 Відповідач - 2 заявив клопотання про закриття провадження у справі у частині вимог щодо нього, оскільки за договором відступлення права вимоги № 1 від 17.03.2017, що укладений між відповідача, право вимоги за договором не було передано, а повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні було направлено позивачу помилково, що підтверджується листом, направленим та підписаним обома відповідачами.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Справа розглядалась повторно, після її направлення на новий розгляд постановою Верховного Суду від 26.04.2018.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача 1 на користь позивача 1 060 739, 00 грн суми боргу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд виходив з того, що на виконання договору фінансового лізингу відповідач - 1 отримав 2 615 357,75 грн (1 554 618,75 грн лізингових платежів від позивача та 1 060 739,00 грн страхового відшкодування від ПАТ "СК "Українська страхова компанія"), не передав у власність позивача предмет лізингу відповідно до його вимоги, а після отримання страхового відшкодування за викрадений автомобіль передав право власності на автомобіль страховій компанії, що унеможливило отримання позивачем предмета лізингу у власність.

З огляду на встановлені обставини (наявність у позивача збитків, протиправність поведінки відповідача - 1, яка полягає в неналежному виконанні умов договору щодо своєчасної передачі предмета лізингу у власність позивача) та недоведеність відповідачем - 1 обставин відсутності своєї вини, суд першої інстанції, керуючись нормами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 22, 611, частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, дійшов висновку, що лізингодавець зобов`язаний відшкодувати лізингоодержувачу збитки у розмірі 1 060 739,00 грн, що дорівнює сумі страхового відшкодування, виплаченого за викрадений автомобіль.

Заперечення відповідача - 1 щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати лізингових платежів суд відхилив з тих підстав, що пунктом 2.6 Загальних умов договору передбачено, що для застосування коригування курсу валют при визначенні розміру лізингового платежу необхідно, щоб така вказівка містилася у пункті 8.5 договору фінансового лізингу. Суд дійшов висновку, що застосування при визначені розміру лізингового платежу коригування курсу валют можливе лише при умові наявності в пункті 8.5 договору прямої вказівки на застосування такої курсової різниці. Водночас, обов`язок сплати лізингових платежів у гривні з коригуванням курсу валют передбачено у пункті 8.4, а не у пункті 8.5.

Окрім того, суд зауважив, що вимоги відповідача -1 щодо сплати позивачем курсової різниці відповідно до умов договору є безпідставними, оскільки загальна вартість предмета лізингу та всі лізингові платежі відповідно до умов договору та Графіку погашення лізингових платежів визначені у національній валюті України - гривні, еквіваленту в іноземній валюті не містять та, відповідно до п. 2.1 Загальних умов договору, повинні сплачуватися у гривні; у пункті 8.5 договору визначено фіксований курс гривні до долару США; відповідачем -1 не надано доказів понесення ним витрат за договором в іноземній валюті.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1. 22.05.2019 ТОВ "Український лізинговий фонд" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у справі № 910/10191/17, в якій просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди:

3.2.1 неправильно застосували норми статей 22, 611 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, оскільки стягнули збитки, не встановивши усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки відповідача, збитків, безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини);

3.2.2 надали неправильну оцінку умов договору фінансового лізингу, незважаючи на пряму вказівку Верховного Суду, надану у постанові від 26.04.2018; порушили норми статей 6, 204, 627 Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину та свободи договору;

3.2.3 порушили норми статті 14, частини 4 статті 46, частини 1 статті 74, частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, оскільки проігнорували, що позов заявлений без зазначення підстав та надання доказів, які могли б бути підставою для задоволення позову (доказів здійснення лізингових платежів; доказів незгоди з умовами договору щодо порядку коригування лізингових платежів; доказів, які підтверджують узгодження між сторонами дострокове виконання договору; доказів, які підтверджують розмір збитків; доказів наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками), та не надали мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного відовідачем-1, щодо відсутності підстав для задоволення позову.

3.3 24.07.2019 ТОВ "Київлайн" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить скаргу - залишити без задоволення. Позивач вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Позивач зауважує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що умови договору та графік погашення лізингових платежів не містить вимог щодо врахування курсової різниці (валютного корегування) під час здійснення лізингових платежів та на підставі пункту 2.1. Загальних умов договору повинні сплачуватися у гривні. В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.06.2018 у справі, що розглядається, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 906/270/16.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1 Дослідивши касаційну скаргу та відзив на неї, матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на наступне.

4.2 Як вбачається з матеріалів справи, позивач наполягає, що має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків у розмірі виплаченого страхового відшкодування, оскільки лізингоодержувач відповідно до умов договору своєчасно сплатив лізингові платежі, в тому числі, суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу, проте, лізингодавець не здійснив своєчасно всі необхідні дії щодо передачі права власності на предмет лізингу шляхом підписання акту про передачу права власності.

4.3 Натомість, лізингодавець заперечує проти задоволення позову, посилаючись, зокрема, на невиконання лізингоодержувачем свого зобов`язання зі сплати лізингових платежів у повному обсязі.

4.4 Спір між сторонами у справі виник внаслідок різного розуміння порядку сплати лізингових платежів, зокрема, щодо валютного корегування лізингових платежів.

4.5 Позивач наполягає, що згідно з графіком сплати лізингових платежів за договором сторони визначили конкретні фіксовані розміри лізингових платежів (як відшкодування (компенсації) частини вартості предмета лізингу, так і винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий предмет лізингу) і що ці платежі здійснюються виключно у національній валюті України - гривні без встановлення грошового еквівалента в іноземній валюті.

4.6 Натомість, відповідач стверджує, що умови договору до внесення оспорюваними угодами змін вже передбачали коригування лізингових платежів в залежності від зміни офіційного курсу національної валюти до долару США.

4.7 У постанові від 26.04.2018 № 910/10191/17 колегія суддів Касаційного господарського суду (судова палата для розгляду справ про банкрутство), посилаючись на норми статті 3, 11, 202 Цивільного кодексу України, зазначила, що господарські суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки умовам договору на предмет їх відповідності вимогам цивільного законодавства щодо виникнення обов`язку зі сплати курсової різниці з огляду на те, що ціна об`єкта лізингу визначена в національній валюті України гривні, та чи породжував він виникнення зобов`язань у сторін за даною умовою договору. Окрім наведеного вище, колегія суддів вказала на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було досліджено та надано належної правової оцінки складу лізингових платежів за умовами договору, принцип та правомірність їх корегування (у співвідношенні з п. 8.4 договору фінансового лізингу, п. 2.6 Загальних умов договору та Графіком внесення лізингових платежів) та порядок їх зарахування, виходячи зі складу таких платежів.

4.8 При цьому, колегія суддів звертала увагу на те, що відповідно до п. 8.4 договору фінансового лізингу (том 1 арк. справи 15), сплата лізингових платежів здійснюється у гривні з коригуванням курсу валют, відповідно до п. 2.6 Загальних умов договору. Поряд з цим, за умовами п. 2.6 Загальних умов договору (том 1 арк. справи 20), у разі вказівки в п. 8.5 договору на застосування при визначені розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються , що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з даним договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті: http://bank.gov.ua/control/uk/index) за визначеною формулою. Водночас, умови п. 8.5 договору, на яке йдеться посилання у наведеному пункті Загальних умов договору, визначають, що офіційний курс гривні до долару США на дату укладення Договору становить 7, 993.

4.9 Подібні за змістом висновки сформульовані у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду (судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів) від 25.05.2018 у справі № 906/270/16.

4.10 Зокрема, у справі № 906/270/16 суд касаційної інстанції зазначив, що суди дійшли правильного висновку щодо належного виконання відповідачем свого зобов`язання зі сплати лізингових платежів, встановивши, що графіком сплати лізингових платежів сторони погодили конкретні фіксовані розміри лізингових платежів (відшкодування (компенсації) частини вартості предмету лізингу, винагороди (комісії) лізингодавця за отриманий предмет лізингу) виключно у національній валюті України - гривні, без встановлення грошового еквівалента в іноземній валюті, взявши до уваги фактичне досягнення мети лізингу як за умовами договору.

4.11 При цьому, суди брали до уваги те, що пунктом 2.6. додатку № 3 визначено, що у разі вказівки в п. 8.5 договору на застосування при визначенні розміру лізингового платежу коригування курсу валют, сторони погоджуються, що лізингові платежі, які підлягають виплаті згідно з цим договором, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку за формулою: Т=Т0 * Кт/ К0, де Т - поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях; Т0 - поточний лізинговий платіж, зазначений в Графі 6 Графіка платежів; К0 - офіційний курс української гривні до долара США на дату укладення договору; Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 (один) відсоток (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу). При цьому, якщо Кт, збільшений на 1(один) відсоток, буде менше, ніж К0, перерахунок не проводиться. У п. 8.5. договору сторони погодили, що офіційний курс гривні до долару США на дату укладення договору становить 7,993.

4.12 Водночас, у постанові від 13.03.2018 у справі № 916/706/17 колегія суддів Касаційного господарського суду (судова палата для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством) дійшла протилежного висновку, що стаття 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" не містить приписів щодо вичерпного переліку зазначених у ній платежів та дозволяє сторонам вільно визначатися з іншими витратами лізингодавця, які, на їх розсуд, мають бути включені до складу лізингових платежів, оскільки безпосередньо пов`язані з виконанням певного договору. Зазначені положення узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.13 Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що визначивши у пункті 8.4 договору, що сплата лізингових платежів здійснюється у гривні з коригуванням курсу валют за формулою, встановленою пунктом 2.6 Загальних умов договору, сторони тим самим відповідно до вимог частини другої статті 533 Цивільного кодексу України встановили у зобов`язанні (сплаті лізингових платежів) грошовий еквівалент у іноземній валюті.

4.14 Отже, у справі № 916/706/17, на відміну від справ № 906/270/16 та № 910/10191/11, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку щодо наявності у лізингодавця підстав для коригування лізингових платежів відповідно до курсу валют на дату платежу. При цьому, слід звернути увагу на те, що в усіх справах один і той саме лізингодавець - ТОВ "Український лізинговий фонд", і спірні правовідносини виникли відповідно до Загальних умов договору та договору фінансового лізингу, зміст яких є однаковим.

4.15 Колегія суддів, що розглядає цю касаційну скаргу ТОВ "Український лізинговий фонд", дотримується аналогічних висновків щодо необхідності здійснення коригування лізингових платежів відповідно до умов договору та застосування статей пункту 3 частини другої статті 11, статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 523, 524 Цивільного кодексу України, що викладені у постанові № 916/706/17 від 13.03.2018. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Отже, за відсутності обставин визнання недійсним умов договору, які передбачають коригування лізингових платежів відповідно до курсу валют на дату платежу, висновки про відсутність підстав для здійснення такого коригування є передчасними.

4.16 Зазначене свідчить про існування різного підходу до розуміння та тлумачення положень пункту 3 частини другої статті 11, статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 204, 523, 524 Цивільного кодексу України між судовими колегіями різних судових палат Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

4.17 Частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

4.18 Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України).

4.19 Зважаючи на те, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, а також те, що колегія суддів Касаційного господарського суду, яка розглядає справу, вважає необхідним відступити від висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (пункту 3 частини другої статті 11, статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", статей 204, 523, 524 Цивільного кодексу України), раніше викладеного у постановах від 13.03.2018 у справі № 916/706/17 та від 25.05.2018 у справі № 906/270/16.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Справу за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український лізинговий фонд" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у справі № 910/10191/17 передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді Н. Губенко

О. Кролевець