Рішення

від 12.09.2019 по справі 640/11643/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 вересня 2019 року № 640/11643/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом Громадської організації ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК

до Державної архітектурно-будівельної інспекції України

треті особи Генеральна прокуратура України,

Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕЦМЕХБУД 21

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК (далі-позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі- відповідач) в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Дозвіл на виконання будівельних робіт № ІУ113191550829 від 04.06.2019 р., виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України на будівництво об`єкта Будівництво житлових будинків (Будинок №3) (Коригування), адреса об`єкта: м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, корп. 34 у кварталі обмеженому вулицями Михайла Грушевського, Московської та Кловським узвозом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 липня 2019 року відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу в порядкуспрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дозвіл на виконання будівельних робіть № ІУ113191550829 від 04.06.2019 р., виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, є протиправним та підлягає скасуванню в зв`язку з тим, що наміри забудови земельної ділянки не відповідають її функціональному призначенню, а сама земельна ділянка має обмеження у використанні. Також представник позивача стверджує, що третіми особами не враховані обмеження гранично допустимої висотності об`єкту, всупереч вимогам Закону України Про охорону культурної спадщини не було отримано дозволу на проведення земляних робіт, а також планувальними рішеннями не враховано необхідність забезпечення мешканців необхідною кількістю машино-місць та об`єктів соціально-культурного призначення.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши про відповідність вказаного дозволу вимогам чинного законодавства. В обґрунтування заперечень представник відповідача зазначає, що Генеральною прокуратурою до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт Будівництво житлових будинків (Будинок №3) (Коригування) Адреса об`єкта: м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, корп. 34 у кварталі обмеженому вилицями Михайла Грушевського, Московської та Кловським узвозом було додано всі необхідні, згідно з чинним законодавством, документи. Також представник відповідача зазначає про відсутність порушеного права позивача оскаржуваним рішенням суб`єкта владних повноважень.

У письмових поясненнях щодо позовних вимог представники третіх осіб не погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові, посилаючись на те, що Генеральною прокуратурою України було подано всі, визначені Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт", документи, отже у відповідача були відсутні підстави, передбачені частиною 4 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради - Київською міською державною адміністрацією від 15.05.2017 N 570 Про надання (передачу) в користування земельних ділянок в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення Генеральній прокуратурі України надано зазначену земельну ділянку, право постійного користування якою зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.05.2017, номер запису про інше речове право 20715894.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради - Київською міською державною адміністрацією від 27.05.2019 № 946 Про зміну цільового призначення земельної ділянки Генеральної прокуратури України на вул. Московській, 8 у Печерському районі м. Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) Генеральній прокуратурі України для будівництва та експлуатації житлового будинку на вул. Московській, 8 у Печерському районі м. Києва (кадастровий N 8000000000:82:033:0011) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ 02.07, справа А-26061).

Пунктом 2 розпорядження змінено цільове призначення земельної ділянки площею 0,1391 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0011), наданої у постійне користування Генеральній прокуратурі України, та дозволено її використання для будівництва та експлуатації житлового будинку на вул. Московській, 8 у Печерському районі міста Києва.

В подальшому, Генеральна прокуратура України звернулася до відповідача із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт Будівництво житлових будинків (Будинок №3) (Коригування) Адреса об`єкта: м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, корп. 34 у кварталі обмеженому вилицями Михайла Грушевського, Московської та Кловським узвозом , за результатами розгляду якої 04 червня 2019 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ113191550829.

Вважаючи вказаний дозвіл протиправним та таким, що виданий з порушенням вимог діючого законодавства, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини є Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі по тексту - Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (далі по тексту - Порядок №466), який визначає механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт, а також Земельний кодекс України, Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (далі по тексту - Закон України "Про місцеве самоврядування") та Закон України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року № 687-XIV (далі по тексту - Закон України "Про архітектурну діяльність").

Відповідно до статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Згідно з частиною 1 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва (частина 2 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

При цьому, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

А пунктом "б" частини 1 статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює, що містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видано Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки у кварталі обмеженому вулицями Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу у Печерському районі №504/15/12-3/009-15 від 30.07.2015р.

За змістом Містобудівних умов та обмежень замовниками будівництва житлових будинків є землекористувачі Державне підприємство завод Арсенал та Генеральна прокуратура України на підставі Державного акту на право постійного користування землею ДП завод Арсенал та Свідоцтва про право власності на нерухоме майно - власник Держава в особі Генеральної прокуратури України.

Площа земельної ділянки - в межах земельної ділянки площею 25,2779 га (згідно з Державним актом на право постійного користування землею ДП завод Арсенал (кадастровий номер 8000000000:82:033:0002), зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.08.2003 № 82-4-00061.

В подальшому, Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) прийнято Розпорядження №570 від 15.05.2017р. Про надання (передачу) в користування земельних ділянок в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення .

Пунктом 1 зазначеного Розпорядження вирішено припинити державному підприємству заводу АРСЕНАЛ право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 25,3604 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0002), наданою відповідно до розпорядження Київського міського голови від 10 вересня 2000 року № 571-МГ Про оформлення державному підприємству завод Арсенал права користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу в Печерському районі , право користування якою посвідчено державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 05 серпня 2003 року за № 82-4-00061, у зв`язку з переходом права власності на частину об`єктів нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці та необхідністю надання (передачі) в користування земельних ділянок, сформованих в результаті поділу вказаної земельної ділянки (кадастрова справа А -23353).

Згідно п.2 Розпорядження державному підприємству заводу АРСЕНАЛ (код ЄДРПОУ 14310520) надано, у постійне користування земельні ділянки площами 19,7331 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0001), 0,0026 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0008) та 0,8947 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0014) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд виробничого, житлового та соціально-побутового призначення в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва із земель державної власності за рахунок частини земельної ділянки, право користування якою припинено відповідно до пункту 1 цього розпорядження.

Пунктом 5 Розпорядження вирішено надати Генеральній прокуратурі України (код ЄДРПОУ 00034051), за умови виконання пункту 6 цього розпорядження, у постійне користування земельні ділянки площами 0,1391 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0011) та 0,9060 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0003) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель на вул. Московській, 8, корпуси 34 та 24 у Печерському районі м. Києва із земель державної власності за рахунок частини земельної ділянки, право користування якою припинено відповідно до пункту 1 цього розпорядження.

Таким чином, земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:82:033:0011 є частиною земельної ділянки 8000000000:82:033:0002, що спростовує твердження позовної заяви, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, що використовувались у якості вихідних даних для проектування об`єкта будівництва, стосуються іншої земельної ділянки, а ніж та на якій заплановано здійснення будівництва згідно Дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ 113191550829 є різними земельними ділянками.

Так, в обґрунтування позовних вимог ГО "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" посилається на те, що за даними Містобудівного кадастру Києва земельна ділянка по вул. Московській 8, корп. 34 в Печерському районі м. Києва за цільовим призначенням відноситься до експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що виключає здійснення на ній житлової забудови, а відсутність детального плану території унеможливлює здійснення будівництва взагалі.

Суд не погоджується з даними твердженням позивача та вважає їх хибними, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно із Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше) та для розміщення громадських будівель і споруд (офісних будівель, торговельних будівель та ін.) та інших об`єктів загального користування, належать до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до положень частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Як зазначалося вище, Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) №946 від 27.05.2019р. Про зміну цільового призначення земельної ділянки Генеральної прокуратури України на вул. Московській, 8 у Печерському районі м. Києва затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення) Генеральній прокуратурі України для будівництва та експлуатації житлового будинку на вул. Московській, 8 у Печерському районі м. Києва (кадастровий № 8000000000:82:033:0011) (категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ -02.7,справа А-26061).

Крім того, вирішено змінити цільове призначення земельної ділянки площею 0,1391 га (кадастровий номер 8000000000:82:033:0011), наданої в постійне користування Генеральній прокуратурі України відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 15 травня 2017 року № 570 Про надання (передачу) в користування земельних ділянок в кварталі вулиць Михайла Грушевського, Московської та Кловського узвозу у Печерському районі м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель і споруд виробничого, житлового та соціально- побутового призначення , право постійного користування якою зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31 травня 2017 року, номер запису про інше речове право 20715894, та дозволити її використання для будівництва та експлуатації житлового будинку на вул. Московській, 8 у Печерському районі міста Києва.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з наявним в матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 29 травня 2019 року №НВ-8000954532019, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:82:033:0011, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, має цільове призначення - для іншої житлової забудови, належить до категорії земель житлової та громадської забудови, вид використання для будівництва та експлуатації житлового будинку.

Відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051, не зареєстровані.

За таких підстав та встановлених судом обставин, твердження позивача щодо неможливості будівництва на відповідній земельній ділянці житлового будинку не знайшли свого документального та нормативного підтвердження.

Щодо посилання позивача на те, що планувальними рішеннями не враховано обмеження граничнодопустимої висотності об`єкту, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки встановлено, що граничнодопустима висота будівлі має бути остаточно визначена на підставі висновків історико-містобудівного обґрунтування.

Історико-містобудівним обґрунтуванням об`єкту Будівництво житлових будинків у кварталі обмеженому вулицями Михайла Грушевського та Кловського узвозу у Печерському районі м.Києва (будинок №3) за адресою: м.Київ, Печерський район, вул.Московська, 8, корп.34 (Кловський узвіз,19), погодженим Міністерством культури України (Лист №1303/10- 2/61-18 від 29.12.2018р.) встановлено, що гранично допустима висота об`єкту проектування від денної поверхні землі до парапету видимої частини пласкої покрівлі може становити 55- 60 м, загальна висота проектованого об`єкту - не вище 246,6 м, на рівні 17-ти наземних поверхів.

Відповідно до техніко-економічних показників об`єкту Будівництво житлових будинків у кварталі обмеженому вулицями Михайла Грушевського та Кловського узвозу у Печерському районі м.Києва (будинок №3) передбачено поверховість об`єкту - 3, 17 поверхів, умовна висота - 58 м.

Наведене спростовує твердження позивача щодо неможливості здійснення багатоповерхової забудови на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:82:033:0011.

Суд також критично оцінює твердження позивача про те, що всупереч вимогам Закону України Про охорону культурної спадщини дозвіл на проведення земляних робіт отримано не було, оскільки в матеріалах справи міститься дозвіл Міністерства культури України на проведення земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць №22-048/19з від 01.03.2019р. на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:82:033:0011.

Щодо посилань позивача про неврахування планувальними рішеннями необхідності забезпечення мешканців необхідною кількістю машино- місць та майданчиків благоустрою, суд зазначає наступне.

Листом №463 від 21.08.2018р. Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-технічна агенція , яке на замовлення Департаменту містобудування та архітектури розробляє Детальний план території в районі Михайла Грушевського вулиці Московської , Кловського узвозу та Кріпосному провулку у Печерському районі м. Києва (ДТП). За результатами опрацювання звернення ТОВ Оболоньторгстандарт (Договір №11/05/17 від 11.05.2017р. між Генеральною прокуратурою України та ТОВ Оболоньторгстандарт щодо будівництва на земельній ділянці за адресою м. Київ, вул. Московська, 8, корп.34) повідомлено про передбачення у проектних рішеннях ДТП забезпечення мешканців житлового будинку на вул.Московській, 8, корп.34 (Кловський узвіз, 19) необхідною кількістю місць паркування у наземно-підземному багатопоярусному паркінгу.

З урахуванням зазначеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача у відповідній частині позовних вимог.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.

Частиною 1 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (пункт 4 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Згідно з частиною 2 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Так, пунктом 5 Порядку №466 встановлено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.

Згідно з пунктом 27 Порядку №466, дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку.

Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про отримання дозволу за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.

До заяви додаються:

- копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку);

- копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);

- проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;

- копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту;

- копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;

- інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати (пункт 28 Порядку №466).

Пунктом 29 Порядку №466 встановлено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі.

При цьому, підставою для відмови у видачі дозволу в силу пункту 30 Порядку №466 є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Підстави для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт визначені й у частині 4 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт позивачем було подано відповідачу усі документи, визначені пунктом 27 Порядку №466.

За результатом розгляду заяви Генеральної прокуратури України та доданих до неї документів Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року №ІУ 113191550829 на Будівництво житлових будинків (Будинок №3) (Коригування) Адреса об`єкта: м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, корп. 34 у кварталі обмеженому вилицями Михайла Грушевського, Московської та Кловським узвозом .

Оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність підстав для відмови у видачі дозволу, встановлених частиною 4 статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пунктом 30 Порядку №466, суд приходить до висновку про відповідність дій відповідача вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядку №466 під час видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року №ІУ 113191550829

Щодо порушення оскаржуваним дозволом прав та законних інтересів позивача та громадян, суд виходить з наступного.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Завданням адміністративного судочинства є вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень (частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства Україна, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, передумовою для захисту адміністративним судом прав особи є встановлення факту порушення прав такої особи.

Як визначено пунктом 9 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україна, у позовній заяві зазначається обґрунтоване порушення оскаржуваним рішенням, прав, свобод або інтересів саме позивача.

Так, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Таким чином, підставами для визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому, обов`язковою умовою скасування такого рішення є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право.

Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 січня 2018 року №К/9901/1141/18, від 29 березня 2018 року №А/9901/94/18800/35/17.

Відповідно до пункту 19 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства Україна індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В даній справі позивач оскаржує саме індивідуальний акт - дозвіл на виконання будівельних робіт від 04 червня 2019 року №ІУ 113191550829 на Будівництво житлових будинків (Будинок №3) (Коригування) Адреса об`єкта: м. Київ, Печерський район, вул. Московська, 8, корп. 34 у кварталі обмеженому вилицями Михайла Грушевського, Московської та Кловським узвозом , який стосуються виключно прав осіб, які в ньому зазначені і позивач в переліку цих осіб відсутній.

Суд зауважує, що позивачем не зазначено в чому саме полягає порушення спірним дозволом його особистих прав чи інтересів, наведено лише обов`язок такого оскарження з посиланням на положення Статуту ГО "ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК" та зазначено про наявність права звернення до суду з відповідним позовом, оскільки існування можливих протиправних рішень органів влади свідчить про порушення права громадян на правову державу та демократичне суспільство. Більш того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження його доводів щодо занепокоєності з боку громадськості з приводу відповідного будівництва. Так, в матеріалах справи відсутні будь-які звернення громадян про захист їх прав та інтересів, на які посилається позивач у своєму позові.

Верховний Суд України у своїй постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 2а-2885/12/1470 висловив правову позицію, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. Позивачі оскаржили рішення, яке є правовим актом індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов`язки тільки для тих суб`єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб`єктів), яким його адресовано. Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оскарження останнього. Таким чином, відсутність у будь-кого, в тому числі і позивачів, прав чи обов`язків у зв`язку із оскаржуваним рішенням не породжує для останніх і права на захист, тобто, права на звернення із адміністративним позовом. Посилання позивачів на їхнє право звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки зазначене рішення не стосується безпосередньо їх прав.

Аналогічну правову позицію визначив Верховний Суд в ухвалах від 02 січня 2018 року в справі № 9901/22/17, від 02 липня 2018 року в справі № 9901/657/18, де зазначено, що відсутність у будь-кого, зокрема, й у позивача, прав та/або обов`язків у зв`язку з виданням оскарженого Указу і рішення не породжує у такої особи і права на захист, тобто, права на звернення із цим адміністративним позовом.

Отже, як Верховний Суд України, так і Верховний Суд у своїй практиці виходять з того, що для виникнення у особи права на судовий захист, рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень повинні бути порушені саме її права. Якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень для особи не породжуються правові наслідки, право на судовий захист для неї не виникає.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Дослідження предмету та підстав позову, а також аналіз судової практики судів касаційної інстанції з даного питання, дають суду підстави дійти висновку, що в даному випадку оскаржуваний дозвіл не породжує, не змінює та не припиняє жодних прав та/або обов`язків саме для позивача, а тому у нього відсутнє право вимагати його скасування.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Судовий захист не може розповсюджуватися на майбутнє можливе порушення прав, оскільки спрямований на захист конкретних уже порушених прав особи, яка звертається до суду.

Разом з тим, позивач не навів жодних обставин та не надав жодного належного та допустимого доказу, які свідчать про порушення оскаржуваними дозволом його прав та інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Громадської організації ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЗАКОН І ПОРЯДОК (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, буд. 12, ЄДРПОУ 37361347) відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко