Постанова

від 04.09.2019 по справі 480/1267/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 р.Справа № 480/1267/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, м. Суми, повний текст складено 10.06.19 року по справі № 480/1267/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФ"

до Сумської митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУФ" (далі - позивач, ТОВ «СУФ» ) звернулося до суду з позовною заявою до Сумської митниці ДФС (далі - відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.03.2019 № UA805180/2019/000040/2.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФ" до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.03.2019 № UA805180/2019/000040/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУФ" (вул. Прокоф`єва, 19, м. Суми, Сумська область, 40016, код ЄДРПОУ 41076521) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці ДФС (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, Сумська область, 40020, код ЄДРПОУ 39420037) суму судового збору в розмірі 1921,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ СУФ відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскільки подані декларантом документи були неповними та такими, що обчисленню не піддаються та враховуючи ненадання декларантом будь-яких додаткових документів для підтвердження правильності обчисленої ним митної вартості оцінюваного товару, а також ненадання платіжного чи іншого бухгалтерського документу, що підтверджує сплачену продавцеві передоплату та повну оплату за товар у митниці були відсутні підстави для визнання митної вартості спірного товару за ціною договору.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.09.2018 ТОВ «СУФ» уклало з компанією «Сора Isi Sistemleri Sanayi ve Ticaret A.S.» (Туреччина) зовнішньоекономічний контракт №0309/CS щодо поставки радіаторів для центрального опалення з неелектричним нагрівом, асортимент, кількість, ціни та умови поставки яких визначаються в інвойсах та додатках до контракту на кожну партію товару (а.с. 16).

11.02.2019 на виконання умов зазначеного контракту компанія «Сора Isi Sistemleri Sanayi ve Ticaret A.S.» (Туреччина) відвантажила партію радіаторів вартістю 24 117,44 долл. США згідно рахунку-фактури від 08.02.2019 №СІ32019000000035.

04.03.2019 декларантом ТОВ «СУФ» - митним брокером ТОВ «РЕАЛ 73» було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805180/2019/007724, у якій вартість товару було визначено декларантом за основним методом на підставі примірника рахунку-фактури (інвойсу), що відповідало реальній ціні правочину.

Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме:

- зовнішньоекономічний контракт №0309/CS від 07.09.2018 з додатками;

- рахунок-фактура (інвойс) №СІ32019000000035 від 08.02.2019;

- лист від 18.02.2019 щодо інвойсу;

- пакувальний лист №840122980 від 08.03.2019;

- коносамент №Е 19-0091-01 від 17.02.2019;

- автотранспортна накладна №3227 від 02.03.2019;

- довідка про вартість перевезення товару №TG002802 від 28.02.2019;

- копія митної декларації країни відправлення №19160400ЕХ013981 від 11.02.2019;

По даній МД при подачі її до митного оформлення ТОВ «СУФ» було, серед іншого, сплачено до державного бюджету (виходячи із визначеної ним для цілей оподаткування вартості товару в сумі 24 117,44 долл. США) наступні обов`язкові платежі:

- мито (вид платежу 020) - 32 999,77 грн.;

- податок на додану вартість (вид платежу 028) - 138 599,01 грн.

Зазначені відомості були відображені у графах 43, 47, 48 та В МД (а.с. 32).

06.03.2019 відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA805180/2019/000040/2 (надалі - рішення) та картку відмови у митному оформленні №UA805180/2019/00094, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, числовий шифр «З» в графі 42 МД (а.с. 34, 40).

Згідно із цим рішенням вартість товару для цілей нарахування митних платежів митницею було визначено в розмірі 36 345,60 дол. США, замість заявленої декларантом 24 117,44 дол. США, тобто митну вартість було збільшено митницею на 12 228,16 дол. США.

У вказаному рішенні (графа 33) відповідач зазначив наступну причину коригування:

«Згідно статті 53 МКУ у декларанта було запитано додаткові документи для підтвердження митної вартості, а саме банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (для підтвердження об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню); якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Основний метод не застосовувався тому, що використані декларантом відомості не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Додаткові документи декларантом не надавались.

Між декларантом і митним органом проведено консультацію.

Визначення митної вартості здійснено за другорядним методом: за ціною договору щодо аналогічних товарів (МД №UA100120/2019/192232 від 19.02.2019).

З метою випуску товару у вільний обіг та уникнення збитків ТОВ «СУФ» подало до митного оформлення нову МД в порядку частини 7 статті 55 Митного Кодексу України №UA805180/2019/008045, по якій до бюджету були сплачені платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митницею (а.с. 36).

При цьому, ТОВ «СУФ» було сплачено (доплачено) різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, визначених митницею, у наступних розмірах:

- мито (вид платежу 020) - 48 634,73 грн. (доплата різниці становить 15 634,96 грн.);

- податок на додану вартість (вид платежу 028) - 204 265,87 грн. (доплата різниці становить 65 666,86 грн.).

Зазначені відомості були відображені у графі 47 нової МД.

Таким чином, загальна сума надмірно сплачених ТОВ «СУФ»» митних платежів внаслідок коригування митницею митної вартості становила:

- мито (вид платежу 020) - 15 634,96 грн.;

- податок на додану вартість (вид платежу 028) - 65 666,86 грн.

Разом - 81 301,82 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з невідповідності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та наявності підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, декларантом позивача до митного оформлення товару одночасно з поданням митної декларації №UA805180/2019/007724 митному органу на підтвердження митної вартості товару було подано такі документи, а саме: зовнішньоекономічний контракт №0309/CS від 07.09.2018 з додатками; рахунок-фактура (інвойс) №СІ32019000000035 від 08.02.2019; лист від 18.02.2019 щодо інвойсу; пакувальний лист №840122980 від 08.03.2019; коносамент №Е 19-0091-01 від 17.02.2019; автотранспортна накладна №3227 від 02.03.2019; довідка про вартість перевезення товару №TG002802 від 28.02.2019; копія митної декларації країни відправлення №19160400ЕХ013981 від 11.02.2019.

По даній МД при подачі її до митного оформлення ТОВ «СУФ» було, серед іншого, сплачено до державного бюджету (виходячи із визначеної ним для цілей оподаткування вартості товару в сумі 24 117,44 долл. США) наступні обов`язкові платежі: мито (вид платежу 020) - 32 999,77 грн.; податок на додану вартість (вид платежу 028) - 138 599,01 грн.

Отже, декларантом позивача було надано всі документи в підтвердження заявленої митної вартості товару.

Між тим, відповідачем 04.03.2019 року під час проведення консультацій було надіслано на адресу декларанта позивача в електронному вигляді повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару (а.с.65).

Відповідно до п. п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Частиною третьою статті 53 МК встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, яку відповідно до ч.5 ст.242 КАС України колегія суддів враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи слідує, що в обгрунтування наявності сумнівів у правильності визначення декларантом позивача митної вартості спірного товару відповідач посилається на ненадання декларантом позивача до митного оформлення товару платіжного доручення.

Митним органом у вказаному вище повідомленні було витребувано в підтвердження митної вартості товару додаткові документи, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, зовнішньоекономічний контракт та додатки до нього, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування якщо здійснювалося страхування.

У відповідності до п.2 ч.4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Між тим, електронне повідомлення не містить обгрунтованих відомостей про причини, за яких заявлена декларантом позивача митна вартість не може бути визнана, а саме не зазначено, які саме документи, подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару, містили неповні відомості та не піддавалися обчисленню.

05.03.2019 року декларантом позивача було надано відповідь, згідно якої всі підтверджуючі документи додані до ВМД.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4 ч.2 ст. 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару надаються якщо рахунок оплачено.

Відповідно до п. 4.2 договору оплата товару проводиться в період до чи після погрузки товару, але не пізніше 15 робочих днів з дня митного оформлення товару на території України.

В підтвердження заявленої митної вартості спірного товару позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення в іноземній валюті від 27.03.2019 року, згідно якого позивачем на адресу Сора Isi Sistemleri Sanayi ve Ticaret A.S сплачено ціну за товар на підставі зовнішньоекономічного контракту від 07.09.2018 №0309/CS у розмірі 24117,44 дол. США (а.с 79).

За вказаним платіжним дорученням товар оплачено 27.03.2019 року, тобто через 15 робочих днів з дня митного оформлення товару на території України, що відповідає умовам договору.

Відповідач, не погодившись з заявленою декларантом позивача митною вартістю товару прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2019/000040/2 від 06.03.2019 року.

Відповідно до ч.1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.6 ст. 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відмова відповідача у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю грунтується на тому, що використані декларантом позивача відомості під час митного оформлення товару не є об`єктивними та достатньо підтвердженими документально.

Проте, митницею в рішенні про коригування митної вартості товару не зазначено, які саме документи подані декларантом під час митного оформлення товару в підтвердження митної вартості товару містили неповні відомості щодо ціни товару та не піддавалися обчисленню або яких документів не вистачало для підтвердження митної вартості товару.

Приймаючи оспорюване рішення про коригування митної вартості товару митницею не було дотримано вимог МК України, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, колегія суддів зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, тобто, не наведено, які недоліки в поданих документах або їх відсутність стали підставою для відмови у митному оформленні за митною вартістю зазначеною декларантом позивача, не наведено обґрунтувань числового значення митної вартості спірного товару, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, колегія суддів зазначає, що рішення про коригування митної вартості не містить вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів та обґрунтувань числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (п.п. 3,4 ч.2 ст. 55 МК України).

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товару за змістом не відповідає приписам ч.2 ст.55 МК України, а тому є незаконним.

Колегія суддів зазначає, що митну вартість спірного товару митниця визначила за другорядним методом-за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної у митниці цінової інформації.

Застосування та зміст даного методу унормовано статтею 60 МК України.

Згідно положень даної статті:

1. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

2. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

3. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

4. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

5. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

6. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

7. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Отже, зі змісту вказаної норми випливає, що при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору подібного (аналогічного) товару за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, або ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем митну вартість спірного товару було визначено за другорядним методом щодо подібних (ідентичних) товарів та за основу визначення митної вартості спірного товару була взята МД №UА100120/2019/192232 від 19.02.2019 (а.с. 61).

Проте, колегія суддів зазначає, що митна вартість товару у МД №UА100120/2019/192232 від 19.02.2019 визначена за резервним "6" методом, а не за вартістю операції, або ціною договору.

Доказів, що при застосуванні 3 методу визначення митної вартості спірного товару за основу була взята вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, або ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів з дотриманням умов визначених ст. 60 МК України, відповідачем не надано.

Отже, митниця визначила митну вартість спірного товару без дотримання вимог ст. 60 МК України.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, відповідачем не виконано обов`язок покладений приписами вказаної статті та не доведено правомірності оспорюваного рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2019 року по справі № 480/1267/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 11.09.2019 року