Ухвала

від 02.09.2019 по справі 346/2465/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

02 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 346/2465/14-ц

провадження № 61-15833ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного підприємства Космал , Галицької ОСОБА_3 , виконавчого комітету Коломийської міської ради, за участю третьої особи - Коломийської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва на право власності, визнання права власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні майном, визнання незаконним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , приватного підприємства Космал (далі - ПП Космал ), ОСОБА_7 , виконавчого комітету Коломийської міської ради, за участю третьої особи - Коломийської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва на право власності, визнання права власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні майном, визнання незаконним і скасування рішення.

Позов мотивовано тим, що у кінці грудня 2004 року з метою купівлі квартири позивачем в присутності батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з ПП Космал укладено договір про дольову участь у будівництві житла, а саме - двокімнатної квартири АДРЕСА_1 . На виконання вказаного договору вона сплатила грошовий внесок на будівництво квартири в сумі 14 000,00 євро, що за курсом НБУ України становило 101 044,52 грн.

Квартира потребувала проведення ряду будівельних робіт, які, як вказувала позивач, вона здійснювала за власний рахунок, а її батько, ОСОБА_5 , допомагав їй у цьому. На проведення ремонтних робіт нею неодноразово надсилалися грошові кошти, крім того, вона дала батькові 2 000,00 євро.

Позивач зазначала, що в жовтні 2010 року квартира була повністю готова до проживання і батько проживав у ній з метою збереження майна, а згодом почав постійно там проживати з її добровільної згоди.

У червні 2012 року, як вказувала позивач, зі слів батька ОСОБА_5 їй стало відомо, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 оформлено на нього, проте він пообіцяв переоформити квартиру на неї.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько помер, і в день поховання вона дізналася, що незадовго до смерті ОСОБА_5 офіційно уклав шлюб із ОСОБА_1 .

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина і до складу спадкового майна входить також і спірна квартира, хоча фактично є її власністю.

У спірній квартирі проживає відповідач у справі - ОСОБА_1 , яка користується її речами, комунальні послуги за квартиру не оплачує, в добровільному порядку звільнити квартиру не бажає.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 29 грудня 2010 року № 383 в частині оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_5

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яке видане виконавчим комітетом Коломийської міської ради на ім`я ОСОБА_5 , від 19 січня 2011 року.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ПП Космал та ОСОБА_7 у рівних частках з кожного в користь ОСОБА_2 26 841,60 грн витрат на проведення експертизи, 800,00 грн витрат на правову допомогу та 450,00 грн витрат на публікацію в пресі оголошення про виклик відповідача. Стягнуто з ПП Космал та ОСОБА_7 в користь ОСОБА_2 2 257,45 грн сплаченого судового збору в рівних частках. Стягнуто з ПП Космал та ОСОБА_7 1 637, 95 грн судового збору в користь держави в рівних частках.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 17 липня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у серпні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов`язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини с статті 7 Рекомендацій № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі Загальні положення цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи,ціну позову, яка не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб,значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 17 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного підприємства Космал , Галицької ОСОБА_3 , виконавчого комітету Коломийської міської ради, за участю третьої особи - Коломийської міської ради, про визнання недійсним свідоцтва на право власності, визнання права власності на нерухоме майно, усунення перешкод в користуванні майном, визнання незаконним і скасування рішення.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв