Ухвала

від 13.09.2019 по справі 916/2083/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" вересня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2083/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаппі Тайм» про забезпечення позову вх. ГСОО №2-4393/19 подану по справі №916/2083/19:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаппі Тайм» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, буд. 3);

до відповідачів: 1. Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т Миру, 33) та 2.Комунального підприємства „Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Олександрівська, 2-Б)

про визнання договору укладеним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 22.07.2019 року позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаппі Тайм» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №2137/19) до відповідачів - Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області та Комунального підприємства „Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області, в якій просить суду визнати укладеним договір оренди нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області №2 від 26.03.2018 року між Управлінням комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області, Комунального підприємство „Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаппі Тайм» на умовах визначених відповідним договором та зобов`язати відповідачів передати нежитлове вбудовано-прибудоване приміщення, загальною площею 309,5 кв.м. (прим. №1-30. згідно технічного паспорту від 05.06.2006р.) розміщене за адресою: м. Чорноморськ, пр-т Миру 41/328-Н за актом приймання-передачі на умовах, визначених договором оренди нерухомого майна, що перебуває в комунальній власності Чорноморської територіальної громади в особі Чорноморської міської ради Одеської області №2 від 26.03.2018р., а також стягнути судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неправомірну відмову відповідача-2 від підписання спірного договору, проект якого був підписаний відповідачем-1, при цьому зазначає, що ініціатором надання відповідного об`єкту в оренду був відповідач-1 за погодженням з відповідачем-2, тоді як розпорядження балансоутримувача (відповідача-2) в силу приписів ст.ст. 2, 4 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні» щодо його повноважень з приводу розпорядження майна не є абсолютно дискреційними, а тому вважає що даний договір має бути визнаний судом укладеним в порядку ч. 2 ст.12 Закону України Закону України „Про оренду державного та комунального майна» .

Ухвалою суду від 29.07.2019 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2083/19 в порядку загального позовного провадження із призначення підготовчого засідання.

12.09.2019 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. ГСОО №2-4393/19), в порядку ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до змісту заяви про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Управлінню комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області та Комунальному підприємству „Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо розпорядження нерухомого майном за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру 41/328-Н, загальною площею 309,5 кв.м., зокрема, але не обмежуючись укладення договорів щодо передачі його у користування або у власність третім особам, та вчинення інших дій, направлених на підготовку приміщення до надання у користування або у власність третім особам, до набрання законної сили рішення у цій справі.

Так, в обґрунтування поданої заяви позивач посилається на те, що предметом спору у справі №916/2083/19 є немайнові вимоги до відповідачів з приводу встановлення договірних відносин стосовно оренди відповідного нерухомого майна та подальше його користування позивачем, тобто судове рішення у разі задоволення цих вимог вимагатиме примусового виконання, в частині передачі цього об`єкту - ТОВ «Хаппі Тайм» .

При цьому, позивач вважає, що невжиття відповідних заходів забезпечення може зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, оскільки під час розгляду справи відповідачі можуть передати його в оренду іншій особі, а тому, за думкою позивача, існує необхідність забезпечити позов, шляхом заборони відповідачам вчиняти певні дії а саме, дії направленні щодо розпорядження нерухомим майном, укладення договорів щодо передачі його у користування або у власність та вчинення інших дій направлених на підготовку приміщення до надання у користування або у власність.

Більш того, позивач стверджує, що не дивлячись на існування спору у даній справі, наразі вбачається намір відповідача-2 щодо передачі відповідного майна в оренду іншим особам, про що свідчить листування між відповідачами, а саме листи вих. №1380 від 20.08.2018р., №560 від 04.06.2019р., №67 від 31.01.2019р. щодо надання переліку вільних приміщень які можуть бути передані в подальшу оренду.

Також, позивач стверджує, що із листа відповідача-2 за вих. №863 від 29.08.2019 року також вбачається, що останній звертався до міського голови з проханням сприяти у вирішенні питання щодо передачі в оренду оспорюваного об`єкту третім особам.

Отже, враховуючи вищенаведене позивач вважає, що вжиття наведених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду тоді як невжиття зазначених заходів забезпечення позову утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Водночас, згідно положень ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п. 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Положеннями ч.4 ст.137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому, види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає врахування господарським судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При цьому суд зазначає, що обставини викладені в заяві про забезпечення позову та докази надані в їх підтвердження вказують на наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову.

З урахуванням викладеного здійснивши аналіз та співставлення заявлених позовних вимог із заходами забезпечення позову, які просить вжити позивач щодо заборони відповідачам використовувати у власній господарській діяльності відповідне нерухоме майно суд зазначає про невідповідність таких заходів забезпечення позову вимогам ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, в зв`язку з чим у задоволенні заяви в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, вирішуючи питання про вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, поза як це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Рішення суду безумовно має бути виконаним і що його невиконання загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hor№sby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgme№ts a№d Decisio№s 1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.

Враховуючи заявлені позовні вимоги, за переконанням суду, не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду .

При цьому, суд зазначає, що у разі невжиття такого виду заходів забезпечення позову, як заборони укладати договори щодо майна, яке є об`єктом оренди та його відчуження, передачі його у користування третім особам, призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, суд зазначає, що вимога заяви про забезпечення позову щодо в частині заборони відповідачам розпоряджатися „зокрема але не обмежуючись» та в частині передачі його у користування або у власність „третім особам» та вчинення „інших дій» , є невизначеною.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відтак, заява позивача частково таким вимогам не відповідає, оскільки позивач просить суд заборонити розпоряджатися зокрема але не обмежуючись та в частині передачі його у користування або у власність третім особам та вчинення інших дій.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що існує обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам здійснювати відповідні дії може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи відповідачами буде вчинено дії з укладення правочинів, за наслідками яких „імовірний об`єкт оренди» буде переданий у користування або відчужений на користь третіх осіб, тобто вибуде із власності, розпорядження чи користування відповідачів відповідно, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019р. у справі № 911/1695/18.

Водночас, суд зазначає, що відповідачі не позбавлені права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

Крім того, оскільки зазначені заходи вживаються судом як засіб забезпечення позову, тобто виключно до вирішення спору по суті, суд вважає не порушеними інтереси осіб, в зв`язку з чим суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення даної заяви позивача.

Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаппі Тайм» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, буд. 3; код ЄДРПОУ 41851323) про забезпечення позову за вх. ГСОО №2-4393/19 від 12.09.2019р.- задовольнити частково.

2.Заборонити Управлінню комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т Миру, 33; код ЄДРПОУ 25427633) та Комунальному підприємству „Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Олександрівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 03363789) вчиняти дії щодо розпорядження нерухомим майном за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру 41/328-Н, загальною площею 309,5 кв.м., шляхом укладення договорів щодо передачі його у користування або у власність та дії щодо підготування приміщення, розташованого за адресою: м. Чорноморськ, проспект Миру 41/328-Н, загальною площею 309,5 кв.м. до надання у користування або у власність до набрання законної сили рішення у цій справі.

Стягувачем за ухвалою є: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаппі Тайм» (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, буд. 3; код ЄДРПОУ 41851323).

Боржниками за ухвалою є:

Управління комунальної власності та земельних відносин Чорноморської міської ради Одеської області (68003, Одеська обл., м. Чорноморськ, пр-т Миру, 33; код ЄДРПОУ 25427633)

Комунальне підприємство „Міське управління житлово-комунального господарства» Чорноморської міської ради Одеської області (68002, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Олександрівська, 2-Б; код ЄДРПОУ 03363789)

Ухвала набрала законної сили 12.09.2019 року.

Ухвала дійсна для пред`явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".

Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня складання повного тексту.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна