Постанова

від 12.09.2019 по справі 916/84/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/84/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Демінської К.В. за угодою про надання правової допомоги № 22-07/18 від 22.07.2019; ордер серія ОД № 399301 від 12.09.2019,

від відповідача - Ящука Ю.Ю. за посвідченням адвокату №1159 від 31.03.2003,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми КРОКУС

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2019, проголошене о 15:53:31 суддею Погребною К.Ф. у м. Одесі, повний текст якого складено 06.06.2019

у справі № 916/84/19

за позовом Приватного акціонерного товариства Одеський завод оздоблювальних матеріалів

до скаржника

про стягнення 322 776, 27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2019 року Приватне акціонерне товариство (далі - ПрАТ) Одеський завод оздоблювальних матеріалів звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми (далі - ТОВ) КРОКУС про стягнення на підставі Додаткової угоди №5 від 21.09.2016 заборгованості за фактичне користування нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, у розмірі 425 759, 49 грн., після закінчення дії договору оренди нежитлових приміщень №54 від 01.10.2015.

Позов обґрунтований тим, що 01.10.2015 між сторонами у справі було укладено договір оренди нежитлових приміщень №54, за умовами якого позивач передав відповідачеві у користування за плату і на певний строк приміщення, загальною площею 2 271,7 кв. м., для здійснення-господарської діяльності. 01 лютого 2017 року, у зв`язку із відмовою відповідача від більшості частин нежитлових приміщень, що перебували у нього в оренді, позивач повідомив ТОВ КРОКУС про недоцільність продовження орендних правовідносин та про дострокове розірвання договору оренди від 01.10.2015 та про звільнення відповідачем орендованих нежитлових приміщень з серпня 2017 року. Однак, тривалий час відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань та продовжував безпідставно користуватись належними позивачеві нежитловими приміщеннями, не сплачуючи жодних коштів за їх використання та за користування інженерними мережами позивача та не відшкодовував позивачеві використанні комунальні послуги, у зв`язку з чим ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів звернувся до господарського суду з позовами:

-про визнання договору оренди розірваним з 01.08.2017 та виселення останнього з орендованих приміщень, загальною площею 820,3 кв. м., розташованих за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 5 (справа № 916/19625/17);

-про стягнення 470 002,35грн. в якості плати за фактичне користування приміщенням за періоди з серпня 2017 року по лютий 2018 року та з березня по 17 квітня 2018 року (справа №916/458/18).

Зазначені позовні вимоги ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів господарськими судами були розглянуті в зазначених справах та задоволені частково, а саме, виселено ТОВ КРОКУС із займаних ним на момент розгляду справи нежитлових приміщень, загальною площею 820,3 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5 (будівлі за літ. Б згідно технічного паспорту), що належать ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів та перебували у орендному користуванні ТОВ КРОКУС на підставі договору оренди нежитлових приміщень №54 від 01.10.2015 та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок несвоєчасного повернення орендованого відповідачем приміщення за період з серпня 2017 року по 17 квітня 2018 року у розмірі 44 248,86 грн.

Однак, позивач зазначає, що приймаючи рішення у вищевказаних справах, суди не врахували умов чинної Додаткової угоди №5 від 21 вересня 2016 року до договору оренди №54 від 01 жовтня 2015 року, у зв`язку з чим ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів звернулось до суду із цим позовом за захистом порушеного відповідачем права власності позивача та у зв`язку із порушенням грошових зобов`язань відповідачем щодо користування нежитловими приміщеннями, належними позивачеві.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача на його думку різницю між вже стягнутою в справі в сумі 44 248,86 грн. та реальною заборгованістю відповідача за користування нежитловими приміщеннями, що належать позивачеві на підставі права власності, за періоди з серпня 2017 року по лютий 2018 року та з березня по квітень 2018 року.

17 квітня 2019 року позивач надав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача на користь ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів про стягнення заборгованості за фактичне користування нежитловими приміщеннями розташованими за адресою: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, у розмірі 322 776,27 грн., на підстав Додаткової угоди №5 від 21.09.2016 року до Договору оренди нежитлових приміщень№54 від 01.10.2015 року

Заява обґрунтована тим, що у жовтні 2017 року відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти на загальну суму 210 000,00 грн., які були сплачені в рахунок погашення витрат на електричну енергію, реактивні витрати у електромережах, компенсацію за ремонт кабельної лінії та водовідведення за Договором оренди. Із вищевказаної суми, перерахованої відповідачем на рахунок позивача виникла переплата у розмірі 102 983, 22 грн.. Зазначені грошові кошти, після завершення судового процесу у справі №916/1962/17 були зараховані позивачем в якості часткової оплати за оренду приміщень, а саме фактичне користування приміщеннями поза межами строку дії Договору.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.05.2019, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ КРОКУС на користь ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів заборгованість за фактичне користування нежитловим приміщенням в сумі 321 601,99 грн. та судовий збір в сумі 4 824, 03 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що факт обґрунтованого та повномірного звернення до суду з позовом про стягнення грошових коштів за весь період користування нежитловими приміщеннями по день фактичного повернення підтверджується постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №916/458/18.

Однак, позовні вимоги ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів господарським судом були задоволенні частково, оскільки при перерахунку суми, заявленої до стягнення, судом були виявлені арифметичні помилки допущені позивачем в розрахунках, які були виправлені судом.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, ТОВ КРОКУС звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2019 у справі №916/84/19 скасувати повністю постановити нове рішення, яким закрити провадження у справі за позовом ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів про стягнення боргу за фактичне користування приміщеннями на підставі ст.ст.175, 231 ГПК України.

ТОВ КРОКУС вважає, що при постановлені рішення судом першої інстанції допущенні порушення господарського процесуального права України, рішенням суду повторно розглянуто спір, який вже був вирішений судами у справі №916/458/18 стосовно тих же позовних вимог, а прийняті рішення набрали законної сили та виконанні у повному обсязі.

На думку скаржника, повторне подання вищевказаної позовної заяви ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів є по суті намаганням домогтися повторного розгляду справи, нової переоцінки обставин справи та доказів у справі з метою винесення нового рішення вже на користь стягувача.

Також, ТОВ КРОКУС зазначає, що при прийнятті рішення, що оскаржується, суд не надав оцінки доводам апелянта стосовно того, що дійсно позивач не долучив Додаткову угоду №5 від 21.09.2016 до Договору оренди до матеріалів попередньої справи, внаслідок помилки та не дотримання норм процесуального законодавства, однак позивач в обох справах № 916/458/18 та №916/84/19 розрахував ціну позову з розрахунку 2,4 долара США за 1кв.м., тобто виходячи з умов Додатку №5 до Договору оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 01 жовтня 2015 року між ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів (Орендодавець) та ТОВ КРОКУС (Орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень №54, згідно якого Орендодавець зобов`язується передати за цим Договором Орендарю у користування за плату та на визначений строк, розташовані за адресою: м.Одеса, Ленінградське шосе, 5, приміщення для виробничо-господарської діяльності: літ. А - 263,4 кв.м для цільового використання під офіс; літ. Б - 1867,9 кв.м- для цільового використання під виробничі лінії; літ. Б - 36 кв.м для цільового використання під офіс; літ. Б - 104,4 кв.м для цільового використання під склад. Загальна площа приміщень 2 271,7 кв.м.

Пунктом 4.1 договору сторони узгодили, що сума орендної плати встановлюється за домовленістю сторін і при цьому розмір орендної плати на момент укладення договору становить:

а) приміщення в літері А - 5,10грн., за один квадратний метр (в тому числі і НДС);

б) приміщення в літері Б - 5,10 грн. за квадратний метр ( в тому числі НДС);

Всього - 11 585,67 грн. за один календарний місяць с НДС, що еквівалентно 544 доларам США на момент укладення договору за оренду 2 271,7 кв.м.

Також, сторони узгодили, що на дату укладення договору курс гривні по відношенню до долару США становить 21,2956 грн. та окремо дійшли згоди, що у разі зміни курсу української гривні по відношенню до долару США (згідно Національного банка України) на момент здійснення орендарем чергового платежу за оренду (орендну плату), розмір орендної плати зазначеній в п. 4.1 договору буде корегуватись пропорційно зміні курсу.

Строк оренди приміщень за цим договором всстановлено з 01.10.2015 по 30.09.2016, та відраховується з дати передачі приміщень орендодавцем Орендарю у користування на підставі акту приймання-передачі приміщень. Строк оренди вважається таким, що припинився з дати дострокового розірвання цього Договору (п. 5.2 договору).

21.09.2016 між ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів (Орендодавець) та ТОВ КРОКУС ЛТД (Орендар) була укладена Додаткова угода №5 до Договору оренди №54 від 01.10.2015, за умовами якої сторони дійшли згоди, зокрема, продовжити строк дії договору до 30.09.2017, а також дійшли згоди викласти п.4.1 договору в наступній редакції: сума орендної плати встановлюється за домовленістю сторін та при цьому розмір орендної плати на момент укладання договору складає: за приміщення в літерах А та Б - 61,93 грн. с ПДВ, що еквівалентно 2,40 доларів США за один квадратний метр орендної площі на момент укладання відповідної додаткової угоди. Сторони дійшли до взаємної згоди, що у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до долару США (згідно даних Національного банку України) на момент внесення орендної плати, розмір орендної плати буде коригуватись пропорційно зміні курсу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.05.2017 рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1962/17, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.01.2018, враховуючи закінчення 30.09.2017 строку дії Договору оренди нежитлових приміщень №54 від 01.10.2015, задоволено вимогу позивача щодо виселення ТОВ КРОКУС із займаних ним на момент розгляду справи нежитлових приміщень, загальною площею 820,3 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5 (у будівлі за літ. Б згідно технічного паспорту), що належать ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів та перебували у орендному користуванні ТОВ КРОКУС ЛТД на підставі Договору оренди нежитлових приміщень № 54 від 01.10.2015.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2018 ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ КРОКУС 470 002,35 грн. плати за фактичне користування приміщенням за періоди з серпня 2017 року по лютий 2018 року та з березня по 17 квітня 2018 року.

Чинною Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 916/458/18 рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2018 скасовано, позовні вимоги ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів задоволено частково, вирішено стягнути з ТОВ КРОКУС на користь позивача 44 248, 86 грн. заборгованості і витрати по сплаті судового збору у сумі 1 659,32 гривень, в тому числі за апеляційний перегляд справи.

Зазначені рішення Господарського суду Одеської області 15.05.2017 у справі №916/1962/17 та постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі №916/458/18 набрали законної сили, отже, в силу приписів ч. 4 ст.75 ГПК України обставини встановлені судом при розгляді цих справ не підлягають доказуванню та визнаються судовою колегією встановленими.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи № 916/84/19 в суді першої інстанції відповідач 04.03.2019 надав до суду відзив на позов, згідно якого позовні вимоги не визнавав вважав їх необґрунтованими безпідставними та просив суд в порядку п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України закрити провадження по справі.

Приймаючи рішення у справі № 916/84/19 суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про закриття провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що підставою позовних вимог по дійсній справи є Додаткова угода №5 від 21.09.2016, яка не досліджувалась та не була предметом розгляду у справі №916/458/19.

Проте, судова колегія вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими, приймаючи до уваги наступне.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливої подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

При цьому, для закриття провадження у справі необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - сторін, предмету, підстав звернення до суду з позовною заявою.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Так, предметом позову у цій справі №916/84/19 є позовні вимоги ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів до ТОВ КРОКУС про стягнення заборгованості за фактичне користування нежитловими приміщеннями розташованими за адресою: м. Одеса, Київське (Ленінградське) шосе, 5, у розмірі 322 776, 27 грн., на підставі Додаткової угоди №5 від 21.09.2016 року до Договору оренди нежитлових приміщень№54 від 01.10.2015 року. Зазначена сума позову фактично дорівнює тій, в задоволені якої відмовлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.12.2018 у справі № 916/458/18, оскільки є різницею між заявленою в ній сумою в розмірі 470 002,35 грн. та стягнутою сумою в розмірі 44 248,86 грн. і сплаченою відповідачем в сумі 102 983, 22 грн.

В якості правових підстав позову позивач послався на те, що відповідач фактично користувався приміщеннями ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів після закінчення строку дії Договору оренди, у зв`язку з чим, позивач нарахував відповідачу оренду плату за період з серпня 2017 року по 17 квітня 2018 року, використовуючи ставку, яку сторони узгодили у Додатковій угоді №5 від 21.9.2016 до Договору оренди №54 від 01.10.2015.

Разом з цим, судовою колегією було встановлено, що у справі № 916/458/18 ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів звернулось до Господарського суду Одеської області 15.03.2018 з позовною заявою до ТОВ КРОКУС , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення 470 002,35грн. в якості плати за фактичне користування приміщенням, нарахованих за той же період часу.

В якості правових підстав позову позивач послався на те, що відповідач вчасно не повернув приміщення, які надавались йому в оренду, відповідно до умов укладеного між сторонами договору оренди №54 від 01.10.2015, продовжує ними користуватись, а тому повинен сплатити кошти за фактичне користування приміщеннями у період з серпня 2017 року по 17 квітня 2018 року.

На наслідком розгляду цих позовних вимог у справі №916/458/18, судом апеляційної інстанції було частково задоволенні позовні вимоги, у зв`язку з тим, що сума до стягнення була розрахована ПрАТ Одеський завод оздоблювальних матеріалів за ставкою, яку сторони узгодили у Додатковій угоді №5 від 21.09.2016 до Договору оренди №54 від 01.10.2015, однак у зв`язку з тим, що дана Додаткова угода №5 не була надана позивачем до суду першої інстанції, а отже і не була предметом розгляду у суді першої інстанції, судова колегія не прийняла її до уваги та здійснила перерахунок заявленої до стягнення позивачем суми заборгованості, на підставі наявних матеріалів справи, а саме на підставі ставки, яку сторони узгодили в Договорі оренди від №54 від 01.10.2015. Таким чином, неврахування судом умов додаткової угоди №5 від 21.09.2016 до договору оренди №54 від 01.10.2015 є наслідком невірної процесуальної поведінки позивача під час розгляду справи №916/458/18, негативні наслідки якої він має нести самостійно, а сама додаткова угода №5 від 21.09.2016 не є самостійною підставою позову, оскільки до є складовою частиною договору оренди №54 від 01.10.2015.

Враховуючи викладене, судова колегія зазначає, що фактично позов у цій справі № 916/84/19 був поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення суду у справі № 916/458/18 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 та пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України. Вирішення судом спору у цій справі фактично полягає у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду у справі № 916/458/18, яке набрало законної сили.

З огляду на викладене, господарський суд помилково відмовив у задоволені клопотання відповідача про закриття провадження у справі та ухвалюючи у даній справі рішення, не надав належної уваги факту існування рішення суду у справі №916/458/18, яке набрало законної сили щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет, з тих самих підстав та безпідставно вдався до надання іншої правової оцінки правовідносинам сторін, щодо яких існують чинні рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Врахувавши наявність судового рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2019 підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.175 та п.3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч. 1 ст. 231, 269, 270, 275, ч.1 ст.278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми КРОКУС задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 27.05.2019 у справі № 916/84/19 скасувати.

3. Провадження у справі № 916/84/19 закрити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Одеський завод оздоблювальних матеріалів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми КРОКУС 7262,47 грн. судового збору за подану апеляційну скаргу.

Видачу наказу за постановою із зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова, відповідно до ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20-ти днів, які обчислюються відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.09.2019 о 10.00

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.

Суддя Савицький Я.Ф.